Суд: Салтівський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №643/12924/26
Суддя: Поліщук Т. В.
Справа № 643/12924/26
Провадження № 2/643/7698/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого Поліщук Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Костенюк А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути на його користь заборгованість за договором позики № 161791 від 21.03.2025 в розмірі 24150 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 21.03.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачкою в електронній формі було укладено договір позики № 161791. ТОВ «Сіроко Фінанс» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору позики № 161791 від 21.03.2025, який також знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному веб-сайті позикодавця. Відповідачка уклала Договір позики № 161791 від 21.03.2025 з ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачці передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, у розмірі 7500 грн 00 коп. Відповідачкою не виконані належним чином взяті зобов`язання за договором позики, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України. 23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладений Договір факторингу № 23072025. Згідно даного Договору факторингу 23.07.2025 відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 161791 від 21.03.2025. Таким чином, відповідачка має заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» у загальному розмірі 24150 грн. 00 коп., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 7500 грн 00 коп.; сума заборгованості за відсотками - 376 грн. 50 коп.; сума заборгованості по комісії - 1273 грн. 50 коп.; сума заборгованості по штрафним санкціям - 15 000 грн 00 коп. Невиконання відповідачкою умов кредитних договорів стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 26.06.2026 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази.
У наданий в ухвалі час, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Частиною 8 ст. 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.03.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 161791, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.
Умовами вказаного Договору сторони також передбачили наступне: строк позики - 22 дня; сума позики - 7500,00 грн., процентна ставка 0,01% (фіксована), діє протягом строку договору; комісія 21,79% від суми позики 1634 грн. 25 коп.; дата надання позики 21.03.2025, дата повернення позики 11.04.2025; денна процентна ставка – 1,00%; проценти за понадстрокове користування позикою/ залишком позики - 5,00%; пеня - 5,00%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 3069,68%; орієнтовна загальна вартість позики - 9150,00 грн.
Додатком №1 до договору позики є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Договір позики та додаток №1 до нього підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 06уС6m.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 уклала Договір позики № 161791 від 21.03.2025 за допомогою одноразового ідентифікатора 06уС6m.
Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 29.04.2026 на картку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , ТОВ «Сіроко Фінанс» було здійснено переказ грошових коштів в розмірі 7500 грн, що підтверджено копією платіжної інструкції.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 161791 від 21.03.2025 станом на 23.07.2025 заборгованість відповідачки становить 24150 грн. 00 коп., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 7500 грн 00 коп.; сума заборгованості за відсотками - 376 грн. 50 коп.; сума заборгованості по комісії - 1273 грн. 50 коп.; сума заборгованості по штрафним санкціям - 15 000 грн 00 коп.
23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено Договір факторингу № 23072025, відповідно до якого, ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за договором позики № 161791 від 21.03.2025.
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 24150 грн. 00 коп., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 7500 грн 00 коп.; сума заборгованості за відсотками - 376 грн. 50 коп.; сума заборгованості по комісії - 1273 грн. 50 коп.; сума заборгованості по штрафним санкціям - 15 000 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів повернення відповідачем суми кредиту та процентів суду не надано.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за основною сумою боргу – 7500 грн 00 коп. та заборгованості за процентами – 376 грн. 50 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Окрім суми наданого кредиту та відсотків за користування ним позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість по пені в сумі 15000 грн.
Відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває на час розгляду даної справи.
Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати пеню в розмірі 15000 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені.
Водночас вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1273 грн. 50 коп. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Виходячи зі змісту ст. 1054 ЦК України та принципів справедливості, добросовісності й розумності (ст. 3 ЦК України), надання кредиту є обов`язком кредитодавця за договором і не є окремою послугою, що замовляється та підлягає додатковій оплаті позичальником. На позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати комісію за дії, які кредитор вчиняє на власну користь. Умови договору щодо встановлення комісії є нікчемними, а отже нарахована комісія в розмірі 1273 грн. 50 коп. стягненню не підлягає (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 686/14530/15).
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 161791 від 21.03.2025 у розмірі 7876 грн. 50 коп., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 7500 грн. 00 коп. та заборгованості по відсоткам - 376 грн. 50 коп.
Щодо вимоги про стягнення 6000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026, що укладений між ТОВ «ФК «Солвентіс» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного»; Додаткова угода № 161791 від 31.03.2026, детальний опис наданих послуг Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» від 31.03.2026; свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, акт надання послуг № 161791 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026 на суму 6 000, 00 грн., детальний опис наданих послуг від 31.03.2026; свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правничої допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 6000 грн. 00 коп. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.
Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених у цій справі у сумі 4000 грн. 00 коп.
Оскільки позов задоволено частково, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 1304 грн. 40 коп.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (32,61%), та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 868 грн. 21 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч.2, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором позики № 161791 від 21.03.2025 в розмірі 7876 (сім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у сумі 868 грн. 21 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1304 грн. 40 коп., а всього 2172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 61 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місце знаходження юридичної особи: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 43657029.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В. Поліщук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua