Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №380/13518/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/13518/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 26.01.2026 року № 2936/6/13-01-24-11 про виключення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 02.03.2021 року та включити до Реєстру платників єдиного податку.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій в частині виключення позивача з реєстру платника єдиного податку є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Натомість позивач наголошує, що відповідачем не проводилось документальної перевірки.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог позивача заперечила. Відзив обґрунтований тим, що у випадку ФОП ОСОБА_1 факт порушення умов перебування на спрощеній системі (наявність податкового боргу протягом двох послідовних кварталів (ІІІ та ІV квартали 2025 року) було встановлено під час камерального контролю, зафіксовано в акті від 25.12.2025 та оформлено рішенням від 26.01.2026. Процедура дій контролюючого органу щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку у випадку ФОП ОСОБА_1 була здійснена у суворій відповідності до вимог Податкового кодексу України та мала послідовний, логічний і документально підтверджений характер.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд вказує про вчинені процесуальні дії у справі:

Ухвалою від 02.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 02.07.2026 зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Львівській області №2936/6/13-01-24-11від 29.01.2026 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі №380/13518/26.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 02.03.2021 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з 02.03.2021 перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку третьої групи з обраною ставкою 5%, що підтверджується Витягом №39890 з реєстру платників єдиного податку.

25.12.2025 головним державним інспектором ГУ ДПС у Львівській області Когут Ю.В., на підставі п.299.10, 299.11 ста.299 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи. Перевіркою встановлено, що платником податків порушено умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме абз. 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу (у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів) навний податковий борг станом на 01.07.2025 – 8258,02 грн, 01.08.2025 – 8258,02 грн, 01.09.2025 – 9346,94 грн, 01.10.2025 – 9346,94 грн, 01.11.2025 – 9346, 94 грн, 01.12.2025 - 9346,94 грн.

За результатами складений Акт про результатами камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов спрощеної системи від 25.12.2025 №58804/13-01-24-11/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).

26.01.2026 ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення № 2936/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку. Так, згідно з рішенням анульовано реєстрацію платника єдиного податку ОСОБА_1 та з 31.12.2025 виключено такого з реєстру платника єдиного податку.

Вважаючи рішення щодо виключення його з реєстру платників єдиного податку протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до пункту 291.2 статі 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статі 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Абзацом 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента).

Приписами пункту 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений у статті 76 ПК України, в якій зазначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Аналіз викладеного вище вказує на те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 19.02.2019 у справі № 826/7216/17, від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24.

Також Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, дійшов висновку, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. Враховуючи викладене, установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, суд може не переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів.

Як слідує з матеріалів справи, оцінку питанню правомірності перебування позивача, як платника єдиного податку третьої групи на спрощеній системі надано податковим органом під час проведення камеральної перевірки. Вказана обставинами не заперечується відповідачем.

Отже, враховуючи, що контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку проведено не на підставі документальної перевірки та встановлених в ході неї порушень, суд констатує, що відповідачем не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку і єдино можливим наслідком вказаного порушення є визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

При цьому суд зауважує, що установивши порушення процедури проведення перевірки, суд не повинен переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення відповідачем оскаржуваного рішення.

Окреслена правова позиція відповідає сталому підходу Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, зокрема, викладеному в постанові від 11.02.2026 у справі № 260/8313/24.

Підсумовуючи викладене вище, суд вважає рішення ГУ ДПС у Львівській області від 26.01.2026 року № 2936/6/13-01-24-11 про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 31.12.2025 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.

Встановлення судом факту протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого суб`єкта обов`язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податку у первинне правове становище, яке існувало до моменту прийняття протиправного рішення.

Узагальнючи викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у цьому випадку є зобов`язання відповідача поновити його реєстрацію як платника єдиного податку, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку саме з 31.12.2025 (дати виключення з реєстру платника єдиного податку), а не як помилково вважає позивач з 02.03.2021. Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку з 02.03.2021 задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 гривні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2021 року у справі №280/5145/19 зазначено, «що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою».

Відповідно до частинитретьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання цього позову в електронній формі позивач мав сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру в розмірі 2662,40 грн.

Натомість позивач за подання цього позову, сплатив судовий збір у розмірі 5324,80 грн, тобто на 2662,40 грн більше, ніж встановлено Законом.

Таким чином, відповідно до статті 139 КАС України з ГУ ДПС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Щодо решти суми судового збору, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 26.01.2026 №2936/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35) поновити з 31.12.2025 реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.