Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №240/27614/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/27614/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Куденков К.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

установив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 на виконання судових рішень у справі №240/932/26 належних йому за період проходження військової служби сум із утриманням військового збору за ставкою 5 відсотків замість належної ставки 1,5 відсотка, а також щодо утримання податку на доходи фізичних осіб без здійснення рівноцінної та повної компенсації суми такого податку;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 всіх виплат, проведених на виконання судових рішень у справі №240/932/26 із застосуванням ставки військового збору 1,5 відсотка замість 5 відсотків, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 виплат із урахуванням вимог пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, шляхом виплати рівноцінної та повної компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих із виплат, право на які позивач набув за рішеннями суду у справі №240/932/26;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо включення до оподатковуваного доходу ОСОБА_1 та утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору із суми 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, присуджених на користь позивача рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі №240/932/26;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок присуджених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8 000,00 грн без утримання з них податку на доходи фізичних осіб та військового збору та виплатити позивачу недоотриману внаслідок такого утримання частину присуджених судових витрат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано докази.

На обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача з утримання сум 18% ПДВФ та 5 % військового збору з сум, виплачених за рішенням суду позивач вважає неправомірними. Право позивача на відповідні виплати виникло саме у зв`язку з проходженням ним військової служби, а їх виплата лише у 2026 році обумовлена виключно попередньою протиправною бездіяльністю відповідача, що встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що розрахунок з позивачем згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 240/932/26, яке набрало законної сили було проведено коли ОСОБА_1 вже не мав статусу військовослужбовця.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому просить доводи відзиву Військової частини НОМЕР_2 відхилити як необґрунтовані та такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.

Також позивач надав заяву, якою просить стягнути з Військової частини НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідач надав заяву, якою просить відмовити в задоволені заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 240/932/26 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період служби з 10.08.2016 по 10.08.2019 відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період служби з 10.08.2016 по 10.08.2019 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, за цінами предметів обмундирування, визначеними Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 01.01.2019 року. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період служби з 10.08.2016 по 10.08.2019 та компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки по день фактичної виплати таких сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також указаним рішенням суду стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року - без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

У рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 240/932/26 зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби, а саме: у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 10.08.2016 по 10.09.2017; у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) з 11.09.2017 по 10.09.2018; у військовій частині НОМЕР_2 (далі - відповідач) з 12.09.2018 по 10.08.2019. Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону ДПСУ від 10.08.2019 №233-ОС позивач звільнений з військової служби з 10.08.2019 у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

Згідно з довідкою-розрахунком Військової частини НОМЕР_2 від 27.07.2026 № 1090 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі № 240/932/26 відповідачем нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період служби з 10.08.2016 по 10.08.2019 у розмірі 6763,00 грн та компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки у розмірі 4639,06 грн. Також нараховано 8000,00 на відшкодування витрат на правничу допомогу. Усього нараховано 19402,05 грн. Водночас утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 3492,37 грн та військовий збір у розмірі 970,10 грн за ставкою 5 %. До виплати 14939,58 грн.

Також у вказаній довідці наведені відомості про нарахування 8874,71 грн компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, сума без податків 6833,52 грн, та про нарахування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно 65989,42 грн, сума без податків 4687,43 грн.

Указані кошти зараховані позивачу 16.07.2026 після утримання ПДФО та військового збору.

Згідно з пп. 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, було передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, у чинній редакції, передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п. 2 - п. 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З наведених приписів законодавства випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами, які зазначені в пункті 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують указаних осіб за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Та обставина, що на момент виплати грошового забезпечення (на виконання рішення суду) позивач був звільнений зі служби - не впливає на його право на спірну компенсацію, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплату позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 812/1048/17 та від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17.

Отже, позивач має право на грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб утриманих із виплаченого на виконання судового рішення у справі №240/932/26 грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Так, відповідно до Закону України № 4015-IX від 10.10.2024 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1.5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, Законом України № 4113 від 04.12.2024 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України ставка збору становить: для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені Законом України № 4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1.5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пп. 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, ставка збору становила 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, до доходу позивача має застосовуватись ставка військового збору в розмірі 1.5 відсотка.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% є протиправними.

За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3.5% військового збору з виплачених позивачу сум.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пп. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України визначено, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частинами 1 і 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, відшкодування відповідачем позивачу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, не є доходом у розумінні наведеного законодавства.

Відтак відповідач безпідставно нараховано ПДФО та військовий збір на відшкодовані за судовими рішеннями 8000,00 грн правничої допомоги.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

До суду надана копія договору про надання правничої допомоги № 27/25 від 05.11.2025, який укладено між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Матвійчук Н.Є.

Згідно з п. 4.3 указаного договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору

У додатковій угоді б/н від 12.08.2026 до договору № 27/25 від 05.11.2025зазначено, що адвокат приймає на зобов`язання з надання Клієнту юридичних послуг щодо визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 на виконання судових рішень у справі №240/932/26 належних йому за період проходження військової служби сум. Гонорар адвоката за надані юридичні послуги складає 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.

У квитанції до прибуткового касового ордера № 27/7 від 01.09.2026 зазначено, що адвокат прийняла від позивача 20000,00 грн.

В акті наданих послуг від 01.09.2026 до договору № 27/25 від 05.11.2025 зазначені наступні послуги: усне консультування з вивченням документів Клієнта - 1000,00 грн; ознайомлення з архівними відомостями про грошове забезпечення Клієнта -1000,00 грн; ознайомлення з судовою практикою Верховного Суду з предмету оскарження - 1 000,00 грн; складання та направлення до суду позовної заяви - 10 000,00 грн; складання та направлення до суду відповіді на відзив військової частини НОМЕР_2 у справі № 240/27614/26 5000,00 грн; складання та направлення до суду заперечень на клопотання військової частини НОМЕР_2 про зменшення витрат у справі № 240/27614/26 - 2000,00 грн.

Водночас у заяві від 21.09.2026 відповідач зазначив, що договір не містить відомостей щодо надання адвокатом Матвійчук Н.Є. правничої допомоги при розгляді справи № 240/27614/26. Вважає, що надані послуги були здійснені не на договірний основі, що заборонено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому оплата за такі послуги не може бути компенсована за правилами розподілу судових витрат. Адвокатом не зроблено розрахунку адвокатських послуг, та в акті не зазначено, скільки він витратив часу на надання кожної із зазначених послуг, оскільки це має значення для вирішення вартості кожної із послуг окремо, а тому сума послуг необґрунтовано завищена та не співмірна із складністю справи та виконаній адвокатом роботи (наданим послугам), не співмірна часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг)та обсягу наданих адвокатом послуг. Відповідач оцінивши усі необхідні аспекти: предмет спору, складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт у цій справі вважає, що витрати на правничу допомогу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22.11.2019 (справа №810/1502/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд звертає увагу на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) де вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі № 240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п`ята статті 134 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 810/3213/16 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд звертає увагу на те, що до позовної заяви не надавалися архівні відомості про грошове забезпечення позивача. Також акт наданих послуг складено 01.09.2026, тобто до подання відповідачем заяви від 21.09.2026 щодо судових витрат.

На переконання суду заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із спором, що розглядався, оскільки предмет спору не є складним, містить лише один епізод спірних відносин, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Крім того варто врахувати, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження без участі сторін.

З урахуванням наведеного, суд при визначенні суми відшкодування дійшов висновку про присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 на виконання судових рішень у справі №240/932/26 належних йому сум із утриманням військового збору за ставкою 5 відсотків замість належної ставки 1,5 відсотка, а також щодо утримання податку на доходи фізичних осіб без здійснення рівноцінної та повної компенсації суми такого податку.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 виплат, проведених на виконання судових рішень у справі №240/932/26 із застосуванням ставки військового збору 1,5 відсотка замість 5 відсотків (окрім витрат на професійну правничу допомогу ), з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 виплат із урахуванням вимог пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, шляхом виплати рівноцінної та повної компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих із виплат, право на які позивач набув за рішеннями суду у справі №240/932/26.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо включення до оподатковуваного доходу ОСОБА_1 та утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору із суми 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, присуджених на користь позивача рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі №240/932/26.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок присуджених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8 000,00 грн без утримання з них податку на доходи фізичних осіб та військового збору та виплатити позивачу недоотриману внаслідок такого утримання частину присуджених судових витрат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Повне рішення суду складено 3 листопада 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.О. Куденков

03.11.26