Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №240/13491/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: плати за землю

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №240/13491/26

Суддя: Липа Володимир Анатолійович

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/13491/26

категорія 111031200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

І. Зміст позовних вимог, заперечень відповідача та процесуальний рух справи

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі — відповідач, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 березня 2026 року форми «Ф»:

1) № 29556-2409-0603-UA18020010000059904 на суму 139 619,69 грн;

2) № 29557-2409-0603-UA18020010000059904 на суму 10 426,67 грн;

3) № 29558-2409-0603-UA18020010000059904 на суму 55 470,34 грн;

4) № 29559-2409-0603-UA18020010000059904 на суму 17 628,70 грн;

5) № 29560-2409-0603-UA18020010000059904 на суму 51 683,58 грн;

6) № 29561-2409-0603-UA18020010000059904 на суму 26 771,64 грн;

7) № 29562-2409-0603-UA18020010000059904 на суму 37 306,77 грн;

8) № 29563-2409-0603-UA18020010000059904 на суму 54 121,83 грн;

9) № 29564-2409-0603-UA18020010000059904 на суму 14 497,18 грн,

а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 075,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваними рішеннями їй як фізичній особі неправомірно нараховано податкове зобов`язання з орендної плати за дев`ять земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 209,7283 га, розташованих на території Андрушівської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області. Позивач зазначає, що земельні ділянки були отримані нею в оренду на підставі договорів від 20.10.2014 з єдиною спеціальною метою — для ведення фермерського господарства. На виконання вимог Закону України «Про фермерське господарство» позивачем було створено юридичну особу — Фермерське господарство «Агрісем» (код ЄДРПОУ 39476308), а земельні ділянки передано господарству в суборенду з державною реєстрацією речового права суборенди. Відтак з моменту державної реєстрації фермерського господарства саме воно є фактичним і юридичним землекористувачем, використовує зазначені землі у своїй господарській діяльності та самостійно несе обов`язки платника податків. Позивач наголошує, що нарахування орендної плати фізичній особі за наявності діючого фермерського господарства призводить до подвійного оподаткування однієї і тієї ж земельної ділянки та суперечить усталеній практиці Верховного Суду.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху. 16 квітня 2026 року позивач усунув виявлені недоліки шляхом сплати судового збору та надання уточненої позовної заяви.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

08 травня 2026 року від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Контролюючий орган посилається на норми статей 269, 270, 287, 288 Податкового кодексу України (далі — ПК України) та стверджує, що підставою для нарахування орендної плати є договір оренди землі, а платником є орендар, визначений цим договором. Оскільки за первинними договорами оренди від 20.10.2014 орендарем є фізична особа ОСОБА_1 , а змін до договорів щодо заміни орендаря на фермерське господарство не вносилося, податковий орган вважає, що передача землі в суборенду ФГ «Агрісем» не звільняє позивача від обов`язку сплачувати орендну плату як сторону договору оренди. З огляду на це податкові повідомлення-рішення відповідач вважає законними та обґрунтованими.

Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 09 червня 2026 року без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача — Фермерське господарство «Агрісем».

У судовому засіданні 30 червня 2026 року представники сторін не заперечували проти переходу до розгляду справи у порядку письмового провадження. Суд, порадившись на місці, ухвалив перейти до розгляду справи по суті у письмовому провадженні.

ІІ. Встановлені судом фактичні обставини справи та досліджені докази

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20 жовтня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області (орендодавець) та громадянкою України ОСОБА_1 (орендар) було укладено дев`ять договорів оренди землі щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Андрушівського району (на даний час — Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області), а саме:

1) договір № 404/6 — земельна ділянка площею 26,856 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0146, строк дії 49 років;

2) договір № 405/6 — земельна ділянка площею 27,8368 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0143, строк дії 49 років;

3) договір № 406/6 — земельна ділянка площею 12,42 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0145, строк дії 49 років;

4) договір № 407/6 — земельна ділянка площею 18,47 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0144, строк дії 49 років;

5) договір № 408/6 — земельна ділянка площею 68,2222 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0147, строк дії 49 років;

6) договір № 409/6 — земельна ділянка площею 24,741 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0142, строк дії 49 років;

7) договір № 410/6 — земельна ділянка площею 15,404 га, кадастровий номер 1820380400:03:000:0357, строк дії 49 років;

8) договір № 411/6 — земельна ділянка площею 6,8757 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0140, строк дії 49 років;

9) договір № 412/6 — земельна ділянка площею 8,9026 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0141, строк дії 49 років.

Загальна площа вказаних земельних ділянок становить 209,7283 га. Пунктами 1 та 15 зазначених договорів оренди визначено, що земельні ділянки передаються орендареві в оренду виключно з цільовим призначенням: «для ведення фермерського господарства».

Право оренди за вказаними договорами було зареєстроване за громадянкою ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 жовтня 2014 року.

04 листопада 2014 року відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» було здійснено державну реєстрацію юридичної особи — Фермерського господарства «Агрісем» (код ЄДРПОУ 39476308; місцезнаходження: 13414, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Антопіль, вул. Миру, 1). Засновником та членом зазначеного фермерського господарства є Кучеренко Ніла Михайлівна.

01 грудня 2014 року між ОСОБА_1 (орендар) та Фермерським господарством «Агрісем» (суборендар) було укладено договори суборенди зазначених дев`яти земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Право суборенди на користь ФГ «Агрісем» зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зазначені земельні ділянки безперервно використовуються виключно ФГ «Агрісем» для товарного сільськогосподарського виробництва. Фермерське господарство «Агрісем» перебуває на податковому обліку як платник єдиного податку четвертої групи (сільськогосподарські товаровиробники), самостійно декларує площі оброблюваних земельних ділянок та сплачує відповідні податки і збори до бюджету.

Незважаючи на це, Головне управління ДПС у Житомирській області на підставі інформації Андрушівської міської ради 11 березня 2026 року винесло щодо фізичної особи ОСОБА_1 дев`ять податкових повідомлень-рішень форми «Ф»:

1) № 29556-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік у розмірі 139 619,69 грн (за ділянку площею 68,2222 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0147);

2) № 29557-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік у розмірі 10 426,67 грн (за ділянку площею 6,8757 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0140);

3) № 29558-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік у розмірі 55 470,34 грн (за ділянку площею 27,8368 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0143);

4) № 29559-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік у розмірі 17 628,70 грн (за ділянку площею 8,9026 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0141);

5) № 29560-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік у розмірі 51 683,58 грн (за ділянку площею 24,7410 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0142);

6) № 29561-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік у розмірі 26 771,64 грн (за ділянку площею 12,4200 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0145);

7) № 29562-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік у розмірі 37 306,77 грн (за ділянку площею 18,4700 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0144);

8) № 29563-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік у розмірі 54 121,83 грн (за ділянку площею 26,8560 га, кадастровий номер 1820380400:02:000:0146);

9) № 29564-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік у розмірі 14 497,18 грн (за ділянку площею 15,4040 га, кадастровий номер 1820380400:03:000:0357).

Загальна сума податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік, нарахованого позивачу оскаржуваними рішеннями, склала 407 526,46 грн.

Вважаючи зазначені рішення контролюючого органу протиправними, позивач оскаржила їх до суду.

ІІІ. Джерела права, судова практика та мотиви суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких норм матеріального права та правових позицій Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Підпунктом 14.1.147 цієї ж статті визначено, що плата за землю — обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а платником згідно з пунктом 288.2 цієї статті є орендар земельної ділянки.

Водночас правовий статус земель, що надаються громадянам для ведення фермерського господарства, має спеціальне правове регулювання, визначене нормами Земельного кодексу України та Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі — Закон № 973-IV).

За змістом статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або в оренду для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, фізичній особі — громадянину саме з метою створення такого господарства.

Згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Після державної реєстрації фермерське господарство діє на основі статуту, має статус юридичної особи та набуває правосуб`єктності.

За приписами статті 12 Закону № 973-IV до складу земель фермерського господарства входять, зокрема, земельні ділянки, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що отримання громадянином в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства» є спеціальною процедурою, спрямованою на подальшу реєстрацію та діяльність фермерського господарства як суб`єкта аграрного підприємництва. Метою оренди є не особисті побутові потреби громадянина, а створення матеріально-технічної та земельної бази для виробничої діяльності фермерського господарства.

Правове питання щодо визначення належного орендаря та платника орендної плати за земельні ділянки, надані громадянину для ведення фермерського господарства, після створення ним юридичної особи неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 707/2210/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18, від 12 травня 2020 року у справі № 926/2072/19 та від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 сформулювала сталий та обов`язковий висновок про те, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним статусу юридичної особи обов`язки землекористувача (орендаря) земельної ділянки переходять до створеного фермерського господарства в силу закону. Відтак саме фермерське господарство, а не громадянин-засновник, є суб`єктом земельних відносин та реальним землекористувачем відповідної ділянки.

Розвиваючи зазначену правову доктрину безпосередньо у сфері податкових правовідносин щодо плати за землю, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2024 року у справі № 320/6885/23 (провадження № К/990/8601/24) сформував однозначну правову позицію, згідно з якою у разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб`єктом правовідносин оренди землі, наданої засновнику, а тому саме воно має нести податкові обов`язки щодо нарахування та сплати орендної плати. Верховний Суд зазначив, що практика податкових органів щодо пред`явлення вимог про сплату орендної плати до фізичної особи-засновника за наявності діючого фермерського господарства веде до неправомірного подвійного оподаткування, порушує принцип справедливості та підлягає безумовній судовій корекції.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19. У справі № 400/1730/19 судом касаційної інстанції досліджувались інші фактичні обставини, за яких земельна ділянка взагалі не була належним чином юридично оформлена в користування фермерського господарства. Натомість у справі, що розглядається, між орендарем ОСОБА_1 та створеним нею ФГ «Агрісем» 01 грудня 2014 року було укладено договори суборенди всіх спірних земельних ділянок, а право суборенди офіційно зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. До того ж висновки, викладені у постанові КАС ВС від 19 вересня 2024 року у справі № 320/6885/23, є найбільш свіжими, прийнятими з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду та підлягають першочерговому врахуванню відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Матеріалами справи доведено, що ФГ «Агрісем» використовує орендовані земельні ділянки площею 209,7283 га у своїй статутній діяльності як платник єдиного податку четвертої групи, подає відповідні податкові декларації та самостійно сплачує передбачені законом платежі до місцевого бюджету.

За таких умов визначення контролюючим органом податкового зобов`язання з орендної плати за 2026 рік фізичній особі ОСОБА_1 щодо тих самих земельних ділянок є протиправним, призводить до штучного подвійного нарахування обов`язкових платежів та суперечить нормам Податкового кодексу України і Закону України «Про фермерське господарство».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) і «Серков проти України» (заява № 39766/05), стягнення податків і зборів суб`єктом владних повноважень визнається виправданим лише за умови передбачуваності, послідовності та ясності правового регулювання. Застосування контролюючим органом механізму подвійного нарахування податкового обов`язку за використання одного й того самого майнового ресурсу покладає на громадянина надмірний індивідуальний тягар, що порушує гарантії статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 11 березня 2026 року форми «Ф» винесені всупереч нормам чинного законодавства, без урахування фактичних обставин справи та правових позицій Верховного Суду, а тому підлягають скасуванню в повному обсязі.

ІV. Висновки суду та розподіл судових витрат

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4 075,26 грн згідно з квитанцією від 14.04.2026 № 2618298071.1. Зазначена сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003 РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фермерського господарства «Агрісем», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 11 березня 2026 року форми «Ф»:

- № 29556-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 139 619,69 грн;

- № 29557-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 10 426,67 грн;

- № 29558-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 55 470,34 грн;

- № 29559-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 17 628,70 грн;

- № 29560-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 51 683,58 грн;

- № 29561-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 26 771,64 грн;

- № 29562-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 37 306,77 грн;

- № 29563-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 54 121,83 грн;

- № 29564-2409-0603-UA18020010000059904 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати у розмірі 14 497,18 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 075 (чотири тисячі сімдесят п`ять) гривень 26 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

03.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua