Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №340/4739/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №340/4739/26

Суддя: А.В. САГУН

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4739/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі– відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточненого), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення, нарахування та виплати ОСОБА_1 , посадового окладу та окладу за військовим званням за період проходження військової служби з 20 червня 2022 року по 22 липня 2022 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року в розмірі 1 762,00 грн;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошової допомоги, у тому числі грошову допомогу на оздоровлення) ОСОБА_1 , за період проходження військової служби з 20 червня 2022 року по 22 липня 2022 року відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704, обчисливши розмір посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 року в розмірі 2 481,00 грн [Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік"], та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, а також нарахувати та виплатити належну індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 [Закон України "Про індексацію грошових доходів населення"].

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що у період з 20.06.2022 по 22.07.2022 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , під час якої відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762,00 грн. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки після набрання законної сили 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 розміри посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 підлягали визначенню із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року. Відтак, на переконання позивача, у 2022 році відповідач мав застосовувати розрахункову величину 2481,00 грн, передбачену Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік". Зазначає, що застосування неналежної розрахункової величини призвело до заниження посадового окладу, окладу за військовим званням, похідних від них щомісячних та одноразових виплат, а також вплинуло на розмір належної йому індексації грошового забезпечення. У зв`язку із цим просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов`язати його здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за спірний період із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022, нарахувати та виплатити індексацію, а також провести компенсацію утриманого податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися відповідно до чинного, на його переконання, нормативно-правового регулювання, зокрема пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яка передбачала застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. На обґрунтування своєї позиції відповідач послався на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, обов`язковість виконання постанов Уряду і необхідність застосування нормативного регулювання, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин. Додатково зазначає, що військова частина є розпорядником бюджетних коштів третього рівня, здійснює фінансування в межах затверджених бюджетних асигнувань та не наділена повноваженнями самостійно змінювати встановлений порядок обчислення грошового забезпечення. Також відповідач вказує на відсутність протиправної бездіяльності, оскільки, на його думку, військовою частиною здійснено всі передбачені законодавством виплати, а підстави для додаткового перерахунку грошового забезпечення відсутні. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову повністю (а.с. 48-51).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач у період з 20.06.2022 (наказ командира по стройовій частині від 20.06.2022 №161) по 23.07.2022 (наказ командира по стройовій частині від 22.07.2022 №193) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 15-16).

Не є спірним, що в період проходження військової служби посадовий оклад позивача та оклад за військовим званням визначалися військовою частиною НОМЕР_1 виходячи із розрахункової величини 1762 грн, встановленої як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018, шляхом її множення на відповідні тарифні коефіцієнти.

Також, відповідач не надано суду письмових доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 46 Конституції України громадяни наділені правом на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 Розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів за основними типовими посадами та військовими (спеціальними) званнями, а також додаткові види грошового забезпечення і розміри надбавок, зокрема за вислугу років, для відповідних категорій осіб (далі – Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України було прийнято постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103 (далі – Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 було викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Постанова №103 набрала чинності 24.02.2018.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Відтак, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови № 704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону № 2262-XII та Постанови № 704 виснував таке:

а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Такий висновок згодом також неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 22.09.2022 у справі № 500/3840/21, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 29.03.2023 у справі № 640/8668/21 та від 09.05.2023 у справі № 380/5158/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 1762,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 1921,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено, що станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" визначено, що станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2481,00 грн.

Отже, редакція законів України про державний бюджет на 2018-2022 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх збільшення.

За такого правового урегулювання та обставин справи, суд дійшов висновку, що посадовий оклад позивача та його оклад за військовим (спеціальним) званням у період з 20.06.2022 по 23.07.2022 включно мав би визначатися відповідачем саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (а не на 1 січня 2018 року, тобто 1762 грн). З тих же самих мотивів відповідач неправильно нараховував також інші складові грошового забезпечення позивача, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення, так і одноразові додаткові види грошового забезпечення, які розраховуються із розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням та які фактично були нараховані та виплачені йому у цей період.

При цьому, оскільки спірні правовідносини стосуються правильності визначення розміру грошового забезпечення позивача, суд не надає окремої правової оцінки порядку обчислення кожного з видів виплат, які є похідними від розміру грошового забезпечення (щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення). Розмір таких виплат визначається залежно від розміру грошового забезпечення, тому наслідком встановлення неправильності його обчислення є необхідність проведення відповідного перерахунку похідних виплат, які були нараховані та виплачені позивачу у спірний період.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у період з 20.06.2022 по 23.07.2022 включно (день виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення) грошового забезпечення без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу за вказаний період грошового забезпечення, у тому числі щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які фактично були нараховані та виплачені позивачу у цей період, із застосуванням зазначеного показника та з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є передчасною, оскільки обов`язок щодо виплати такої компенсації є похідним від фактичного нарахування та виплати відповідних сум грошового забезпечення, а тому на момент вирішення спору право позивача у цій частині не порушене. Питання про виплату зазначеної компенсації підлягає вирішенню відповідачем під час виконання судового рішення відповідно до вимог Порядку № 44.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі – Закон 1282-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із абзацом другим статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону № 1282-XII, індекс споживчих цін – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин другої, сьомої статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із статтею 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078) і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка до 1 січня 2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Положеннями пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови № 1013 від 09.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Суд звертає увагу, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: "поточної" та "індексації-різниці".

Верховний Суд у постанові від 09.01.2025 у справі № 160/17336/23 зазначив наступне:

"51. Суд звертає увагу на те, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

52. Щодо поточної індексації", то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

53. Щодо "індексації-різниці", то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

54. Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

55. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума "індексації-різниці" виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

56. Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки) та від 29.03.2023 у справі №380/5493/21 з подібними правовідносинами.

57. Отже, "поточна" індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%). А "індексація-різниця" – у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення.".

Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд зазначає, що оскільки березень 2018 року є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців згідно до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року.

За офіційними даними Державної служби статистики України, величина індексу споживчих цін, обчислена наростаючим підсумком із квітня 2018 року, перевищила поріг індексації 103 % у листопаді 2018 року, у зв`язку із чим із грудня 2018 року виникли підстави для нарахування поточної індексації грошового забезпечення.

У спірний період з 20.06.2022 по 23.07.2022 зазначені підстави зберігалися, а тому грошове забезпечення позивача підлягало поточній індексації відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку № 1078.

Як убачається з наданої відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення позивача за період з 20.06.2022 по 23.07.2022, складеної на підставі карток особових рахунків, роздавальних відомостей, архівних довідок, довідок військової частини та інших документів, відомості про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відсутні (а.с. 55 зв.).

Водночас відповідачем не надано інших доказів, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу поточної індексації грошового забезпечення за спірний період.

З огляду на положення частини другої статті 77 КАС України, відповідно до якої обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що відповідач не довів виконання встановленого законодавством обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 23.07.2022 включно та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу поточну індексацію грошового забезпечення за зазначений період із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо нарахування та виплати індексації-різниці суд зазначає, що відповідно до абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку № 1078 право на її отримання виникає у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу в місяці підвищення посадових окладів не перевищує суму можливої індексації, що склалася в такому місяці.

Водночас, як установлено судом, позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення лише з 20.06.2022 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2022 № 161, у зв`язку з прибуттям із ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення загальної мобілізації.

Отже, на момент підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, що відбулося у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою КМУ № 704, позивач військову службу не проходив, грошового забезпечення як військовослужбовець не отримував, а тому щодо нього не відбулося підвищення доходу у розумінні пункту 5 Порядку № 1078.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому такий ним не сплачувався.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", заява №19336/04).

Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі № 420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі № 1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, визначені відповідно до договору про надання правової допомоги від 27.04.2026, укладеного з адвокатом Погорілою Н.С., та додатка № 1 до нього (а.с. 29-30).

Згідно з наведеним позивачем розрахунком вартість правничої допомоги складається з таких послуг:

- вивчення документів, надання письмової консультації, проведення детального юридичного аналізу розрахункових листів та складання адвокатського запиту до військової частини НОМЕР_1 щодо надання довідки про грошове забезпечення – 2000,00 грн;

- складання та правову обґрунтування досудової заяви до військової частини НОМЕР_1 про добровільну сплату коштів (проведення перерахунку окладів та індексації) – 2000 грн;

- складання позовної заяви в порядку КАС України (яка містить вимоги зобов`язального характеру щодо перерахунку грошового забезпечення та індексації за період служби з 20.06.2022 по 22.07.2022 рр.), технічне виготовлення копій та формування повного пакета додатків для суду та відповідача – 5500,00 грн;

- перевірка та направлення процесуальних документів до суду застосунком "Електронний суд" з дотриманням вимог електронного документообігу та надсилання пакету документів відповідачу – 500,00 грн.

Оцінюючи обґрунтованість заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, зміст підготовлених адвокатом документів, фактичний обсяг наданих послуг та порядок розгляду справи.

Так, предметом цього спору є правомірність застосування відповідачем прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2022 році, наявність підстав для перерахунку та виплати грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум, а також нарахування та виплати належної індексації грошового забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначена категорія справ є поширеною в адміністративному судочинстві, а питання застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 після 29.01.2020 неодноразово досліджувалося Верховним Судом. Крім того, питання нарахування та виплати військовослужбовцям "поточної" індексації грошового забезпечення, а також так званої "індексації-різниці" також неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду, за результатами якого сформовано відповідні правові висновки.

Отже, на час звернення позивача до суду щодо спірних правовідносин, як у частині перерахунку грошового забезпечення, так і в частині його індексації, вже була сформована усталена судова практика, що не потребувало від адвоката здійснення складного правового дослідження чи розроблення принципово нової правової позиції.

При цьому судом враховано, що позовна заява переважно містить виклад положень законодавства та правових висновків Верховного Суду щодо порядку визначення грошового забезпечення військовослужбовців із застосуванням відповідної розрахункової величини, а також загальних положень законодавства і судової практики щодо обов`язковості нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, без наведення конкретних обставин та показників, з якими законодавство пов`язує виникнення права на індексацію та визначення її розміру (місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів), місяця, у якому величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищила поріг у розмірі 103 %, та відповідних показників індексу споживчих цін, опублікованих Держстатом). Зазначене свідчить про порівняно невеликий обсяг індивідуальної аналітичної роботи, необхідної для підготовки позовної заяви.

Суд також враховує, що заявлені до відшкодування послуги з вивчення документів, надання консультації та проведення юридичного аналізу вартістю 2000,00 грн за своїм змістом безпосередньо пов`язані з підготовкою позовної заяви, за складання якої окремо визначено вартість 5500,00 грн. З наведеного позивачем опису робіт не вбачається виконання додаткового за складністю і обсягом правового дослідження, яке обґрунтовувало б необхідність компенсації обох зазначених сум у повному розмірі.

Аналогічно підготовка досудової заяви про добровільний перерахунок грошового забезпечення, вартість якої визначено у 2000,00 грн, стосувалася тих самих фактичних обставин і правових підстав, які надалі були викладені у позовній заяві. Відтак підготовка цього документа не вимагала окремого комплексного аналізу правовідносин, відмінного від здійсненого під час підготовки позову.

Крім того, до складу витрат було включено 500,00 грн за перевірку та направлення процесуальних документів через підсистему "Електронний суд". Однак матеріалами справи підтверджується, що позовну заяву подано безпосередньо до суду в паперовій формі, а не засобами зазначеної підсистеми. Таким чином, виконання відповідної послуги у заявлений спосіб не підтверджено, що не дає підстав для покладення її вартості на відповідача.

Також суд враховує, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, проведення судових засідань та участі в них представника позивача.

Незважаючи на подання відповідачем відзиву на позовну заяву, позивач не подав відповіді на відзив, додаткових письмових пояснень чи інших процесуальних документів, підготовка яких свідчила б про здійснення адвокатом додаткового обсягу правничої допомоги під час судового розгляду.

Отже, фактичний обсяг правничої допомоги у цій справі обмежувався переважно опрацюванням документів, визначенням правових підстав звернення до суду та підготовкою позовної заяви з додатками.

При цьому суд зазначає, що визначений між позивачем та адвокатом розмір гонорару є результатом їх домовленості, однак не покладає на відповідача безумовного обов`язку компенсувати його в повному обсязі. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має оцінити їх необхідність, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору з урахуванням фактично виконаної адвокатом роботи.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, поширеності відповідної категорії справ, наявності сформованої судової практики, змісту позовної заяви, обсягу наданих адвокатом послуг та порядку розгляду справи, суд дійшов висновку, що покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 10000,00 грн не відповідатиме критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності таких витрат до предмета спору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розумним та обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 2000,00 грн, що відповідає характеру справи, обсягу необхідних адвокатських послуг та фактично виконаної роботи.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 20.06.2022 по 23.07.2022 включно грошового забезпечення без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 20.06.2022 по 23.07.2022 включно грошового забезпечення, у тому числі щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які фактично були нараховані та виплачені йому у цей період, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 23.07.2022 включно із визначенням березня 2018 року як місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 23.07.2022 включно із визначенням березня 2018 року як місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua