Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №643/7139/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/7139/26

Провадження № 2/643/5607/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Арестової І.В.,

прокурора – Малінки В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Департамент служб у справах дітей, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; змінити (збільшити) розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 , користь на підставі судового наказу, виданого Салтівським районним судом міста Харкова від 09.06.2025 по справі №643/9310/25 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши розмір аліментів в 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалася, що вона, ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 13.09.2019 по 08.06.2023. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.06.2023 їх з відповідачем шлюб розірвано. Посилалася, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народилася дочка ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу їх з відповідачем дочка залишилася проживати з нею, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її повному утриманні. Зауважила, що місце проживання дитини не зареєстроване з нею, ОСОБА_1 , позаяк для здійснення реєстрації місця проживання малолітньої дитини необхідна згода обох батьків, водночас відповідач такої згоди не надає. Посилалася, що Салтівським районним судом міста Харкова 18.06.2025 було видано судовий наказ, яким стягуються з відповідача на її, ОСОБА_1 , користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з 09.06.2025 та до досягнення дитиною повноліття. Звертала увагу, що зазначений судовий наказ відповідачем не виконується, аліменти відповідач не сплачує. Посилалася, що з вересня 2021 року відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків: не підтримує жодного зв`язку з дитиною, не цікавиться її здоров`ям, життям, не проявляє батьківського піклування, жодного разу не відвідав дитину. 26.10.2024 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 . Посилалася, що систематична відмова відповідача від участі у вихованні дитини, її матеріальному забезпеченні, а також створення перешкод у реалізації прав дитини, свідчать про свідоме ухилення останнього від виконання батьківських обов`язків та є, на думку позивача, підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Щодо позовної вимоги про збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на її, ОСОБА_1 , користь на підставі судового наказу, виданого Салтівським районним судом міста Харкова від 09.06.2025, зазначила, що на теперішній час вона перебуває у відпустці по догляду за другою малолітньою дитиною, у зв`язку з чим не має можливості працювати та отримувати стабільний дохід. Зауважувала, що потреби дитини змінюються, у зв`язку з її дорослішанням, а в умовах постійного зростання цін встановлений раніше розмір аліментів вже не забезпечує мінімальних потреб дитини.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких клопотань та заяв від відповідача до суду не надходило.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 16.04.2026 відкрив провадження

у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначив проведення підготовчого засідання. Зобов`язав третю особу відповідно до положень ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 23.07.2026 закрив підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Департамент служб у справах дітей, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 23.09.2026 задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів, витребував від Міністерства оборони України інформацію: чи перебуває ОСОБА_2 , на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період; витребував від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину Державного кордону України за період з 24.02.2022 по теперішній час відповідачем.

11.08.2026 від Департаменту служб у справах дітей надійшли пояснення щодо позову та висновок щодо розв`язання спору.

29.09.2026 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла витребувана ухвалою суду інформація.

14.10.2026 від Міністерства оборони України надійшла витребувана ухвалою суду інформація.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суду не повідомив.

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судові повістки про виклик відповідача в судові засідання, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення – «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – Департаменту служб у справах дітей у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, в поясненнях третьої особи щодо позову просив проводити розгляд справи за відсутності представника Департаменту служб у справах дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги, що відповідач та третя особа належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи, проти чого не заперечували присутні в судовому засіданні позивач, її представник та прокурор.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзиву, відповідно до правил статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 22.10.2026 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, з підстав, як про це зазначено в позовній заяві. Зазначила, що відповідач не виявляє жодного інтересу до дитини, не спілкується з нею, не допомагає матеріально. Посилалася, що їх з відповідачем дочка навіть не знає свого батька – ОСОБА_2 , оскільки він пішов з родини, коли дочці не було двох років, своїм батьком дитина вважає її, позивачки, нинішнього чоловіка – ОСОБА_5 , який про їх з відповідачем дочку піклується, як про свою рідну дитину, забезпечує дитину усім необхідним, дитина отримує від нього все те, чого їй не надає рідний батько. Зауважила, що вона не має можливості зареєструвати місце проживання дочки із собою, позаяк відповідач з цього питання проявляє пасивну та байдужу позицію, а без його згоди реалізувати таке право дитини неможливо. Наголошувала, що відповідач виявляє бажання про те, щоб вона відмовилася від стягнення з нього аліментів на утримання дочки, тоді він, ймовірно, надасть свій дозвіл на реєстрацію місця проживання їх спільної дитини. Посилалася, що як на її думку, після позбавлення відповідача батьківських прав стосовно їх дочки становище дитини не погіршиться, оскільки про їх з відповідачем дитину піклується її чоловік ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вважає його своїм батьком, а свого біологічного батька вона не знає.

Представник позивача – адвокат Арестова І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, як про це зазначено у позовній заяві.

Прокурор Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Малінка В.Є. в судовому засіданні 22.10.2026 проти задоволення позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 не заперечував, вважав наявними підстави для задоволення позову в цій частині. В частині позовних вимог щодо збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 покладався на розсуд суду, вважав за необхідне вирішувати позовні вимоги в цій частині, виходячи з їх доведеності позивачем.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Як убачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08 лютого 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками якої записані: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_7 , про що 08.02.2020 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено актовий запис №473 (а.с. 15).

Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 08.06.2023 по справі №592/6575/23 задовольнив позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , зареєстрований 13.09.2019 відділом державної РАЦС по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Головного територіального управління юстиції Харківської області, актовий запис №705, розірвав (а.с. 17).

Як убачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 26.10.2024 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 26.10.2024 ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_5 , про що складено актовий запис №2543. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_8 » (а.с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 народився син – ОСОБА_9 , про що 03.01.2025 Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис №08, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 03.01.2025 Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 22).

Салтівським районним судом міста Харкова 18.06.2025 видано судовий наказ по справі №643/9310/25, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 09.06.2025 та до досягнення ОСОБА_3 повноліття (а.с. 18-20).

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним заступником начальника ССД по Салтівському району Оленою Федоровською, завідуючим сектору ССД по Салтівському району Іриною Власенко, затвердженим начальником Служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Ларисою Білецькою 30.05.2025, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Житло розміщено на 1 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 3 кімнат: кухні, коридору, балконів, санвузла та ванної кімнати. Умови проживання добрі, в наявності всі комунальні зручності, є необхідні меблі, побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є окрема кімната, в якій є ліжко, шафа для зберігання речей, є стіл для занять. Дитина забезпечена одягом, взуттям, харчуванням. В наявності дитячі іграшки та книжки. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації зі слів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - мати; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - бабуся дитини. Проживають, але не зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - дитина; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - дитина; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - чоловік матері. Стосунки, традиції сім`ї: теплі, доброзичливі (а.с. 23).

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади №2026/005434222 від 06.04.2026 ОСОБА_1 з 25.03.2024 перебуває на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Зі змісту листа за підписом директора КНП «Міська дитяча поліклініка №13» Харківської міської ради Синявіна Сергія №525 від 10.12.2025 убачається, що згідно з доповідною запискою лікаря педіатра дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та має підписану декларацію із лікарем. Дитину до поліклініки супроводжує мати дитини, що здійснює догляд за дитиною, виконує лікарські призначення та рекомендації. Дівчинка не перебуває під динамічним спостереженням лікарів спеціалістів, не має тяжких захворювань чи інвалідності (а.с. 25).

Логопедичним центром ФО-П ОСОБА_11 02.02.2026 скеровано відповідь адвокатові Арестовій І.В. на адвокатський запит, згідно з якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує логопедичні заняття у ФО-П ОСОБА_11 з корекції звукомови з липня 2024 року по теперішній час. На заняття дитину приводять її батьки – ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Оплату послуг здійснює ОСОБА_1 . Комунікацію з логопедом щодо результатів, рекомендацій та подальших занять здійснюють спільно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Дитина перебуває під належним доглядом та забезпечена всім необхідним для проходження занять (а.с. 26).

Центром репетиторства «VAISOT» скеровано відповідь адвокатові Арестовій І.В. №03/02 від 03.02.2026, згідно з якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує та навчається в Дитячому Центрі «VAISOT» з 11.09.2023 по теперішній час. Питання, пов`язані з вихованням, розвитком та побутовими потребами дитини, вирішуються матір`ю – ОСОБА_1 та її чоловіком – ОСОБА_5 , які постійно підтримують зв`язок із педагогами та беруть участь у житті дитини. Договір на надання освітніх та розвивальних послуг укладено з матір`ю – ОСОБА_1 . Оплата занять та вирішення організаційних питань забезпечується нею (а.с. 27).

Згідно з копією листа за підписом директора студії художньої гімнастики «Yalos Gymnastics» від 03.02.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заняття з художньої гімнастики «Yalos Gymnastics» з 06.01.2025 по теперішній час. На заняття дитину приводять та забирають мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_5 , які також здійснюють оплату занять, забезпечують придбання спортивної форми та інвентарю, а також підтримують зв`язок зі студією щодо навчального процесу та розвитку дитини (а.с. 28).

Відповідно до листа в.о. начальника Ковпаківського ВДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №22622 від 06.02.2026 на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №7864039 з примусового виконання виконавчого листа №643/9310/25 від 26.06.2025, виданого Салтівським районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі частини його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на утримання дочки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з 09.06.2025. До листа додано довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно з якою заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 06.02.2026 становить 44 562,85 грн (а.с. 29-30).

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19.5.1/73893-26 від 29.09.2026, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період з 24.02.2022 по 28.09.2026 (станом на 16:05) в Базі даних не виявлено (а.с. 111-113).

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19.5.2/75698-26 від 05.10.2026, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період з 24.02.2022 по 05.10.2026 (станом на 08:15) в Базі даних не виявлено (а.с. 116-118).

Від Міністерства оборони України на адресу Салтівського районного суду міста Харкова 14.10.2026 надійшов лист за підписом начальника Центрального управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_7 №116/2/1/83459-26 від 13.10.2026, згідно з яким за наявними даними у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, станом на 10.10.2026 ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 156).

Згідно з копією листа за підписом директора Департаменту служб у справах дітей ХМР Наталії Бєлікової №1507/0/202-26 від 20.10.2026, у період з 2022 року дотепер до Департаменту служб та його структурних підрозділів не надходили звернення від ОСОБА_2 з приводу участі у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або встановлення порядку спілкування з нею. Тому будь-які заходи з розгляду таких звернень не вживалися, відповідно, будь-які документи відсутні. Також до Департаменту служб та його структурних підрозділів не надходили ухвали суду або інші процесуальні документи по справі за позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 162).

Згідно з копією листа №523743-2026 від 17.10.2026 за підписом начальника ХРУП №2 ГУНП в Харківській області Сергія Дводненка, інформація щодо перешкоджання ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з 01.01.2021 по 17.10.2026 не надходила (а.с. 166).

11.08.2026 від представника третьої особи Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області в особі директора Наталії Бєлікової надійшов висновок №262/0/1131-26 від 11.08.2026 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким, малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом з матір`ю ОСОБА_1 , мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , де у дитини є окрема мебльована кімната зі спальним місцем, шафою для одягу, місцем для навчання та дозвілля, одяг, взуття за сезоном, відповідно до віку. Батько дитини ОСОБА_2 запрошувався на співбесіду до Департаменту служб, але за запрошенням не з`явився, пояснень або відзиву на позов не надсилав. Засобами телефонного зв`язку пояснив, що мати одразу після розлучення чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. Гроші він платив, але потім почалася війна. Також неодноразово підтвердив, що участі у житті дитини не приймає, позаяк заважає війна та віддаленість місця проживання. Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради за участі матері дитини. Враховуючи викладене, керуючись ст. 19, 150, 164 Сімейного кодексу України, рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 88-89).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як це визначено п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За змістом ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Правилами ч. 1 ст. 164 СК України унормовані підстави позбавлення батьківських прав. Пунктом 2 ч. 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, такі наслідки визначені положеннями статті 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

При цьому, відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 47 рішення у справі «Савіни проти України», право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Тобто, у даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється ст. 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Зважаючи на особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано ст. 8 Конвенції. З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

У п. 100 рішення Європейського суду з прав людини «Мамчур проти України» зазначено, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Згідно з п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27.11.1992, Серія A, №250, ст. 35-36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07.08.1996, п. 78).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. При цьому в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на відповідача, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (див. постанови Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №686/16902/20, від 18.02.2021 у справі №645/920/19 та ін.).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

За змістом ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

За правилами ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Суд, оцінивши докази у справі у їх сукупності, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність відповідно до вимог ст. 76-82, 89 ЦПК України, доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на таке.

Так, суд виходить із того, що визначальним критерієм при вирішенні даного спору є забезпечення якнайкращих інтересів дитини, а не формальне існування юридичного зв`язку між дитиною та її біологічними батьками. Інтереси дитини повинні переважати над приватними інтересами батьків у випадках, коли останні протягом тривалого часу свідомо не виконують своїх батьківських обов`язків.

Із досліджених доказів, наявних при матеріалах справи, убачається, що ще до досягнення малолітньою ОСОБА_3 дворічного віку відповідач припинив проживати разом з дочкою, участі у її вихованні, матеріальному забезпеченні, лікуванні, навчанні та духовному розвитку не брав. Відповідач добровільно самоусунувся від виконання обов`язків батька, особистих стосунків з дочкою не підтримував, не цікавився її здоров`ям, навчанням, соціальним розвитком, не забезпечував її утримання, не створював умов для виховання та не вживав жодних заходів для відновлення сімейних відносин із дитиною. Вказані обставини підтверджуються сукупністю взаємопов`язаних та взаємоузгоджених доказів.

Так, згідно з відомостями з листа директора КНП «Міська дитяча поліклініка №13» Харківської міської ради №525 від 10.12.2025, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та має підписану декларацію із лікарем. Дитину до поліклініки супроводжує мати дитини, що здійснює догляд за дитиною, виконує лікарські призначення та рекомендації. Відтак, своє підтвердження знаходить обставина того, що повсякденне піклування про здоров`я дитини здійснює позивачка.

Зміст листа Логопедичного центру ФО-П ОСОБА_11 від 02.02.2026 свідчить про те, що саме позивач забезпечує відвідування дочкою ОСОБА_3 логопедичних занять з корекції звукомови, підтримує комунікацію з логопедом щодо результатів, рекомендацій та подальших занять, надає дитині належний догляд, забезпечує дочку всім необхідним для проходження навчання.

Відомості, аналогічні за змістом містяться у листі за підписом директора студії художньої гімнастики «Yalos Gymnastics» від 03.02.2026, згідно з яким ОСОБА_3 відвідує заняття з художньої гімнастики «Yalos Gymnastics». На заняття дитину приводить та забирає мати ОСОБА_1 , яка здійснює оплату занять, забезпечує придбання спортивної форми та інвентарю, а також підтримує зв`язок зі студією щодо навчального процесу та розвитку дитини.

Центром репетиторства «VAISOT» надано відомості про те, що ОСОБА_3 навчається у вказаному Дитячому Центрі. Мати дитини ОСОБА_1 опікується вихованням, розвитком та побутовими потребами дочки, постійно підтримує зв`язок із педагогами Центру репетиторства «VAISOT». Договір на надання освітніх та розвивальних послуг укладено з матір`ю, оплата занять та вирішення організаційних питань забезпечується нею ж.

Наведені вище письмові докази узгоджуються між собою та підтверджують тривале і повне самоусунення відповідача від виконання обов`язків батька.

Здійснивши перевірку обставин справи, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. При цьому суд звертає увагу, що під час проведення перевірки відповідач у телефонній розмові підтвердив, що участі у житті дочки не бере, матеріальну допомогу на утримання дочки надавав, але до початку війни.

Як це убачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 06.02.2026, складеного старшим державним виконавцем Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в ОСОБА_16 наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 33 562,85 грн, яка утворилася за період з червня 2025 року по лютий 2026 року. За вказаний період ОСОБА_16 не було здійснено жодних оплат.

Водночас, орган опіки встановив, що саме позивач забезпечує ОСОБА_3 всім необхідним, створює належні житлові умови для дочки, забезпечує навчання, лікування, розвиток та виховання дитини.

При цьому суд бере до уваги й результати обстеження житлово-побутових умов, відповідно до яких дитина забезпечена окремою кімнатою, місцем для навчання та відпочинку, меблями, проживає у комфортному сімейному середовищі, в якому панують теплі та доброзичливі відносини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги особу позивачки та докази, які її характеризують. Так, позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . У шлюбі в ОСОБА_5 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_9 . Чоловік позивачки ОСОБА_5 бере участь у житті дочки дружини від першого шлюбу. Наведені докази свідчать про можливість позивача забезпечити належне виховання, розвиток та утримання малолітньої дочки.

Матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини того, що позивач ОСОБА_1 перешкоджає відповідачеві у спілкуванні з дочкою або унеможливлює його присутність у житті дитини в інший спосіб.

Відсутність таких перешкод з боку матері дитини підтверджуються відповіддю Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, відповідно до якої у період з 2022 року дотепер до Департаменту служб у справах дітей та його структурних підрозділів не надходили звернення від ОСОБА_2 з приводу участі у вихованні дочки ОСОБА_3 або встановлення порядку спілкування з дочкою, не надходили ухвали суду або інші процесуальні документи по справі за позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом береться до уваги лист Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області від 16.10.2026, відповідно до якого інформація щодо перешкоджання ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , 28.01.2020 у період часу з 01.01.2021 по 17.10.2026 до ХРУП №2 ГУНП в Харківській області не надходила.

На думку суду, досліджені судом докази у їх сукупності дають підстави дійти висновку про повне та свідоме самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків стосовно малолітньої дочки. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що відповідач вживав заходів для поновлення спілкування з дочкою, піклувався про неї, надавав дитині матеріальну допомогу, брав участь у її навчальному житті, розвитку та ставленні її особистості, піклувався про здоров`я дитини або вчиняв інші дії, які б свідчили про його небайдуже ставлення до дочки.

Натомість, сукупність досліджених судом доказів свідчать про повну відсутність у відповідача будь-якого інтересу до своєї малолітньої дочки.

Беручи до уваги обставини справи, враховуючи свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд доходить висновку, що відповідач систематично, протягом тривалого часу не виконує батьківських обов`язків, передбачених ст. 150, 153, 180 СК України, стосовно малолітньої дочки, а тому суд не вбачає підстав вважати, що поведінка відповідача може бути змінена без застосування такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.

З приводу вимог позивача про збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання малолітньої дитини на підставі наказу Салтівського районного суду міста Харкова від 18.06.2025 по справі №643/9310/25, суд зазначає таке.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як це визначено правилами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 183 ЦПК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Як було установлено судом, Салтівський районний суд міста Харкова 18.06.2025 видав судовий наказ по справі №643/9310/25, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 09.06.2025 та до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 виснував, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейне законодавство України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Правила ст. 192 СК України тільки вказують на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Заявляючи вимогу про збільшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилається на зміну свого сімейного стану, зазначаючи, що вона уклала шлюб та народила другу дитину. Водночас, на переконання суду, така зміна сімейного стану позивача, як укладення шлюбу та народження другої дитини, не є безумовною підставою для збільшення розміру аліментів. Позивач належними та допустимими доказами не підтвердила погіршення свого майнового стану, як і не підтвердила покращення матеріального становища платника аліментів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Правилами ст. 77 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участь у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач у разі наявності труднощів щодо витребування доказів у справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів, але під час розгляду даної справи цього зроблено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене вище, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині збільшення розміру аліментів.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині позбавлення відповідача батьківських прав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Департамент служб у справах дітей, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів - задовольнити частково.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , позбавити батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять один) гривень 20 копійок за позовними вимогами про позбавлення батьківських прав.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ: 26489104, місцезнаходження: м.Харків, вул. Чернишевська, буд. 55.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова