Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №638/23712/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/23712/26

Провадження № 2/638/12779/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Рубель О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

29.09.2026 позивач –ТОВ «ФК «Кредит - капітал» звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 20.05.2020 ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит капітал», та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 8500 грн, в свою чергу ОСОБА_1 зобов`язався повернути кошти, сплати відсотки, проте не виконав взяті на себе зобов`язання. На підставі укладеного договору факторингу до ТОВ «ФК «Кредит - капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у сумі 18408,30 грн, з яких 5000 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13408,30 грн – відсотки. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір – 2662,40 грн та витрати на правову допомогу – 8000 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2026 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

01.10.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній формі (паперовій та електронній).

26.10.2026 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого зазначено, що між ним та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір, відповідно до якого надано грошові кошти у розмірі 8500 грн. Процента ставка змінювалася, умови договору відповідач виконати у повному обсязі не мав можливості, у зв`язку з чим кредитодавцем та відповідачем укладено вісім додаткових договорів, за цей час відповідачем сплачено по процентах за користування кредитом 24633,50 грн і 3500 грн по тіло кредиту, разом 28133,50 грн. Позивачем заявлено відсотки у розмірі 13408,30 грн, вказані відсотки нараховані після закінчення встановленого договором строку кредитування. Незважаючи на це кредитодавець у розрахунку заборгованості визначив 24.01.2021 суму 2673,30 грн по нарахованим процентам і продовжив нарахування процентів до 20.04.2021. Вимоги необґрунтовані. При цьому відповідач частково визнає позов, а саме 5000 грн тіло кредиту та 2565 грн відсотки. У зв`язку з чим просив відмовити у задоволені позову.

Окрім того, представником відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу з 8000 грн до 4000 грн.

Представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, просив врахувати відзив, відмовити у задоволені позову, а також просив врахувати клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 20.05.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №767734 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2 договору – сума кредиту 8500 грн.

П. 1.3 договору перебачено, що строк кредиту 27 днів, дата повернення кредиту вказується у графіку платежів.

Згідно з п. 1.4 договору процента ставка фіксована та залежить від фактичного користування кредитом. Знижена процента ставка становить 0,76% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна процента ставка 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується за кожний день користування кредитом.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що кредит надається Товариством у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на платіжну картку НОМЕР_1 .

Додатком №1 до договору між сторонами погоджено графік платежів, відповідно до якого дата повернення позики 16.06.2020, сума кредиту 8500 грн, проценти 1744,20 грн, разом 10244,20 грн.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 ідентифікований Товариством, акцепт договору позичальником підписано.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 11.05.2026 - ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-18/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 20.05.2020 12-23-04 на суму 8500 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 55970039, призначення платежу: зарахування 8500 грн на картку НОМЕР_2 .

За клопотанням позивача з АТ «Сенс банк» витребувано докази стосовно належності картки відповідача та зарахування відповідної суми.

З відповіді АТ «Сенс банк» вбачається, що ОСОБА_1 є клієнтом банку, на його ім`я відкрито картку, маска якої НОМЕР_2 , повний номер картки НОМЕР_3 . За період з 20.05.2020 по 25.05.2020 надходило 8500 грн.

З наданої АТ «Сенс банк» виписки з рахунка вбачається, що 20.05.2020 на рахунок ОСОБА_1 зараховано 8500 грн.

Отже, позивачем належним чином доведено, що картка НОМЕР_2 , на яку ТОВ «Лінеура Україна» здійснило переказ кредиту 8500 грн, належить ОСОБА_1 . За частковим співпадінням номер картки відповідає номеру карки ОСОБА_1

13.06.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, яким строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 11.07.2020.

09.07.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, яким строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 06.08.2020.

04.08.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, яким строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 01.09.2020.

31.08.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, яким строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 28.09.2020.

28.09.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, яким строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 26.10.2020.

26.10.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, яким строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 23.11.2020.

25.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, яким строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 23.12.2020.

23.12.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, яким строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 20.01.2021.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором, суд зазначає.

21.04.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали Договір факторингу №ККЛУ-21042021. Згідно вказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №767734 від 20.05.2020.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит капітал».

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 ЗУ « Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

ч. 1 ст.1048 та ч. 1ст.1054 ЦК України передбачають, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно статті 1077 ЦК України - за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Кредит капітал», надало розрахунок заборгованості, відповідно до якого у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитом у сумі 5000 грн, при цьому з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 були здійснені плати за кредитом, які враховані позивачем при визначені заборгованості за тілом кредиту.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).

Наданим розрахунком заборгованості підтверджується, що нарахування відсотків здійснювалося поза межами строку договору, з урахування додаткових угод, якими продовжено строк договору.

Так, строк договору з 20.05.2020 та до 20.01.2021. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки нараховані до 20.04.2021, при цьому вимог про стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України позивачем не заявлено.

Відсотки підлягають стягненню у межах строку договору, тобто за період з 20.05.2020 по 20.01.2021.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за вказаний період відсотки становлять 2565 грн. Судом перевірено правильність нарахування відсотків у вказаний період та встановлено, що відсотки у цей період нараховані за відсотковою ставкою, погодженої сторонами. Окрім того, розрахунок заборгованості містить відомості щодо сплати відповідача за відсотками, які враховані при визначені суми відсотків 2565 грн.

Отже, відсотки підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2565 грн.

Що стосується витрат на правову допомогу.

У позовній заяві ТОВ «ФК «Кредит - капітал» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу: у розмірі 8000 грн.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «ФК «Кредит капітал» в суді представляло адвокатське об`єднання «Апологет», в особі адвоката Усенка М.І. на підставі договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, ордеру.

П. 1.1 клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової допомоги адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальною юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

З акту №2364 наданих послуг від 10.09.2026 вбачається, що підписанням цього акту сторони підтвердили факт надання адвокатом та прийняття клієнтом послуг, згідно договору №0107 від 01.07.2025 на суму 8000 грн.

З детального опису наданих послуг до акту № 2364 вбачається, що адвокатом надано такі послуги: усна консультація – 30 хвилин часу витрачено, ознайомлення з матеріалами кредитної справи витрачено 2 години часу, погодження правової позиції – 30 хвилин, складання позовної заяви – 3.30 годин, загальний витрачений час – 6 год. 30 хвилин.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 18408,30 грн. Адвокатом складено один процесуальний документ – позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін, позов задоволено частково.

Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно до задоволених вимог. При звернені до суду позивачем визначено ціну позову 18408,30 грн (100%), судом позов задоволено частково, а саме на суму 7565 грн (41,1%). Отже судовий збір підлягає стягненню у розмірі 1094,20 грн (2662,40 грн *41,1%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» заборгованість за кредитом 5000 грн, заборгованість за відсотками – 2565 грн, судовий збір, пропорційно до задоволених вимог – 1094,20 грн, витрати на правничу допомогу – 3000 грн, всього 11 659 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 20 коп.

У задоволені іншої частини позовних вимог – відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач – ТОВ «ФК «Кредит - капітал», ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль- Стоцького, 1, корп. 28, 79018.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Суддя: І.В. Семіряд