Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №638/22527/26
Суддя: Латка І. П.
Справа №638/22527/26
Провадження № 2/638/12283/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м.Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну позову позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
в с т а н о в и в:
У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, в якому просила суд:
1) Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 3500,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття;
2) Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 25.05.2010 року по 20.02.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану, мають спільну дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Починаючи з лютого 2014 року спільне проживання позивачки та відповідача фактично припинилося, сторони спільного господарства не ведуть та сімейних відносин не підтримують, дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. В свою чергу, відповідач, мешкає окремо та не бере достатньої участі у вихованні дитини, не надає грошової допомоги на її утримання. Відповідач не бажає у добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання спільної дитини. Стан здоров`я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати свою малолітню дитину.
Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
В судове засідання сторони не з`явилися, про судове засідання повідомлені належним чином. Позивач просила справу розглянути за її відсутності. Відповідач причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
З урахуванням викладеного, керуючись ч. 3 ст. 131, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі ухвали від 02 листопада 2026 року суд провів заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1001 від 10.12.2013, складений Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, що підтверджується Свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 від 10.12.2013.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповіддю № 3333001 від 17.09.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).
Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довела обставини, які входять до предмету доказування, та на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме, що сторони є батьками ОСОБА_3 , що дитина проживає та зареєстрована разом з позивачем, перебуває на її повному утриманні, що також не заперечувалося відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів наявності підстав, передбачених ст. 188 СК України, для звільнення його від обов`язку утримувати сина.
Крім того, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано доказів того, що у нього на утриманні є інші діти, непрацездатні батьки чи інші особи, яких він зобов`язаний утримувати відповідно до закону. Відомості про стан здоров`я відповідача, який би обмежував його можливості працювати та отримувати дохід, в матеріалах справи також відсутні.
Водночас, суд також враховує, що за змістом ч. 1 ст. 141 СК України на обох батьків покладаються рівні обов`язки щодо дитини, зокрема і щодо її утримання.
За таких обставин, виходячи з рівності обов`язку батьків щодо утримання дитини, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, виходячи з принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення аліментів на дитину та стягує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки аліменти у такому розмірі, на переконання суду, є необхідними та достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви , тобто з 16.09.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з 08 квітня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
Повне заочне рішення складено 02 листопада 2026 року.
Суддя І.П. Латка
Оригінал: reyestr.court.gov.ua