Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №640/22811/20 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. справа № 640/22811/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2020 №238916-3313-2615 у частині періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 у розмірі 66282,48 грн.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2020 №238916-3313-2615 у частині періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 у розмірі 66282,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2020 №238916-3313-2615 нараховано позивачу як орендарю земельної ділянки орендну плату з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 795389,78 грн. З вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується з тих підстав, що згідно п.52 прим.4 підрозд.10 розд. ХХ Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. Позивач зазначає, що земельна ділянка використовується саме у господарській діяльності, а тому нарахування орендної плати з 1 березня по 31 березня 2020 року є неправомірним, у зв`язку з чим просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення в частині періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 у розмірі 66282,48 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.11.2020 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Головного управління ДПС у м. Києві на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позову. Так, представник відповідача зазначив, що оскільки положення п.52-4 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» надає право на звільнення від внесення орендної плати виключно суб`єктам податкових відносин, які відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України подають податкову декларацію, то на фізичну особу - платника орендної плати, яка не подає податкову декларацію, право на звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на таких платників не поширюється. Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.03.2019 №584 та бази даних інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС Сухарський О.В. перебуває на обліку, як платник податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб (орендна плата з фізичних осіб) за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Київ, п-т. Маяковського, 60/10, площею 0,3631 га (кадастровий номер 8000000000:62:012:0093). Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення з податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб (орендна плата з фізичних осіб) за 2020 рік форми «Ф» від 01.06.2020 №238916-3313-2615. Частина нарахувань за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 складає: 795389,78/12*1 = 66282,48 грн., які, на думку представника відповідача, нараховані правомірно. Окрім цього, представник відповідача вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 38-63).

18.11.2020 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла відповідь представника позивача від 16.11.2020 на відзив, в якому представник позивача вказав на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві. Так, представник позивача звернув увагу на те, що Сухарський О.В. подав цей позов як фізична особа, без прив`язки до статусу суб`єкта господарювання (фізичної осби-підприємця). Окрім цього, долучені до позовної заяви докази у повній мірі підтверджують розмір витрат на правову допомогу, надану у межах цієї справи (а.с. 65-68).

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/22811/20 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/22811/20 зареєстрована 18.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025, справу №640/22811/20 передано судді Кафарському В.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/22811/20, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

17.04.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив представника Державної податкової служби України від 16.04.2025 на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з тих підстав, що й у відзиві від 16.11.2020 (а.с. 92-99).

Ухвалою від 03.11.2026 замінено відповідача у справі – Головне управління ДПС у м. Києві його правонаступником – Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві як відокремленим підрозділом ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, місто Київ, 04116).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а відповідач заперечує проти його задоволення, встановив наступне.

01.03.2019 Київська міська рада як орендодавець та ОСОБА_1 як орендар уклали договір оренди земельної ділянки №584, згідно пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 20.11.2018 №136/6187 передав, а орендар прийняв в оренду (строкове, платне користування) земельну ділянку для експлуатації та обслуговування торгівельного комплексу, яка згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Відповідно до пункту 2.1 Договору №584 від 01.03.2019 об`єктом оренди є земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3631 га, кадастровий номер 8000000000:62:012:0093 (а.с. 49-54).

Пунктом 4.2 Договору №584 від 01.03.2019 визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.12.2018 №6435/86-18, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка становить 15907795,62 грн. (а.с. 57).

У Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.03.2019 №158141281, зареєстровано за ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки. Згідно з розрахунком розміру орендної плати на земельну ділянку від 13.12.2018 №Н-01650 річна плата за земельну ділянку становить 795389,78 грн. (а.с. 55-56).

Згідно договору №2014/06/16 від 16.06.2014 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як орендодавець передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 як орендарю в орендне користування нежитлове приміщення (магазин) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-31).

Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення по податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб (орендна плата з фізичних осіб) за 2020 рік форми «Ф» від 01.06.2020 №238916-3313-2615 на загальну суму 795389,78 грн. (а.с. 17).

Сума податку на 2020 рік розрахована таким чином: 15907795,62*5% = 795389,78 грн., де: 15907795,62 – нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 5% – ставка податку (а.с. 18).

Частина нарахувань за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 складає: 795389,78/12*1 = 66282,48 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 01.06.2020 №238916-3313-2615 направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_2 . Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0101130065687 лист вручено 08.07.2020.

Представник позивача подав до Державної податкової служби України скаргу від 10.07.2020 на податкове повідомлення-рішення від 01.06.2020 №238916-3313-2615 (а.с. 19-20).

Рішенням Державної податкової служби України від 09.09.2020 №27457/6/99-00-06-02-04-06 скаргу представника позивача від 10.07.2020 залишено без задоволення (а.с. 21-24).

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 01.06.2020 №238916-3313-2615 у частині періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 у розмірі 66282,48 грн., представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд скасувати таке податкове повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 6 жовтня 1998 року №161 «Про оренду землі» (далі - Закон №161), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону №161).

Згідно із статтею 21 Закону №161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельного кодексу України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу України).

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав, є порушенням норм земельного законодавства (стаття 211 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.2 статті 288 ПК України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.3 статті 288 ПК України, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з статтею 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктами 286.1 та 286.2 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Судом встановлено, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,3631 га, кадастровий номер 8000000000:62:012:0093, передана ОСОБА_1 у користування на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.03.2019 за №584, як фізичній особі, а тому нарахування податку проводиться контролюючим органом.

Відповідно до пункту 287.5 статті 287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з умовами договору оренди земельної ділянки від 01.03.2019 за №584, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,3631 га з кадастровим номер 8000000000:62:012:0093 складає 15907795,62 грн. (пункт 2.2 Договору); орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки (пункт 4.2 Договору).

Також відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.12.2018 №6435/86-18, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка становить 15907795,62 грн. (а.с. 57).

З урахуванням викладеного, розмір річної орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:012:0093 на 2020 рік становить 795389,78 грн. (щомісячний платіж 66282,48 грн.), розмір податкового зобов`язання, визначений відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 01.06.2020 №238916-3313-2615 складає 795389,78 грн.

За таких підстав, у зв`язку з перебуванням земельної ділянки комунальної власності в оренді у позивача згідно договору оренди земельної ділянки №584 від 01.03.2019, ОСОБА_1 має обов`язок щодо справляння орендної плати за неї за 2020 рік.

Позивач не заперечує свій обов`язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:012:0093.

Водночас, спірним у цій справі є період з 01.03.2020 по 31.03.2020, за який ОСОБА_1 нараховано орендну плату у розмірі 66282,48 грн., з яким позивач не погоджується, оскільки вважає, що за вказаний період не підлягає сплаті орендна плата за земельну ділянку.

Суд звертає увагу на те, що 30.03.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020.

Зазначеним Законом підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-4 такого змісту:

«Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року».

Отже, законодавець у пункті 52-4 підрозділ 10 розділу XX ПК України звільнив від зобов`язань з плати за землю за період з 1 березня по 31 березня 2020 року платників такої плати, які використовують земельні ділянки в господарській діяльності.

Тобто, фактично законодавець надав можливість не сплачувати зобов`язання за березень 2020 року тим особам, які використовують земельні ділянки в господарській діяльності, проте не могли вести таку діяльність у зв`язку із запровадженим в Україні жорстким карантином.

В спірному випадку, матеріалах справи міститься копія додаткової угоди №5 від 19.03.2020 до договору оренди нежитлового приміщення (магазин) від 16.06.2014, згідно пункту 1 якої визначено, що орендна плата за договором оренди нежитлового приміщення (магазин) від 16.06.2014, щодо нежитлового приміщення у вигляді магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за березень 2019 року не сплачується (а.с. 31).

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України (чинного, на час виникнення спірних правовідносин), під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з частиною першою статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною другою статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Судом встановлено, що орендована земельна ділянка використовується позивачем у господарській діяльності, основний вид діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що положення пункту 52-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, згідно яких не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за земельні ділянки, що перебувають у користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності, розповсюджуються на позивача, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою, яка використовує орендовану земельну ділянку в господарській діяльності.

Враховуючи наведене, у позивача не виникло обов`язку щодо сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку за березень 2020 року відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу XII Податкового кодексу України, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.06.2020 №238916-3313-2615 в частині визначення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» у частині періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 у розмірі 66282,48 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Стосовно доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, що пільги, встановлені положеннями пункту 52-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України не розповсюджуються на позивача, з підстав того, що договір укладено з фізичною особою, судом не приймаються до уваги, оскільки положення вказаної норми не містять застережень щодо перебування особи у статусі фізичної особи-підприємця, а навпаки, зазначено про перебування земельних ділянок у користуванні фізичних або юридичних осіб.

При цьому, абзац 2 пункту 52-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України регулює лише поведінку платнику податку, який в силу приписів Податкового кодексу України здійснюють нарахування земельного податку самостійно, шляхом подання податкових декларацій.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

В спірному випадку, податкове повідомлення-рішення від 01.06.2020 №238916-3313-2615 в частині нарахування грошового зобов`язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» за період з 1 березня по 31 березня 2020 року у розмірі 66282,48 грн., є протиправним, а тому піддягають скасуванню.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Водночас, представником позивача заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано: договір про надання правової допомоги від 09.07.2020 №09/07 (а.с. 10-13), додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 09.07.2020 №09/07 (а.с. 14), акт надання послуг від 23.09.2020 до договору про надання правової допомоги від 09.07.2020 №09/07 (а.с. 15), платіжне доручення №225 від 22.09.2020 про сплату 8000,00 грн. за послуги з надання правової допомоги (а.с. 16), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000185 від 10.10.2018 (а.с. 8), ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1057131 від 23.09.2020 (а.с. 7).

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідно до частини 5 статті 134 КАС України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Розмір понесених позивачем витрат в сумі 8000,00 грн підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, місто Київ, 04116) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2020 №238916-3313-2615 у частині періоду з 01.03.2020 по 31.03.2020 у розмірі 66282,48 грн., – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.06.2020 №238916-3313-2615 в частині нарахування грошового зобов`язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» за період з 1 березня по 31 березня 2020 року у розмірі 66282,48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, місто Київ, 04116) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот чорок) грн 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, місто Київ, 04116) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасникам справи рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.