Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №280/3946/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 листопада 2026 рокуСправа № 280/3946/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Військової частина НОМЕР_2 щодо утримання військового збору у розмірі 5% та податку на доходи з фізичних осіб з суми 110 016,44 гривень, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі № 280/7616/24;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у розмірі 3850,57 гривень у вигляді надмірно утриманого військового збору 3,5% та у розмірі 19802,96 гривень у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, разом 23 653,53 гривень, із суми 110 016,44 гривень грошового забезпечення, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі № 280/7616/24;

визнати протиправними дії Військової частина НОМЕР_2 щодо утримання грошового забезпечення у розмірі 84 523,52 гривень під час нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі № 280/7616/24;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 84 523,52 гривень, недоплачене за період 29.01.2020 по 05.11.2021, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходу фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходу фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем на виконання рішень суду нараховано та виплачено грошове забезпечення у розмірі 304 271,72 грн, з якого утримано суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% та застосовано ставку військового збору 5%. Вважає, що відповідач неправомірно не здійснив компенсацію утриманого з виплаченої суми грошового забезпечення на виконання рішення суду податку з доходу фізичних осіб відповідно до Порядку від 15.01.2004 № 44. Також відповідачем неправильно застосовано ставку військового збору 5%, яка повинна складати 1,5%. Крім того, позивач посилається на безпідставне утримання відповідачем 84523,52 грн під час виконання рішень суду. Позивач не погоджується з такими діями та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/3946/26; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Військова частина НОМЕР_2 позов не визнала, у відзиві (вх. від 18.05.2026 № 27442) посилається на те, що з 01.12.2024 набрав чинності Закон України від 10.10.2024 № 4015-IX, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, та підвищено ставку військового збору з 1,5% до 5%. На переконання відповідача, ставка військового збору у розмірі 1,5% застосовується виключно до осіб, які є діючими військовослужбовцями на момент проведення розрахунку. Оскільки на момент виконання рішення суду позивач був звільнений зі служби, застосування ставки 5% є правомірним. Щодо виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб вказано, що виплата сум грошового забезпечення позивачу здійснювалась на виконання рішень суду, в яких на відповідача не покладено прямого обов`язку з її виплати. Утримана сума 84 523,52 грн під час виконання рішень суду обумовлена тим, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі № 280/7319/24 позивачу нараховано та виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 3834,95 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 05.11.2021. Водночас рішенням того ж суду від 03.10.2024 у справі № 280/7616/24 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 05.11.2021 із застосуванням оновленого прожиткового мінімуму. Посилаючись на п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, та Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідач наголосив, що у місяці підвищення посадового окладу сума індексації має зменшуватися на розмір підвищення доходу. Відтак, на думку відповідача, одночасна виплата перерахованого (підвищеного) грошового забезпечення та повної суми індексації за один і той самий період суперечить законодавству та створює ризики незаконних витрат державних коштів. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та звільнений наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.10.2021 № 617 відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) та виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 05.11.2021 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.11.2021 № 211.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі № 280/7616/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 05.11.2021 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премії), в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 05.11.2021 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премії), в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021 рік у кількості 8 календарних днів, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2021 рік у кількості 98 календарних днів, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі № 280/7319/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 05.11.2021 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 3834,95 грн в місяць.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.11.2021 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 у фіксованій величині 3834,95 грн в місяць, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

26.03.2026 командиром Військової частини НОМЕР_2 видано наказ № 18/од «Про розрахунок коштів на виконання судових рішень», відповідно до додатка до якого на виконання рішення суду у справі № 280/7616/24 ОСОБА_1 нараховано 110 016,44 грн, з яких 27.03.2026 виплачено 84 712,66 грн.

На виконання рішення суду у справі № 280/7319/24 ОСОБА_1 нараховано 241 645,45 грн, з яких 27.03.2026 виплачено 219 559,06 грн.

Листом від 20.04.2026 № 681/185/10/36/535/пс відповідач повідомив позивача про порядок проведеного нарахування та надав розрахунки, згідно яких вбачаються наступні обставини.

При виконанні рішення у справі № 280/7616/24 з нарахованої суми перерахунку грошового забезпечення (110 016,44 грн) утримано податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) за ставкою 18% у розмірі 19 802,96 грн без подальшого нарахування та виплати щомісячної грошової компенсації сум ПДФО відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

З нарахованого доходу утримано військовий збір за ставкою 5% у розмірі 5 500,82 грн замість ставки 1,5% у розмірі 1 650,25 грн.

Під час проведення розрахунку на виконання рішення у справі № 280/7616/24 відповідач здійснив не здійснив нарахування індексації грошового забезпечення за кожен місяць 2020 року (на суму 42 564,21 грн) та 2021 року (на суму 41 959,31 грн) на суми виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення суду у справі № 280/7319/24, унаслідок чого загальна сума утримання склала 84 523,52 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, а також утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченої йому на виконання рішення суду, утримання суми грошового забезпечення у розмірі 84 523,52 грн, звернувся з цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Пунктом 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком № 44.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених положень Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема військовослужбовцями, а також особами, звільненими із служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою-розрахунком, при нарахуванні позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідачем утримано податок з доходів фізичних осіб без його компенсації відповідно до вимог Порядку № 44.

Верховний Суд у постанові від 17.12.2024 у справі № 380/25141/23 зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, є складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, а спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації, стосується заробітної плати військовослужбовця.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 380/6777/24, згідно з якими кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Вказане в сукупності спростовує доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації податку на доходи фізичних осіб із суми компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача по утриманню з суми компенсації втрати частини доходів податку на доходи фізичних осіб без його компенсації є протиправними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, від 25.06.2020 у справі № 825/761/17 та від 29.07.2020 у справі № 814/142/17.

Водночас, у рішенні суд не визначає конкретну суму недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення суду, оскільки це відноситься до повноважень відповідача.

Щодо утримання відповідачем військового збору у розмірі 5% від сум грошового забезпечення, виплачених на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/7319/24, № 280/7616/24 суд зазначає наступне.

При математичному розрахунку суми утриманого військового збору у довідці-розрахунку вбачається, що відповідачем утримувалось 5% від сум грошового забезпечення, виплачених на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/7319/24, № 280/7616/24.

З приводу вищезазначеного судом враховується, що відповідно до підпункту 16-1 пункту 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України в редакції, чинній до внесення до нього змін згідно Закону України від 10.10.2024 № 4015-IX, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

В свою чергу, відповідно до підпункту 16-1 пункту 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України в редакції, чинній після внесення до нього змін згідно Закону України від 10.10.2024 № 4015-IX, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є: 1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; 2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; 3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів). Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-IX. Об`єктом оподаткування збором є: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Ставка збору становить: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу; 4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-IX”, ставка збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.

У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Поряд з цим, суд зауважує, що згідно з приписами пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Таким чином, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Враховуючи приписи вищезазначених норм податкового законодавства, суд зауважує, що відповідачем протиправно утримано військовий збір у розмірі 5% замість 1,5 % від суми доходу, оскільки виплата доходу стосувалась податкового періоду до 01.12.2024 та не залежить від фактичної виплати.

Таким чином, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 % військового збору (5% замість 1,5%) від сум грошового забезпечення виплаченого на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/7319/24, № 280/7616/24.

При цьому, суд зазначає, що відсутність у позивача статусу військовослужбовця на день виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду не дає підстав для утримання з нього військового збору у розмірі 5%, оскільки саме дії відповідача призвели до виплати позивачеві такого грошового забезпечення вже після звільнення з військової служби та, як наслідок, після втрати статусу військовослужбовця.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% від сум грошового забезпечення на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/7319/24, № 280/7616/24, є протиправними.

Водночас, у рішенні суд не визначає конкретну суму недоотриманого грошового забезпечення у вигляді надмірно утриманого військового збору у розмірі 3,5% від суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішень суду, оскільки це відноситься до повноважень відповідача.

Щодо відрахування відповідачем сум індексації грошового забезпечення у розмірі 84 523,52 грн на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/7319/24, № 280/7616/24 за період з січня 2020 року по листопад 2021 року суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно із вимогами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного рішення суду порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти нову позовну заяву.

З резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі № 280/7319/24 вбачається, що відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача в повному розмірі за період з 01.03.2018 по 05.11.2021 у фіксованій величині 3834,95 грн в місяць з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач, у свою чергу, з мотивів одночасного виконання рішення суду у справі № 280/7616/24 та підвищення у зв`язку з цим розмірів грошового забезпечення за період з січня 2020 року по листопад 2021 року, не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у сумі 84 523,52 грн за цей період.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, не усуває юридичного конфлікту, а створює передумови для виникнення нової спірної ситуації, не відповідає об`єкту порушеного права, оскільки шляхом розгляду позовних вимог в межах іншої справи неможливо захистити чи відновити порушене право позивача на виконання судового рішення, яке вже набрало законної сили. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки таким чином порушуються процесуальні норми КАС України.

У зв`язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги в цій частині щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі № 280/7319/24, то відповідно, ним неправильно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно, позовні вимоги, заявлені до відповідача в цій частині, задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат в частині судового збору не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб із сум грошового забезпечення, виплачених ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду 03.10.2024 у справі №280/7616/24.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду 03.10.2024 у справі № 280/7616/24, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з сум грошового забезпечення, виплачених ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду 03.10.2024 у справі № 280/7616/24, від 11.10.2024 у справі № 280/7319/24.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) недоотримане грошове забезпечення у вигляді надмірно утриманого військового збору у розмірі 3,5% від суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду 03.10.2024 у справі №280/7616/24, від 11.10.2024 у справі №280/7319/24, з урахуванням виплачених сум.

6. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 03.11.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко