Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №300/6003/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. справа № 300/6003/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України "Про державну службу"; зобов`язати повторно розглянути заяву від 31.01.2025 щодо переходу з пенсії за віком на пенсію державного службовця, яка призначається відповідно до п. 10 р. ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31.01.2025 вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу». Рішенням відповідача від 05.02.2025 протиправно відмовлено позивачу в переведенні з пенсії за віком на пенсію згідно із ЗУ «Про державну службу». Стверджує, що в матеріалах пенсійної справи міститься трудова книжка позивача, якою підтверджується стаж державної служби не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області скористалося правом подання відзиву на позов, у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що рішенням № 926160185470 від 05.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено в перерахунку пенсії шляхом переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки нормами вищезазначеного Закону не передбачено призначення цього виду пенсії. Додатково роз`яснено позивачу, що, оскільки відсутній стаж роботи на 01.05.2016 на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, підстави для проведення перерахунку відсутні. Стверджує, що законодавець чітко окреслив правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, а саме ті з них, що встановлені ст. 37 Закону № 3723 для осіб, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723. Перехід на пенсію по інвалідності за нормами Закону № 889 не передбачено, адже з прийняттям останнього змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців. Також зазначає, що постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 визначено форми довідок для призначення пенсії без визначення її видів, оскільки такого виду й умов пенсійного забезпечення, як призначення пенсії державного службовця по інвалідності, після 01.05.2016 не передбачено, а отже, не передбачено форми довідки для такого виду пенсійного забезпечення. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.18).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 24.11.2004 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.37, 51).

З 10.09.2008 ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.42, 44).

З 10.03.2021 позивачку переведено з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.45).

31.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення на пенсію згідно із Законом України “Про державну службу” (а.с.27).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.02.2025 за №926160185470 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України “Про державну службу”, оскільки призначення пенсій по інвалідності Законом №889-VIIl не передбачено. Зазначено, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015, №889-VIII. У зв`язку з цим Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, якими встановлено право на пенсію за віком. При цьому, призначення пенсій по інвалідності Законом №889-VIII не передбачено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно із частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 19 грудня 1993 року (надалі також - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини

першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За приписами частини дев`ятої статті 37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).

01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (надалі також - Закон №889-VIII), згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23, що врахований судом на підставі частини 5 статті 242 КАС України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 24.11.2004 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV.

Згідно із довідкою серії МСЕК №202691 від 10.12.2007 ОСОБА_1 10.12.2007 повторно встановлено ІІ групу інвалідності без переогляду (а.с.12).

В подальшому, ОСОБА_1 з 10.09.2008 переведено на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». З 10.03.2021 позивачку переведено з пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із розрахунком стажу роботи позивача до стажу роботи на посадах державної служби позивачу зараховано такі періоди: з 20.11.1975 по 20.01.1977, з 06.09.1994 по 31.08.2008 (а.с.46).

В розпорядженні від 26.09.2008 вказано про те, що стаж роботи позивача на державній службі становить 15 років 01 місяць 27 днів.

У трудовій книжці позивача від 20.09.1972 міститься запис про звільнення 09.09.2008 з державної служби у зав`язку із виходом на пенсію по інвалідності (а.с.65).

Таким чином, на 01.05.2016 позивач не перебувала на посаді державної служби, а наявна тривалість стажу не досягала 20 років.

Отже, позивачка не належить до осіб, визначених пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а тому не має права на призначення (переведення) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016.

Разом із цим суд звертає увагу, що спірні правовідносини не обмежуються питанням первинного призначення пенсії державного службовця після набрання чинності Законом № 889-VIII, оскільки позивачка до цієї дати вже реалізувала право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 3723-XII та отримувала пенсію по інвалідності.

Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до, зокрема, Закону України "Про державну службу", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. Отже, законодавець розмежовує поновлення виплати раніше призначеної пенсії у попередньому розмірі та визначення нового розміру такої пенсії.

Суд зазначає, що первинно позивачу було призначено пенсію по інвалідності як державному службовцю відповідно до Закону №3723-ХІІ, та вказані вище періоди її роботи були зараховані до стажу державної служби (зараховано 15 років 01 місяць 27 днів), про що свідчить розпорядження від 26.09.2008 №185470 та розрахунок стажу форма РС-право, на теперішній час страховий стаж позивача становить 34 роки 08 місяців 15 днів (а.с.42,46).

Також з матеріалів пенсійної справи позивача та виписки із акта огляду МСЕК №202691 від 10.12.2007 видно, що первинно позивачу ІІ групу інвалідності встановлено з 24.11.2004, а з 10.12.2007 довічно (а.с.12, 37), тобто у період перебування на державній службі.

У межах спірних правовідносин наявні всі передбачені законодавством умови для переведення позивачки з отримуваної нею пенсії за віком (Закон № 1058-ІV) на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII та ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ».

Разом з цим, звернення позивачки від 31.01.2025 не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію державного службовця, оскільки право на пенсію по інвалідності державного службовця вона вже реалізувала раніше.

Оскільки позивач раніше отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-XII, то це не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII та частини дев`ятої статті 37 Закону №3723-ХІІ, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом.

Відтак суд констатує, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону №889-VIII та частини дев`ятої статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Висновки суду у цій справі відповідають висновкам в подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі у №822/524/18, Верховного Суду від 06.10.2026 у справі №420/32597/25.

З огляду на вказане вище суд висновує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно прийнято рішення від 05.02.2025 за №926160185470.

Відтак, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 31.01.2025 про перехід на інший вид пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

У зв`язку із тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.02.2025 за №926160185470.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2025 про перехід на інший вид пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),

відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область. 65012).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.