Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №400/5156/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.№ 400/5156/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Державної установи «Центр пробації» (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб (далі – ПДФО) у розмірі 32400 (тридцять дві тисячі чотириста) грн та частини належного грошового забезпечення у сумі 6300 (шість тисяч триста) грн, що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення позивача виплаченого на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 ухваленого в адміністративній справі № 400/7767/23;

зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача грошову компенсацію сум ПДФО у розмірі 32400,00 грн та частини належного грошового забезпечення у сумі 6300,00 грн, що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року ухваленого в адміністративній справі № 400/7767/23.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 по справі № 400/7767/239 відповідач здійснив нарахування належного позивачу грошового забезпечення, право на яке останній набув під час проходження служби, у розмірі 180000,00 грн, а в подальшому 21.04.2026 року виплатив грошове забезпечення у сумі 138600,00 грн утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 32400,00 грн та військовий збір за ставкою 5 % у сумі 9000,00 грн, проте всупереч вимог п.п. 168.5 пункту 168 ПК України і Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, відповідач протиправно, разом з виплатою грошового забезпечення не здійснив виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 32400,00 грн, що утримані з грошового забезпечення позивача. Просить позов задовольнити.

29.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову і просив в задоволені позову відмовити. Відзив аргументовано тим, що з метою врегулювання питання компенсації податку на доходи фізичних осіб за судовими рішеннями позивачів та єдиного підходу щодо виконання судових рішень Державна установа «Центр пробації» звернулась за роз`ясненнями із листом до Державної податкової служби України.

Державна податкова служба України у відповіді від 23.07.2024 № 22431/6/99-00-21-01-01-06 зазначила, що виплати за рішенням суду звільненому військовослужбовцю внутрішньої служби включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 ст. 168 ПК України, і військовим збором на загальних підставах».

Станом на дату виконання рішення суду, позивач звільнена зі служби, а тому кошти, які отримуються відповідно до рішення суду, оподатковуються у встановленому законом порядку. Щодо ставки військового збору у розмірі 5%, відповідно до роз`яснення Державної податкової служби до усіх інших доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податків, у тому числі у вигляді виплат за цивільно-правовими договорами, орендної плати, процентів за депозитами, дивідендів тощо, які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку після 1 грудня 2024 року, застосовується ставка військового збору у розмірі 5% незалежно від того, що такі доходи нараховуються за виконання робіт (послуг), за користування майном платника податків тощо у податкових періодах до 1 грудня 2024 року, оскільки відповідно до Податкового кодексу України такі доходи є доходом звітного періоду, в якому вони безпосередньо були нараховані (надані, виплачені), а не періодів, за які вони були нараховані.

Отже, у відповідача відсутні правові підстави для компенсації позивачу сум ПДФО та застосування ставки 1,5% військового збору, відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 по справі № 400/7767/24.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12.05.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 400/7767/23 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції на день її прийняття та підписання та яка діяла до 01.09.22 р. - дня внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 11464 від 08.10.2022) на період дії воєнного стану додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн за березень 2022 р, квітень 2022 р, травень 2022 р, червень 2022 р, липень 2022 р, та серпень 2022 р.

21.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 року у справі № 400/7787/23 відповідачем виплачено позивачу 138600,00 грн. Проте нараховано позивачу грошового забезпечення у розмірі 180000,00 грн.

Суд встановив, що на картковий рахунок позивача 21.04.2026 проведена виплата в сумі 138600,00 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо утримання податку з доходу фізичних осіб протиправними, позивач звернулась до суду.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно із пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як зазначено вище, на виконання судового рішення у справі № 400/7767/23 відповідач перерахував та виплатив позивачу грошове забезпечення у розмірі 180000,00 грн. Виплату коштів відповідачем здійснено 21.04.2026. Відповідач у відзиві не заперечує стягнення ПДФО та військового збору у розмірі 5%. При цьому відповідач заперечує право позивача на отримання грошової компенсації сум ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення, виплаченого на виконання зазначеного рішення суду. Відповідно доказів такої компенсації суду не надано.

Аналіз положень (пункти 1-3) Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема військовослужбовцями, а також особами, звільненими із служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.02.2025 у справі № 380/6777/24.

Щодо розміру утриманого військового збору з грошового забезпечення.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 ПК України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом. Так, Закон України від 10.10.2024 № 4015-ІХ набрав чинності 01.12.2024.

Тобто, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024 застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Для виконання рішення суду від 26.01.2024 у справі № 400/7767/23 нарахований позивачу дохід стосувався періоду з 01.03.2022 до 31.08.2022, коли ставка військового збору становила 1,5%.

Так, до 01.12.2024 відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка військового збору становила 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування. Із 01 грудня 2024 року набрав чинності Закону України від 10 жовтня 2024 року №4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану", згідно з яким змінено пункт 16-1 підрозділу 10 ХХ ПК України та ставка військового збору почала становити 5 відсотків від об`єкта оподаткування.

Оподаткування мало відбуватися з урахуванням періоду доходу, що мав би бути виплачений особі за чіткий проміжок дат. Зважаючи, що рішеннями судів підтверджено протиправну недоплату грошового забезпечення позивача, покладати фінансовий ризик на позивача щодо збільшеної суми збору становитиме втручання в його право на мирне володіння своїм майном.

Тому при нарахуванні та виплаті належного гршового забезпечення на виконання рішення суду від 26.01.2024 у справі № 400/7767/23 відповідачем мала бути застосована ставка військового збору на рівні 1,5%, а не 5%. То ж підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування неправильної ставки збору - 5% і зобов`язання повернути надлишково утриманий військовий збір позивачу в розмірі 3,5% (5% - 1,5%).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своєї поведінки.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 КАС України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та утримання військового збору у розмірі - 5 відсотків на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 400/7767/23.

3. Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у сумі, утриманих із грошового забезпечення та здійснити повернення надлишково утриманого військового збору з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі № 400/7767/23.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

7. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Державна установа «Центр пробації» (вул. вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 41847154).

8. Повний текст рішення суду складений 03.11.2026.

Суддя В.Г.Ярощук