Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №380/20415/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20415/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, 36000, м.Полтава, вул.Гоголя, 34), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.08.2026 №913170148983,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням підвищення до пенсії згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком. Враховуючи те, що є потерпілою від репресій, оскільки народилася на засланні під час перебування матері, як репресованої особи, в Омській області, вважає наявним право на виплату підвищення до пенсії згідно з п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. Зауважила, що підстави відмови у здійсненні перерахунку є формальними.

На підтвердження сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн надана квитанція від 22.09.2026.

01.10.2026 суд ухвалою відкрив провадження у справі, призначив розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області надано відзив, в якому зазначено заяву про перерахунок пенсії через зміну надбавки розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області права позивача не порушувались, а тому обраний спосіб захисту є неприйнятним. Відповідно до пункту "г" ст. 77 Закону №1788 підвищення репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано виплачуються у розмірі 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено– 25 відсотків мінімальної пенсії за віком. Разом з цим, згідно п.п. 2 п. 4 Постанови № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" встановлено: репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії підвищення проводиться у розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено– 43,52 гривні. Водночас, зміни до постанови № 654 не внесено, а тому розміри підвищень не змінились. У зв`язку із не поданням до заяви про перерахунок пенсії довідки районної комісії з поновлення прав реабілітованих, що видається на підставі встановленого факту переселення, управлінням правомірно відмовлено у задоволені заяви. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на пенсійному обліку відповідача та отримує пенсію за віком.

Користується пільгами на території Львівської області, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», про що свідчить видане 10.02.2012 Львівською обласною радою посвідчення №52/10-П.

Згідно свідоцтва про народження від 10.03.2004 серії НОМЕР_2 , що видано Сталінським відділом РАГС м.Омска (Російська Федерація) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася в м.Омск, батько – ОСОБА_4 (українець), мати – ОСОБА_5 (українка). Прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 змінено після укладання шлюбу 22.05.1982, про що свідчить відповідне свідоцтво серії НОМЕР_3 .

Управлінням оперативної інформації управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області 02.12.2000 видана довідка №4/4-893 про те, що, зокрема, мати заявниці – ОСОБА_8 , 1934 р.н. 21 жовтня 1947 року із села Любинці Сколівського району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 22.05.1948 виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Омську область, з якого звільнені 25.07.1958. На підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на України» вищезазначена особа реабілітована, з поверненням конфіскованого майна його вартості.

21 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок пенсії через зміну надбавки. До заяви додано: посвідчення з правом на пільги від 10.02.2012 №52/10-П, свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 10.03.2004, довідка Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №4/4-893 від 02.12.2000.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за результатом розгляду заяви прийнято рішення від 28.08.2026 №913170148983 про відмову в перерахунку пенсії, яке вмотивовано ненаданням заявницею довідки районної комісії з поновлення прав реабілітованих, що видається на підставі встановленого факту переселення.

Не погоджуючись із рішенням позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-XII (далі Закон № 962-XII) визначено, що реабілітованими особами належить вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Як визначено статтею 6 Закону № 962-XII у наведеній редакції реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до пункту 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1) визначено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Пунктом г) статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІІ передбачено, що репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

05.05.2018 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 №2325-VIII (далі Закон №2325-VIII), яким внесені зміни, зокрема, у Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Так, серед іншого: змінена назва Закону «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; викладено в новій редакції статті 1, 3, внесені зміни до статті 6 Закону № 962-ХІІ, Закон доповнено статтями 11 - 14.

Статтею 12 Закону № 962-ХІІ передбачено, що реабілітованими визнаються особи: 1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; 2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; 3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; 4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; 5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Стаття 13 Закону № 962-ХІІ передбачає, що потерпілими від репресій визнаються: 1) чоловік або дружина репресованої особи, який/яка на момент здійснення репресії перебували у шлюбі з репресованою особою; 2) діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена;

3) інші особи, які на момент здійснення репресії спільно проживали, були пов`язані спільним побутом з репресованою особою або перебували на утриманні репресованої особи.

Визначенням, яке міститься у статті 1-1 Закону №962-XII репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом; заслання це примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення. Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №962-XII заслання визначене однією із форм репресій.

Частиною 8, 9 статті 6 Закону № 962-ХІІ передбачено, що реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об`єднаними територіальними громадами.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 19 травня 2021 р. № 535 затверджений зразок посвідчення реабілітованої особи, відповідно до пункту 2 якої, посвідчення реабілітованого, видане до набрання чинності цією постановою за зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. № 48 «Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (ЗП УРСР, 1991 р., № 6, ст. 51), є дійсним протягом строку його дії.

Згідно пункту 2.6 Порядку № 22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім`ї, якого було примусово переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Положеннями пункту 2.13 Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів: відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачка є донькою матері, вислана з постійного місця проживання на спецпоселення, позбавлена майна за рішенням органів державної влади, реабілітована по статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Отже, є членом сім`ї громадянки, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій та була реабілітована, а отже має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII.

Посилання відповідача на відсутність - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення як підставу для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, суд вважає неприйнятним, оскільки така довідка за змістом пункту 2.13 Порядку № 22-1 є альтернативним документом, що подається у разі відсутності довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів. Разом з цим, судом встановлено, що до заяви позивачем надано як посвідчення №52/10-П від 10.02.2012 з правом на пільги передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України» так і довідку Управління оперативної інформації Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 02.12.2000 №4/4-893, яка містить інформацію про виселення мати заявниці на спецпоселення з конфіскацією майна в Омську область та її реабілітацію. Такі відомості зазначені на підставі архівної справи №Р-14017.

З урахуванням наведеного, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у встановленні позивачці підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до поданої позивачкою заяви від 21.08.2026, є протиправною, у зв`язку з чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.08.2026 №913170148983 про відмову в перерахунку пенсії підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Разом з цим, вирішуючи питання про визначення належного органу Пенсійного фонду для перерахунку пенсії суд зазначає таке.

Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, (далі - Порядок 22-1) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено, що структурний підрозділ органу, що здійснює перерахунок пенсії, є саме, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не здійснювало розгляд заяви позивача про перерахунок пенсії, не приймало відповідного рішення, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання здійснити перерахунок пенсії.

Позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату перерахованої пенсії з врахуванням підвищення не підлягає задоволенню як така, що є передчасною, оскільки наразі у суду відсутня можливість констатувати наявність/відсутність порушеного права в цій частині.

Разом з цим, враховуючи, що під час розгляду справи судом не встановлено обставин, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача (Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області) прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, а також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивачки слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, як орган, який відмовив у встановленні позивачці підвищення до пенсії як особі, яка є членом сім`ї репресованої особи, яка в подальшому була реабілітована, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком від 21.08.2026 та здійснити їй перерахунок та виплату пенсії, з нарахуванням їй підвищення пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з врахуванням раніше виплачених сум та з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб визначений судом.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги фактично задоволені, оскільки рішення про відмову у здійсненні перерахунку визнано протиправним та скасовано, а вимога про зобов`язання вчинити певні дії є похідною, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.08.2026 №913170148983 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, 36000, м.Полтава, вул.Гоголя, 34) здійснити перерахунок та виплату пенсії за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), що подана 21.08.2026, з нарахуванням підвищення пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з врахуванням раніше виплачених сум та з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, 36000, м.Полтава, вул.Гоголя, 34) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Олена КОШКОШ