Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №400/7793/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 р.№ 400/7793/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДержавної установи "Центр пробації", вул. Юрія Іллєнка, 81,м. Київ,04050,

провизнання відмови та бездіяльності протиправними; стягнення 23 783,64 грн,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної установи «Центр пробації» (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Державної установи «Центр пробації», викладену у листі від 23 червня 2026 року, щодо виплати мені грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого із додаткової винагороди;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації», яка полягає у ненарахуванні та невиплаті мені грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого із додаткової винагороди, виплаченої 13 грудня 2025 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/12461/24;

- стягнути з Державної установи «Центр пробації» (код ЄДРПОУ 41847154) на мою користь компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23 783,64 грн. відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконання рішення суду відповідачем 13.12.2025 року була виплачена додаткова винагорода у розмірі 101741,12 грн. Однак, згідно розрахунку за платіжними дорученнями щодо виконання рішення суду з нарахованої додаткової винагороди був утриманий та не компенсований мені податок на доходи фізичних осіб у сумі 23 783,64 грн. Позивач вважає, що відповідач протиправно некомпенсував йому утриманий податок на виконання пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України. 08.06.2026 року позивач звертався до відповідача з заявою до відповідача про компенсацію йому утриманого податку, однак отримав відмову. Позов просить задовольнити.

Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 06.07.2026 року.

Ухвалою від 13.07.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що на виконання рішення суду ним 13.12.2025 року була виплачена позивачу додаткова винагорода у розмірі 101741,12 грн. З метою врегулювання питання компенсації податку на доходи фізичних осіб за судовими рішеннями позивачів та єдиного підходу щодо виконання судових рішень Державна установа «Центр пробації» звернулась за роз`ясненнями із листом до Державної податкової служби України. Державна податкова служба України у відповіді на лист Центру пробації від 23.07.2024 № 22431/6/99-00-21-01-01-06 (додається) зазначила таке: «Таким чином, виплати за рішенням суду звільненому військовослужбовцю внутрішньої служби включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, і військовим збором на загальних підставах». Станом на дату виконання рішення суду Позивач звільнений зі служби в Державній установі «Центр пробації», вже не був особою начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, в розумінні постанови КМУ № 44, а тому кошти, які отримуються відповідно до рішення суду, оподатковуються у встановленому законом порядку. Ураховуючи вищенаведене, у Відповідача відсутні правові підстави для компенсації Позивачу сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі № 400/12461/24.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечив проти обґрунтувань відповідача та зазначив, що лист ДПС України не є нормативно-правовим актом, не встановлює правових норм, має виключно інформаційний характер та не є обов`язковим для суду. Натомість правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судами під час вирішення аналогічних спорів. Верховний Суд неодноразово зазначав, що компенсація сум податку на доходи фізичних осіб виплачується одночасно із виплатою належного грошового забезпечення незалежно від того, що така виплата здійснюється на виконання судового рішення після звільнення особи зі служби, оскільки визначальним є правова природа самої виплати, а не дата її фактичного отримання. Отже, доводи відповідача ґрунтуються виключно на неправильному тлумаченні положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України №44 і не спростовують заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Ухвалою від 30.09.2026 року справу прийнято до свого провадження.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді старшого інспектора Первомайського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/12461/24 було визнано протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

На виконання зазначеного вище рішення суду Державною установою «Центр пробації» 13.12.2025 року позивачу була виплачена додаткова винагорода у розмірі 101741,12 грн. При цьому, з нарахованої додаткової винагороди був утриманий та не компенсований податок на доходи фізичних осіб.

08.06.2026 року позивач звернувся із заявою до Державної установи «Центр пробації», якою просив компенсувати та виплатити утриманий податок на доходи фізичних осіб у сумі 23 783,64 грн. Однак, у задоволенні заяви було відмовлено.

Вважаючи протиправними дії/бездіяльність відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок № 44.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 № 17) цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Абзацом першим пункту 2 Порядку № 44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі – грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення мають бути здійснені із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб

Відповідно пункту 6 Порядку № 44 територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного правого регулювання, суд прийшов до висновку, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 та від 10.10.2024 № 500/8015/23.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідач протиправну бездіяльність щодо непроведення грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого із додаткової винагороди, виплаченої 13 грудня 2025 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/12461/24. Тому, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні вимоги повивача про визнання протиправною відмови Державної установи «Центр пробації», викладену у листі від 23 червня 2026 року щодо виплати позивачу грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого із додаткової винагороди, оскільки права позивача порушені бездіяльністю відповідача, яка вже визнана судом протиправною.

Щодо способу відновлення порушеного права позивача, то суд вважає, що належним способом є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого із додаткової винагороди, виплаченої 13 грудня 2025 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/12461/24.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 1331,20 грн. Тому, з урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, 81,м. Київ,04050, ідентифікаційний код 41847154) про визнання відмови та бездіяльності протиправними; стягнення 23 783,64 грн - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» (вул. Юрія Іллєнака, буд. 81, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 41847154) щодо непроведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого із додаткової винагороди, виплаченої 13 грудня 2025 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/12461/24.

3. Зобов`язати Державну установу «Центр пробації» (вул. Юрія Іллєнака, буд. 81, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 41847154) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого із додаткової винагороди, виплаченої 13 грудня 2025 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/12461/24.

4. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар