Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №320/3359/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Київ справа №320/3359/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є. В., суддів — Білоус А. Ю та Горобцової Я. В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберті Фінанс», про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Національного банку України (далі відповідач, НБУ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберті Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Ліберті Фінанс», третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 24.11.2025 №21/1214-рк «Про визнання ділової репутації ОСОБА_1 , який є ключовою особою у товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберті Фінанс», небездоганною».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із винесеним рішенням відповідача від 24.11.2025 №21/1214-рк, вважає, що вказана у ньому підстава не є достатньо обґрунтованою, дослідженою та вагомою для визнання небездоганною репутацію ризик-менеджера товариства ОСОБА_1 . Вважає, що фактично відповідач застосував надмірний формалізм, надаючи оцінку професійної діяльності ОСОБА_1 в товаристві за невиконання ним обов`язків, які не відповідають його посаді. Позивач вважає, що відповідач у спірному рішенні фактично переклав обов`язки комплаєнс-менеджера на ризик-менеджера та звинуватив останнього у невиконанні обов`язків комплаєнс-менеджера з подальшою оцінкою ділової репутації ризик-менеджера як небездоганною. Позивач стверджує, що відповідач в оскаржуваному рішенні, пославшись лише на застосування свого професійного судження, не здійснив всебічний аналіз повідомленої позивачем інформації та не вчинив будь-які дії, спрямовані на отримання уточнень, пояснень та/або додаткових документів щодо повідомленої інформації.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представником Національного банку України подано відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечив проти позовних вимог та зазначив, що Національний банк наділений виключними повноваженнями на здійснення нагляду за діяльністю фінансових компаній, зокрема, щодо оцінки ділової репутації ключових осіб небанківської фінансової установи на підставі комплексного аналізу інформації, отриманої під час здійснення нагляду за ринками фінансових послуг, визначені на законодавчому рівні. Відповідач зазначив, що ним було встановлено факт здійснення ТОВ «ФК «Ліберті Фінанс», ключовою особою якої є ОСОБА_1 , безліцензійної діяльності, про що винесено рішення № 370-рш від 09.10.2025. Національним банком ініційовано адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 , як ключової особи ТОВ «ФК «Ліберті Фінанс», з огляду на виявлення у неї ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної підпунктом 6 пункту 353 глави 25 розділу IV Положення № 199, за результатами якого було прийнято спірне рішення № 21/1214-рк. Встановивши наявність зв`язку між обставинами, пов`язаними з виконанням функцій ОСОБА_1 як ризик-менеджера товариства, та встановленими Національним банком фактами здійснення ТОВ «ФК «Ліберті Фінанс» безліцензійної діяльності, застосувавши професійне судження, відповідач вважає, що Комітет дійшов правомірного висновку про наявність підстави для визнання ділової репутації ОСОБА_1 небездоганною.

У відповіді на відзив представник позивача виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем аргументів у відзиві, які вважає безпідставними та такими, що не спростовують обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги. Представник позивача наголосив на недоведеності відповідачем підстав для визнання небездоганної ділової репутації позивача та правомірності свого рішення, яке прийнято з одностороннім підходом без проведення системного і комплексного аналізу усіх обставин.

У запереченнях проти відповіді на відзив Національний банк не погодився із доводами позивача та виклав свої пояснення щодо кожного з доводів, підтримав свою позицію, викладену у відзиві і просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа пояснень з приводу позовних вимог не подала.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Суд, за згодою сторін, перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк виконує функцію щодо здійснення державного регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ, інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та осіб, які надають супровідні послуги, в межах визначених Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон про фінансові послуги) та іншими законами України.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон про фінансові послуги) визначено, що відносини, що виникають на ринку фінансових послуг, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Законом про фінансові послуги, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону про фінансові послуги державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових послуг здійснює щодо діяльності з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги, та супровідних до них послуг – Національний банк.

Основними завданнями, які виконує Національний банк для державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг відповідно до частини другої статті 21 Закону про фінансові послуги є, зокрема: додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства; контроль за прозорістю та відкритістю функціонування ринку фінансових послуг.

Частиною четвертою статті 21 Закону про фінансові послуги передбачено, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг здійснюється Національним банком шляхом, зокрема: нормативно-правового регулювання діяльності з надання фінансових та супровідних послуг та нагляду за такою діяльністю; здійснення пруденційного нагляду та нагляду за ринковою поведінкою учасників ринку фінансових послуг.

Згідно з частиною третьою статті 21 Закону про фінансові послуги Національний банк при здійсненні державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг керується, зокрема принципом законності, який передбачає, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг здійснюється Національним банком відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону про фінансові послуги Національний банк здійснює нагляд за здійсненням діяльності з надання фінансових та/або супровідних послуг відповідно до Закону про фінансові послуги, спеціальних законів та нормативно-правових актів Національного банку у формі безвиїзного нагляду та інспекційної перевірки (інспектування).

Положення № 199 визначає порядок та процедури авторизації діяльності осіб, які мають намір здійснювати / право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг, та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг включаючи: вимоги до ділової репутації та порядок оцінки ділової репутації надавачів фінансових послуг, державне регулювання і нагляд за якими здійснює Національний банк, а також керівників, учасників, ключових осіб (кандидатів на ці посади) таких надавачів фінансових послуг, юридичних і фізичних осіб, які є власниками істотної участі.

Пунктом 11 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги визначено, що ділова репутація це сукупність зібраної Національним банком України документально підтвердженої інформації про фізичну або юридичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Відповідно до підпункту 10 пункту 41 глави 3 розділу ІІ Положення № 199 ділова репутація заявника / небанківської фінансової установи, учасників, власників істотної участі, керівників, ключових осіб заявника / небанківської фінансової установи має відповідати вимогам законів України та Положення № 199 протягом усього строку дії ліцензії.

Згідно з підпунктом 4 пункту 344 глави 24 розділу IV Положення № 199 оцінка ділової репутації ключових осіб небанківської фінансової установи здійснюється Національним банком протягом усього строку дії ліцензії небанківської фінансової установи на вид діяльності з надання фінансових послуг.

Пунктом 380 глави 29 розділу IV Положення № 199 визначено, що Національний банк під час розгляду клопотання про незастосування до особи виявленої ознаки небездоганної ділової репутації або оцінки її ділової репутації комплексно аналізує подані відповідно до цього Положення документи, інформацію, включаючи отриману під час здійснення регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг, отриману від інших державних органів, а також з офіційних джерел.

Відповідно до статті 53 Закону про Національний банк не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як у межах, визначених Конституцією України та цим Законом, а законодавче регулювання питань, пов`язаних з виконанням Національним банком своїх функцій, установлюється або змінюється виключно цим Законом.

Таким чином, повноваження Національного банку щодо здійснення нагляду за діяльністю фінансових компаній, зокрема щодо оцінки ділової репутації ключових осіб небанківської фінансової установи на підставі комплексного аналізу інформації, отриманої під час здійснення нагляду за ринками фінансових послуг, визначені на законодавчому рівні та є його виключними повноваженнями.

Щодо виявленої ознаки небездоганної ділової репутації ключової особи ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» - ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 18 розділу III Положення про визнання належності послуги чи операції до фінансової / обмеженої платіжної послуги та виявлення здійснення безліцензійної діяльності на ринку небанківських фінансових послуг і платіжному ринку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 вересня 2024 року № 105 (зі змінами) (далі - Положення № 105) Національний банк має право прийняти рішення, зокрема, про: належність або неналежність певних послуг чи операцій, які за своєю суттю містять ознаки одного чи декількох видів фінансових послуг згідно з Законом про фінансові послуги та/або спеціальними законами, до певного виду фінансових послуг, визначених частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги; заборону об`єкту нагляду або особі, яка потенційно здійснює безліцензійну діяльність, надавати послугу, щодо якої прийнято рішення про її належність до певного виду фінансових послуг / обмежених платіжних послуг; віднесення осіб, які не здійснили авторизацію діяльності з надання платіжних послуг (обмежених платіжних послуг), до таких, що здійснюють надання платіжних послуг або обмежених платіжних послуг без ліцензії та/або реєстрації.

Як встановлено судом, 09.10.2025 Правлінням Національного банку було прийнято рішення №370-рш «Про здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» та іншими особами через інтернет-сервіси «КИТ Group» («KIT GROUP») безліцензійної діяльності шляхом надання послуг, які містять ознаки фінансових платіжних послуг без ліцензії та реєстрації», яким:

- визнано надання ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» послуг фізичним та юридичним особам через інтернет-сервіси «КИТ Group» («KIT GROUP») із використанням торговельних марок «КИТ Group», «КИТ» (вебсайти: https://kytgroup.ua/, https://kytobmin.kyiv.ua/, телеграм-канали t.me/kyt_community, t.me/kyt_express та t.me/kyt_gold) наявність ознак фінансової платіжної послуги, визначеної в пункті 8 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги, а саме переказу коштів без відкриття рахунку, визначеної в пункті 6 частини першої статті 5 Закону України «Про платіжні послуги»;

- віднесено ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» до осіб, що здійснюють надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку без ліцензії та реєстрації;

- заборонено ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» та іншим особам, які знаходяться під значним, вирішальним (підконтрольним) впливом на управління або діяльність з боку кінцевого бенефіціарного власника Товариства ОСОБА_2 , надання послуг фізичним та юридичним особам, які за своєю суттю містять ознаки фінансових послуг, визначених у пункті 8 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги, а саме фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, визначених у пункті 6 частини першої статті 5 Закону України «Про платіжні послуги», через інтернет-сервіси «КИТ Group» («KIT GROUP») з використанням торговельних марок «КИТ Group», «КИТ» (вебсайти: https://kytgroup.ua/, https://kyt-obmin.kyiv.ua/, телеграм-канали t.me/kyt_community, t.me/kyt_express та t.me/kyt_gold).

Відповідно до пункту 347 глави 24 розділу IV Положення № 199 ділова репутація фізичної особи є бездоганною, якщо щодо такої особи немає ознак небездоганної ділової репутації, визначених у главі 25 розділу IV Положення № 199, а також якщо Національний банк не визнав ділової репутації особи небездоганною з інших підстав відповідно до глави 27 розділу IV Положення № 199.

Відповідно до підпункту 6 пункту 353 глави 25 розділу IV Положення № 199 ознакою небездоганної ділової репутації фізичної особи, пов`язаною з професійною діяльністю, є обіймання особою, зокрема, посади ключової особи в юридичній особі (виконання обов`язків за посадою), щодо якої Національний банк прийняв рішення, зазначене в пункті 18 розділу III Положення № 105, крім рішення про неналежність певних послуг чи операцій, які за своєю суттю містять ознаки одного чи декількох видів фінансових послуг згідно із Законом України про фінансові послуги та/або спеціальними законами, до певного виду фінансових послуг, визначених частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги, сукупно понад шість місяців до прийняття цього рішення (застосовується протягом десяти років із дня прийняття відповідного рішення) (далі – рішення, зазначене в пункті 18 розділу III Положення № 105).

З матеріалів справи слідує, що позивач обіймає посаду головного ризик-менеджера ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» з 03.10.2024 року.

Відповідно до підпункту 19 пункту 2 глави 1 розділу I Положення № 199 до ключових осіб відноситься, зокрема, головний ризик-менеджер (керівник підрозділу з управління ризиками або особа, на яку покладена функція такого підрозділу).

У позовній заяві зазначено, що «…через віднесення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» до осіб, які не здійснили авторизацію діяльності з надання платіжних послуг (обмежених платіжних послуг), до таких, що здійснюють надання платіжних послуг або обмежених платіжних послуг без ліцензії та/або реєстрації, до ОСОБА_1 , як головного ризик-менеджера Товариства, накладено свого роду стягнення у вигляді визнання його ділової репутації небездоганною. При цьому, згідно вимог Положення №199 не є безумовною підставою для визнання ділової репутації небездоганною…

… наведені вище Положення НБУ №105, 185, 199 та 217 не встановлюють обов`язок банку приймати рішення щодо виявленої ознаки небездоганності ділової репутації, а лише передбачають випадки наявності в особи ознаки небездоганної ділової репутації…».

Відповідно до пункту 347 глави 24 розділу IV Положення № 199 ділова репутація, зокрема, фізичної особи є бездоганною, якщо щодо такої особи немає ознак небездоганної ділової репутації, визначених у главі 25 розділу IV Положення № 199, а також якщо Національний банк не визнав ділову репутацію особи небездоганною з інших підстав відповідно до глави 27 розділу IV Положення № 199.

Листом від 15.10.2025 № 27-0026/79081 Національний банк повідомив ОСОБА_1 про початок адміністративного провадження, з огляду на виявлення у нього ознак небездоганної ділової репутації, визначеної підпунктом 6 пункту 353 глави 25 розділу IV Положення № 199, із зазначенням прав та обов`язків ОСОБА_1 , включаючи порядок ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, а також способів подання пояснень і зауважень у справ.

Абзацом третім пункту 375 глави 29 розділу IV Положення № 199 передбачено можливість особи звернутися до Національного банку із клопотанням про незастосування до неї виявленої ознаки небездоганної ділової репутації у разі, якщо така особа вважає за необхідне ініціювати розгляд Національним банком питання про можливість незастосування до неї виявленої ознаки.

31.10.2025 ОСОБА_1 подано до Національного банку клопотання щодо незастосування до вищезазначеної ознаки небездоганної ділової репутації.

Так, у Клопотанні аргументи ОСОБА_1 щодо незастосування до нього вищезазначеної ознаки небездоганної ділової репутації ґрунтувалися, зокрема, на запереченні здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності.

Разом з цим, обставини здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності було предметом розгляду у адміністративній справі, за результатами якої було прийнято Рішення №370-рш.

Разом з тим, варто звернути увагу на те, що Рішення № 370-рш ґрунтується на проведеному Національним банком поглибленому аналізі діяльності ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС», що включав отримання уповноваженими особами Національного банку у касах зареєстрованих пунктів обміну валют ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» фінансових платіжних послуг.

Уповноважені особи Національного банку під час проведення операцій поглибленого аналізу замовляли фінансові платіжні послуги з переказу коштів через інтернет-сервіси «КИТ Group», а отримували їх у касах, адреси яких, за даними Реєстру пунктів обміну іноземної валюти, розміщеного на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку, відповідають адресам пунктів обміну валют, що належать ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС». У Рішенні №370-рш зазначено, що безліцензійна діяльність здійснювалась з використанням мережі відділень ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС».

Таким чином, аргумент ОСОБА_1 , що ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» протягом усього періоду своєї діяльності здійснювало та здійснює лише ті види фінансових послуг, на які Товариство має чинні ліцензії, видані Національним банком, спростовані Національним банком у Рішенні № 370- рш.

Законом про фінансові послуги та Положенням № 199 на Національний банк покладено обов`язок, зокрема, щодо державного регулювання та нагляду за діяльністю надавачів фінансових послуг, що включає зокрема, нагляд за відповідністю вимогам щодо ділової репутації надавачів фінансових послуг, а також керівників, ключових осіб таких надавачів фінансових послуг.

При цьому, відповідно до пункту 381 глави 29 розділу IV Положення № 199 Національний банк під час оцінки ділової репутації, зокрема, фізичної особи, щодо якої виявлено ознаку небездоганної ділової репутації, визначену, зокрема, пунктом 353 глави 25 розділу IV Положення № 199, має право прийняти одне з таких рішень:

1) про визнання ділової репутації особи небездоганною (якщо особа не надала пояснення та/або документи, визначені в пунктах 375, 376 та/або 378 глави 29 розділу IV цього Положення, або якщо клопотання є необґрунтованим);

2) про незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації (якщо надане особою клопотання та пояснення є обґрунтованим).

Таким чином, відповідно до вищезазначеного, доводи позивача про відсутність у Національного банку обов`язку приймати рішення щодо виявленої ознаки небездоганної ділової репутації не знаходять свого підтвердження, оскільки згідно з пунктом 381 глави 29 розділу IV Положення № 199 завершальним етапом оцінки ділової репутації особи, щодо якої виявлено ознаку небездоганної ділової репутації, визначену, зокрема, в пункті 353 глави 25 розділу IV Положення № 199, є прийняття за результатами такої оцінки одного із визначених пунктом 381 глави 29 розділу IV Положення № 199 рішення.

Враховуючи викладене, відповідачем було здійснено адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 , як ключової особи ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС», з огляду на виявлення у неї ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної підпунктом 6 пункту 353 глави 25 розділу IV Положення № 199, за результатами якого було прийнято спірне Рішення № 21/1214-рк.

Окрім того, позивач також зазначає, що: «Своїм проявом надмірного формалізму з боку органу державної влади відповідач призводить до фактичного обмеження гарантованого Конституцією України права особи на працю і суперечить принципам пропорційності, добросовісності та верховенства права у сфері публічно-правових відносин».

Варто зауважити, що важливо розрізняти обґрунтовані кваліфікаційні вимоги, у тому числі до ключових осіб надавачів фінансових послуг, які є законними, від дискримінаційних або необґрунтованих вимог, що порушують право на працю.

Вимоги до ділової репутації є професійними критеріями, та є обов`язковими для всіх ключових осіб фінансових установ. Тобто, вимоги до ділової репутації не є обмеженням права на працю, а є спеціальною умовою допуску до професійної діяльності.

Згідно із Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», встановлення спеціальних кваліфікаційних вимог не є дискримінацією, якщо вони:

- мають правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету (захист інтересів вкладників та кредиторів);

- застосовуються до всіх осіб, які претендують на аналогічні посади (принцип рівності перед законом).

Конституційне право на працю не означає право обіймати конкретну посаду без відповідності встановленим державою критеріям. Кодекс законів про працю України дозволяє встановлення додаткових підстав для припинення повноважень або відмови у призначенні для окремих категорій працівників, якщо це передбачено законом.

Також, законодавством України закріплено підхід, згідно з яким можливість здійснення ліцензійних видів діяльності надавачем фінансових послуг ставиться в пряму залежність від відповідності надавача фінансових послуг визначеним умовам здійснення діяльностіз надання фінансових послуг.

Однією із таких умов, згідно з підпунктом 10 пункту 41 глави 3 розділу ІІ Положення № 199 є відповідність ділової репутації ключових осіб небанківської фінансової установи вимогам законів України та Положення № 199 протягом усього строку дії ліцензії.

Відтак, прийняття Комітетом Рішення № 21/1214-рк є реалізацією наглядових повноважень Національного банку у межах процедури оцінки ділової репутації, здійсненої у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про незастосування ознаки небездоганної ділової репутації.

З матеріалів справи слідує, що листом від 15.10.2025 року № 27-0026/79081 Національний банк повідомив ОСОБА_1 про початок адміністративного провадження із зазначенням його прав та обов`язків, включаючи порядок ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, а також способів подання пояснень і зауважень у справі.

31.10.2025 ОСОБА_1 направив до Національного банку листа з поясненнями в межах адміністративного провадження, в якому також було висловлено клопотання щодо незастосування до нього ознаки небездоганної ділової репутації, передбаченої підпунктом 6 пункту 353 глави 25 розділу IV Положення № 199.

Так, аргументи ОСОБА_1 щодо незастосування до нього вищезазначеної ознаки небездоганної ділової репутації ґрунтувалися, зокрема, на запереченні здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності та акцентування на тому, що ТОВ «ФК «Ліберті Фінанс» є добросовісним учасником ринку, а ОСОБА_1 за час перебування на посаді головного ризик-менеджера не було відомо жодних фактів, які б давали підстави вважати, що ТОВ «ФК «Ліберті Фінанс» здійснює інші види діяльності, що виходять поза межі ліцензійної діяльності.

З цього приводу ОСОБА_1 зазначає у позовній заяві, що: “…Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг в оскаржуваному рішенні формально подав інформацію про клопотання позивача, проте фактично не розглянув його, не навів аргументованих підстав для відхилення його аргументів, обмежившись лише висновками іншого органу наведених в іншому адміністративному акті та тим самим допустив порушення принципу Презумпції правомірності дій ОСОБА_1 ».

Так, аргументи позивача щодо незастосування до нього вищезазначеної ознаки небездоганної ділової репутації ґрунтуються, зокрема, на запереченні здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності.

Суд враховує, що обставини здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності було предметом розгляду у адміністративній справі, за результатами якої було прийнято Рішення № 370-рш.

Для перевірки випадку потенційного здійснення безліцензійної діяльності уповноважені особи Національного банку, зокрема, замовляли фінансові платіжні послуги з переказу коштів через інтернет-сервіси «КИТ Group», а отримували їх у касах, адреси яких, за даними Реєстру пунктів обміну іноземної валюти, розміщеного на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку, відповідають адресам пунктів обміну валют, що належать ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС».

Таким чином, аргумент ОСОБА_1 , що ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» протягом усього періоду своєї діяльності здійснювало та здійснює лише ті види фінансових послуг, на які Товариство має чинні ліцензії, видані Національним банком, спростовані Національним банком у Рішенні № 370-рш.

Відповідно до частини третьої статті 71 Закону України «Про адміністративне провадження» адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.

Варто зазначити, що пояснення ОСОБА_1 щодо нездійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності не містять обставин, які не були досліджені Національним банком при прийнятті Рішення № 370-рш, а наведені позивачем аргументи відповідач вже розглянув та надав їм відповідну оцінку.

Також у позовній заяві зазначено, що «аналіз наведеного свідчить, що навіть при наявності формальних підстав для застосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації, Національний банк може прийняти рішення про незастосування цієї ознаки, якщо особа належним чином це обґрунтує.».

Відповідно до норм глави 25 Положення № 199 обґрунтування можливості незастосування виявленої ознаки до фізичної особи покладається саме на особу, яка звертається до Національного банку із відповідним клопотанням.

Згідно з підпунктом 1 пункту 381 глави 29 розділу IV Положення № 199 Національний банк під час оцінки ділової репутації фізичної особи, щодо якої виявлено ознаку небездоганної ділової репутації, визначену в пункті 353 глави 25 розділу IV Положення № 199, має право прийняти рішення, зокрема, про визнання ділової репутації особи небездоганною (якщо клопотання є необґрунтованим).

Отже, відповідач, діючи в межах та у спосіб, визначених Законом про фінансові послуги та Положенням № 199, наділений повноваженнями застосовувати професійне судження за результатами здійснення комплексного та всебічного аналізу інформації та документів, поданих до Національного банку в межах передбачених законодавством процедур та отриманих Національним банком, у тому числі в результаті здійснення ним державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку фінансових послуг, а також інформації з офіційних джерел.

Позивачем не було подано до Національного банку пояснень та документів, які спростовують зазначені у Рішенні № 21/1214-рк висновки Національного банку та підтверджують позицію позивача.

Крім того, суд враховує, що відповідач неодноразово запрошував позивача скористатися правом бути заслуханим на засіданні Комітету.

Разом з цим, ОСОБА_1 не з`явився на засідання Комітету, за результатами якого було прийнято Рішенні № 21/1214-рк.

Враховуючи викладене, Рішення № 21/1214-рк було прийнято з урахуванням усіх обставин та фактів, які були наявні у розпорядженні Національного банку.

Відтак, прийняття Комітетом Рішення № 21/1214-рк є реалізацією наглядових повноважень Національного банку у межах процедури оцінки ділової репутації, здійсненої у повній відповідності до вимог чинного законодавства

Зі змісту Рішення № 21/1214-рк, у ньому міститься оцінка доводів клопотання позивача, обґрунтовано наявність зв`язку між обставинами, пов`язаними з виконанням функцій ОСОБА_1 як ризик-менеджера, та встановленими Національним банком фактами здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності.

Щодо здійснення Національним банком аналізу професійної діяльності Сергійчука М.С. та наявності зв`язку між обставинами, пов`язаними з виконанням функцій ризик-менеджера, та встановленими Національним банком фактами здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, у позовній заяві зазначає наступне:

- «головним функціональним обов`язком ризик-менеджера є запобігання фінансовим втратам внаслідок недоліків чи помилок в організації внутрішніх процесів, недопущення незапланованих збитків для суб`єкта господарювання, а не виявлення неправомірної діяльності такого суб`єкта навіть якщо вона здійснюється»;

- «Відповідач в спірному Рішенні фактично переклав обов`язки комплаєнс- менеджера на ризик-менеджера та звинуватив останнього у невиконанні обов`язків комплаєнс-менеджера з подальшою оцінкою ділової репутації ризик-менеджера як небездоганною»;

- «…вказана підстава не є достатньо обґрунтованою, дослідженою та вагомою для визнання небездоганною репутацію ризик-менеджера Товариства ОСОБА_1 . Фактично відповідач застосував надмірний формалізм надаючи оцінки професійної діяльності ОСОБА_1 в Товаристві за невиконання ним обов`язків які не відповідають його посаді».

Відповідно до пункту 380 глави 29 розділу IV Положення № 199 Національний банк під час розгляду клопотання про незастосування до особи виявленої ознаки небездоганної ділової репутації або оцінки її ділової репутації комплексно аналізує подані відповідно до Положення № 199 документи, інформацію, включаючи отриману під час здійснення регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг, отриману від інших державних органів, а також з офіційних джерел.

Так, у Клопотанні ОСОБА_1 , зокрема, зазначив, що за час перебування на посаді йому не було відомо, а також ним не було виявлено фактів та обставин, які стали підставами для прийняття Рішення № 370-рш, а також будь-які зовнішні діяння третіх осіб (в томі числі протиправні, незаконні або такі, що мають ознаки дискредитації діяльності інших), що здійснюється поза юридичним контролем ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС», перебувають поза впливом та сферою його повноважень як головного ризик-менеджера Товариства, а виконання ним визначених посадових обов`язків в ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» було направлено виключно на дотримання Товариством вимог законодавства України.

Так, під час аналізу причинно-наслідкових зв`язків між діями/бездіяльністю позивача та обставинами, що призвели до прийняття Рішення № 370-рш, відповідач керувався Законом про фінансові послуги, Положенням № 199 та Положення про вимоги до системи корпоративного управління та системи внутрішнього контролю фінансової компанії, затвердженому постановою Правління Національного банку від 27.12.2024 № 185 (далі – Положення № 185).

Варто звернути увагу на те, що нормами Положення № 185 встановлено вимогу для фінансової компанії щодо організації системи корпоративного управління, що передбачає розподіл повноважень і відповідальності між органами управління, а також порядок і способи прийняття ними рішень, що має унеможливлювати (запобігати) прийняття ними рішень, які можуть призвести до негативних наслідків у її діяльності.

Згідно з підпунктом 20 пункту 3 глави 2 розділу І та підпунктом 6 пункту 21 глави 7 розділу ІІІ Положення 185 суб`єктами внутрішнього контролю фінансової компанії є підрозділ / особа, на яку покладена функція з управління ризиками, тобто здійснює об`єктивну та незалежну оцінку діяльності фінансової компанії, у тому числі щодо управління операційним ризиком.

Внутрішній контроль фінансової компанії має забезпечувати належний рівень системи стримування і противаг.

Згідно з підпунктом 17 пункту 3 глави 2 розділу І Положення № 185 операційний ризик – імовірність виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок недоліків чи помилок в організації внутрішніх процесів, навмисних або ненавмисних дій працівників фінансової компанії або інших осіб, збоїв у роботі систем фінансової компанії або внаслідок впливу зовнішніх негативних факторів.

Отже, відповідно до Положення № 185, ризик-менеджером мали бути здійснені відповідні заходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом`якшення, зокрема, операційного ризику.

Відповідач наголосив на тому, що ОСОБА_1 не надав до Національного банку інформації/пояснень/підтвердних документів щодо обов`язків головного ризик-менеджера, що мали б виконуватися ним відповідно до внутрішніх нормативних документів ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» та чинного законодавства.

Підпунктом 5 пункту 3 глави 2 розділу І та підпунктом 1 пункту 8 глави 3 розділу ІІ Положення № 185 встановлено, що головний ризик-менеджер є підконтрольним загальним зборам учасників фінансової компанії.

Суд враховує, що Національний банк листом від 14 серпня 2025 року № 21-0007/63022 повідомляв ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» про результати поглибленого аналізу за результатами встановлених фактів здійснення безліцензійної діяльності у касах зареєстрованих пунктів обміну валют ТОВ “ФК “ЛІБЕРТІ ФІНАНС”.

Таким чином, позивач, як головний ризик-менеджер, мав провести, об`єктивну та незалежну оцінку викладених у листі Національного банку фактів здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності та ним, зокрема, мали бути ініційовані заходи щодо відповідних ризиків, за результатами яких ОСОБА_1 мав скласти відповідний звіт та подати його на розгляд єдиного учасника Товариства

Вищезазначене свідчить про наявність зв`язку між обставинами, пов`язаними з виконанням функцій Сергійчука М. С., як головного ризик-менеджера, та встановленими Національним банком фактами здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності.

Крім того, згідно з пунктом 39 глави 8 розділу IV Положення № 185, система управління ризиками фінансової компанії має забезпечувати можливість виявлення, вимірювання, моніторинг, контроль, звітування та мінімізацію (зниження до контрольованого рівня) ризиків, на які наражається фінансова компанія, як наявних (реалізовані, поточні), так і потенційних (нереалізовані).

При цьому, відповідно до пункту 39 глави 8 розділу IV Положення № 185 фінансова компанія зобов`язана забезпечити наявність системи управління такими ризиками: операційним ризиком; комплаєнс-ризиком; кредитним ризиком; ризиком ліквідності.

Таким чином, процитоване позивачем у позовній заяві визначення комплаєнс-ризику є класифікацією одного з видів ризиків діяльності фінансової компанії, а не визначенням функціоналу чи переліку обов`язків комплаєнс-менеджера.

Здійснення ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС» безліцензійної діяльності, вочевидь створює ризики для фінансової компанії, які Сергійчук М.С., як ризик-менеджер ТОВ «ФК «ЛІБЕРТІ ФІНАНС», мав виявити (як наявні так і потенційні) виміряти, класифікувати та в межах своєї компетенції ініціювати відповідні заходи реагування.

Відповідно до вищевикладеного, твердження Сергійчука М.С., що Національний банк переклав на нього обов`язки комплаєнс-менеджера не відповідає дійсності.

Вищезазначене свідчить про наявність зв`язку між обставинами, пов`язаними з виконанням функцій Сергійчука Максима Сергійовича, як ризик-менеджера Товариства, та встановленими Національним банком фактами здійснення ТОВ “ФК “ЛІБЕРТІ ФІНАНС” безліцензійної діяльності.

З огляду на викладене, застосувавши професійне судження, Комітет дійшов правомірного висновку про наявність підстави для визнання ділової репутації Сергійчука М.С. небездоганною.

Таким чином, оскаржуване рішення № 21/1214-рк прийняте відповідачем із дотриманням принципів адміністративного провадження в розумінні добросовісності та розсудливості, а також правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень та з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати по справі не розподіляються.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного банку України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберті Фінанс» про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Марич Є.В.

Суддя Білоус А. Ю.

Суддя Горобцова Я. В.