Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №638/9870/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/9870/26

Провадження № 2/638/8195/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шамраєва М.Є.,

за участі секретаря судових засідань – Пухно М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до відповідача: ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАФЕРТІ ФОРМ»,про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В :

ТОВ «Діджи Фінанс» через систему Електронний суд звернулося до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 25871-01/2024 від 18.01.2024 у розмірі 42187,5 грн., судові витрати в розмірі 2662,40 грн, витрати понесені на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (зміна найменування із ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ» та зміна найменування із ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ» на ТОВ «ЛАФЕРТІ ФОРМ») (код ЄДРПОУ: 43619089) (далі- ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», Кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 25871-01/2024.

Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 13500 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 12.06.2024р. між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 43619089) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), (далі- ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №12062024.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 42187,5 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 13500 грн; сума заборгованості за відсотками становить 28687,5 грн; сума заборгованості по штрафним санкціям становить 0 грн.

Оскільки заборгованість відповідачем так і не була сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 13.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАФЕРТІ ФОРМ» (код ЄДРПОУ 43619089). Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАФЕРТІ ФОРМ» документальні докази, а саме: інформацію з електронного файлу, що визначає послідовні дії ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі (Log file), якою зафіксовано послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку використовувало ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» для укладення Договору про надання фінансового кредиту № 5871-01/2024 від 18.01.2024р. та докази направлення відповідачеві примірника договору про надання фінансового кредиту № 25871-01/2024 від 18.01.2024 на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі, з яких убачатиметься, в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо).

Ухвалою суду від 20.07.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію стосовно ОСОБА_1 .

Відповідь з АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду від 20.07.2026, з відомостями по рахунку ОСОБА_1 надійшла до суду 06.10.2026.

У матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був викликаний в судове засідання шляхом розміщення оголошення про виклик особи на веб-сайті Шевченківського районного суду міста Харкова. Крім того, судом направлялася на останню відому адресу реєстрації відповідача ухвала про відкриття провадження від 19.06.2026, натомість до суду повернувся конверт з поштовим повідомленням «За закінчення встановленого терміну зберігання», відзиву або клопотань з процесуальних питань суду не надходило.

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тож ухвалою суду від 23.10.2026 постановлено цивільну справу за позовом позивача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до відповідача: ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАФЕРТІ ФОРМ», про стягнення заборгованості розглядати в порядку заочного розгляду.

Відзиву або клопотань з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Так, судом встановлено, що 18.01.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ: 43619089) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 25871-01/2024.

Відповідно до умов договору товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 13500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Сторонами були погоджені, зокрема, такі умови кредитування: Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 18.01.2024. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 16.05.2024. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149 - 60xx - xxxx – 5424 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Згідно п. 2.18. договору укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання перед Відповідачем за договором про надання фінансового кредиту № 25871-01/2024 виконало та надало йому кредит в сумі 135000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 24.09.2026 № 20.1.0.0.0/7- 260921/80283-БТ про зарахування коштів. А саме відповідно до листа АТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ).

Як убачається з виписки за договором № б/н за період б/н за період 18.01.2024 - 18.01.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) було перераховано кредитні кошти у сумі 13500,00 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, підписаний ОСОБА_1 кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора, вважається належним та допустимим доказом підтвердження укладення між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договір кредиту між позичальником та кредитодавцем не був би укладеним.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 526, 611, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступи до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно положень ст. 76 77, 79 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, у зв`язку з наявністю заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду з позовом саме про стягнення заборгованості за кредитним договором, що є обраним позивачем способом захисту свого порушеного цивільного права, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем згідно Договір про надання фінансового кредиту № 25871-01/2024 від 18 січня 2024 року.

З урахуванням встановленого, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк, кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за сумою тіла кредиту в розмірі 13500 грн та сума заборгованості за відсотками в розмірі 28687,50 грн, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 25871-01/2024 від 18.01.2024 у розмірі 42187,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

12.06.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 43619089) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № 12062024.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 12062024 від 12 червня 2024 року, ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за договором № 25871-01/2024 від 18 січня 2024 року, в сумі 42187,5 грн. із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 135000 грн.; сума заборгованості за відсотками становить 28687,5 грн.

Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за договором про надання фінансового кредиту №25871-01/2024 від 18 січня 2024 року до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2662,40 грн.

Щодо інших судових витрат на професійну правничу допомогу.

ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" понесено витрати в сумі 6000,00 грн. на професійну правничу допомогу, надану ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору № 42649746/01 від 02.01.2026 року.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У постанові Верховного суду від 12.06.2024 у справі № 444/3403/20 зроблений висновок, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 13.03.2025 по справі 275/150/22.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду копію Договору № 42649746/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року, додатковою угодою № 25871-01/2024 від 10.04.2026 до договору № 42649746/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року

Акт npo підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, наданих послуг) від 10.04.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг), здійснених виконавцем від 10.04.2026, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841 від 22.07.2016.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі №927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі №910/20852/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.09.2021 року по справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-17359св20).

Також, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому суд вважає, що вимоги сторони позивача підлягають задоволенню на суму 6000,00 грн.

На думку суду, такі розміри витрат є співмірними із заявленими вимогами, складністю справи та проведеними адвокатами роботою.

Керуючись ст. 10, 12, 13,76, 81, 82, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до відповідача: ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАФЕРТІ ФОРМ»,про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 на користь позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором № 25871-01/2024 від 18.01.2024 року в розмірі 42187,50 грн.

Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 на користь позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстраціїї: АДРЕСА_1 .

Суддя М.Є. Шамраєв