Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на доступ до публічної інформації
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №320/33730/26
Суддя: Вісьтак М.Я.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року справа № 320/33730/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Печерського районного суду міста Києва (адреса 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; ЄДРПОУ 02896745), третя особа: Голова Печерського районного суду міста Києва Козлов Руслан Юрійович (адреса 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (із урахуванням уточненої позовної заяви),
встановив:
Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Печерського районного суду міста Києва, третя особа: Голова Печерського районного суду міста Києва Козлов Руслан Юрійович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- Визнати протиправними дії Печерського районного суду міста Києва в особі Голови суду Козлова Руслана Юрійовича щодо надання недостовірної та неповної інформації на інформаційні запити від 22.02.2026 року та від 13.04.2026 року;
- Визнати протиправною бездіяльність Печерського районного суду міста Києва в особі Голови суду Козлова Руслана Юрійовича щодо ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації від 17.04.2026 року;
- Зобов`язати Печерський районний суд міста Києва надати ОСОБА_1 повну, достовірну та вичерпну відповідь на запит від 17.04.2026 року із наданням належних доказів (системних логів/журналів відправки повідомлень системи ЄСІТС).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 року ухвалено позовну заяву залишити без руху.
У подальшому, 31.08.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява від позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 постановлено відкрити провадження у даній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2026 постановлено витребувати у Печерського районного суду міста Києва копію відповіді на запит ОСОБА_1 від 17.04.2026, а в разі її ненадання - письмові пояснення щодо причин ненадання відповіді, із наданням документів, які підтверджують обставини розгляду зазначеного запиту.
Правова позиція сторін.
ОСОБА_1 зазначає, що є учасником судового процесу у цивільній справі № 757/66212/25-ц та з метою захисту своїх процесуальних прав і фіксації затримок у направленні судових рішень тричі звертався до відповідача із запитами на отримання публічної інформації. 22 лютого 2026 року позивач направив відповідачу перший запит щодо надання інформації про точну дату та час відправлення ухвали від 12 січня 2026 року. У відповіді від 24 лютого 2026 року № 04/656/2026 відповідач надав неповну інформацію, не відповівши на питання щодо вкладки «Повідомлення». 13 квітня 2026 року позивач направив другий запит, на який відповідач листом від 15 квітня 2026 року № 04/1413/2026 повідомив, що дані про направлення повідомлень до системи «Електронний суд» у Печерському районному суді міста Києва не є задокументованими та відсутні у його володінні. Позивач вважає таку відповідь недостовірною, оскільки, за його твердженням, автоматизована система «Діловодство-3» фіксує вихідні електронні дії суду за допомогою системних журналів. 17 квітня 2026 року позивач направив третій запит, у якому уточнив формулювання та просив повідомити, коли саме і яким способом Печерський районний суд міста Києва направив повідомлення до вкладки «Повідомлення». Однак відповідач відповіді на цей запит не надав, чим, на думку позивача, допустив протиправну бездіяльність та порушив установлений частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» п`ятиденний робочий строк надання відповіді. Обґрунтовуючи належність відповідача як розпорядника запитуваної інформації, позивач посилається на пункт 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якого суди є розпорядниками інформації щодо відомостей, створених у процесі виконання ними своїх обов`язків. На підтвердження своєї позиції позивач також посилається на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 320/58759/24, ухвалене за результатами розгляду аналогічного спору за його участю. Позивач заперечує проти доводів відповідача про відсутність у нього інформації щодо вмісту електронного кабінету позивача, оскільки предметом запитів були не відомості про суб`єктивне сприйняття позивачем інформації у власному електронному кабінеті, а інформація про дії самого Печерського районного суду міста Києва щодо направлення документів через систему «Електронний суд». На переконання позивача, запит щодо точної дати та часу появи документів в електронному кабінеті учасника справи за своїм змістом і технічним характером відповідає запиту щодо фіксації вихідних дій суду з направлення цих документів. ОСОБА_1 зазначає, що в архітектурі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи поява документа у відповідних вкладках електронного кабінету учасника справи є автоматичним результатом успішного завершення операції з відправлення документа з внутрішньої судової програми «Діловодство-3». У зв`язку з цим він вважає, що запитувана інформація стосується кінцевого етапу єдиного процесу вихідного відправлення документа, здійснюваного працівниками апарату суду. На обґрунтування наявності запитуваних відомостей позивач посилається на розділ технічних характеристик та Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя. За твердженням позивача, відправлення судом процесуального документа автоматично генерує та повертає до автоматизованої системи суду «Діловодство-3» квитанцію про доставку документа до електронного кабінету користувача, яка містить точну дату та час відображення документа у відповідних вкладках електронного кабінету учасника справи. З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що запитувана інформація є публічною, створена в процесі виконання відповідачем своїх обов`язків, зафіксована в електронному вигляді та перебуває у володінні відповідача у формі технічних квитанцій і журналів реєстрації вихідних дій у системі «Діловодство-3». Тому твердження відповідача про відсутність такої інформації, на думку позивача, суперечить частині другій статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, ОСОБА_1 вважає ненадання відповіді на третій запит порушенням частини другої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та статті 19 Конституції України.
30.10.2026 від Печерського районного суду міста Києва скеровано письмовий відзив.
Відповідач зазначає, що в провадженні судді Соколова О.М. перебувала справа №757/66212/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування шкоди. Ухвалою від 12.01.2026 у відкритті провадження у справі відмовлено. Відповідач стверджує, що ухвалу від 12.01.2026 було своєчасно надіслано до електронного кабінету позивача через підсистему «Електронний суд». Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду, документ доставлено 15.01.2026 о 20 год. 00 хв., що підтверджується відповідною довідкою. Крім того, ухвалу підписано кваліфікованим електронним підписом судді 13.01.2026 та того ж дня направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень, де вона перебуває у вільному доступі. Щодо звернень позивача відповідач повідомляє, що 23.02.2026 отримано його запит від 22.02.2026 про надання інформації у справі №757/66212/25-ц, зареєстрований за вхідним номером 23443/26-Вх. Листом від 24.02.2026 №04/656/2026 на нього надано відповідь по суті порушених питань, яку разом із додатками 28.02.2026 надіслано на електронну адресу позивача. Також 13.04.2026 відповідач отримав запит позивача від цієї ж дати, зареєстрований за вхідним номером 49895/26-Вх. Листом від 15.04.2026 №04/1413/2026 надано відповідь, яку 17.04.2026 направлено на електронну адресу позивача. Крім того, 20.04.2026 отримано запит позивача від 17.04.2026, зареєстрований за вхідним номером 52955/26-Вх. Листом від 04.06.2026 №04/2060/2026 на нього надано відповідь, яку того ж дня направлено на електронну адресу позивача. Таким чином, відповідач вважає, що запити позивача розглянуто, а наявну у володінні суду інформацію надано в повному обсязі та у строки, передбачені законодавством. Водночас відповідач пояснює тривалість опрацювання звернень надмірним судовим навантаженням. Зокрема, за даними Ради суддів України, у 2025 році до Печерського районного суду міста Києва надійшло 68 716 справ, які розглядали 20 суддів, а за перше півріччя 2026 року - 35 012 справ за наявності 19 суддів. Відповідно до розрахунків Ради суддів України, суд потребував збільшення кількості суддів до 87 осіб за результатами 2025 року та до 93 осіб за перше півріччя 2026 року. Крім того, відповідач посилається на розрахунки Вищої ради правосуддя, згідно з якими для ефективного здійснення правосуддя суд потребує штату у 290 суддів. Відповідач також зазначає, що в автоматизованій системі документообігу суду зареєстровано понад 152 800 документів вхідної кореспонденції, а протягом 2026 року опрацьовано понад 4000 звернень різних категорій. Їх розгляд забезпечують троє працівників апарату суду, кожен із яких одночасно опрацьовує понад 150 звернень. Додатковими обставинами, що ускладнюють роботу суду, є тривалі повітряні тривоги та необхідність забезпечення безпеки суддів, працівників апарату й відвідувачів. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності у зв`язку з ненаданням відповіді на запит від 17.04.2026 відповідач посилається на пункт 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. На його думку, оскільки відповідь на цей запит надано та направлено позивачу 04.06.2026, оскаржувану бездіяльність усунуто, а права та інтереси позивача відновлено. Тому підстав для визнання такої бездіяльності протиправною немає. Стосовно доводів позивача про надання недостовірної та неповної інформації на запити від 22.02.2026 та 13.04.2026 відповідач зазначає, що відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи документи надсилаються до електронних кабінетів користувачів автоматично після їх підписання кваліфікованим електронним підписом. При цьому суд не має доступу до персональних електронних кабінетів учасників справ та не володіє інформацією про формат отримання ними повідомлень. Відповідач наголошує, що обов`язок щодо надсилання ухвали від 12.01.2026 до електронного кабінету позивача виконано своєчасно та в повному обсязі, а інформацію, яка перебувала у розпорядженні суду, надано у відповідях на його запити. Також відповідач зазначає, що нормативними актами, які регулюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та автоматизованої системи документообігу суду, не передбачено поняття «журнал транзакцій (логів) автоматизованої системи документообігу суду». У зв`язку з цим відповідачу невідомо, яку саме інформацію має намір отримати позивач, а запитувані дані відсутні в його розпорядженні. Відповідач також посилається на те, що організаційне та фінансове забезпечення функціонування підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а також відповідальність за їх належне функціонування та захист інформації покладено на Державну судову адміністрацію України. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. Щодо пропуску строку на подання відзиву відповідач зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 14.10.2026, однак подати відзив у встановлений строк не було можливості через надмірне судове навантаження, необхідність опрацювання значної кількості звернень та повітряні тривоги, які переривають робочий процес. Посилаючись на рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану та статтю 121 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на подання відзиву.
Суд, враховуючи наведені відповідачем обставини, зокрема надмірне судове навантаження, значний обсяг звернень, що перебувають на опрацюванні, та ускладнення організації роботи суду в умовах воєнного стану, визнає причини пропуску строку на подання відзиву поважними та вважає за необхідне поновити відповідачу такий строк.
02.11.2026 подано відповідь на відзив.
Позивач зазначає, що доводи відзиву не спростовують предмета позову, оскільки відповідач зосередився на доведенні факту доставки ухвали від 12.01.2026 до електронного кабінету позивача 15.01.2026 о 20:00:17, тоді як спір стосується надання недостовірної та неповної інформації у відповідях від 24.02.2026 та 15.04.2026, ненадання відповіді на запит від 17.04.2026 у встановлений законом строк і ненадання належних доказів направлення повідомлень через систему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Позивач наголошує, що відзив підтверджує недостовірність відповіді від 15.04.2026, у якій зазначено про відсутність задокументованої інформації та її перебування поза володінням суду. Водночас у відзиві відповідач посилається на дані автоматизованої системи документообігу суду, довідку про доставку документа та технічні відомості щодо його доставки до електронного кабінету. Отже, наведені відповідачем відомості свідчать про існування відповідних задокументованих даних та їх перебування у володінні суду. Також позивач зазначає, що відповідач неправильно визначає зміст його інформаційних запитів, посилаючись на відсутність доступу суду до персонального електронного кабінету користувача. Позивач не просив надати доступ до електронного кабінету або інформацію про його поточний зміст, а запитував відомості про дії самого суду, зокрема час і спосіб направлення повідомлень, а також наявність документів чи інших технічних підтверджень таких дій. Крім того, позивач вказує на визнання відповідачем факту порушення строку розгляду запиту від 17.04.2026, який отримано 20.04.2026, тоді як відповідь надано лише 04.06.2026. Посилання відповідача на значне навантаження суду, на думку позивача, не звільняє від дотримання встановлених законом строків надання відповіді на запит. Таким чином позивач просить суд відхилити доводи відзиву як такі, що не спростовують предмета позову.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлені судом обставини.
Відповідно до довідки про доставку електронного документа Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/66212/25-ц від 12.01.2026, ухвалу судді Соколова О.М. про відмову у відкритті провадження у справі (індекс « 2») надіслано одержувачу ОСОБА_1 до електронного кабінету, куди її доставлено 15.01.2026 о 20:00:17.
22.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до керівника апарату Печерського районного суду міста Києва із запитом на інформацію на підставі статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації». У запиті позивач просив повідомити точні дату та час передання ухвали від 12.01.2026 до його електронного кабінету в системі «Електронний суд», розміщення повідомлення про неї у вкладці «Повідомлення», а також дублювання такого повідомлення на електронну адресу ternovshina@gmail.com. Відповідь просив надати на електронну адресу.
Листом Печерського районного суду міста Києва від 24.02.2026 вих. № 04/656/2026 позивачу надано відомості з автоматизованої системи документообігу суду щодо документів, прикріплених до обліково-статистичної картки цивільної справи № 757/66212/25-ц, а саме:
- реєстраційної картки вхідного документа від 30.12.2025: дата отримання в електронному кабінеті - 01.01.2026 о 07:30, дата підтвердження - 01.01.2026 о 07:44;
- фіксації автоматизованого розподілу справ від 05.01.2026: дата отримання - 05.01.2026 о 20:10, дата підтвердження - 05.01.2026 о 20:28;
- ухвали про відмову у відкритті провадження у справі від 12.01.2026 (індекси « 2», « 2-в», « 4-с»): дата отримання - 15.01.2026 о 20:00, дата підтвердження - 15.01.2026 о 20:18.
Крім того, суд повідомив, що за результатами перевірки даних автоматизованої системи документообігу суду «Діловодство-3» факту направлення ухвали від 12.01.2026 на електронну адресу позивача не встановлено. Лист підписано головою Печерського районного суду міста Києва Русланом Козловим.
13.04.2026 позивач повторно звернувся до керівника апарату Печерського районного суду міста Києва із запитом на інформацію на підставі статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації». У ньому просив повідомити точні дату та час відображення у вкладці «Повідомлення» його електронного кабінету інформації щодо реєстраційної картки вхідного документа № 185507/25-Вх від 30.12.2025, фіксації автоматизованого розподілу справ від 05.01.2026 та ухвали про відмову у відкритті провадження у справі № 757/66212/25-ц, індекси « 2», « 2-в», « 4-с», № 133262818 від 12.01.2026.
Також позивач просив повідомити дату та час дублювання повідомлень про зазначені процесуальні дії на його електронну адресу та надати копії відповідних довідок і журналів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, які підтверджують факт і час відображення повідомлень у вкладці «Повідомлення» та їх направлення на електронну адресу.
Листом Печерського районного суду міста Києва від 15.04.2026 вих. № 04/1413/2026 повідомлено, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічною є інформація, яка відображена та задокументована будь-якими засобами і на будь-яких носіях та отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків. Суд зазначив, що не має доступу до персонального електронного кабінету користувача в підсистемі «Електронний суд», а запитувана інформація не є задокументованою, не міститься на будь-яких носіях у Печерському районному суді міста Києва та відсутня у його володінні.
Водночас у листі зазначено, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду ухвалу судді Соколова О.М. від 12.01.2026 у справі № 757/66212/25-ц доставлено до електронного кабінету позивача 15.01.2026 о 20:00. Відомості щодо направлення цього судового рішення на електронну адресу позивача в автоматизованій системі документообігу суду відсутні. Також повідомлено, що перевірити матеріали справи суд не мав можливості, оскільки вони перебували в суді апеляційної інстанції. Лист підписано головою Печерського районного суду міста Києва Русланом Козловим.
17.04.2026 позивач направив керівнику апарату Печерського районного суду міста Києва третій запит на інформацію на підставі статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації». У ньому просив повідомити дату, час та спосіб направлення повідомлень до вкладки «Повідомлення» його електронного кабінету щодо реєстраційної картки вхідного документа № 185507/25-Вх від 30.12.2025, фіксації автоматизованого розподілу справ від 05.01.2026 та ухвали про відмову у відкритті провадження у справі № 757/66212/25-ц, індекси «2», « 2-в», « 4-с», № 133262818 від 12.01.2026.
Окремо позивач просив повідомити дату, час та спосіб направлення повідомлень про зазначені процесуальні дії на його електронну адресу, а також надати копії відповідних довідок і журналів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на підтвердження факту та часу направлення повідомлень до електронного кабінету й на електронну пошту. У разі відсутності таких відомостей позивач просив окремо зазначити про це у відповіді.
Листом Печерського районного суду міста Києва від 04.06.2026 вих. № 04/2060/2026 на запит від 17.04.2026 позивачу надано таблицю у форматі Excel щодо підтвердження отримання документів у підсистемі «Електронний суд» учасником справи № 757/66212/25-ц. Крім того, суд повідомив, що штатним розписом не передбачено посади спеціаліста з інформаційних технологій, а за результатами перевірки даних системи «Діловодство-3» факту направлення повідомлень на електронну адресу позивача у зазначеній цивільній справі не встановлено.
Крім того, матеріали справи містять лист Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо звернення ОСОБА_1 від 01.02.2025 про пошкодження майна внаслідок ракетного обстрілу за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з листом, повідомлення про пошкодження вікна у квартирі надійшло до поліції 01.02.2025 об 11:22 та зареєстровано за єдиним обліком № 2302 від 01.02.2025. До листа додано копію електронної картки « 102».
Також наявний лист Відокремленого підрозділу «ХЕЛП - ХІЛЬФЕ ЦУР ЗЕЛЬБСТХІЛЬФЕ Е.Ф. в Україні» від 25.11.2025 № 25/11-01, у якому повідомлено про неможливість застосування до наданої позивачу допомоги положень підпункту 170.7.2 статті 170 Податкового кодексу України, оскільки відокремлений підрозділ організації не є юридичною особою та не відповідає встановленим цією нормою вимогам. Допомогу надано на підставі звернення Полтавської міської ради як підтримку домогосподарств, постраждалих внаслідок збройної агресії російської федерації, з оподаткуванням відповідно до чинного законодавства України.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантовано право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію.
За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічною є інформація, відображена та задокументована будь-якими засобами і на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суди є розпорядниками публічної інформації, якою вони володіють. Печерський районний суд м. Києва є розпорядником щодо інформації, створеної ним у процесі виконання своїх обов`язків і такої, що знаходиться в його володінні.
Водночас визначення меж застосування цього Закону потребує врахування характеру запитуваної інформації та зв`язку її створення чи отримання із здійсненням судом своїх повноважень.
Так, інформація про діяльність суду як державного органу, зокрема щодо використання бюджетних коштів, штатної чисельності, організаційної діяльності та статистичних показників, може бути предметом запиту на публічну інформацію. Натомість судді під час здійснення правосуддя не набувають статусу самостійних розпорядників публічної інформації щодо процесуальної діяльності зі здійснення правосуддя. Відомості, розкриття яких порушувало б таємницю нарадчої кімнати або пов`язані з процесом ухвалення судового рішення до його оформлення, також не належать до інформації, доступ до якої може бути наданий у загальному порядку.
Водночас необхідно розмежовувати надання публічної інформації та доступ до матеріалів конкретної судової справи. Доступ до матеріалів справи, ознайомлення з ними та отримання їх копій здійснюються з дотриманням відповідних процесуальних норм, зокрема положень Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі подання запиту на публічну інформацію не замінює передбаченого процесуальним законом порядку доступу до матеріалів судової справи. Питання доступу до судових рішень, своєю чергою, регулюються спеціальним Законом України «Про доступ до судових рішень».
Разом із тим не кожна інформація, пов`язана із судовою справою, виключається зі сфери дії Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зокрема, інформація про організаційне забезпечення роботи суду, ведення діловодства та функціонування автоматизованої системи документообігу суду охоплюється поняттям публічної інформації в частині, у якій вона стосується реалізації судом організаційних повноважень. Такий підхід відображено в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10.
Отже, вирішуючи питання щодо правомірності надання відповідачем відповідей на запити позивача, належить ураховувати не лише те, що запитувані відомості стосуються конкретної судової справи, а й їхній зміст та характер. Якщо запит стосується інформації, зафіксованої в автоматизованій системі документообігу суду в межах організаційного забезпечення його діяльності, сама лише обставина її зв`язку з конкретною судовою справою не є достатньою підставою для виключення такої інформації зі сфери дії зазначеного Закону. Водночас обов`язок надати інформацію передбачає, що вона вже зафіксована на певному носії та перебуває у володінні розпорядника.
Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача з надання недостовірної та неповної інформації на запити від 22.02.2026 та 13.04.2026 суд зазначає таке.
Запит від 22.02.2026 надійшов до суду 23.02.2026, відповідь надано 24.02.2026. Щодо запиту від 13.04.2026 суд встановив, що відповідь на нього надано листом від 15.04.2026 № 04/1413/2026. Отже, в обох випадках відповіді надано у письмовій формі в межах п`ятиденного строку, встановленого частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Оцінюючи повноту наданої інформації, суд враховує, що у відповіді від 24.02.2026 відповідач повідомив дату та час доставлення ухвали від 12.01.2026 до електронного кабінету позивача - 15.01.2026 о 20:00, а також зазначив про відсутність у системі «Діловодство-3» відомостей щодо направлення цієї ухвали на електронну адресу позивача. Таким чином, на перше та третє питання запиту від 22.02.2026 надано відповідь по суті.
У відповіді від 15.04.2026 відповідач повторно повідомив дату та час доставлення ухвали до електронного кабінету, а також про відсутність відомостей щодо її направлення на електронну адресу. Щодо інформації про дату та час відображення повідомлень саме у вкладці «Повідомлення» електронного кабінету позивача відповідач пояснив, що не має доступу до цього кабінету, а запитувані відомості не задокументовані та відсутні в його володінні.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» не покладає на розпорядника обов`язку створювати інформацію, якою він не володіє, або надавати пояснення й оцінки замість наявних документованих відомостей. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 цього Закону розпорядник має право відмовити в задоволенні запиту, якщо не володіє запитуваною інформацією. У відповіді від 15.04.2026 відповідач послався саме на відсутність такої інформації у своєму володінні.
Водночас матеріали справи не містять належних доказів того, що відомості про дату та час розміщення повідомлень у вкладці «Повідомлення» електронного кабінету користувача створюються або зберігаються в інформаційних системах, до яких відповідач має доступ. Посилання позивача на технічні особливості функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи саме по собі не підтверджує наявності таких відомостей у володінні відповідача.
Відповідно до пункту 3 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система забезпечує автоматизацію процесів діяльності судів, зокрема документообігу та обміну документами між судом і учасниками судового процесу.
Згідно з пунктом 36 зазначеного Положення відомості про доставку документа, його реєстрацію та інші відомості щодо розгляду справ надсилаються в автоматичному режимі до електронного кабінету користувача відповідно до наявних технічних можливостей підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Отже, нормативне регулювання передбачає автоматизоване передавання документів та відомостей між судом і учасниками судового процесу. Водночас наведені положення не дають підстав для безумовного висновку про те, що відповідач володіє відомостями саме про дату та час відображення повідомлень у конкретній вкладці електронного кабінету позивача.
У цій справі відповідач повідомив про наявність в автоматизованій системі документообігу суду відомостей щодо доставлення ухвали від 12.01.2026 до електронного кабінету позивача 15.01.2026 о 20:00. Водночас щодо відомостей про розміщення повідомлень у вкладці «Повідомлення» відповідач зазначив про їх відсутність у своєму володінні.
З наведених документів убачається, що автоматизована система документообігу суду містить відомості про дату та час доставлення ухвали від 12.01.2026 до електронного кабінету позивача, а також про відсутність відомостей щодо направлення цієї ухвали на його електронну адресу. Водночас відповідач зазначив про відсутність у його володінні інформації щодо дати та часу відображення повідомлень у вкладці «Повідомлення» електронного кабінету позивача. Доказів, які б підтверджували наявність у відповідача саме таких відомостей, матеріали справи не містять
Щодо достовірності наданої інформації суд зазначає, що відомості про доставлення ухвали до електронного кабінету позивача 15.01.2026 о 20:00 та відсутність даних про направлення ухвали на його електронну адресу узгоджуються між собою у відповідях від 24.02.2026 та 15.04.2026. Позивач не надав доказів, які б спростовували ці відомості або підтверджували їх невідповідність даним автоматизованої системи документообігу суду. Отже, твердження позивача про надання відповідачем завідомо недостовірної інформації не знайшло підтвердження під час розгляду справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що порушення відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» під час надання відповідей на запити від 22.02.2026 та 13.04.2026 не встановлено. Тому підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо надання недостовірної та неповної інформації немає, а в задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
Щодо визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит від 17.04.2026.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня його отримання. Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, цей строк може бути продовжено до двадцяти робочих днів за умови письмового повідомлення запитувача про продовження строку з відповідним обґрунтуванням не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно зі статтею 22 цього Закону відмова в задоволенні запиту має бути обґрунтованою та оформленою письмово.
Судом встановлено, що на запит позивача від 17.04.2026 Печерським районним судом міста Києва надано відповідь листом від 04.06.2026 вих. № 04/2060/2026, до якого направлено таблицю у форматі Excel щодо підтвердження отримання документів у підсистемі «Електронний суд» учасником справи № 757/66212/25-ц.
Крім того, у зазначеному листі відповідач повідомив, що штатним розписом суду не передбачено посади спеціаліста з інформаційних технологій, а за результатами перевірки даних системи «Діловодство-3» факту направлення повідомлень на електронну адресу позивача у вказаній цивільній справі не встановлено.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що відповідач розглянув запит від 17.04.2026 та надав на нього відповідь. Саме по собі те, що надана відповідь не містить усіх запитуваних позивачем відомостей або документів, не є достатньою підставою для висновку про повну відсутність реагування на запит та протиправну бездіяльність у формі ненадання відповіді.
Відтак, оскільки факт ненадання відповіді на запит від 17.04.2026 не підтвердився, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про зобов`язання надати повну, достовірну та вичерпну відповідь на запит від 17.04.2026 із наданням системних логів/журналів ЄСІТС.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується розгляд відповідачем запиту позивача від 17.04.2026 та надання відповіді із зазначенням наявної у нього інформації, а також повідомленням про відсутність окремих запитуваних відомостей, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача повторно надати відповідь на цей запит.
Крім того, відповідач зазначив, що запитувані позивачем системні логи та журнали відправлення повідомлень не перебувають у його розпорядженні, а доступ до персональних електронних кабінетів користувачів підсистеми «Електронний суд» у суду відсутній. Доказів, які б спростовували ці пояснення та підтверджували наявність у відповідача запитуваних відомостей, позивачем не надано.
За таких обставин суд вважає, що підстави для покладення на відповідача обов`язку надати інформацію та документи, які, за його поясненнями, відсутні у його володінні, не встановлені.
Отже, позовна вимога про зобов`язання надати повну, достовірну та вичерпну відповідь на запит від 17.04.2026 із наданням системних логів/журналів ЄСІТС задоволенню не підлягає.
Щодо посилання позивача на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі № 320/58759/24, суд зазначає, що предметом розгляду в зазначеній справі були правовідносини, пов`язані з порушенням процесуальних строків розгляду судової справи та доступом до правосуддя, тоді як предметом спору в цій справі є правомірність дій відповідача під час розгляду інформаційних запитів позивача. Крім того, ухвалою від 16.12.2024 матеріали справи № 320/58759/24 було передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності. Отже, наведене судове рішення стосується інших фактичних обставин та правовідносин, а тому не може саме по собі підтверджувати обґрунтованість позовних вимог у цій справі та бути визначальним під час вирішення цього спору.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі ч. 2 ст. ст. 8 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Печерського районного суду міста Києва (адреса 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; ЄДРПОУ 02896745), третя особа: Голова Печерського районного суду міста Києва Козлов Руслан Юрійович (адреса 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (із урахуванням уточненої позовної заяви) - відмовити.
2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua