Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №400/8474/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №400/8474/26

Суддя: Ярощук В.Г.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 р.№ 400/8474/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Друца Т.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень

За участю:

представника позивача Троянчука Дмитра Миколайовича

представниці відповідача Петренко Катерини Іванівни

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування:

податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) від 14.04.2026 №5742/1429240508;

ППР від 14.04.2026 № 5743/1429240508;

ППР від 14.04.2026 № 5747/1429240508;

ППР від 14.04.2026 № 5750/1429240508;

ППР від 14.04.2026 № 5745/1429240508;

ППР від 14.04.2026 № 5739/1429240508;

ППР від 14.04.2026 № 5741/1429240508;

вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2026 № Ф-5526;

рішення від 10.04.2026 № 5512/1429240508 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

рішення від 10.04.2026 № 5524/1429240508 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

рішення від 10.04.2026 № 5521/1429240508 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 27.02.2026 по 05.03.2026 відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої було складено Акт від 12.03.2026 № 3200/14-29-24-05 08/3110404378 та прийнято оскаржувані рішення. Він стверджує, що ним не було своєчасно отримано наказ про призначення перевірки, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, у зв`язку із чим не мав змоги подати заперечення на акт перевірки та оскаржити рішення в адміністративному порядку до ДПС України. Всю кореспонденцію відповідач надсилав на адресу місця його реєстрації, а не на адресу його фактичного проживання, за якою його взято на облік як внутрішньо переміщену особу. За таких обставин, а також з урахуванням того, що позивач задовго до проведення перевірки припинив діяльність як фізична особа-підприємець, контролюючий орган, розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, не пересвідчився у дотриманні обов`язкових умов, які надають право на проведення такої перевірки, визначених пунктом 78.4 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі – ПК України), а саме: у врученні платнику податків до початку проведення перевірки копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки.

У відзиві на позовну заяву від 30.07.2026 відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача стало отримання електронних повідомлень від державного реєстратора про внесення до ЄДР записів від 28.12.2016 №25220060003022043 та від 27.10.2021 №2005220060001081716 щодо припинення ним підприємницької діяльності. Відповідач наголосив на тому, що позивач не повідомив контролюючий орган про зміну свого місця проживання. Тому вся кореспонденція надсилалась йому за останнім відомим відповідачу офіційним обліковим місцем. Позивач також не подавав заяви про бажання отримувати електронні документи через електронний кабінет. Тому відповідач виконав свій обов`язок щодо направлення позивачу відповідної кореспонденції на адресу позивача.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16.07.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами загального позовного провадження за матеріалами в електронній формі, а також про призначення підготовчого судового засідання на 11.08.2026.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2026 закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду по суті та судове засідання на 03.11.2026 (пункт 37 протоколу судового засідання в режимі конференції від 06.10.2026 № 7191961).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.07.2026 у період з 10.07.2019 по 27.10.2021 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Зареєстрованим місцем його проживання є: АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 19.01.2026 № 1199/19.03.03-11/14/26/25.

Згідно з Відповіддю від 31.10.2026 № 3537542 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери місцем фактичного проживання позивача з 10.11.2022 є: АДРЕСА_2 .

На підставі наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 22.01.2026 № 89-п у період з 27.02.2026 по 05.03.2026 відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Перед початком вказаної перевірки відповідач надіслав позивачу лист від 22.01.2026 № 946/6/14-29-24-05-05 з проханням надати інформацію та документи для проведення перевірки.

Згідно з Актом від 05.03.2026 № 392/14-29-24-21/ НОМЕР_1 про ненадання платником податків - фізичною особою документів на документальну позапланову невиїзну перевірку станом на 05.03.2026 (останній день перевірки) позивач не надав пояснень та документів.

За підсумками документальної позапланової невиїзної перевірки Головне управління ДПС у Миколаївській області склало Акт від 12.03.2026 № 3200/14-29-24-05-08/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 10.07.2019 по 27.10.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 28.12.2016 та з 10.07.2019 по 27.10.2021 як фізичної особи-підприємця» (далі – Акт від 12.03.2026).

В Акті від 12.03.2026 відповідач зафіксував порушення позивачем, зокрема:

пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 ПК України і пункту 2 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо відсутності (не наданої до перевірки) книги обліку доходів та витрат за період здійснення діяльності з 10.07.2019 по 27.10.2021;

підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України щодо неподання до контролюючого органу Декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік (01.01.2021-27.10.2021);

пунктів 177.2 і 177.4 статті 177 розділу IV ПК України щодо заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період з 10.07.2019 по 27.10.2021 на загальну суму 687737,85 грн, в тому числі за 2019 рік (10.07.2019-31.12.2019) на суму 65618,25 грн., за 2020 рік – 414480,19 грн, за 2021 рік (01.01.2021-27.10.2021) – 207639,41 грн;

пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету за період з 10.07.2019 по 27.10.2021 на загальну суму 409444,64 грн, в тому числі за 2019 рік (10.07.2019-31.12.2019) на суму 77117,04 грн, за 2020 рік на 134327,60 грн, за 2021 рік (01,01.2021-27.10.2021) на 198000,00 грн;

пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо неподання Звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014-2016 роки та 2021 рік (01.01.2021-27.10.2021);

пункту 161 Підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо заниження військового збору від здійснення господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за період з 10.07.2019 по 27.10.2021 на загальну суму 57311,49 грн, в тому числі за 2019 рік (01.01.2019-31.12.2019) на суму 5468,19 грн, за 2020 рік – 34540,02 грн, за 2021 рік (з 01.01.2021 по 27.10.2021) – 17303,28 грн;

підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, підпункту «б» пункту 176.1 статті 176 ПК України щодо відсутності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, пов`язані з підприємницькою діяльністю за період з 10.07.2019 по 27.10.2021 на загальну суму 2667213,52 грн, Книг обліку доходів та витрат, виписок з розрахункових рахунків про рух коштів, документів, на підставі яких використовувалися об`єкти для здійснення підприємницької діяльності;

підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 184.7 статті 184, пункту 202.1 статті 202, пункту 203.1 статті 203 ПК України щодо неподання Податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року;

пункту 184.7 статті 184, пункту 200.1 та підпункту «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, пункту 4 розділу II «Податковий кредит», пункту 5 Розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 38900,00 грн, зокрема за червень 2021 року в сумі 1096,00 грн, за жовтень 2021 року в сумі 37804,00 грн;

пункту 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 ПК України щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених ПП ФО Карпенком С.В. на суму 38681,15 грн;

пункту 184.7 статті 184, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 ПК України щодо відсутності реєстрації податкових накладних ПП ФО Карпенком С.В. в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 37804 грн податку на додану вартість (далі – ПДВ).

Відповідно до Акта від 12.03.2026 № 436/14-29-24-21/3110404378 про неможливість вручення акта документальної позапланової невиїзної перевірки платнику податків – фізичній особі листом від 02.03.2026 № 4816/6/14-29-24-05-05 позивача запрошено з`явитись до відповідача 12.03.2026 для ознайомлення та підписання Акта від 12.03.2026. Позивач 12.03.2026 не з`явився. Акт від 12.03.2026 направлено позивачу поштою з повідомленням про вручення.

На підставі Акта від 12.03.2026 відповідач прийняв, зокрема:

ППР від 14.04.2026 № 5739/1429240508 (форма «ПС»), яким застосовано штраф в розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи;

ППР від 14.04.2026 № 5741/1429240508 (форма «ПС»), яким застосовано штраф в розмірі 1020,00 грн за відсутність зберігання первинних документів.

ППР від 14.04.2026 № 5742/1429240508 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 704142,41 грн, з яких 687737,85 грн. – за податковими зобов`язаннями та 16404,56 грн. – за штрафними санкціями;

ППР від 14.04.2026 № 5743/1429240508 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 58678,54 грн, з яких 57311,49 грн. – за податковими зобов`язаннями та 1367,05 грн – за штрафними санкціями;

ППР від 14.04.2026 № 5745/1429240508 (форма «ПС»), яким застосовано штраф в розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації з ПДВ;

ППР від 14.04.2026 № 5747/1429240508 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 48625,00 грн, з яких 38900,00 грн – за податковими зобов`язаннями та 9725,00 грн – за штрафними санкціями;

ППР від 14.04.2026 № 5750/1429240508 (форма «ПН»), яким застосовано штраф в розмірі 18902,00 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2026 № Ф-5526 про сплату заборгованості з єдиного внеску в розмірі 409444,64 грн;

рішення від 10.04.2026 № 5512/1429240508 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 204722,32 грн;

рішення від 10.04.2026 № 5521/1429240508 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок в розмірі 136,00 грн;

рішення від 10.04.2026 № 5524/1429240508 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в розмірі 510,00 гривень.

Усі вищенаведені документи відповідач надсилав позивачу на його адресу місця проживання згідно з відомостями Реєстру територіальної громади міста Миколаєва, що зазначена у листі Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 19.01.2026 № 1199/19.03.03-11/14/26/25. Вони не були отримані у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується відстеженнями поштових відправлень №№ R067120270475, R067145771860, R067146827125.

Вважаючи вищезазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 191.1.34 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема, забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI) податкові органи – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його територіальні органи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові; позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абзацом першим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, відповідач як контролюючий орган наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за своєчасністю сплати ЄСВ його платниками шляхом проведення документальних перевірок.

Згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Отож відповідач мав право проводити документальні позапланові перевірки, зокрема, коли розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Суд встановив, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача здійснена відповідачем з 27.02.2026 по 05.03.2026 у зв`язку з отриманням контролюючим органом повідомлення від державного реєстратора про внесення до ЄДР запису від 27.10.2021 № 2005220060001081716 щодо припинення позивачем підприємницької діяльності. Зазначені факти задокументовані в Акті від 12.03.2026.

Таким чином, відповідач мав правові підстави для проведення позапланової документальної перевірки позивача у березні 2026 року у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до абзацу першого пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення (абзац третій пункту 102.1 ПК України).

Згідно з абзацом одинадцятим пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено, що з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Поряд з цим, пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, зупинено дію пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Натомість вищенаведеним Законом України внесено зміни до статті 102 ПК України шляхом доповнення її пунктом 102.9 такого змісту:

« 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026, від 27.04.2026 № 342/2026, від 13.07.2026 № 596/2026 і від 26.10.2026 № 1060/2026 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 строком на 90 діб, з 09.05.2025 строком на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб, з 03.02.2026 на 90 діб, з 04.05.2026 на 90 діб, з 02.08.2026 на 90 діб та з 31.10.2026 на 90 діб.

Тобто воєнний стан в Україні діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 по 05 години 30 хвилин 29.01.2027.

Пунктом 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.08.2023, пункт 102.9 статті 102 ПК України виключено.

З вищенаведеного випливає, що на період з 18.03.2020 по 31.07.2023 включно строки, встановлені статтею 102 ПК України, були зупинені.

Як наслідок, контролюючий орган у період з 18.03.2020 по 31.07.2023 мав повноваження проводити документальні перевірки за період з 17.03.2017 (1095 день перед 18.03.2020) по день проведення перевірки, зокрема і застосовувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення відповідного законодавства, що були вчинені в період з 17.03.2017 по день проведення документальної перевірки.

Таким чином, відповідач мав право у період з 27.02.2026 по 05.03.2026 на здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності сплати позивачем податків і зборів за період з 10.07.2019 по 27.10.2021.

Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Отже, хоча законодавцем і визначено контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ у межах своїх повноважень, однак положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати, відстрочення чи розстрочення сплати ЄСВ, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Різна правова природа строку давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів, нарахованої пені і визначення строку давності стягнення податкового боргу не дає підстав для висновку щодо можливості застосування строків, передбачених статтями 101, 102 ПК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 921/636/20.

Недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Таким чином, відповідач мав повноваження надсилати платнику єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки. Водночас строк давності щодо стягнення такої недоїмки не застосовується.

Що стосується порядку проведення контролюючим органом документальної перевірки, суд зазначає таке.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пунктів 79.1 і 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, невстановленням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац другий пункту 42.5 статті 42 ПК України).

Отже, обов`язковою умовою правомірності проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є належне повідомлення платника податків про її проведення до моменту початку такої перевірки.

Відповідно до абзацу першого пункту 63.5 статті 63 ПК України всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзацами першим і другим пункту 45.1 статті 45 ПК України встановлено, що платник податків – фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи – платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Водночас згідно з пунктом 70.6 статті 70 ПК України органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, зобов`язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи – платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

Пунктом 70.8 статті 70 ПК України передбачено, що про проведення державної реєстрації фізичної особи - платника податків у Державному реєстрі та внесення змін до даних, які містяться у Державному реєстрі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, інформує територіальний орган:

за місцем обліку фізичної особи;

за місцем проживання фізичної особи;

за місцем отримання доходів чи місцезнаходженням іншого об`єкта.

Відповідно до абзацу першого частини першої, частини другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, чинній до 21.10.2026) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Згідно з абзацом п`ятим частини сьомої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, чинній до 21.10.2026) рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки приймається з урахуванням вимог, передбачених Законом України «Про адміністративну процедуру».

Частинами першою та другою статті 41 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, чинній до 21.10.2026) встановлено, що Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб.

Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 9 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 646, одержувати інформацію з бази даних мають право Мінфін, Мінрозвитку, Мін`юст, Міноборони, інші центральні органи виконавчої влади, Державне бюро розслідувань, Пенсійний фонд України та його територіальні органи, Державний центр зайнятості, Центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські центри зайнятості та їх філії, міські, районні та міськрайонні центри зайнятості, ДСА, органи державної виконавчої служби та приватні виконавці, уповноважені органи з питань пробації з метою запровадження електронної взаємодії шляхом інформаційного обміну з дотриманням вимог Законів України «Про інформацію» і «Про захист персональних даних».

Згідно з підпунктом 19 пункту 6 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, ДПС для виконання покладених на неї завдань має право отримувати безоплатно від органів державної влади, Національного банку, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів під час виконання ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, від юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб, податкових агентів, фізичних осіб інформацію, необхідну для забезпечення реєстрації та обліку платників податків (платників єдиного внеску), об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, для формування та ведення реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на ДПС.

Отже, чинним законодавством передбачено право контролюючого органу на безоплатне одержання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

У пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з висновком ЄСПЛ державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Із системного аналізу пунктів 70.6 і 70.7 статті 70 ПК України та Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з урахуванням принципу належного урядування випливає, що у разі звернення фізичної особи із заявою про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи вона має законні очікування, що відповідні дані будуть передані до контролюючого органу, а отже, що вона виконала свій обов`язок щодо інформування контролюючого органу про зміну даних про реєстрацію місця свого проживання.

Суд встановив, що згідно з Довідкою управління соціальної та ветеранської політики Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.11.2022 № 3010-7501417568 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та Відповіддю від 31.10.2026 № 3537542 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери місцем фактичного проживання позивача з 10.11.2022 є: АДРЕСА_2 .

Натомість зареєстрованим місцем його проживання є: АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 19.01.2026 № 1199/19.03.03-11/14/26/25.

Копію наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 22.01.2026 № 89-п, лист від 22.01.2026 № 946/6/14-29-24-05-05 з проханням надати інформацію та документи для проведення перевірки, Акт від 12.03.2026, оскаржувані ППР, вимогу та рішення відповідач надсилав позивачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, зазначену в листі Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 19.01.2026 № 1199/19.03.03-11/14/26/25, а не за місцем його постійного (фактичного) проживання як внутрішньо переміщеної особи.

Відтак відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України вищезазначені документи не вважаються належно врученими позивачу, а отже документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була проведена з порушенням пункту 78.4 статті 78 і пункту 79.2 статті 79 ПК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.05.2026 у справі № 160/33598/24.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані ППР, вимога та рішення не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цих рішень (пункт 3), та без урахування права особи (у цьому випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9). Відтак вони є протиправними.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 826/3576/15, від 28.09.2020 у справі № 520/2305/19, від 12.07.2023 у справі № 200/4704/21 та від 24.12.2024 у справі № 640/20970/22.

Водночас суд врахував правовий висновок, сформований у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, про те, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, – переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відтак установивши порушення процедури проведення перевірки, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів. Звертаючись до суду з позовом про скасування ППР та інших рішень, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 520/2099/23.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією про сплату від 10.07.2026 № 1787-6084-4911-5752 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 14468,61 грн на сплату судового збору за подання адміністративного позову. Тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати:

податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.04.2026 № 5739/1429240508 (форма «ПС»), від 14.04.2026 № 5741/1429240508 (форма «ПС»), від 14.04.2026 № 5742/1429240508 (форма «Р»), від 14.04.2026 № 5743/1429240508 (форма «Р»), від 14.04.2026 № 5745/1429240508 (форма «ПС»), від 14.04.2026 № 5747/1429240508 (форма «Р»), від 14.04.2026 № 5750/1429240508 (форма «ПН»);

вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2026 № Ф-5526;

рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 10.04.2026 № 5512/1429240508 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 10.04.2026 № 5521/1429240508 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок;

рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 10.04.2026 № 5524/1429240508 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 14468 (Чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень 61 копійку.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

7. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ 44104027).

8. Повний текст рішення суду складений 03.11.2026.

Суддя В.Г.Ярощук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua