Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №380/15356/26
Суддя: Андрусів Уляна Богданівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 рокусправа № 380/15356/26
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУНП у Львівській області), у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №147 о/с-д від 07.07.2026 «Про порушення службової дисципліни працівником ВнП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області».
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що оскаржуваним наказом до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани за порушення службової дисципліни, встановлене висновком службового розслідування від 03.07.2026. Вказує, що обставини, викладені у висновку службового розслідування, не заперечує, проте вважає такий висновок поверхневим та таким, що має обвинувальний ухил щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Стверджує, що дисциплінарна комісія всупереч вимогам ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут) не врахувала відомостей, які його характеризують, відсутності в нього дисциплінарних стягнень, попередньої поведінки та сумлінного ставлення до служби, а також обставин, що пом`якшують відповідальність, а саме усвідомлення та визнання своєї провини і попередньої бездоганної поведінки. Зазначає, що обставин, які обтяжують відповідальність, дисциплінарна комісія не встановила. Вважає, що застосоване стягнення є надто суворим та неспівмірним із характером вчиненого, оскільки негативних наслідків не встановлено, а діючих дисциплінарних стягнень він не має. Покликаючись на ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту, наголошує, що вид стягнення визначено без дотримання порядку застосування дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого. На підтвердження своєї позиції посилається на Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 щодо принципу пропорційності та на постанову Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №804/3394/17. Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 29.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 13.08.2026 у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що за результатами перевірки, проведеної Львівським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - ЛУ ДВБ НП України), щодо позивача 17.06.2026 складено протоколи №76 та №77 про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-8 КУпАП, у зв`язку з чим наказом від 19.06.2026 №2399 призначено службове розслідування. Вказує, що службовим розслідуванням встановлено, що позивач, перебуваючи у добовому наряді, використовуючи службовий комп`ютер та особистий логін, без повноважень та в особистих цілях здійснив пошук і перегляд даних в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо громадянина ОСОБА_2 , чим порушив вимоги ст.43 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VII), Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017 №676, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 за №1059/30927 (далі - Положення №676) та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила №1179). Наголошує, що позивач у поясненнях не заперечував факту входу та перевірки інформації в системі, а у позовній заяві визнав обставини, встановлені висновком службового розслідування. Звертає увагу, що позивач був ознайомлений з вимогами антикорупційного законодавства, посадовою інструкцією та 19.05.2022 підписав зобов`язання не опрацьовувати інформацію та пошукові запити, не пов`язані з виконанням службових обов`язків, у тому числі на прохання сторонніх осіб. Зазначає, що службовим розслідуванням досліджувалось дотримання позивачем службової дисципліни, а не наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, а відтак наявність чи відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності не спростовує складу дисциплінарного проступку. З посиланням на постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №420/602/19, від 06.03.2019 у справі №816/1534/16 та від 27.04.2021 у справі №160/6819/19 стверджує, що підстави для притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності не слід ототожнювати з підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що обрання виду дисциплінарного стягнення є дискреційним повноваженням суб`єкта владних повноважень, у яке суд не втручається, покликаючись на постанови Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №200/3265/21-а, від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020 та від 09.02.2022 у справі №160/12290/20. Щодо доводів позивача про порушення порядку застосування стягнень від менш суворого до більш суворого зазначає, що за висновками Верховного Суду ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту встановлює правило, за яким дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 05.05.2009 по 06.11.2015, у Національній поліції України - з 07.11.2015. Наказом ГУНП у Львівській області від 21.01.2021 №26 о/с позивача переміщено на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області (далі - ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області). Позивач має спеціальне звання капітан поліції.
19.05.2022 позивач підписав зобов`язання щодо дотримання вимог про нерозголошення персональних даних, яким, зокрема, зобов`язався не опрацьовувати інформацію або пошукові запити до інформаційних підсистем системи ІПНП, якщо це не пов`язано з безпосереднім виконанням покладених службових обов`язків, у тому числі на прохання сторонніх осіб, а також не використовувати інформацію з системи ІПНП з приватною або будь-якою іншою метою, не пов`язаною з виконанням функціональних обов`язків. Згідно із заявкою про надання доступу до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІКС ІПНП, система ІПНП) 20.05.2022 позивачу надано логін L46R111303.
Посадовою інструкцією старшого інспектора-чергового чергової частини ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 03.11.2025 №174721-2025 на позивача покладено обов`язок у повсякденній діяльності дотримуватися вимог антикорупційного законодавства, у тому числі правил етичної поведінки, визначених Законом №1700-VII та наказом МВС України від 09.11.2016 №1179. Позивач також під особистий підпис ознайомлений з Пам`яткою щодо етичної поведінки в Національній поліції України.
Відповідно до книги нарядів ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області (інв. №418 від 01.01.2026) та графіка несення служби старших інспекторів-чергових чергової частини позивач з 08:00 19.01.2026 до 08:00 20.01.2026 ніс службу у складі добового наряду в приміщенні відділення поліції за адресою: м.Борислав, вул.Володимира Великого, 30.
19.01.2026 у м.Хмельницькому працівниками управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України зупинено транспортний засіб марки «KIA CEED», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який транспортував автобудинок (причіп-кемпер) на іноземній реєстрації. Постановою серії ЕНА №6534593 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП. Повідомлення працівника поліції про зупинку водія, який транспортував автобудинок без документів, що підтверджують належність до благодійної організації, зареєстровано у відділенні поліції №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП у Хмельницькій області в журналі єдиного обліку за №1996 від 19.01.2026.
Згідно з відомостями Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у Львівській області щодо пошукових запитів, здійснених користувачем ОСОБА_1 , у період з 23:39 19.01.2026 до 00:00 20.01.2026 позивач з використанням службового комп`ютера та логіна L46R111303 сформував пошуковий запит « 3026019787395329», здійснив пошук та перегляд даних у системі ІПНП (особа-адмінпрактика) щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у період з 00:00 до 00:03 20.01.2026 здійснив пошук та перегляд даних у системі ІПНП (єдиний облік) щодо реєстрації повідомлення №1996 про зупинку цього водія.
У поясненні від 12.02.2026, наданому заступнику начальника відділу ЛУ ДВБ НП України, позивач зазначив, що близько 23:00 19.01.2026 йому зателефонував знайомий на ім`я ОСОБА_3 та повідомив про зупинку працівниками патрульної поліції знайомого військового на ім`я ОСОБА_4 . Після цього позивач у системі ІПНП (особа) перевірив дані громадянина ОСОБА_2 , встановив факт притягнення його 19.01.2026 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та повідомив про це ОСОБА_3 . Також позивач перевірив у системі ІПНП (єдиний облік) реєстрацію події в журналі єдиного обліку у Хмельницькій області та повідомив про це ОСОБА_3 . Позивач зазначив, що фотографій з бази ІКС ІПНП не робив і нікому їх не пересилав.
Згідно з довідкою ЛУ ДВБ НП України від 25.05.2026 за результатами розгляду матеріалів, які надійшли з Хмельницького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в діях позивача не встановлено ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345 Кримінального кодексу України, проте встановлено порушення вимог ст.43 Закону №1700-VII та ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-8 КУпАП.
17.06.2026 заступником начальника відділу ЛУ ДВБ НП України щодо позивача складено протоколи №76 та №77 про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.172-8 КУпАП. У протоколах зазначено, що позивач на прохання свого знайомого « ОСОБА_3 » здійснив пошук та перегляд даних у системі ІПНП щодо ОСОБА_2 та повідомив отриману інформацію «Олександру», чим незаконно використав в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових повноважень. Протоколи скеровано для розгляду до Бориславського міського суду Львівської області (справа №438/1074/26).
Листом від 18.06.2026 №49911-2026 ЛУ ДВБ НП України повідомило відповідача про результати проведеної перевірки та складення протоколів про адміністративні правопорушення.
На підставі рапорту тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу запобігання корупції ГУНП у Львівській області від 17.06.2026 наказом ГУНП у Львівській області від 19.06.2026 №2399 аг призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію. Наказами ГУНП у Львівській області від 26.06.2026 №2505 аг та від 29.06.2026 №61од внесено зміни до складу дисциплінарної комісії.
У ході службового розслідування дисциплінарна комісія отримала від ЛУ ДВБ НП України копії протоколів про адміністративні правопорушення та матеріали, що стали підставою для їх складення (лист від 24.06.2026 №51605-2026), а також отримала від ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області інформацію про те, що у період з 19.01.2026 по 20.01.2026 до цього відділення поліції заяв, скарг чи повідомлень стосовно ОСОБА_2 не надходило, а у період з 01.01.2026 по 21.01.2026 інших перевірок стосовно нього не проводилось (лист від 01.07.2026 №111367-2026). До матеріалів службового розслідування також долучено службову характеристику позивача, підписану начальником ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, згідно з якою позивач за період служби зарекомендував себе з позитивної сторони, дисциплінарних стягнень не має.
25.06.2026 позивач надав дисциплінарній комісії письмові пояснення, у яких зазначив, що у жовтні 2025 року на прохання знайомого військовослужбовця на ім`я ОСОБА_5 сприяв доставці з-за кордону причепа, за який сплатив власні кошти у сумі 2000 євро, та зберігав цей причіп до січня 2026 року. 19.01.2026 близько обіду йому зателефонував ОСОБА_6 , який повідомив, що їде за причепом, а близько 23:50 повідомив про його зупинку працівниками поліції у Хмельницькій області та виклик слідчо-оперативної групи. Позивач пояснив, що, перебуваючи на робочому місці, перевірив у базі ІКС ІПНП, чи притягувався ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та чи викликалась на місце події слідчо-оперативна група, нікому отриманої інформації не розголошував та не передавав, діяв «не із корисливих мотивів, а тільки в особистих інтересах», а вимоги законодавства, у тому числі антикорупційного, знає та виконує. Позивачу під підпис роз`яснено права, передбачені ст.18 Дисциплінарного статуту.
Дисциплінарна комісія також отримала пояснення помічника чергового ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Тесака В.С., який повідомив, що про перевірку позивачем громадянина ОСОБА_2 в ІКС ІПНП йому відомо не було, та начальника ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Савчака М.О., який пояснив, що під час інструктажу позивачу доводились вимоги щодо дотримання антикорупційного законодавства, а про службову необхідність перевірки вказаного громадянина позивач керівництву не доповідав.
Висновком службового розслідування, затвердженим начальником ГУНП у Львівській області 03.07.2026, встановлено, що позивач, перебуваючи в добовому наряді, маючи доступ до ІКС ІПНП, використовуючи службовий комп`ютер та особистий логін L46R111303, не маючи на це повноважень, в особистих цілях, у порушення ст.43 Закону №1700-VII, здійснив пошукові запити та перегляд даних у системі ІПНП щодо громадянина ОСОБА_2 , чим незаконно використав в інший спосіб інформацію, яка містилася в ІКС ІПНП та стала йому відома під час виконання службових повноважень, та порушив службову дисципліну, зокрема вимоги п.1, 2, 5 ч.1 ст.18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), абз.2, 3, 6 п.1 розд.II Правил №1179, підп.1 п.6 розд.IV Положення №676, ст.38, 43 Закону №1700-VII. У висновку наведено відомості про освіту позивача, період служби у Національній поліції України та на займаній посаді, відсутність у нього діючих дисциплінарних стягнень, а також визначено причини та умови, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку. Дисциплінарна комісія зазначила, що службове розслідування не досліджує питання наявності чи відсутності ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 КУпАП, а надає оцінку наявності чи відсутності дисциплінарного проступку. За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія запропонувала застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.
Наказом ГУНП у Львівській області від 07.07.2026 №147 о/с-д «Про порушення службової дисципліни працівником ВнП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області» за порушення службової дисципліни, зокрема вимог п.1, 2, 5 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, абз.1 п.6 розд.IV Положення №676, абз.2, 3, 6 п.1 розд.II Правил №1179, ст.38, 43 Закону №1700-VII, на підставі п.3 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді суворої догани. Пунктом 2 наказу начальнику ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області доручено посилити контроль за дотриманням особовим складом антикорупційного законодавства та організувати додаткові заняття, а пунктом 3 - у разі набрання законної сили рішенням суду у справі №438/1074/26 про притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, прийняти рішення про його перебування на службі відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII.
З наказом від 07.07.2026 №147 о/с-д позивач ознайомлений 11.07.2026, що підтверджується листком ознайомлення з наказом.
Не погодившись із застосованим дисциплінарним стягненням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді суворої догани наказом ГУНП у Львівській області від 07.07.2026 №147 о/с-д.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом №580-VIII.
Відповідно до п.1, 2, 5 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї статті передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
За змістом ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Частиною 3 цієї статті встановлено, що поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно з ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
За приписами ч.1, 2 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.
Частиною 1 ст.19 Дисциплінарного статуту визначено перелік відомостей, які зазначаються у висновку за результатами службового розслідування, до яких, зокрема, належать відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень (п.8).
Згідно з ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною 4 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є, зокрема, усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку (п.1) та попередня бездоганна поведінка (п.2).
Відповідно до ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Спірні правовідносини виникли в період дії воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, строк дії якого неодноразово продовжувався та який триває станом на день розгляду цієї справи.
Частиною 1 ст.26 Дисциплінарного статуту, розміщеною у розділі «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Згідно з ч.1 ст.29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частиною 2 цієї статті передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів визначено Законом №1700-VII, дія якого відповідно до п.1 ч.1 ст.3 поширюється, зокрема, на поліцейських.
Відповідно до ст.43 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом.
Порядок функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» визначено Положенням №676.
Пунктом 6 розд.IV Положення №676 визначено, що під час роботи в системі ІПНП користувач системи ІПНП повинен, зокрема, використовувати інформаційні ресурси системи ІПНП виключно в межах своїх повноважень та наданих прав доступу.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення є вчинення ним дисциплінарного проступку, факт якого встановлюється за результатами службового розслідування. Вид стягнення визначається з урахуванням характеру проступку, обставин, за яких він був вчинений, особи порушника, ступеня його вини, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського та його ставлення до служби, а в період дії воєнного стану - також з урахуванням особливостей, визначених ст.29 Дисциплінарного статуту.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.
Як установлено судом, позивач під час несення служби у складі добового наряду з використанням службового комп`ютера та особистого логіна здійснив пошук і перегляд у системі ІПНП відомостей про притягнення громадянина ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та про реєстрацію повідомлення щодо нього в журналі єдиного обліку територіального органу поліції Хмельницької області. Ці обставини підтверджуються відомостями Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у Львівській області про пошукові запити, поясненнями позивача від 12.02.2026 та від 25.06.2026 і позивачем у позовній заяві не заперечуються.
Матеріали справи не містять доказів того, що здійснення таких запитів було пов`язане з виконанням позивачем службових обов`язків. Подія, щодо якої позивач отримував відомості, відбулася в Хмельницькій області, заяв, скарг чи повідомлень стосовно ОСОБА_2 до ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області не надходило, перевірок щодо нього не проводилось, а про службову необхідність таких запитів позивач керівництву не доповідав. Сам позивач у поясненнях від 25.06.2026 зазначив, що здійснив перевірку в особистих інтересах, а у поясненнях від 12.02.2026 - що повідомив отриману інформацію своєму знайомому.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд доходить висновку, що позивач використав інформаційні ресурси системи ІПНП поза межами своїх повноважень, чим порушив вимоги п.6 розд.IV Положення №676, п.1, 2, 5 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, ст.43 Закону №1700-VII, а також взяте ним на себе зобов`язання від 19.05.2022. Такі дії є порушенням службової дисципліни та утворюють склад дисциплінарного проступку у розумінні ст.12 Дисциплінарного статуту. Висновок дисциплінарної комісії про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку ґрунтується на зібраних під час службового розслідування доказах.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що висновок службового розслідування є поверхневим та має обвинувальний ухил щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-8 КУпАП. Складення щодо позивача протоколів про адміністративні правопорушення стало приводом для призначення службового розслідування. Водночас у висновку дисциплінарна комісія прямо зазначила, що питання наявності чи відсутності ознак адміністративного правопорушення нею не досліджувалось, а предметом оцінки була наявність дисциплінарного проступку. Оскаржуваним наказом позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення визначених у ньому вимог Закону №580-VIII, Положення №676, Правил №1179 та Закону №1700-VII, а не за вчинення адміністративного правопорушення. Позивач не зазначив, які саме обставини дисциплінарна комісія дослідила неповно, та не надав доказів, які б спростовували встановлені нею факти.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 27.04.2021 у справі №160/6819/19 Верховний Суд зазначив: «Верховним Судом сформовано усталену практику, відповідно до якої вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського» (п.67).
У постанові від 24.09.2020 у справі №420/602/19 Верховний Суд виснував, що «відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку» (п.68). Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №816/1534/16.
Отже, результат розгляду Бориславським міським судом Львівської області справи №438/1074/26 не впливає на оцінку правомірності оскаржуваного наказу, а питання наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку вирішується самостійно.
Щодо доводів позивача про порушення порядку застосування дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого суд зазначає таке.
Тлумачення ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту надано Верховним Судом у постанові від 23.11.2023 у справі №420/14443/22, предметом розгляду в якій було притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за здійснення пошукових запитів до інформаційних підсистем ІПНП, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків. Верховний Суд зазначив: «Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою» (п.83); «Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно, як помилково вважає позивач» (п.84); «Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання» (п.85).
Аналогічний підхід до правозастосування застосовано Верховним Судом у постанові від 29.02.2024 у справі №260/5566/22, у якій відхилено доводи поліцейського про те, що за відсутності в нього діючих дисциплінарних стягнень до нього мало бути застосоване найменш суворе стягнення у виді зауваження.
Отже, ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту не зобов`язує суб`єкта владних повноважень застосовувати до поліцейського, який не має діючих дисциплінарних стягнень, найменш суворе стягнення у виді зауваження чи послідовно застосовувати всі види стягнень. Вид стягнення визначається з урахуванням критеріїв, встановлених ч.3, 8 ст.19 Дисциплінарного статуту. За таких обставин застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді суворої догани не суперечить ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту, а доводи позивача в цій частині ґрунтуються на помилковому тлумаченні цієї норми.
Щодо доводів позивача про неврахування обставин, визначених ст.19 Дисциплінарного статуту, та про непропорційність застосованого стягнення суд зазначає таке.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду «обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо» (п.87 постанови від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, п.52 постанови від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, п.69 постанови від 09.02.2022 у справі №160/12290/20).
У постанові від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 Верховний Суд визначив, що під час перевірки рішення про застосування дисциплінарного стягнення оцінка суду має бути зосереджена на тому, «чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням» (п.70).
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №200/3265/21-а, на яку посилається відповідач, «адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями» (п.43). Отже, дискреційний характер повноважень відповідача щодо вибору виду стягнення не виключає судового контролю за дотриманням ним критеріїв, визначених ч.2 ст.2 КАС України, зокрема обґрунтованості та пропорційності.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/647/15 суд враховує в частині загального висновку про дискреційний характер повноважень щодо обрання виду стягнення, зважаючи на те, що у цій справі застосовувалось інше правове регулювання - Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним.
Матеріали службового розслідування свідчать, що дисциплінарна комісія мала у своєму розпорядженні відомості про особу позивача. У висновку зазначено його освіту, період служби в Національній поліції України та на займаній посаді, відсутність у нього діючих дисциплінарних стягнень. До матеріалів службового розслідування долучено службову характеристику позивача. Тобто відомості, передбачені п.8 ч.1 ст.19 Дисциплінарного статуту, дисциплінарній комісії були відомі та відображені у висновку.
У висновку також надано оцінку характеру проступку як порушення антикорупційних обмежень щодо використання інформації, що стала відома у зв`язку з виконанням службових повноважень, зазначено обставини його вчинення (під час несення служби у складі добового наряду, з використанням службового комп`ютера та особистого логіна, в особистих цілях) та визначено причини і умови, що сприяли його вчиненню, а саме особисту недисциплінованість позивача, використання наданих йому повноважень з метою отримання інформації в ІКС ІПНП в особистих цілях та небажання дотримуватися вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і заборон та обмежень, встановлених Законом №1700-VII.
Оцінюючи ступінь вини позивача, суд враховує, що він вчинив указані дії, будучи обізнаним із забороною опрацьовувати інформацію або пошукові запити до системи ІПНП, не пов`язані з виконанням службових обов`язків, у тому числі на прохання сторонніх осіб. Це підтверджується підписаним позивачем зобов`язанням від 19.05.2022, посадовою інструкцією від 03.11.2025 №174721-2025, ознайомленням з Пам`яткою щодо етичної поведінки в Національній поліції України, а також поясненнями начальника ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про доведення до позивача вимог антикорупційного законодавства під час інструктажу.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що дисциплінарна комісія мала врахувати як обставину, що пом`якшує відповідальність, усвідомлення та визнання ним своєї провини. Під час службового розслідування позивач визнав лише факт здійснення запитів у системі ІПНП, проте стверджував, що отриманої інформації нікому не розголошував та не передавав, а вимоги законодавства, у тому числі антикорупційного, знає, дотримується та виконує у своїй службовій діяльності. Такі пояснення не узгоджуються з поясненнями позивача від 12.02.2026, у яких він повідомив про передачу отриманих відомостей знайомому. За таких обставин пояснення позивача, надані під час службового розслідування, не свідчать про усвідомлення та визнання ним своєї провини у розумінні п.1 ч.4 ст.19 Дисциплінарного статуту.
Щодо попередньої поведінки позивача та його позитивної характеристики суд зазначає, що відомості про відсутність у позивача дисциплінарних стягнень та тривалість його служби були відомі дисциплінарній комісії та зазначені у висновку, а службова характеристика перебувала в матеріалах службового розслідування. Обставин, що обтяжують відповідальність позивача, дисциплінарна комісія не встановила, і до позивача не застосовано жодного з чотирьох найбільш суворих видів дисциплінарних стягнень. Наявність обставин, які характеризують поліцейського з позитивної сторони, не зобов`язує суб`єкта владних повноважень застосовувати найменш суворе стягнення, а підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами, визначеними ч.3, 8 ст.19 Дисциплінарного статуту, зокрема з характером проступку.
Суд також відхиляє доводи позивача про відсутність негативних наслідків вчиненого. Дисциплінарний проступок позивача полягає у використанні поза межами службових повноважень інформації з обмеженим доступом, що стосується конкретної особи, зокрема відомостей про притягнення її до адміністративної відповідальності, а отже у порушенні встановленої законом заборони. Настання матеріальної шкоди чи інших наслідків не є обов`язковою ознакою такого проступку, а відсутність таких наслідків не змінює його характеру як порушення антикорупційних обмежень. У постанові від 23.11.2023 у справі №420/14443/22, ухваленій у подібних правовідносинах, Верховний Суд зазначив, що дії поліцейського щодо здійснення пошукових запитів до інформаційних підсистем ІПНП, не пов`язаних з безпосереднім виконанням покладених на нього службових обов`язків, «суперечать вимогам внутрішніх нормативно-правових актів відповідача, в умовах воєнного стану є недопустимими та у спірних правовідносинах не передбачають обов`язкового доведення настання негативних наслідків» (п.75).
Із семи видів дисциплінарних стягнень, передбачених ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту, до позивача застосовано третє за ступенем суворості стягнення - сувору догану. Беручи до уваги характер вчиненого проступку, пов`язаного з порушенням заборони, встановленої ст.43 Закону №1700-VII, його вчинення під час несення служби у складі добового наряду, умисний характер дій позивача та його обізнаність із встановленими обмеженнями, суд вважає, що обраний відповідачем вид стягнення відповідає характеру і тяжкості проступку та є співмірним з ним. Те, що у висновку службового розслідування обставини, визначені ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту, не наведені окремим переліком, з огляду на наведене не свідчить про їх неврахування дисциплінарною комісією та відповідачем.
Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №804/3394/17. У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновками судів про протиправність наказу про звільнення зі служби, оскільки у висновку службового розслідування були відсутні посилання на дослідження характеристики особи, відомості про наявність або відсутність діючих дисциплінарних стягнень та проходження служби, не зазначено про обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також про неможливість застосування іншого заходу дисциплінарного впливу, ніж найсуворіший (п.74). Натомість у справі, що розглядається, відомості про особу позивача, проходження ним служби та відсутність діючих дисциплінарних стягнень у висновку наведено, службова характеристика долучена до матеріалів службового розслідування, а до позивача застосовано не найсуворіше стягнення. Висновок Верховного Суду про те, що «наявність в органу державної влади дискреційних повноважень не означає, що він не повинен дотримуватись механізму, правової процедури, що законодавчо визначена для, зокрема, проведення службового розслідування в межах дисциплінарної справи, а також регулює підстави та порядок застосування дисциплінарних стягнень» (п.76), суд враховує, проте порушення такої процедури у цій справі не встановлено. Крім того, висновки у справі №804/3394/17 зроблено за іншого правового врегулювання - із застосуванням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ.
Посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 щодо принципу пропорційності як елемента верховенства права суд враховує. Водночас, з огляду на встановлені обставини, застосоване до позивача стягнення відповідає характеру вчиненого ним проступку, а отже, вимог цього принципу відповідач не порушив.
Суд також установив, що службове розслідування призначено наказом уповноваженої посадової особи, проведено дисциплінарною комісією у визначеному наказами складі, позивачу роз`яснено права, передбачені ст.18 Дисциплінарного статуту, та відібрано в нього пояснення, висновок службового розслідування затверджено начальником ГУНП у Львівській області, а оскаржуваний наказ видано цією ж посадовою особою та доведено до відома позивача під підпис. Порушень процедури проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення, які б вплинули на правильність прийнятого рішення, позивач не навів і судом не встановлено.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд виснує, що наказ ГУНП у Львівській області від 07.07.2026 №147 о/с-д прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та пропорційно. Відтак підстав для визнання цього наказу протиправним та його скасування немає, а у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають, а доказів понесення відповідачем судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять. Отже, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд
у х в а л и в:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл.Генерала Григоренка, буд.3, м.Львів, 79007; ЄДРПОУ 40108833).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua