Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №643/12856/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №643/12856/26

Суддя: Поліщук Т. В.

Справа № 643/12856/26

Провадження № 2/643/7666/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Костенюк А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором позики № 72493133 від 08.09.2022 в розмірі 28000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 08.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та відповідачкою в електронній формі було укладено договір позики на суму 7000 грн. 00 коп., строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5% в день. Кредитодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши кошти відповідачці, проте відповідачка належним чином борг не повернула. 05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 031-050123, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включно і до ОСОБА_1 05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 72493133 від 08.09.2022. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 05/12/25 від 05.12.2025 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_2 по кредитній заборгованості в розмірі 28000 грн. 00 коп., з яких: 7000 грн. 00 коп. – сума заборгованості за основною сумою, 21000 грн. 00 коп. – сума заборгованості за відсотками, а тому позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитними договорами в розмірі 28000 грн. 00 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 26.06.2026 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази.

Ухвалою суду від 03.11.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача у витребуванні доказів.

У наданий в ухвалі час, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

06.07.2026 представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Калінін С.К. подав відзив на позовну заяву, в якому представник прохав відмовити у задоволенні позовних вимог позивача через недоведеність та стягнути з позивача витрати за надання правничої допомоги в розмірі 6500 грн. 00 коп., посилаючись на те, що матеріалами справи не підтверджено укладення між сторонами договору позики № 72493133 від 08.09.2022 та погодження його умов. Відповідачка заперечує факт укладення договору. Надані позивачем докази не дають змоги перевірити цілісність електронних підписів, спосіб ідентифікації відповідачки та вчинення нею дій, що підтверджують прийняття пропозиції укласти електронний договір відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Позивачем не надано доказів у який саме спосіб було ідентифіковано ОСОБА_1 . Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору № 72493133 від 08.09.2022 відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. Разом з тим, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Договір № 72493133 від 08.09.2022 не містить підписів сторін у формі, передбаченій Законом України «Про електронну комерцію», а тому не підтверджує виникнення між ними договірних зобов`язань. Відтак, за відсутності належно підтвердженого первісного зобов`язання, не доведено набуття ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги до ОСОБА_1 за договорами факторингу. Надана позивачем довідка ТОВ «Фінансова компанія «Фінексперс» не підтверджує належним чином перерахування кредитних коштів відповідачці, оскільки відсутні документи, що підтверджують правовідносини між цією компанією та первісним кредитором, а також доручення на здійснення платежу. Довідка не містить обов`язкових реквізитів первинного документа, відомостей про призначення платежу та не підтверджує фактичного виконання платіжної інструкції банком. Копії довідки товариства сама по собі не свідчить про отримання відповідачем коштів в розмірі 7 000 грн. 00 коп., без інформації від банківської установи про рух коштів по картці в якій має бути зазначено контрагента та призначення платежу. Таким чином, додане до позовної заяви довідка не є належним і достовірним доказом надання відповідачці кредитних коштів на виконання умов договору № 72493133 від 08.09.2022. Інформація АТ «Державний ощадний банк України» не підтверджує перерахування коштів відповідачці на виконання договору № 72493133 від 08.09.2022, оскільки виписка не містить відомостей про відправника та призначення платежу. Отже, факт переказу коштів первісним кредитором або ТОВ «Фінансова компанія «Фінексперс» на виконання зазначеного договору належними доказами не підтверджено. Крім того, позивачем нараховані відсотки поза межами строку кредитування визначеному у договорі, оскільки згідно умов договору № 72493133 від 08.09.2022 строк договору - 30 днів, дата надання позики – 08.09.2022 по 08.10.2022 – дата повернення позики (останній день). Матеріали справи не містять доказів зміни умов договору в частині строку надання кредиту. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Таким чином, згідно умов наданого договору строк кредитування сплив 08.10.2022. Позивачем безпідставно визначено за договором № 72493133 від 08.09.2022 заборгованість по процентам в розмірі 21 000 грн. 00 коп. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч.1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Визначений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у вказаному вище договорі розмір процентів, який застосований при розрахунку заборгованості (2,50 % за кожен день, тобто 912,50 % річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункт 2.3. договору № 72493133 від 08.09.2022 (в зазначеній частині) є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

ОСОБА_1 належить до захищеної категорії щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану, оскільки перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , місто Полтава з 27.10.2022 та є учасником бойових дій, отже на неї поширюються пільги, передбачені п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.

08.07.2026 представником позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп» Ткаченко Ю.О. подано відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначила, що посилання представника відповідача, щодо не укладання договору позики № 72493133 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики Відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (6WAGgHtC0J), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору. Використання одноразового ідентифікатора є не можливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Доказів того, що персональні дані відповідача були використані товариствами для укладення договорів від її імені, відповідачем не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору. В матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання представника відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину мала можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на її карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки їй не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку.

Щодо нарахування процентів за договором позики №72493133 від 08.09.2022 то у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, доводи представника відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. З копії документів які долучено представником відповідача щодо пільг військовослужбовцям та членам їх сімей не можливо встановити період проходження військової служби, зокрема в період нарахування процентів, а також не можливо встановити чи мобілізований відповідач, чи проходить військову службу за контрактом. Положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються. Таким чином, проценти за користування кредитом/позикою не нараховуються на час проходження військової служби, проте відповідачем, представником відповідача не долучено до матеріалів цивільної справи доказів, які підтверджують проходження військової служби по мобілізації в період з 08.09.2022 по 06.01.2023 (період нарахування процентів за договором позики №72493133) не долучено, а отже на думку позивача доводи представника відповідача враховуючи документи надані на даному етапі не заслуговують до уваги.

Позивач вважає заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн завищеними з огляду на малозначність справи та незначну складність роботи. Крім того, відсутність доказів фактичної оплати гонорару, на думку позивача, є підставою для відмови у відшкодуванні зазначених витрат.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір позики № 72493133, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти в сумі 7000 грн. 00 коп. строком на 30 днів з 08.09.2022 по 08.10.2022, зі сплатою процентів за базовою процентною ставкою 2,50%, знижена процентна ставка 1,00 % (п. 2).

Відповідно до п. 4 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Відповідно до п. 5 Договору підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що:

5.1. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

5.2. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ( TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»).

5.3. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

Вказаний договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 6WAGgHtC0J. Одноразовий ідентифікатор направлений на телефонний номер зазначений у договорі а саме НОМЕР_3 (а.с.16-17).

Отже, підписавши договір, відповідачка засвідчила факт ознайомлення із Правилами надання грошових коштів у позику, визначеними ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» про проведення платежу 08.09.2022 в сумі 7000 грн. 00 коп. на картку НОМЕР_4 (а.с.20), а також наданими на виконання ухвали суду від 26.06.2026 АТ «Ощадбанк» інформацією щодо руху грошових коштів по банківському рахунку, який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_5 виданої на ім`я ОСОБА_1 про зарахування 09.09.2022 грошових коштів в розмірі 7000 грн. (а.с.126).

Відповідно до розрахунку заборгованості сформованого 24.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором становить 28000 грн. 00 коп., з них: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 7000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами в розмірі 21000 грн. 00 коп. (а.с.14-15).

05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 031-050123, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включно і ОСОБА_1 .

На виконання п. 4.1 – п. 4.5 вищезазначеного договору факторингу № 031-050123 від 05.01.2023 ТОВ «Сіроко Фінанс» сплатило ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» суму коштів за договором факторингу № 031-050123 від 05.01.2023, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 767 від 06.03.2023 (зворотній бік а.с.36).

05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 72493133 від 08.09.2022 (а.с.37-40).

Оплата згідно договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 здійснена ТОВ «Деал Фінанс Груп» 05.12.2025, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579936556.1 від 05.12.2025 (зворотній бік а.с.42).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 05/12/25 від 05.12.2025 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 по кредитній заборгованості в розмірі 28000 грн. 00 коп. (а.с. 41).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Щодо доводів представника відповідача про не підписання договору, суд зазначає наступне.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження його згоди з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти чи SMS-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, або без обміну електронними документами (офертою та акцептом) договір між позичальником та кредитором у електронній формі укласти неможливо. У цьому полягає особливість укладення договору в електронній формі.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до законодавства України: № договору 72493133, час відправки ідентифікатора 08.09.2022 16:20:52, одноразовий ідентифікатор 6WAGgHtC0J (а.с.19).

Договір позики № 72493133 від 08.09.2022 підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 6WAGgHtC0J. Одноразовий ідентифікатор направлений на телефонний номер зазначений у договорі а саме НОМЕР_3 (а.с.16-17).

Відповідачкою не спростовано факт належності телефонного номеру та недоведено неотримання пароля ідентифікації. Договір також містить паспорті данні, ідентифікаційний номер, місце реєстрації відповідачки.

Доказів які б свідчили про використання персональних даних відповідача іншою особою не надано.

Щодо доводів про відсутність даних щодо карткового рахунку та неотримання коштів, суд зазначає наступне.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання Договору позики № 72493133 від 08.09.2022 року, передав відповідачці ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 7 000 грн. 00 коп. за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес» що підтверджується електронною платіжною інструкцією №c8eab2fd-2a5e-4602-b398-69edea07f0d8 від 08.09.2022 (а.с. 11).

Згідно довідки № КД-000125493/ТНПП від 02.03.2026 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 08.09.2022, сума 7 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_4 , номер платежу c8eab2fd-2a5e-4602-b398-69edea07f0d8.

Перерахування коштів на рахунок відповідачки також підтверджується інформацією про рух коштів АТ «Ощадбанк».

Позивачем не надано виписки за рахунками відповідачки, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки ані первісні кредитори ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ані позивач ТОВ «Деал Фінанс Груп» не є банківськими установами, не відкривали позичальнику рахунки у банках, а лише перерахували за допомогою оператора онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, кредитні кошти на вже наявні у нього картки, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.

Разом з тим, відповідачкою не спростовано факту належності їй вказаного карткового рахунку та неотримання кредитних коштів.

Таким чином позивач виконав умови договору надавши кошти шляхом перерахунку їх на рахунок, зазначений у кредитному договорі.

Доказів повернення кредитних коштів повністю або частково відповідачем не надано.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Право вимоги за за договором позики № 72493133 від 08.09.2022, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Деал Фінанс Груп», що підтверджується матеріалами справи.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором.

Сторонами погоджено тіло кредиту 7000 грн. 00 коп., строк кредитування 30 днів, з відсотковою ставкою 2,5%.

Так, відповідно до п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. У розділі 7 Правил визначено порядок продовження строку користування позикою.

Проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи договір.

Наданий позивачем примірник Правил належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надані позивачем Правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання кредитором додаткових заходів, які збільшують вартість позики, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені умовами укладеного і підписаного між сторонами договору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Надана позивачем копія Правил не підписана ОСОБА_1 .

До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.

Зважаючи на відсутність підстав для нарахування відсотків після 08.10.2022, суд вважає, що стягненню зі ОСОБА_1 підлягає заборгованість у розмірі 12250 грн. 00 коп. з розрахунку: тіло позики 7000 грн. та проценти за 30 днів за ставкою 2,5% у розмірі 7000 х 2,5% х 30 = 5250 грн., що відповідає умовам договору позики.

Водночас представник відповідачки зауважує, що в силу вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 , як військовослужбовець, звільнена від обов`язку по сплаті відсотків за кредитом, оскільки згідно даних військового квитка (а.с. 98-102) відповідачка ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 27.10.2022, та є учасником бойових дій згідно посвідчення серії № НОМЕР_7 від 30.07.2025. Відповідно до довідки ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.03.2026 перебуває на військовій службі за у військовій частині НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , місто Полтава з 27.10.2022 (а.с.97).

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року N 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року N 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває і на час розгляду справи.

Особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частини перша, друга та четверта статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Початком проходження військової служби вважається: 1)день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян,прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової перед вищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, для громадян України, які добровільно прибули до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (частина перша статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

Пунктом 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що договір позики був укладений між сторонами 08.09.2022, заборгованість за відсотками розрахована в межах строку дій договору з 08.09.2022 по 08.10.2022, тобто в той час, коли відповідачка ще не перебувала на військовій службі та не мала статусу військовослужбовця оскільки, ОСОБА_1 проходить військову службу з 27.10.2022, а тому відсутні підстави для звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналізуючи вищенаведене, позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 72493133 від 08.09.2022 в розмірі 12250 грн. 00 коп., з яких: 7000 грн. 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 5250 грн. 00 коп. – заборгованість за відсотками.

Щодо вимоги позивача про стягнення 4500 грн. 00 коп. та вимог представника відповідача про стягнення 6500 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4500 грн. 00 коп. позивач надав суду: договір про надання правової допомоги № 22-08/25 від 22.08.2025 року, укладений між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О., акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги, витяг до акту на суму 4500,00 грн. та платіжну інструкцію переказу коштів за Договором про надання правничої допомоги.

При цьому сторона відповідача не оспорювала співмірність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та не заявляла клопотання про їх зменшення, а тому суд доходить висновку, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є співмірним з їх вартістю 4 500 грн.

Разом з тим, оскільки позов задоволено частково, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 1968 грн. 75 коп.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Калінін С.К. просить стягнути витрати на правову допомогу надану ним клієнту в розмірі 6500 грн. 00 коп.

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною відповідача надано до суду копію договору № б/н/26 про надання професійної правничої допомоги (правової) допомоги від 29.06.2026, рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди) та акт виконаних робіт (наданих послуг) віл 05.07.2026 у відповідності до якого адвокатське бюро «Калінін і Партнери» надало Мурашкіній Н.О. юридичні послуги вартістю 6500 грн. 00 коп.

Представником позивача у відзиві на позовну заяву зазначила про неспівмірність витрат на правничу допомогу заявлену представником відповідача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах № 923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.

Проаналізувавши вище вказані документи, суд вважає, що такі види правових послуг є неспівмірними та не відповідають критерію реальності та розумності.

Враховуючи малозначність справи, обсяг роботи (підготовка відзиву), з приводу спірних правовідносин склалася стала судова практика, а також принцип розумності й співмірності, суд погоджується з доводами представника позивача та зменшує суму витрат на правничу допомогу до 3000 грн. відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК.

Відповідно на користь відповідача з позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі пропорційно до вимог, у задоволенні яких відмовлено, тобто в сумі 1687 грн. 50 коп. (позов задоволено на 43,75 %, відмовлено на 56,25%)

Враховуючи те, що судові витрати покладено на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, згідно з вимогами ч. 10 ст. 141 ЦПК України, із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп» стягнути різницю судових витрат в розмірі 281 грн. 25 коп. (1968 грн. 75 коп. - 1687 грн. 50 коп.).

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (43,75%) та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1164 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч.2, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором позики № 72493133 від 08.09.2022 в розмірі 12250 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір у сумі 1164 грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 281 грн. 25 коп., а всього 1446 (одна тисяча чотириста сорок шість) грн. 05 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», адреса: 08205, Київська область м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, оф. 40/3; код ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Поліщук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua