Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №380/15637/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №380/15637/26

Суддя: Хома Олена Петрівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15637/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради Львівської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах яких діє адвокат Савка Тарас Володимирович, звернувся до суду з позовом до Бориславської міської ради Львівської області (далі - відповідач, Бориславська міська рада), в якому просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення Бориславської міської ради від 25.06.2026 №3265 «Про відмову у затвердженні технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та у передачі земельної ділянки безоплатно у власність на АДРЕСА_1 »;

- зобов`язати Бориславську міську раду прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 безоплатно у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який він успадкував після смерті дружини ОСОБА_2 . Рішенням Бориславської міської ради від 26.05.2015 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) для передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. на АДРЕСА_1 . Бориславським виробничим відділом Львівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610300000:07:015:0117. Вказана земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі.

Позивач звернувся до Бориславської міської ради із заявою про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки безоплатно у власність на АДРЕСА_1 , однак рішенням Бориславської міської ради від 25.06.2026 №3265 відмовлено на підставі того, що, відповідно до відомостей Національної інфраструктури геопросторових даних (далі – НІГД) на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а тому розташування земельної ділянки не відповідає фактичному місцю розташування житлового будинку.

Позивач не погоджується із рішенням відповідача, оскільки відсутність відомостей щодо об`єктів нерухомого майна у НІГД саме по собі не свідчить про відсутність об`єкта нерухомого майна, не спростовує зареєстрованого права власності позивача на житловий будинок та не належить до передбачуваних законом підстав для відмови у затверджені технічної документації із землеустрою. Крім того, відповідач не встановив і не довів жодної невідповідності поданої позивачем технічної документації вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», інших нормативно-правових актів чи містобудівної документації.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у тому, що ОСОБА_1 звернувся до Бориславської міської ради Львівської області із заявою № 19002-002483577-055-21 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки безоплатно у власність площею 0, 1000 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Технічна документація, долучена до вказаної заяви, містила правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна, а саме: витяг з Державного реєстру речових прав та свідоцтво про право на спадщину за законом, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Водночас, згідно із даними НІГД на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 4610300000:07:015:0117 відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна. Станом на 23.11.2015 на спірній земельній ділянці не було розміщено об`єкти нерухомого майна, тобто земельна ділянка була вільною від забудови. Однак, виходячи зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.06.2023 № 213 спадкодавець ОСОБА_2 набула у власність житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 03.09.2009 за реєстровим № 489. Вважає, що станом на станом на момент формування земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (23.11.2015 року) вказаний будинок існував як об`єкт цивільних прав, але його контури не були відображені на кадастровому плані спірної земельної ділянки, що, на погляд відповідача, спростовує ймовірність його розміщення на цій ділянці. Просить відмовити у задоволені позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому не погодився із позицією відповідача та зазначив, що Бориславська міська рада фактично не заперечує існування самого житлового будинку. Навпаки, відповідач зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.06.2023 № 213 спадкодавець ОСОБА_2 набула у власність житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2009 № 489. Тобто відповідач визнає, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 існував до формування відповідної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Відсутність відображення певного об`єкта нерухомості на кадастровому плані не може автоматично свідчити про відсутність самого об`єкта нерухомості на місцевості. Кадастровий план є документом, який відображає відомості Державного земельного кадастру, однак не є документом, який встановлює факт фізичної відсутності будівлі на відповідній території. Більше того, відповідач посилається на кадастровий план, сформований 23.11.2015, хоча сам же визнає, що право власності на житловий будинок виникло у спадкодавця значно раніше - на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2009. Вважає, що відсутність контуру будинку у відомостях Державного земельного кадастру може свідчити про неповноту або неналежність відповідних кадастрових відомостей, однак не доводить фактичної відсутності будинку. Зазначає, що оскаржуване рішення Бориславської міської ради від 25.06.2026 № 3265 прийняте без належного встановлення всіх фактичних обставин та без належної оцінки права позивача як власника нерухомого майна.

Ухвалами від 31.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 14.08.2026 (вх.№72660 та вх.№72667) подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача 18.08.2026 (вх.№73235) подав відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Витягу з рішення Бориславської міської ради від 26.05.2015 №1857, ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) для передачі безоплатно у власність земельну ділянку площею 1 000 кв.м на АДРЕСА_1 , яка надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) для передачі безоплатно у власність земельну ділянку площею 302 кв.м. на АДРЕСА_1 , яка надана для ведення садівництва.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , укладено шлюб, який зареєстрований Відділом ЗАГС у місті Борислав.

Згідно із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №422.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №213 від 20.06.2023 (спадкова справа №03/2023), спадкоємцем ОСОБА_2 є її чоловік ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , належного спадкодавцю ( ОСОБА_2 ) на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Василевич О.Р., приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області 03.09.2009 за реєстровим №489. Право власності на житловий будинок зареєстровано в Комунальному підприємстві Львівської обласної ради Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 12.09.2009 за номером запису: 2623 в книзі:17, реєстраційний номер: 3387566. Житловий будинок складається з однієї житлової кімнати та однієї кухні. Загальна площа будинку становить 67 кв. м.

Даний факт, також, підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, об`єкту житлової нерухомості (закінчений будівництвом об`єкт), площею 67 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезгадані документи підтверджують те, що право власності на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості (закінчений будівництвом об`єкт), площею 67 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 набула ще 12.09.2009, а згодом в порядку спадкування право власності на житловий будинок перейшло до ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, у графі форма власності вказано, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 4610300000:07:015:0117 – відсутня.

ОСОБА_1 27.06.2023 звернувся із заявою до Бориславського міського виробничого відділу Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі – БМВ ЛРФ ДП «ЦДЗК») про виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

БМВ ЛРФ ДП «ЦДЗК» на звернення ОСОБА_1 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610300000:07:015:0117, площею 0,1000 га.

ОСОБА_1 звернувся до Бориславської міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610300000:07:015:0117, площею 0,1000 га.

Рішенням відповідача від 25.06.2026 №3265 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки безоплатно у власність, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610300000:07:015:0117, площею 0,1000 га, з тих підстав, що в поданій на затвердження технічній документації із землеустрою на кадастровому плані вказана будівля, яка згідно із витягом з Державного реєстру речових прав від 20.06.2023, знаходиться у власності заявника, натомість згідно з даними НІГД на зазначеній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, чим порушено вимоги. Вказано, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, з огляду на те, що розташування проєктованої земельної ділянки не відповідає її фактичному місцерозташуванню, розроблена технічна документація не відповідає вимогам Земельного кодексу України.

Вважаючи рішення Бориславської міської ради від 25.06.2026 №3265 про відмову у затвердженні технічної документації протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі – ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До заяви додається розроблена, відповідно до Закону України «Про землеустрій», технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Така правова позиція сформована Верховним Судом України у постанові від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та послідовно продовжується Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 05.03.2019 у справі №360/2334/17, від 08.09.2020 у справі №812/1450/17, від 18.03.2025 у справі № 300/461/22 та інших.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до пункту г частини 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (частина восьма статті 186 ЗК України).

Відповідно до частини десятої статті 186 ЗК України, висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства на момент прийняття оскаржуваного рішення Ради підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Суд звертає увагу, що як на дату прийняття спірного рішення відповідача, так і на час розгляду цієї справи в Україні діяв воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 №2145-IX (далі - Закон №2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.

Зокрема, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення Ради) зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням ряду особливостей, зокрема, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено судом, право власності на житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості (закінчений будівництвом об`єкт), площею 67 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було набуто ОСОБА_2 (померлою дружиною позивача) ще в 12.09.2009, яке в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 .

Оскільки позивач має право власності на об`єкт житлової нерухомості, то положення цього закону не поширюються на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок.

Відповідно до частини 4 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Станом на час розроблення БМВ ЛРФ ДП «ЦДЗК» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, земельній ділянця за вказаною адресою вже було присвоєно кадастровий номер 4610300000:07:015:0117.

Таким чином, технічна документація щодо вказаної земельної ділянки, площею 0,1000 га, була затверджена на основі вже сформованої земельної ділянки із присвоєним кадастровим номером 4610300000:07:015:0117.

Даючи оцінку рішенню Бориславської міської ради від 25.06.2026 №3265 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд керується таким.

З рішення слідує, що відмова зумовлена невідповідністю поданої технічної документації даним щодо об`єкту нерухомого майна, який знаходиться на земельній ділянці.

Як на підставу невідповідності знаходження об`єкту нерухомого майна відповідач посилається на відомості з НІГД (Національна інфраструктура геопросторових даних), відповідно до яких на зазначеній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна.

Суд висновує про невідповідність такого висновку відповідача фактичним обставинам та який спростовується свідоцтвом про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за №213 (спадкова справа №03/2023), Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та Витягом з Державного реєстру речових прав.

Зазначеними належними та допустимими доказами підтверджується наявність житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (за тою самою адресою, що і земельна ділянка), власником якого в порядку спадкування є ОСОБА_1 з 20.06.2023.

Первинно право власності на вказаний будинок виникло у померлої дружини позивача ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області від 03.09.2009 за реєстровим номером №489, тобто задовго до отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Щодо доводів відповідача про те, що станом на момент формування земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (23.11.2015) вказаний будинок існував як об`єкт цивільних прав, але його контури не були відображені на кадастровому плані спірної земельної ділянки, то такі не спростовують ані факту його розташування за адресою: АДРЕСА_1 станом на 03.09.2009, тобто задовго до формування земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (23.11.2015), ані на статус цього будинку як об`єкта нерухомого майна, що перебував на права власності з 03.09.2009 у померлої дружини позивача ОСОБА_1 на цей будинок та у зв`язку з її смертю перейшов 20.06.2023 до позивача в порядку спадкування.

Сукупність встановлених судом фактичних обставин дає підстави стверджувати, що відповідач при прийнятті спірного рішення не виконав вимоги частини 8 статті 186 ЗК України та жодним чином не мотивував причини невідповідності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 .

Натомість, встановлені в ході судового розгляду обставини та аналіз поданих позивачем доказів спростовує обставини, викладені у рішенні Бориславської міської ради від 25.06.2026 №3265 про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Бориславської міською ради Львівської області від 25.06.2026 №3265 вимогам статті 186 ЗК України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Згідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності до підпунктів 9, 10 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

З огляду на наведені норми та враховуючи те, що відповідач не надав належної оцінки поданій позивачем на затвердження технічній документації із землеустрою та відповідності її положень вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, при цьому не врахував і не застосував вимог статті 186 ЗК України, суд не може перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень органу місцевого самоврядування та зобов`язувати останнього затвердити технічну документацію із землеустрою, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Викладене зумовлює висновок суду про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження технічної документації із землеустрою та прийняти рішення, з врахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області понесені позивачами судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 331 грн. 20 к., сплаченого за платіжною інструкцією від 24.07.2026 №ЕСВ6-РЕ5В-509С-ЕВ33.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Бориславської міської ради Львівської області (вул. Шевченка, буд. 42, м. Борислав, Львівська область, 82300, код ЄДРПОУ 26181298) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бориславської міської ради Львівської області (вул. Шевченка, буд. 42, м. Борислав, Львівська область, 82300, код ЄДРПОУ 26181298) від 25.06.2026 №3265 «Про відмову у затвердженні технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та у передачі земельної ділянки безоплатно у власність на АДРЕСА_1 ».

Зобов`язати Бориславську міську раду Львівської області (вул. Шевченка, буд. 42, м. Борислав, Львівська область, 82300, код ЄДРПОУ 26181298) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення, з врахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні.

Стягнути з Бориславської міської ради Львівської області (вул. Шевченка, буд. 42, м. Борислав, Львівська область, 82300, код ЄДРПОУ 26181298) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 к. судових витрат у вигляді судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О. П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua