Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №420/14282/26
Суддя: Бездрабко О.І.
Справа № 420/14282/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття (поновлення) 02.03.2026 р. на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити виключення з військового обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 згідно належного останньому військово-обліковому документу № 280620240640429500001, виданого 26.06.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні за заявою ОСОБА_1 від 06.03.2026 р. на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення відомостей до внесення змін (виправлень) до персональних та службових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка направлена засобами поштового зв`язку 06.03.2026 р. на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 та яка отримана засобами поштового зв`язку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів змін (виправлень) до персональних та до службових даних ОСОБА_1 № в реєстрі АІТС "Оберіг" 280620240640429500001, про виключення з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з тим, що останній раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (п.6 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, яка була чинна на момент виключення позивача з військового обліку військо зобов`язаних, тобто до 18.05.2024 р.);
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів за заявою ОСОБА_1 від 06.03.2026 р. на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення відомостей до внесення змін (виправлень) до персональних та службових даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка направлена засобами поштового зв`язку 06.03.2026 р. на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 та яка отримана засобами поштового зв`язку 11.03.2026 р., зміни до персональних та службових даних до персональних та службових даних ОСОБА_1 № в реєстрі АІТС "Оберіг" 280620240640429500001 про виключення з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з тим, що останній раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (п.6 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, яка була чинна на момент виключення позивача з військового обліку військо зобов`язаних, тобто до 18.05.2024 р.).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.06.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 виключив його з військового обліку військовозобов`язаних. Підставою став п.6 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у редакції, чинній на той момент, ця норма передбачала виключення з обліку осіб, раніше засуджених до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин. Позивач підпадав під неї, оскільки вироком Приморського районного суду м.Одеси від 28.12.2005 р. його засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі. Відомості про виключення внесли до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджує документ із застосунку "Резерв+" від 01.01.2026 р. Згідно з правовим висновком Верховного Суду у справі № 280/2880/24 (постанова від 21.05.2025 р.), особа, яка підлягає виключенню з військового обліку, втрачає статус військовозобов`язаного. Тому, на думку позивача, обов`язки за законами про військовий обов`язок і мобілізацію, зокрема обов`язок прибути до ТЦК за п.1 ч.1 ст.22 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на нього не поширюються. Попри це, за документом із "Резерв+" від 03.03.2026 р. позивача знову взято на облік, датою поновлення вказано 02.03.2026 р. Позивач 06.03.2026 р. звернувся до відповідача рекомендованим листом з вимогою внести до Реєстру достовірні дані про виключення з обліку. Листом від 20.03.2026 р. № 2806 відповідач відмовив, пославшись на відсутність правових підстав. Позивач вважає протиправним поновлення його на військовому обліку та не внесення відповідних відомостей до реєстру про його виключення, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 22.05.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
15.06.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та користується правом на відстрочку від призову у зв`язку із бронюванням. Відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 р., з 18.05.2024 р. особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024 р., ст.37 Закону України № 2232-XII викладено в новій редакції. Редакція ст.37 Закону України № 2232-XII, яка є чинною з 18.05.2024 р., вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовослужбовців, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. З 18.05.2024 р. громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовослужбовців на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній до 17.05.2024 р.), підлягають взяттю на військовий облік військовослужбовців, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
22.06.2026 р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив та зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і військово-обліковим документом від 26.06.2024 р., позивача було виключено з військового обліку у зв`язку з попереднім засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. На думку позивача, таке виключення було здійснено на законних підставах, а тому він втратив статус військовозобов`язаної особи. Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.05.2025 р. у справі № 280/2880/24, відповідно до якої виключення з військового обліку має наслідком втрату статусу військовозобов`язаного. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач не мав законних підстав для повторного взяття його на військовий облік 02.03.2026 р. та був зобов`язаний розглянути заяву від 06.03.2026 р. і внести відповідні зміни до Реєстру.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вироком Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначено позбавлення волі у вигляді 7 років позбавлення волі.
Відповідно до:
- військово-облікового документа позивача від 26.06.2024 р. рішенням ВЛК 26.06.2024 р. ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до військової служби за гр.ІІ Наказом МОУ №402 від 14.08.2008 р. пр.№142. у розділі 14 якого міститься відмітка: 26.06.2024 р. виключений з військового обліку призовників на підставі пп.6 п.6 ст.37 (засудж.) ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу";
- військово-облікового документа "Резерв+", сформованого 01.01.2026 р., містяться наступні записи: "виключено"; категорія обліку - "не військовозобов`язаний"; підстава зняття - "інше"; ТЦК та СП - " ІНФОРМАЦІЯ_2 "; звання - "солдат"; постанова ВЛК - "придатний"; дата ВЛК - "26.06.2024"; дата уточнення даних - 16.01.2025 р.; дані уточнено вчасно;
- військово-облікового документа "Резерв+", сформованого 03.03.2026 р., містяться наступні записи: категорія обліку - "військовозобов`язаний"; підстава зняття - "-"; ТЦК та СП - " ІНФОРМАЦІЯ_2 "; звання - "солдат"; постанова ВЛК - "придатний"; дата ВЛК - "26.06.2024"; дата уточнення даних - 16.01.2025 р.; дані уточнено вчасно.
06.03.2026 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив актуалізувати персональні дані в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронній базі " ІНФОРМАЦІЯ_5 " та системі "Резерв+"), а саме внести до реєстру достовірні дані про виключення ОСОБА_1 .
Листом від 20.03.2026 р. № 2806 відповідач повідомив, що вчинення позивачем тяжкого злочину не є підставою для виключення з військового обліку у відповідному районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, оскільки 18.05.2024 р. набрав чинності ЗУ № 3633-ІХ, згідно якого встановлено перелік осіб, які підлягають виключенню з військового обліку.
Вважаючи дії відповідача щодо взяття (поновлення) на військовий облік військовозобов`язаних протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), ч.1 ст.1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами ч.7 ст.1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 р. № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 37 Закону № 2232-XII врегульовано питання щодо взяття на військовий облік, а також зняття та виключення з нього.
Згідно пп.6 ч.6 ст.37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024 р.) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв`язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 р. № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 р., (далі - Закон № 3633-ІХ), редакція ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, п.6 ч.6 було виключено.
За змістом ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024 р., виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
18.05.2024 р. також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560).
Пункту 4 розділу "Загальні питання" Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18.05.2024 р. редакція ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, зокрема, за тяжкий злочин.
З врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що за нормами чинного законодавства наявність судимості за вчинення особливо тяжкого злочину не є підставою для виключення з військового обліку.
Підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину" виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Проте, перебування особи на військовому обліку не є відповідальністю особи, а тому зміна правового регулювання щодо військового обліку не є підставою для не застосування діючої на час виникнення спірних правовідносин норм права.
Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.
У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024 р., тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 р. №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 р. громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024 р.), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Отже, оскільки судом не встановлено протиправності дій відповідача щодо поновлення позивача на військовому обліку, відсутні й підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач, поновлюючи позивача на військовому обліку та відмовляючи у внесенні до Реєстру відомостей про його виключення, діяв у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених положень законодавства, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua