Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №380/20183/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №380/20183/26

Суддя: Троянова Олена Вікторівна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20183/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 березня 2024 року по 18 вересня 2026 року з урахуванням положень ст. 117 КЗпП України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.

В установлений судом строк позивачка усунула недоліки позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивачки про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у Військово-медичного клінічного центру Західного регіону в строк подання відзиву на позовну заяву довідку про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці, що передували місяцю її звільнення зі служби; відомості про розмір виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні 29.03.2024 року.

В установлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, проте не надав витребуваних ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року доказів, обґрунтованих пояснень з приводу такого неподання відповідач не надав.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2026 року повторно витребувано у Військово-медичного клінічного центру Західного регіону довідку про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці, що передували місяцю її звільнення зі служби; відомості про розмір виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні 29.03.2024 року.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення "Електронний суд".

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що до 29.03.2024 року проходила військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/11497/24 відповідач 18 вересня 2026 року перерахував на банківський рахунок позивачки 142802,38 гривень перерахованого грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 року, водночас не нарахував та не виплатив середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України за шість місяців. Вказану бездіяльність відповідача вважає протиправною, просив задовольнити позов.

Відповідач через канцелярію суду у встановлені судом строки, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Суд звертає увагу, що відповідач надав витребувані ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року та від 20 жовтня 2026 року докази частково, а саме відомості про розмір виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні 29.03.2024 року.

Водночас, відповідач не надав довідки про середньоденне грошове забезпечення позивачки за два останні місяці, що передували місяцю її звільнення зі служби.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві 29 травня 1998 року) та особою, що претендує на виплату середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Відповідач - Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (код ЄДРПОУ 08160677) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Обставина проходження ОСОБА_1 військової служби у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону не є спірною між сторонами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №380/11497/24 визнано протиправними дії Державної організації (установа, заклад) Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, які полягають у застосуванні з 30.01.2020 до 20.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при обчисленні ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових). Зобов`язано Державну організацію (установа, заклад) Військово-медичного клінічного центру Західного регіону здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 до 20.05.2023 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, із урахуванням виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі №380/11497/24 частково задоволено апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №380/11497/24 та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної організації (установа, заклад) Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Зобов`язано Державну організацію (установу, заклад) Військово-медичного клінічного центру Західного регіону провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період: з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2020 року; з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2021 року; з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року; з 01.01.2023 по 19.05.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року.

Суд встановив на підставі фотознімку мобільного застосунку банківської установи, що 18 вересня 2026 року позивачці виплачено грошове забезпечення на виконання вищезазначеного рішення в розмірі 142 802,38 грн.

Крім того, суд встановив на підставі довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та абзацу восьмого пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393, виданої Військово-медичним клінічним центром Західного регіону за №163, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці, що передували місяцю її звільнення зі служби, (січень-лютий 2024 року) становить 24 032,10 грн щомісячно (посадовий оклад 2910 грн, оклад за військовим званням 810 грн, надбавка за вислугу років 1674 грн, надбавка за особливості проходження служби 3506,10 грн, кваліфікаційна категорія 230,70 грн, премія 14928,30 грн).

Обставина невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є спірною між сторонами.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву, спірним питанням у справі є правомірність невиплати відповідачем позивачці середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002р. 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов правомірного висновку про можливість застосування норм статті 117 Кодексу законів про працю України як такої, що є загальною та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За змістом статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Питання застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №489/6074/23, за наслідками розгляду якої у постанові від 08 жовтня 2025 року викладені наступні правові висновки:

- "Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати."

- "Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців."

Відтак, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин наявні правові підстави для застосування принципів пропорційності, співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Суд вище встановив, що позивачка звільнена зі служби 29.03.2024 року.

На виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 у справі №380/11497/24 відповідач виплатив позивачці донараховане грошове забезпечення в розмірі 142802,38 грн.

Вирішення питання про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, у редакції, чинній на час спірних правовідносин (далі-Порядок № 100).

Суд звертає увагу, що відповідач двічі не надав суду витребувану довідку про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці, що передували місяцю її звільнення зі служби.

Водночас, суд встановив вище, що грошове забезпечення за січень та лютий 2024 року становить 24 032,10 грн щомісячно.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивачки становить 801,07 грн (48064,20 / 60 днів).

Суд встановив на підставі картки особового рахунку ОСОБА_1 , наданої відповідачем, що позивачці при звільненні виплачено 434819,63 грн.

Частка несвоєчасно виплачених позивачці сум грошового забезпечення на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 380/11497/24 становить 24,72 % (142 802,38 грн / 577 622,01 грн (142 802,38 грн + 434819,63 грн (сума виплачена при звільненні) х 100%).

Враховуючи викладене, за період з 30.03.2024 до 29.09.2024 року (183 календарних дні) розмір середнього заробітку за час затримки цієї виплати з урахуванням принципу співмірності становить: 36 238,48 грн (801,07 грн х 183 х 24,72 %).

Отже, середній заробіток позивачки за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2024 до 29.09.2024 року з врахуванням принципу співмірності становить 36 238,48 грн.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду суд, з метою ефективного захисту прав позивачки, дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, задовольнивши їх частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 30.03.2024 по 29.09.2024 року включно та стягнення з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 36 238 грн 48 коп.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції №32 від 30.09.2026 року позивачка сплатила судовий збір за подання даного позову у розмірі 1065 грн.

Суд звертає увагу на те, що у зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 Закону України "Про судовий збір" доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки у цій справі позивачка позовну заяву подала в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору становить 1064,96 грн (1331,20 грн * 0,8).

Таким чином, судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 30.03.2024 по 29.09.2024 року включно.

Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (код ЄДРПОУ 08160677, адреса: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 36 238 (тридцять шість тисяч двісті тридцять вісім) грн 48 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (код ЄДРПОУ 08160677, адреса: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп.

Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 3 листопада 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Олена ТРОЯНОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua