Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №380/10649/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10649/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Львівської митниці Державної митної служби України від 02.04.2026 №UA2090002026205 на суму 85 220 грн 15 к. та №UA2090002026206 від 02.04.2026 на загальну суму 21 305 грн 04 к.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі акту документальної невиїзної перевірки Львівською митницею 02.04.2026 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №UA2090002026205, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито (ввізне) на товари, що возяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 85 220 грн 15 к., та №UA2090002026206, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України в розмірі 17 044 грн 03 к. та застосовано штрафні санкції в розмірі 4 261 грн 01 к.

Вважає спірне податкове повідомлення-рішення №UA2090002026205 протиправним та таким що підлягає скасуванню, оскільки в контролюючого органу були усі документи, які підтверджували країну походження товару, що в свою чергу давало право декларувати товар за пільгою нульової ставкою Митного тарифу. Податкове повідомлення-рішення №UA2090002026206 є похідним від попереднього, тому також підлягає скасуванню. Оскільки висновки, викладенні в акті перевірки є безпідставними, то спірні рішення є незаконними, просить їх скасувати.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. В ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за митною декларацією від 31.05.2024 №24UA209160006036U6 даний товар декларував із застосуванням пільгової ставки ввізного мита і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за пільговими ставками від митної вартості. Для застосування пільгової ставки ввізного мита при митному оформленні товару наданий сертифікат про походження товару від 21.05.2024 № А1546290, який вказаний у графі 44 митної декларації під кодом « 0861» - «сертифікат про походження товару». Країна походження товару «TR» (Туреччина) уграфі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даному сертифікаті про походження товару.

Державна митна служба України листом від 01.09.2025 №15/15-03- 01/7/5118 (вх. ЛМ 01.09.2025 №30604/4-15) повідомила Львівську митницю про отримання відповіді від компетентного митного органу Турецької Республіки, наданої листом від 25.08.2025 №E-49970238-180-00112769067, в якому наявна інформація про те, що сертифікат про походження № А1546290 був анульований Стамбульською торговою палатою, оскільки він не був використаний у встановлений законом термін.

Компетентний митний орган Турецької Республіки у наданій відповіді листом від 25.08.2025 №E-49970238-180-00112769067 повідомив: «Свідоцтва були анульовані Стамбульською торгово-промисловою палатою, оскільки вони не були використані протягом встановленого законом терміну. Тому ми не можемо розпочати розслідування щодо походження...». Львівська митниця направила на адресу позивача лист про необхідність надання пояснень та документів, що підтверджують країну походження товарів. Надані позивачем до листа від 11.02.2026 №5134/13-19 документи не спростовують фактів порушень, відображених в акті перевірки, проведеної відповідно до інформації та документів, отриманих від компетентного митного органу Турецької Республіки, зокрема згідно до листа від 25.08.2025 свідоцтва були анульовані Стамбульською торгово-промисловою палатою. За таких обставин податок на додану вартість нараховується за ставкою 20% бази оподаткування відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 27.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 12.06.2026 (вх. №50599) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та компанією BTZ Tekstil Sanayi Ve Ticaret Ltd. Sti. (Продавець) укладено контракт №25/11/2023, за умовами якого, Продавець продає, а Покупець купує товар, пряжу бавовняну поліестерову з регенерованих волокон (митний код 52061200), країна походження Туреччина.

Відповідно до рахунку-фактури від 18.05.2024 №ВТА2024000000002 продавець відвантажив на адресу покупця товар на загальну суму 19 395, 15 доларів США.

ОСОБА_1 на митну територію України за митною декларацію №24UA209160006036U6 ввезено товар (пряжа однотканинова бавовняна з волокон не підданих гребенечесанню, регенерована (відновлена, regenerated yarn), кручена пофарбована, різних кольорів).

Даний товар декларувався платником податків із застосуванням пільгової ставки ввізного мита і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за пільговими ставками від митної вартості. Для застосування пільгової ставки ввізного мита при митному оформленні товару наданий сертифікат про походження товару від 21.05.2024 №А1546290, який вказаний у графі 44 митної декларації під кодом « 0861» - «сертифікат про походження товару». Країна походження товару «TR» (Туреччина) у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даному сертифікаті про походження товару.

Державна митна служба України у відповідності до частини 2 статті 43 Митного кодексу України направила на перевірку до уповноваженого органу Турецької Республіки сертифікат про походження товару від 21.05.2024 №A1546290.

Державна митна служба України листом від 01.09.2025 №15/15-03-01/7/5118 (вх. ЛМ 01.09.2025 №30604/4-15) повідомила Львівську митницю про отримання відповіді від компетентного митного органу Турецької Республіки, наданої листом від 25.08.2025 № E-49970238-180-00112769067, відповідно до якої сертифікат про походження №A1546290 був анульований Стамбульською торговою палатою, оскільки він не був використаний у встановлений законом термін.

Компетентний митний орган Турецької Республіки листом від 25.08.2025 №Е-49970238-180-00112769067 повідомив: «Свідоцтва були анульовані Стамбульською торгово-промисловою палатою, оскільки вони не були використані протягом встановленого законом терміну. Тому ми не можемо розпочати розслідування щодо походження...».

Львівською митницею на адресу ФОП ОСОБА_1 скеровано лист від 04.02.2026 №7.4-5/19-01/10/2831, в якому роз`яснено право суб`єкта ЗЕД відповідно до вимог пунктів 2 та 4 частини першої статті 350 Митного кодексу України надавати посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, письмові заяви, зауваження, пояснення з питань, що стосуються перевірки; надавати посадовим особам митного органу всі наявні у їх розпорядженні документи та відомості, що підтверджують процедури декларування та митного оформлення товарів до відповідного митного режиму, а також дотримання вимог законодавства з питань митної справи.

ФОП ОСОБА_1 листом від 09.02.2026 (вх. ЛМ від 11.02.2026 № 5134/13-19) надав пояснення та копії документів, зокрема: «Лист пояснення від BTZ Tekstil Sanayi ve Tigaret Itd, Certificate Verification A18527720, Сертифікат походження А1852720, Сертифікат походження A1546290, митна декларація від 31.05.2024 №24UA209160006036U6, інвойс BТА2024000000002 від 18.05.2024 і пакувальний лист до нього».

Посадовими особами Львівської митниці відповідно до наказу Львівської митниці від 04.02.2026 №65 на підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 344-1, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 № 4495 VI (зі змінами та доповненнями), у зв?язку з надходженням від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 31.05.2024 №24UA209160006036U6.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.03.2026 №53/26/7.4-19/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- частини другої статті 46, частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 31.05.2024 №24UA209160006036U6 на загальну суму 85220,15 гривень;

- підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 31.05.2024 №24UA209160006036U6 на загальну суму 17044,03 гривень.

На підставі висновків акту перевірки від 06.03.2026 №53/26/7.4-19/2683516975 Львівською митницею 02.04.2026 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №UA2090002026205, яким за порушення частини 2 статті 46 та частини першої статті 257 Митного кодексу України нараховано мито на товари, що ввозяться на територію України, на суму 85 220 грн 15 к.;

- №UA2090002026206, яким за порушення підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу Україні збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість товарів, ввезених на територію України на суму 17 044 грн 03 к. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4 261 грн 01 к., всього на загальну суму 21305 грн 04 к.

Предметом оскарження є два податкових повідомлення-рішення від 02.04.2026 №UA2090002026205 та №UA2090002026206 з підстав протиправності.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі – Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 1.2. статті 1 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс) правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 271 Митного кодексу, мито – це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

За приписами положень статті 272 Митного кодексу, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Статтею 276 Митного кодексу визначено, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 277 Митного кодексу, об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 280 Митного кодексу ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

За змістом частини п`ятої статті 280 Митного кодексу ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав – членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

При цьому, відповідно до частин першої та п`ятої статті 281 Митного кодексу, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (далі – Угода).

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі – Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

При цьому, за змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

(a)……….затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або

(b)……….експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 Митного кодексу країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 41 Митного кодексу документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 41 Митного кодексу встановлює, що сертифікат про походження товару – це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 41 Митного кодексу у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї ж статті передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до частини першої статті 44 Митного кодексу у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6 000 євро.

Як встановлено судом, відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 31.05.2024 №24UA209160006036U6 складено акт від 06.03.2026 №53/26/7.4-19/2683516975, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- частини другої статті 46, частини першої статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 31.05.2024 №24UA209160006036U6 на загальну суму 85220,15 гривень;

- підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 31.05.2024 №24UA209160006036U6 на загальну суму 17044,03 гривень.

Підставою для донарахування митних платежів слугував лист компетентного митного органу Турецької Республіки, від 25.08.2025 № E-49970238-180-00112769067, в якому наявна інформація про те, що сертифікат про походження №A1546290 був анульований Стамбульською торговою палатою, оскільки він не був використаний у встановлений законом термі

При цьому для митного оформлення товару декларантом було подано митну декларацію, контракти з додатками.

Суд звертає увагу на те, що у імпортера (позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса.

Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена виключно на експортера (продавця).

Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за МД від 25.08.2025 № E-49970238-180-00112769067, позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі декларації-інвойсу на такий товар.

При цьому митним органом не надано беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем на вимогу контролюючого органу надано лист-пояснення компанії BTZ Tekstil Sanayi Ve Ticaret Ltd. Sti. (виробника товару), у якому зазначено таке:

« 18.05.2024 наша компанія Промислово-торговельне товариство з обмеженою відповідальністю «BTZ Tekstil», здійснила експорт на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМЦЯ КОРОСТЕНСЬКОГО АРТУРА за контрактом №11 від 25.11.2023, рахунок-фактура ВТА 2024000000002 від 18.05.2024., сертифікат про походження А1546290 від 21.05.2024, підтверджений шляхом перевірки QR-коду в базі даних митних органів Туреччини під номером А 1852720 від 21.05.2024 р. - однак через непорозуміння та технічний збій у турецькій митній службі ці два сертифікати з різними номерами стосуються одного й того ж експорту та однієї відправки.

Відповідно до процедур у Туреччині, така ситуація не вважається порушенням і відповідні дані коригуються в системі без ускладнень у процесі оформлення. Однак ми повідомляємо Вас про цю ситуацію. Турецька митниця не вбачає проблем у видачі зазначених сертифікатів про походження, у зв?язку з чим документи № А1546290 та № А1852720 є чинними та були прийняті для оформлення експорту».

Вказаний лист був направлений на адресу Державної митної служби України.

Водночас, документами, які підтверджують офіційні дані походження країни товару є надані митному органу: Сертифікат походження А1852720, Сертифікат походження A1546290, митна декларація від 31.05.2024 №24UA209160006036U6, інвойс BТА2024000000002 від 18.05.2024 і пакувальний лист до нього», контракт поставки №11 від 25.11.2023, специфікація №01 від 18.05.2023 до контракту, в якому зазначається країна походження товару.

Отже позивачем надано усі документи, передбачені статтею 41 Митного кодексу, які підтверджують країну походження товару.

Висновки контролюючого органу спростовані листом-пояснення компанії BTZ Tekstil Sanayi Ve Ticaret Ltd. Sti, який скеровувався на адресу Державної митної служби України6 проте не був взятий до уваги відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд також зауважує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Туреччини до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Згідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 дійшов до висновку, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість викладеного у акті перевірки висновку митного органу та відсутність у відповідача фактичних підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 02.04.2026 №UA2090002026205 та №UA2090002026206

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.04.2026 №UA2090002026205 та №UA2090002026206.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням від 02.04.2026 №UA2090002026205 та №UA2090002026206, суд доходить висновку, що такі не відповідають критеріям до такого роду рішень, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, та нормам Митного кодексу, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності і мотиви суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на загальну суму 1331 грн 20 к., сплаченого за платіжною інструкцією від 18.05.2026 №242.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) від 02.04.2026 №UA2090002026205.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) від 02.04.2026 №UA2090002026206.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О.П.