Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №380/15659/26
Суддя: Хома Олена Петрівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/15659/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОХАУС ВЕСТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОХАУС ВЕСТ» (далі – позивач, ТзОВ «АВТОХАУС ВЕСТ»), від імені якого діє адвокат Бабій Ірина Миколаївна, звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі – відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000171/2 від 06.02.2026;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000172/2 від 06.02.2026;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000532/2 від 02.04.2026;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000944/2 від 09.06.2026;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000767/2 від 12.05.2026;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на митну територію України було ввезено товар. З метою декларування та митного оформлення імпорту товару подано до Львівської митниці електронні митні декларації №26UA209180005953U9, № 26UA209180005952U0, №26UA209180019801U7, № 26UA209180042220U3, та № 26UA2091800319117U8 та документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Однак відповідачем прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000171/2, №UA209000/2026/000172/2, №UA209000/2026/ 000532/2, №UA209000/2026/000944/2, та №UA209000/2026/000767/2. Вважає спірні рішення протиправними та просить такі скасувати.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару та наданих декларантом на запит митного органу, було встановлено, що такі не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Львівською митницею встановлено невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Подані до митного оформлення документи мали розбіжності та не містили складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо в рішенні про коригування митної вартості. На вимогу митного органу декларантом не надано додаткових документів, які б спростували виявлені розбіжності. Вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.
Ухвалою від 31.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 17.08.2026 (вх. №73076) подано відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 02.11.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ТзОВ «Автохаус Вест» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 43360372.
Між ТзОВ «CAS Auto» (США) та ТзОВ «Автохаус Вест» укладено договір №01/11/24 від 01.11.2024, за умовами якого Продавець зобов`язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язаний прийняти та розрахуватися за транспортні засоби, як це визначено у проформі (Замовленні) до цього документа, причому відповідно до умов дійсного договору та повинен мати характеристики та конфігурацію, вказану у замовленні на закупівлю, що є невід`ємною складовою частиною цього договору.
Між компанією ESH Logistiks sp.z.o.o. (Продавець) та ТзОВ «Автохаус Вест» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/04/24 від 20.04.2024, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує, вживані автомобілі, аксесуари та запчастини мотоцикли, генератори надалі «Товар».
Позивач з метою митного оформлення партій товару подав митному органу електронні митні декларації:
- №26UA209180005953U9 (автомобіль марки PEUGEOT модель – 5008, рік випуску – 2023, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 );
- № НОМЕР_2 (автомобіль марки PEUGEOT модель – 5008, рік випуску – 2023, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 );
- № НОМЕР_4 (автомобіль марки RENAULT модель KANGOO, рік випуску – 2021, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5 );
- №26UA209180042220U3 (автомобіль марки Land Rover, Range Rover, рік випуску – 2024, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_6 );
- № НОМЕР_7 (автомобіль марки RENAULT модель TRAFIC, рік випуску - 2024; ідентифікаційний номер кузова – НОМЕР_8 ).
У всіх митниці деклараціях позивач визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту).
Позивач разом з вказаними митними деклараціями для підтвердження заявленої митної вартості надав до митного контролю зазначені у графі 44 митних декларацій документи.
За результатом розгляду електронних митних декларацій та доданих до них документів відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Підставою для відмови у митному оформленні були прийняті митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2026/000171/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000172/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000532/2 від 02.04.2026, №UA209000/2026/000944/2 від 09.06.2026, №UA209000/2026/000767/2 від 12.05.2026, якими митну вартість товару визначено за методом 2 ґ (стаття 64 Митного кодексу), джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № 26UA100260550399U6 від 28.01.2026, МД № 26UA205170004929U0 від 13.03.2026, МД № 26UA100400/2026/200407 від 12.03.2026.
Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2026/000171/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000172/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000532/2 від 02.04.2026, №UA209000/2026/000944/2 від 09.06.2026, №UA209000/2026/000767/2 від 12.05.2026 є предметом оскарження.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1Митного кодексу України (далі – Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої – третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Окрім цього, суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Судом при розгляді справи також взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Даючи оцінку наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Як вказано у спірних рішеннях №UA209000/2026/000171/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000172/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000532/2 від 02.04.2026, №UA209000/2026/000944/2 від 09.06.2026, №UA209000/2026/000767/2 від 12.05.2026, відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, на підставі таких тверджень:
1. «Згідно з умовами Договору № 01/11/24 від 01.11.2024, Проформа (Замовлення) є основним документом, згідно з яким проводяться розрахунки за оцінюваний товар та узгоджується вартість товару, а також є невід`ємною частиною цього Договору. Однак, до митного оформлення декларантом не надано Проформи (Замовлення), що є порушенням вимог частини 2 статті 53 МКУ».
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 Митного кодексу документом, що підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).
Оскільки спірний транспортний засіб був придбаний за зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу, що підтверджується контрактом, комерційним інвойсом та банківськими платіжними документами, підстав для витребування рахунку-проформи як документа, що підтверджує митну вартість, у відповідача не було.
Сам факт того, що договір містить посилання на проформу як документ, який передував укладенню конкретної поставки, не означає, що саме вона є документом, який підтверджує митну вартість у розумінні статті 53 Митного кодексу України.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 810/692/17, в якій зазначено, що у разі купівлі-продажу товару належним документом, який підтверджує митну вартість, є комерційний інвойс, а не рахунок-проформа.
Таким чином, висновок відповідача про те, що ненадання проформи свідчить про не підтвердження митної вартості товару, є безпідставним та не відповідає вимогам статті 53 Митного кодексу.
2. «До митного оформлення надано платіжний документ № 226 від 19.12.2025, в якому в графі «Призначення платежу» вказано документ з номером INVEST11808 від 18.12.2025, який до митного оформлення не надавався, що не дає можливості ідентифікувати даний платіж з оцінюваною поставкою товару».
Суд звертає увагу, що для підтвердження митної вартості позивачем була подана платіжна інструкція в іноземній валюті № 226 від 19.12.2025 про перерахування продавцю 29 170,00 євро.
У призначенні платежу зазначено контракт № 01/11/24 від 01.11.2024 та проформу № 11808 від 18.12.2025.
При цьому зазначений платіж здійснювався одночасно за два транспортні засоби: автомобіль PEUGEOT 5008, VIN НОМЕР_1 - 14 400 євро; автомобіль PEUGEOT 5008, VIN НОМЕР_3 - 14 400 євро, а також 370 євро за оформлення документів (по 185 євро за кожний автомобіль), що загалом становить 29 170,00 євро.
Усі подані до митного оформлення документи містять посилання на один і той самий зовнішньоекономічний контракт № 01/11/24 від 01.11.2024, що дає можливість беззаперечно встановити взаємозв`язок між контрактом, комерційним інвойсом, платіжною інструкцією та оцінюваним транспортним засобом.
Відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 216, реквізит «Призначення платежу» заповнюється платником з метою надання інформації про платіжну операцію.
Чинне законодавство не встановлює обов`язку зазначати у платіжному документі виключно номер остаточного комерційного інвойсу. Законодавством не заборонено здійснювати оплату на підставі проформи або із посиланням одночасно на контракт і проформу.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що сама по собі відсутність у платіжному документі посилання на конкретний комерційний інвойс або зазначення проформи не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, якщо сукупність поданих документів дає можливість ідентифікувати платіж та підтверджує оплату саме оцінюваного товару.
Суд зазначає, що платіжна інструкція № 226 містить усі передбачені законодавством реквізити, а саме: платника, отримувача коштів, їх банківські реквізити, дату платежу, валюту, суму платежу та призначення платежу, що відповідає вимогам постанови Правління Національного банку України № 216.
За таких обставин суд відхиляє наведені твердження відповідача, оскільки платіжна інструкція є належним і достатнім доказом фактичної оплати вартості автомобіля.
3. «Декларантом до митного оформлення не надано договору, на підставі якого здійснювалось перевезення оцінюваного товару, що повинен містити істотні умовами, зокрема: вид послуги; права, обов`язки сторін; розмір плати експедитора; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу тощо. При цьому, довідка про транспортні витрати від 30.11.2025, видана директором ТзОВ «Автохаус Вест» П`янніковою Н.Р., не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує вартість витрат на транспортування, оскільки згідно з положеннями статті 9 Закону №1054 підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Також не надано документів, визначених Наказом № 599. Відповідач також зазначає, що за умовами поставки EXW (Антверпен, Бельгія) покупець несе всі витрати, пов`язані з транспортуванням товару, однак для підтвердження таких витрат позивачем подано лише довідку транспортних витрат, яка, на думку відповідача, не є належним доказом.
4. Відповідно до заявлених декларантом умов поставки EXW BE Antwerp покупець несе всі витрати та ризики у зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. На підтвердження транспортних витрат декларантом надано лише довідку № б/н від 04.06.2026, видану ТзОВ «Автохаус Вест». Слід зазначити, що відповідно до відомостей, внесених у базу даних митниці під час перетину кордону перевізником є - PALIKOT JAKUB BENEDYKT.
Декларантом до митного оформлення не надано договору, на підставі якого здійснювалось перевезення оцінюваного товару, що повинен містити істотні умовами, зокрема: вид послуги; права, обов`язки сторін; розмір плати експедитора; порядок розрахунків. При цьому, довідка ТОВ «Автохаус Вест» про транспортні витрати від 04.06.2026 не може бути взяти до уваги як документ, що підтверджує вартість витрат на транспортування, оскільки згідно з положеннями статті 9 Закону № 1054 підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні, тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування або органами влади».
Суд відхиляє наведені аргументи, з огляду на таке.
Відповідно до умов поставки EXW (Incoterms 2010) покупець дійсно несе всі витрати та ризики, пов`язані з перевезенням товару від місця його передачі продавцем до місця призначення.
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу до митної вартості додаються витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включені до ціни договору.
Суд звертає увагу, що позивач включив до митної вартості 400 євро транспортних витрат, що підтверджується довідкою-калькуляцією транспортних витрат.
При цьому ні Митний кодекс, ні Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, не містять вичерпного переліку документів, якими можуть підтверджуватися транспортні витрати.
Отже, якщо законом не визначено вичерпний перелік доказів для підтвердження розміру витрат на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, в тому числі довідками, довідками - калькуляціями, складеними декларантом (покупцем). Митний орган не надав жодних доказів того, що заявлена сума у 400 євро є недостовірною або заниженою.
Крім того, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу договір транспортного експедирування не належить до документів, що підтверджують митну вартість товарів, а тому його неподання не може бути самостійною підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості.
Більше того, договір транспортного експедирування сам по собі не містить числових показників транспортних витрат, які підлягають включенню до митної вартості товару, а лише визначає права та обов`язки сторін, порядок організації перевезення та загальні умови співпраці. Відтак такий договір не є документом, який підтверджує числові значення складових митної вартості у розумінні статті 53 Митного кодексу.
При цьому для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем було подано повний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу, зокрема: зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактуру, проформу-інвойм, банківський платіжний документ, експортну декларацію країни відправлення та інші товаросупровідні документи.
У своїй сукупності зазначені документи підтверджують фактичну ціну придбання транспортного засобу, містять усі необхідні відомості щодо числових значень складових митної вартості та не містять розбіжностей, які б унеможливлювали визначення митної вартості за основним методом, передбаченим статтею 58 Митного кодексу України.
5. «Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. До митного оформлення надано Договір купівлі-продажу № 20/04/24 від 20.04.2024, укладений між ТзОВ «Автохаус Вест» та Компанісю «ESH Logistiks sp.z.0.о.». Пунктом 8 абзацом 4 передбачено, що даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Однак Договір не містить відтиску печатки Продавця. За даних обставин такий Договір не вважається таким, що не узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, оскільки він не набрав чинності».
Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, зокрема з тієї підстави, що Договір купівлі-продажу № 20/04/24 від 20.04.2024 підписаний уповноваженими представниками обох сторін та фактично виконується сторонами з 2024 року.
Положення пункту 8 договору, на яке посилається відповідач, необхідно оцінювати у взаємозв`язку з усіма його умовами. Зокрема, договором передбачено, що він може бути підписаний та надісланий сторонами факсимільним зв`язком або електронною поштою (у вигляді сканованої копії), а оригінали документів сторони зобов`язуються обміняти протягом 30 днів з дня підписання. Крім того, договором визначено строк його дії з 20.04.2024 до 20.04.2030, що свідчить про його довгостроковий характер та застосування до всіх поставок, які здійснюються в межах договірних відносин.
Сам по собі факт відсутності відбитка печатки продавця не свідчить про відсутність волевиявлення сторін чи неукладеність договору.
Отже, відсутність відбитка печатки продавця жодним чином не впливає на можливість встановлення ціни договору, не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не може бути підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості
6. «У графі 20 даної митної декларації умовами поставки заявлено DAP Городок. Відповідно до Інкотермс термін DАР означає, що продавець несе всі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару до узгодженого пункту призначення в країні покупця. Водночас до митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення № 26PL401010000FG YB6 від 24.03.2026, яка містить інформацію про умови поставки FCA PL Hurko. З огляду на розбіжність в поданих документах в умовах поставки, неможливо перевірити відповідність усіх числових показників митної вартості у відповідності до частини 10 статті 58 Митного кодексу».
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2.1 Договору купівлі-продажу № 20/04/24 від 20.04.2024 сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах DAP (Україна).
Згідно з правилами Incoterms 2010 умова поставки DAP (Delivered at Place) означає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з транспортуванням товару до погодженого місця призначення. Таким чином, витрати на транспортування до місця поставки вже включені до договірної ціни товару та не підлягають окремому включенню до митної вартості.
Частина друга статті 53 Митного кодексупрямо передбачає, що транспортні (перевізні) документи подаються лише у випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені до вартості товару.
Оскільки за умовами DAP транспортні витрати вже входять до ціни товару, обов`язок щодо подання окремих документів для підтвердження таких витрат у позивача був відсутній.
При цьому Митним кодексом, міжнародними правилами Incoterms не встановлено обов`язку продавця окремо виділяти в комерційному інвойсі вартість товару та вартість його транспортування.
Навпаки, економічний зміст умов поставки DAP полягає саме у тому, що продавець формує єдину договірну ціну, яка вже включає витрати на доставку товару до погодженого місця призначення.
Посилання відповідача на відомості, зазначені в експортній декларації країни відправлення, також не може бути підставою для коригування митної вартості.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу експортна митна декларація не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару. Вона може подаватися декларантом лише додатково або на письмову вимогу митного органу у випадках, визначених частинами третьою та шостою статті 53 Митного кодексу.
За своєю правовою природою експортна декларація підтверджує здійснення митного оформлення товару в країні експорту та не встановлює умов цивільно-правового договору між продавцем і покупцем.
Саме договір купівлі-продажу та комерційний інвойс визначають погоджені сторонами умови поставки, ціну товару та розподіл витрат між сторонами. Відповідач не навів жодного доказу того, що зазначення умов FCA в експортній декларації призвело до зміни договірної ціни товару або вплинуло на числові значення складових митної вартості. Також митним органом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про невключення транспортних витрат до вартості товару всупереч умовам договору.
Таким чином, наведені відповідачем доводи ґрунтуються виключно на формальному зіставленні відомостей різних документів без встановлення їх впливу на правильність визначення митної вартості товару, що суперечить вимогам статей 53– 58 Митного кодексу та не може бути підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості.
7. «До митного оформлення надано документи з аукціону «Avens», зокрема інвойс № 61259140 від 26.01.2026, в якому зазначено, що сума даного рахунку повинна бути сплачена негайно. Однак, до митного оформлення не надано жодного банківського платіжного документа, який би підтверджував суму оплати за вказаний інвойс, а відтак порушено вимоги пункту 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу».
Як встановлено судом з матеріалів справи, продавцем транспортного засобу за зовнішньоекономічним договором є компанія «ESH Logistiks sp. z o.o.», тоді як документи аукціону «Avens» лише підтверджують спосіб придбання автомобіля самим продавцем до його подальшого продажу позивачу.
Отже, правовідносини між компанією «ESH Logistiks sp. z o.o.» та аукціоном «Avens» не є предметом зовнішньоекономічного договору, укладеного між позивачем як покупцем та продавцем, а тому не впливають на визначення митної вартості товару, що імпортується позивачем.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів є вартість, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті саме за товар, який імпортується.
Частина друга статті 53 Митного кодексу встановлює вичерпний перелік основних документів, що підтверджують митну вартість товару. Зазначена норма не покладає на декларанта обов`язку подавати документи, які підтверджують виконання господарських зобов`язань між його продавцем та третіми особами.
Таким чином, митне законодавство не зобов`язує імпортера підтверджувати джерело придбання товару продавцем, його витрати на придбання товару або факт здійснення продавцем розрахунків із попередніми власниками чи іншими контрагентами.
Позивач не є стороною договірних відносин між компанією «ESH Logistiks sp. z o.o.» та аукціоном «Avens», не бере участі у відповідних розрахунках та не володіє документами щодо виконання зазначених правочинів. Відсутність у позивача документів, які стосуються господарської діяльності третіх осіб, є об`єктивною та не може розцінюватися як неподання документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України.
При цьому суд зазначає, що відповідач не встановив жодних розбіжностей між ціною товару, визначеною сторонами у зовнішньоекономічному договорі, та ціною, зазначеною у комерційному інвойсі, не довів недостовірності документів, поданих позивачем, і не обґрунтував, яким саме чином відсутність документів щодо розрахунків між продавцем та аукціоном могла вплинути на правильність визначення митної вартості товару.
Отже, вимога відповідача щодо надання банківських документів про оплату транспортного засобу компанією «ESH Logistiks sp. z o.o.» на користь аукціону «Avens» не ґрунтується на вимогах Митного кодексу, а відсутність таких документів не може бути підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої позивачем митної вартості чи для прийняття рішення про її коригування.
8. «Експортна декларація країни відправлення № 26BE00000811197983 від 28.04.2026 містить документ під кодом 0380 (Інвойс) з номером SO12575. Однак, до митного оформлення декларантом надано інвойс з номером № NV58841 від 21.04.2026.
9. У банківському платіжному документі № 33 від 20.04.2026 у графі «Призначення платежу» міститься інвойс з номером № SO12575 від 01.04.2026, який до митного оформлення не надавався, а відтак, неможливо ідентифікувати даний платіжний документ із оцінюваною поставкою».
Даючи оцінку таким твердження митного органу суд зазначає таке.
Документ № SO12575 є проформою (замовленням), яка оформляється продавцем на етапі погодження умов поставки та використовується сторонами для здійснення попередньої оплати товару. Саме тому зазначений номер міститься у банківському платіжному документі та експортній декларації країни відправлення.
Після отримання оплати продавцем був оформлений остаточний комерційний рахунок-фактура (Commercial Invoice) № NV58841 від 21.04.2026, який і був поданий позивачем до митного оформлення як документ, що підтверджує фактичну ціну товару.
Таким чином, проформа № SO12575 та комерційний інвойс № NV58841 стосуються однієї й тієї ж зовнішньоекономічної операції та одного й того самого транспортного засобу. Вони не суперечать один одному, а оформлені на різних етапах виконання договору купівлі-продажу.
Зазначення у платіжній інструкції реквізитів проформи є цілком логічним, оскільки на момент здійснення оплати остаточний комерційний інвойс ще не був оформлений продавцем.
Більше того, усі подані до митного оформлення документи містять посилання на один і той самий зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №01/11/24 від 01.11.2024, що дозволяє безперешкодно ідентифікувати господарську операцію, сторони договору, предмет поставки та здійснений платіж.
Суд зазначає, що сама по собі відмінність реквізитів проформи та остаточного комерційного інвойсу або зазначення у банківському документі реквізитів проформи не є підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості, якщо сукупність поданих документів дає можливість ідентифікувати оцінюваний товар та підтверджує фактичну оплату саме цієї поставки.
Згідно до висновку, сформованому у постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 810/692/17, посилання у платіжних документах на проформу, а не на остаточний інвойс, саме по собі не є підставою для невизнання митної вартості, якщо сукупність документів дозволяє ідентифікувати товар та підтверджує здійснення оплати.
Отже, наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність розбіжностей у документах, які впливають на визначення митної вартості товару, а тому не могли бути законною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості за ціною договору.
З урахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що зауваження відповідача до пред`явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містять відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.
Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Суд також зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вказує, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
З огляду на викладене, суд виснує, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару на підставі наданих декларантом документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Як вказано у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів від №UA209000/2026/000171/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000172/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000532/2 від 02.04.2026, №UA209000/2026/000944/2 від 09.06.2026, №UA209000/2026/000767/2 від 12.05.2026 джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугували МД № 26UA100260550399U6 від 28.01.2026, МД № 26UA205170004929U0 від 13.03.2026, МД № 26UA100400/2026/200407 від 12.03.2026.
З цього приводу суд ураховує позицію Верховного Суду, викладену, зокрема у постановах від 08.02.2019 (справа № 825/648/17), від 09.09.2020 (справа №400/3133/18), відповідно до якої Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Спірні рішення відповідача таких пояснень не містять.
Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість висновку митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах та про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості товару.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000171/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000172/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000532/2 від 02.04.2026, №UA209000/2026/000944/2 від 09.06.2026, №UA209000/2026/000767/2 від 12.05.2026.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірним рішенням, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000171/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000172/2 від 06.02.2026, №UA209000/2026/000532/2 від 02.04.2026, №UA209000/2026/000944/2 від 09.06.2026, №UA209000/2026/000767/2 від 12.05.2026 прийняті відповідачем без дотримання вимог, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України та Митним кодексом України, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності і мотиви суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 10 140 грн, сплаченого за платіжною інструкцією №403 від 24.07.2026.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОХАУС ВЕСТ» (вул. Городоцька, буд. 16, с. Зимна Вода, Львівський район, Львівська область, 81110, код ЄДРПОУ 43360372) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішень,– задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000171/2 від 06.02.2026.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000172/2 від 06.02.2026.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000532/2 від 02.04.2026.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000944/2 від 09.06.2026.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000767/2 від 12.05.2026.
Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОХАУС ВЕСТ» (вул. Городоцька, буд. 16, с. Зимна Вода, Львівський район, Львівська область, 81110, код ЄДРПОУ 43360372) 10 140 (десять тисяч сто сорок) грн судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О. П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua