Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №240/25410/26
Суддя: Леміщак Дмитро Михайлович
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/25410/26
категорія 111030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юпіджі" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Юпіджі" із позовною заявою, в якій з урахуванням зменшених позовних вимог просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.06.2026 за № 000115010702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 1393683,75 грн, із них податкове зобов`язання 1114947,00 грн та штрафна санкція 278736,75 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.06.2026 за № 000115040702 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 60000,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.06.2026 за № 000115000702 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 2741666,25 грн, із них податкове зобов`язання 2193333,00 грн та штрафна санкція 548333,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.04.2024 по 31.12.2025, за результатами якої складено акт від 17.04.2026 за № 7043/06-30-07-02/38862560. На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.06.2026 за № 000115010702, № 000115000702 та № 000115040702. Позивач не погоджується із висновками контролюючого органу щодо заниження доходів на суму сплачених штрафів за порушення правил дорожнього руху автомобілями, переданими в оренду, оскільки такі кошти не перевиставлялися наймачу, а фінансовий результат було відкориговано у додатку РІ до декларації з податку на прибуток із сплатою відповідного податку. Позивач зазначає про повну реальність господарських операцій із контрагентом ТОВ "Промбуд Строй" щодо виконання будівельних робіт та послуг комплексної геодезії у місті Дніпро по проспекту Слобожанському, 32, що підтверджено належними первинними документами, податковими накладними в ЄРПН, формами КБ-2в та КБ-3, а також введенням об`єкта в експлуатацію 25.11.2024 на підставі сертифіката № ІУ123241112604. Стосовно взаємовідносин з ПП "Укрпалетсистем" позивач вказує на фактичне отримання юридичних, бухгалтерських та інших аутсорсингових послуг згідно з договором від 01.01.2024 за № 10/2024 та додатковою угодою від 01.02.2024, наявність детальних звітів і актів надання послуг, а також реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 06.08.2026, відповідач зазначив, що висновки акта перевірки від 17.04.2026 за № 7043/06-30-07-02/38862560 є обґрунтованими та прийнятими відповідно до норм чинного законодавства. Відповідач вказує, що позивач занизив доходи на суму коштів, перерахованих за порушення правил дорожнього руху автомобілями, переданими в оренду за договорами найму, оскільки згідно з умовами таких договорів наймач зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу. Стосовно взаємовідносин із ТОВ "Промбуд Строй" відповідач зазначає про відсутність у контрагента необхідних трудових ресурсів та сертифікованих інженерів-геодезистів, виконання робіт іншими суб`єктами господарювання, наявність відкритих кримінальних проваджень, зокрема № 42024000000000539 та № 761/44546/25, а також недоліки в оформленні актів приймання-передачі виконаних робіт, які не містять детального опису господарських операцій. Щодо взаємовідносин із ПП "Укрпалетсистем" відповідач вказує на відсутність звітності виконавця під час перевірки, наявність у власному штаті позивача працівників відповідної кваліфікації для виконання таких завдань, а також відсутність у позивача власної техніки у господарській діяльності. На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У додаткових поясненнях від 10.08.2026 позивач, не погоджуючись з доводами відзиву, наполягає на тому що відповідач не навів заперечень проти конкретних доводів позову, не дослідив документи, подані разом із запереченнями на акт перевірки, і використав дані кримінальних проваджень щодо контрагента як єдиний доказ нереальності операцій.
У підготовчому засіданні, призначеному на 04.08.2026, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 01.09.2026.
Протокольною ухвалою суду від 01.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та акті перевірки.
У зв`язку з відсутністю заперечень сторін 29.09.2026 судом постановлено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, яку внесено до протоколу судового засідання.
У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 27.07.2026 по 31.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці, а у період з 21.09.2026 по 25.09.2026 - на курсах підтримання кваліфікації суддів.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпіджі" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.02.2014 за № 13061020000001911 (код ЄДРПОУ 38862560) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Житомирській області. Основним видом економічної діяльності підприємства за КВЕД 68.20 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Між ПП "Укрпалетсистем" (наймач) та ТОВ "Юпіджі" (наймодавець) укладено договори найму (оренди) транспортних засобів від 24.06.2017 № Т-2017, від 09.07.2022 № 01-2022 та від 01.07.2025 № 01-2025. Відповідно до пункту 3.2 зазначених договорів наймач несе всі витрати, пов`язані з використанням транспортних засобів, у тому числі зі сплатою податків та інших платежів.
Між ТОВ "Юпіджі" (замовник) та ТОВ "Промбуд Строй" (виконавець, код ЄДРПОУ 43165859) укладено договір про надання послуг з розробки проектної документації від 17.07.2024 № 1707ПС щодо виконання загальнобудівельних робіт, комплексної геодезії ділянки та підземних робіт за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 32. На виконання умов даного договору складено акти приймання-передачі виконаних робіт у липні - листопаді 2024 на загальну суму 11000000,00 грн (у тому числі ПДВ - 1833333,36 грн), акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 24.07.2024, від 12.11.2024, від 26.11.2024 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 від 24.07.2024, від 12.11.2024, від 26.11.2024. Також виконано Науково-технічний звіт з інженерно-геологічних вишукувань № 15/24-01 та Технічний звіт з топографо-геодезичних робіт зі зйомки території. Виконавцем виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 18.07.2024 № 72, від 22.07.2024 № 89, від 24.07.2024 № 115, від 30.07.2024 № 163, від 07.08.2024 № 32, від 21.08.2024 № 161, від 02.09.2024 № 5, від 12.09.2024 № 100, від 01.10.2024 № 1, від 18.10.2024 № 167, від 12.11.2024 № 108 та від 26.11.2024 № 333. Головним інспектором будівельного нагляду ДІАМ України Мікульською І.Г. 25.11.2024 видано сертифікат про прийняття об`єкта в експлуатацію № ІУ123241112604 щодо збудованого АЗК з пунктом сервісного обслуговування за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 32. Право власності зареєстровано 04.12.2024 (номер запису 57932672, витяг з ДРРП від 10.12.2024).
Між ТОВ "Юпіджі" (замовник) та ПП "Укрпалетсистем" (виконавець, код ЄДРПОУ 32285225) укладено Договір про надання аутсорсингових послуг від 01.01.2024 № 10/2024 та Додаткову угоду від 01.02.2024 № 1 із змінами до Детального опису аутсорсингових послуг (Додаток № 1) щодо надання юридичних, бухгалтерських, кадрових, ІТ-послуг, закупівель та послуг механіка із щомісячною вартістю 120000,00 грн з ПДВ. На виконання умов договору у період з квітня 2024 по грудень 2025 щомісячно складалися акти про надання аутсорсингових послуг (від 30.04.2024 № ЦБ-582, від 31.05.2024 № ЦБ-758, від 30.06.2024 № ЦБ-919, від 31.07.2024 № ЦБ-1257, від 31.08.2024 № ЦБ-1395, від 30.09.2024 № ЦБ-1567, від 31.10.2024 № ЦБ-1859, від 30.11.2024 № ЦБ-2023, від 31.12.2024 № ЦБ-2178, від 31.01.2025 № 81, від 28.02.2025 № 217, від 31.03.2025 № 370, від 30.04.2025 № 630, від 31.05.2025 № 781, від 30.06.2025 № 937, від 30.07.2025 № 1233, від 31.08.2025 № 1402, від 30.09.2025 № 1557, від 31.10.2025 № 1843, від 30.11.2025 № 1990, від 31.12.2025 № 2133) та виписувалися й реєструвалися в ЄРПН відповідні податкові накладні (від 30.04.2024 № 14743, від 31.05.2024 № 15117, від 30.06.2024 № 19071, від 31.07.2024 № 18883, від 31.08.2024 № 15173, від 30.09.2024 № 18778, від 31.10.2024 № 19505, від 30.11.2024 № 20658, від 31.12.2024 № 19610, від 31.01.2025 № 17846, від 28.02.2025 № 21972, від 31.03.2025 № 23067, від 30.04.2025 № 26153, від 31.05.2025 № 26619, від 30.06.2025 № 22852, від 31.07.2025 № 24773, від 31.08.2025 № 25254, від 30.09.2025 № 25326, від 31.10.2025 № 28450, від 30.11.2025 № 28242, від 31.12.2025 № 31636) на загальну суму 2 100000,00 грн (у тому числі ПДВ - 420000,00 грн).
На підставі наказу від 09.03.2026 № 600-п та направлень від 19.03.2026 № 1229, № 1230, № 1231, № 1232 посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Юпіджі" за період з 01.04.2024 по 31.12.2025 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 17.04.2026 № 7043/06-30-07-02/38862560, який вручено позивачу 28.04.2026. В акті перевірки контролюючий орган зробив висновки про заниження податку на прибуток у сумі 1114947,00 грн, заниження податку на додану вартість у сумі 2203429,00 грн та завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2025 у сумі 61561,00 грн.
ТОВ Юпіджі" 11.05.2026 подало заперечення № 297 (вх. ГУ ДПС № 19123/6 ЕКППю) на акт перевірки від 17.04.2026 № 7043/06-30-07-02/38862560 разом із додатковими первинними та бухгалтерськими документами.
Листом від 25.05.2026 № 14598/6/06-30-07-02 "Про розгляд заперечення" Головне управління ДПС у Житомирській області повідомило про залишення заперечень без задоволення, а висновків акта перевірки - без змін.
На підставі акта перевірки Головне управління ДПС у Житомирській області 01.06.2026 прийняло податкові повідомлення-рішення (далі також ППР):
- № 000115010702 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1393683,75 грн (основне зобов`язання - 1114947,00 грн, штрафна санкція 25% - 278736,75 грн);
- № 000115000702 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2754286,25 грн (основне зобов`язання - 2203429,00 грн, штрафна санкція 25% - 550 857,25 грн);
- № 000115040702 (форма "В4"), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 61561,00 грн.
ТОВ "ЮПІДЖІ" 04.06.2026 подало скаргу № 402 (вх. ДПС № 4367/С/6) до Державної податкової служби України про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України 15.07.2026 прийняла рішення № 18647/6/99-00-06-01-01-06 (отримано позивачем в електронному кабінеті 15.07.2026), яким податкові повідомлення-рішення від 01.06.2026 № 000115010702, № 000115000702, № 000115040702 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 01.06.2026 № 000115010702 (повністю), № 000115000702 (у частині) та № 000115040702 (у частині) протиправними, ТОВ Юпіджі" звернулося до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Приписами п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191).
Підпункт 14.1.231 пов`язує ділову мету (розумну економічну причину) з тим, що господарська операція здійснюється платником у межах його господарської діяльності й спрямована на отримання економічного ефекту у вигляді доходу.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пункт 135.1 статті 135 ПК України закріплює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.
Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Пункти 44.6 та 44.7 статті 44 ПК України визначають наслідки ненадання документів: ненадання платником у встановлені строки документів на підтвердження показників звітності прирівнюється до їх відсутності. Разом із тим абзац 2 пункту 44.6 передбачає, що коли платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за її результатами надає документи, які підтверджують показники податкової звітності й не були надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення.
Пунктом 6 ст. 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено обов`язки суб`єкта стосовно ведення обліку результатів своєї діяльності відповідно до вимог законодавства, а також своєчасного надання податкових декларацій, інших необхідних відомостей для нарахування податків (обов`язкових платежів), сплати податків (обов`язкових платежів), в порядку і в розмірах встановлених законом.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.
Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Статтями 1 та 3 цього Закону передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
Тому будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону № 996-ХІV).
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Проте якщо ж господарська операція фактично не відбулась, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), одним із принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідальність за податкові правопорушення визначають статті 109, 112 і 123 ПК України.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платника податків або його посадових осіб, що призвело до порушення вимог цього Кодексу; діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пункт 109.3 тієї ж статті встановлює, що у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності є встановлення контролюючими органами вини особи.
Стаття 112 визначає загальні умови притягнення до відповідальності, і згідно з її положеннями (пункт 112.7) усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства, трактуються на користь такої особи.
Стаття 123 ПК України диференціює розмір штрафу залежно від форми вини. Пункт 123.1 передбачає штраф у розмірі 10 відсотків суми визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання за діяння, що зумовили таке визначення на підставах, зазначених у пункті 54.3 статті 54; пункт 123.2 встановлює, що ті самі діяння, вчинені умисно, тягнуть за собою штраф у розмірі 25 відсотків; пункт 123.3 - що діяння, передбачені пунктом 123.2, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть штраф у розмірі 50 відсотків.
Отже, застосування штрафу в розмірі 25 відсотків можливе лише за умови, що контролюючий орган довів умисел платника в тому значенні, яке надає цьому поняттю пункт 109.1 статті 109 ПК України, і така умова не може вважатися виконаною автоматично лише тому що контролюючий орган виявив заниження податкового зобов`язання.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (далі - П(С)БО 15), визначає умови визнання та оцінки доходу. Відповідно до пункту 5 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Пункт 7 класифікує визнані доходи за групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пункт 10 передбачає, що дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений її результат, а результат операції вважається таким, що може бути достовірно оцінений, за наявності всіх умов: можливості достовірно оцінити дохід, імовірності надходження економічних вигод, можливості достовірно оцінити ступінь завершеності послуг та витрати, здійснені для їх надання і завершення. Пункт 13 встановлює, що коли дохід від надання послуг не може бути достовірно визначений, він відображається в обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню; пункт 14 - що коли дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує ймовірності відшкодування зазнаних витрат, дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (зареєстровано 19.01.2000 за № 27/4248), визначає порядок визнання витрат та відображення їх у складі витрат звітного періоду, а Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (зареєстровано 18.05.2000 за № 288/4509), - умови визнання об`єкта основних засобів активом, його первісну оцінку, до якої, зокрема, включаються суми, що сплачуються підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (за вирахуванням непрямих податків), та порядок нарахування амортизації.
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (зареєстровано 28.02.2013 за № 336/22868), встановлює вимоги до складання фінансової звітності та якісних характеристик наведеної в ній інформації.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстроване 05.06.1995 за № 168/704), деталізує вимоги до первинних документів: пункт 2.1 відтворює перелік обов`язкових реквізитів, встановлений статтею 9 Закону № 996-XIV, а інші положення, на які посилається акт перевірки, стосуються складання, прийняття до обліку й виправлення первинних документів.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 у справі № 280/5058/18, від 26.02.2020 у справі № 826/1308/18, від 06.05.2020 у справі № 640/4687/19. Схожі за змістом висновки викладені й у постановах Верховного Суду, на які посилається Позивач у касаційній скарзі, від 19.10.2023 у справі № 160/5256/19, від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а, від 01.02.2023 у справі № 380/9660/21, від 26.06.2018 у справі № 825/3731/15-а, від 19.06.2018 у справі № 806/4988/13-а, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, від 28.02.2018 у справі № 806/1033/17, від 16.10.2020 у справі № 820/2587/15, від 01.02.2023 у справі № 380/9660/21, від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19.
Висновки щодо реального виконання господарської операції, що породжує право платника податків на податковий кредит, зробила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19. Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Велика Палата також відхилила підхід, за яким статус "фіктивного" підприємства виключає легітимність будь-яких його господарських операцій, і підтвердила, що вирішальне значення має дослідження конкретних доказів щодо операцій платника.
Судом встановлено, що відповідач провів щодо позивача документальну планову виїзну перевірку за період з 01.04.2024 по 31.12.2025, за результатами якої склав акт перевірки від 17.04.2026, який позивач отримав 28.04.2026.
Змістовне порівняння сум, наведених у позові, заяві про зменшення позовних вимог, відзиві та акті перевірки, дає змогу з`ясувати структуру спірних донарахувань. Сума податкового зобов`язання з податку на прибуток за ППР № 000115010702 становить 1114947,00 грн, з яких 679903,00 грн припадає на 2024 рік і 435044,00 грн - на 2025 рік, а штрафна санкція у розмірі 278736,75 грн дорівнює 25 відсоткам цієї суми. Із наведених в акті перевірки показників випливає, що ця сума відповідає ставці податку 18 відсотків від суми заниження фінансового результату до оподаткування 6194154 грн, яка складається із 3597627 грн (штрафи за порушення правил дорожнього руху), 496527 грн (амортизаційні відрахування, пов`язані з роботами ТОВ "Промбуд Строй") та 2100000 грн (вартість послуг ПП "Укрпалетсистем").
Сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість за ППР № 000115000702 становить 2203429,00 грн, а штрафна санкція - 550857,25 грн. Позивач оскаржує це ППР у частині 2193333,00 грн податкового зобов`язання та 548333,25 грн штрафу, що разом становить 2741666,25 грн. Сума оскаржуваного податкового зобов`язання складається із 1833333,00 грн (операції з ТОВ "Промбуд Строй") та 360000,00 грн (аутсорсингові послуги ПП "Укрпалетсистем" за квітень 2024 - вересень 2025 року), а решта у розмірі 10096,00 грн - це суми, пов`язані з поверненням попередньої оплати постачальниками та несвоєчасною реєстрацією податкових накладних, які позивач не оспорює; відповідна частина штрафу (2524,00 грн) також не оскаржується. За ППР № 000115040702 від`ємне значення суми ПДВ зменшено на 61561,00 грн, з яких позивач оскаржує 60000,00 грн, що відповідають аутсорсинговим послугам ПП "Укрпалетсистем" за жовтень - грудень 2025 року (три місяці по 20000,00 грн), а 1561,00 грн, пов`язані з поверненням попередньої оплати, не оспорюються.
Суд встановив, що позивач передав ПП "Укрпалетсистем" у користування транспортні засоби за договорами оренди, пунктом 3.2 яких передбачено, що наймач несе всі витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, у тому числі зі сплатою податків та інших платежів. У 2024-2025 роках у виконавчих провадженнях, відкритих за постановами про накладення адміністративних стягнень за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані автоматично, позивач сплатив штрафи, які, за даними акта перевірки, у частині, що стосується орендованих автомобілів, становлять 3597627,17 грн.
Сплату було відображено в обліку записом за дебетом рахунку 948 "Визнані штрафи, пені, неустойки" та кредитом рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті", тобто віднесено до витрат звітного періоду.
Ці суми позивач не перевиставляв наймачу, не включав до доходу від надання послуг і не пред`являв наймачу вимог про їх компенсацію. Контролюючий орган дійшов висновку, що, оскільки відповідно до пункту 3.2 договорів витрати, пов`язані з використанням транспортних засобів, має нести наймач, позивач повинен був відобразити дохід у розмірі сплачених сум, а тому занизив дохід та фінансовий результат до оподаткування.
Позивач заперечує проти цього висновку й стверджує, що, подаючи декларації з податку на прибуток за 2024 та 2025 роки, він збільшив фінансовий результат до оподаткування на всі суми сплачених штрафів у додатку РІ (розділ 3, рядок 3.1.11): у 2024 році - на 3994060 грн, у 2025 році - на 4579687 грн, і сплатив відповідний податок у сумах 718931 грн та 824344 грн. Відповідач у відзиві цих тверджень не спростовує, не наводить розрахунку, який би свідчив про відсутність такого коригування, і не пояснює, чому платник, який не зменшив базу оподаткування на ці витрати, повинен додатково визнати дохід у такому самому розмірі.
Суд виходить із того, що підтверджені декларацією та оборотно-сальдовими відомостями, поданими позивачем, обставини щодо коригування фінансового результату відповідачем не оспорені та вважаються встановленими.
Надаючи правову оцінку цим обставинам, суд зазначає, що відповідач, який стверджує про заниження доходу, повинен довести наявність підстав для визнання доходу за правилами П(С)БО 15 і Закону № 996-XIV. Відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 доходи групуються за видами, серед яких дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, інші операційні, фінансові та інші доходи. Відповідач кваліфікує спірні суми як дохід від надання послуг, проте не пояснює, яку саме послугу позивач надав наймачу, у чому полягала її вартість та на підставі якого первинного документа слід було відобразити таку операцію.
Сплата адміністративного штрафу державі у виконавчому провадженні не є ні послугою, ні роботою, ні продажем товару: це виконання публічно-правового обов`язку, що не створює для платника жодної господарської операції з наймачем. За відсутності первинного документа, який би фіксував факт здійснення господарської операції, пункт 44.1 статті 44 ПК України та стаття 9 Закону № 996-XIV не дозволяють формувати показник звітності, а відповідач у відзиві сам наголошує, що відображенню підлягають лише операції, які фактично відбулися. Операція з надання послуг наймачу за спірні суми не відбувалася.
Суд також оцінює спірну ситуацію з точки зору можливого активу - права вимоги до наймача. Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV актив - це ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій, використання якого, як очікується, приведе до отримання економічних вигод, а дохід - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань. Пункт 5 П(С)БО 15 пов`язує визнання доходу з появою або збільшенням активу за умови достовірної оцінки. Право вимоги за договором є активом лише тоді, коли воно існує, є здійсненним та існує ймовірність надходження економічних вигод. Позивач стверджує, і відповідач цього не спростовує, що вимог до наймача не пред`являлося, наймач боргу не визнавав, акти звірки не складалися, кошти за штрафами не надходили.
Питання про те, чи охоплює пункт 3.2 договорів оренди відшкодування адміністративних штрафів (які є особистою санкцією, а за чинною редакцією статті 14-2 КУпАП у разі передачі транспортного засобу в оренду відповідальність за правопорушення, зафіксовані автоматично, несе особа, яка ним володіє та користується), є цивільно-правовим питанням і не є предметом у цій справі. Відповідач нічим не обґрунтував, що таке право вимоги виникло, може бути реалізоване та що надходження коштів є ймовірним.
Згідно зі статтями 12 та 509 Цивільного кодексу України вимога є правом кредитора, а не його обов`язком, і податкове законодавство не передбачає, що невикористання цивільного права вимоги в межах позовної давності створює для платника дохід.
До того ж принцип обачності, закріплений у статті 4 Закону № 996-XIV, вимагає не завищувати оцінку активів і доходів, а не визнавати їх на підставі невизначених і неоформлених вимог. Тому умов визнання доходу, визначених пунктом 5 П(С)БО 15, відповідач не довів.
Положення П(С)БО 15, на які посилається сам відповідач, не підтримують, а спростовують його висновок. Пункт 13 стосується доходу від надання послуг, який не може бути достовірно визначений, та передбачає його відображення в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню. Ця норма застосовується тоді, коли послуги надаються, а витрати підлягають відшкодуванню, тоді як за відсутності будь-яких послуг і доказів існування обов`язку відшкодування вона не має предмета застосування.
Пункт 14, навпаки, прямо регулює ситуацію, коли дохід не може бути достовірно оцінений і не існує ймовірності відшкодування зазнаних витрат: у такому випадку дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Саме так і вчинив позивач, віднісши суми штрафів до витрат за дебетом рахунку 948. Таким чином, відображення цих сум як витрат без визнання відповідного доходу не суперечить стандартам бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єкт оподаткування визначається шляхом коригування фінансового результату, який сформовано за правилами бухгалтерського обліку, виключно на різниці, визначені розділом III Кодексу. Контролюючий орган, який вважає, що фінансовий результат визначено з порушенням стандартів обліку, повинен установити таке порушення. Відповідач цього не зробив, а різниці, яка збільшувала б фінансовий результат на суму гіпотетичної компенсації, розділ III не містить. У переліку норм, які, на думку відповідача, порушено позивачем, відсутні посилання на положення розділу III, що встановлювали б відповідну різницю, зокрема на пункт 140.5 статті 140 цього Кодексу, який пов`язує коригування фінансового результату з відсутністю ділової мети.
Суд звертає увагу на те, що підхід відповідача призводить до подвійного врахування однієї й тієї самої суми для цілей оподаткування. Позивач, як встановлено вище, збільшив фінансовий результат на суму сплачених штрафів, тобто не зменшив податкову базу на ці витрати. Донарахування доходу у такому самому розмірі за одночасного невизнання цих сум витратами для цілей оподаткування означає, що одна господарська подія (сплата штрафу) двічі збільшує базу оподаткування - спершу через неврахування витрат, а потім через умовний дохід, якого платник не отримував. У тексті акта перевірки самі сплачені суми охарактеризовано як необґрунтовано понесені витрати; законодавство ж не передбачає, що наслідком необґрунтованості витрат є визнання умовного доходу, і єдиним наслідком такої необґрунтованості могло б бути виключення витрат із податкової бази, що позивач вже здійснив.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідач не довів обґрунтованості збільшення доходу позивача на 3597627 грн і не встановив порушення вимог П(С)БО 15, Закону № 996-XIV та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України. Відповідно, донарахування податку на прибуток за цим епізодом, розрахунково на суму близько 647,6 тис. грн, не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.
Щодо господарських операцій з ТОВ "Промбуд Строй" (податок на додану вартість та амортизаційні відрахування).
Судом встановлено, що 17.07.2024 позивач (замовник) та ТОВ "Промбуд Строй" (виконавець) уклали договір № 1707ПС, пунктом 3.1 якого ціну послуг визначено за домовленістю сторін після їх надання з відображенням в актах, а пунктом 3.2 - підписання акта не пізніше десятого дня після фактичного надання послуг. На виконання цього договору складено дванадцять актів на загальну суму 11000000,00 грн з ПДВ, які за змістом охоплюють загальнобудівельні роботи, комплексні геодезичні роботи на земельній ділянці та підземні роботи (інженерна геологія, влаштування підземних комунікацій) на об`єкті - автозаправному комплексі в місті Дніпрі, проспект Слобожанський, 32.
До частини актів (від 24.07.2024, 12.11.2024 та 26.11.2024) додано акти за формою № КБ-2в і довідки за формою № КБ-3; позивач також надав науково-технічний звіт з інженерно-геологічних вишукувань та технічний звіт з топографо-геодезичних робіт. За кожною операцією складено й зареєстровано в ЄРПН податкову накладну, усього дванадцять накладних за період з 18.07.2024 по 26.11.2024. Оплату позивач здійснив у безготівковому порядку, а відповідач не стверджує, що оплата не відбулася.
Суд також встановив, що за результатами цих робіт створено об`єкт, який існує та експлуатується.
За даними сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 25.11.2024 № ІУ123241112604 автозаправний комплекс прийнято в експлуатацію, а відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.12.2024 право власності на нього зареєстровано за позивачем 04.12.2024.
Об`єкт обліковується на рахунку 103 та відображений у відомості основних засобів за 2025 рік, його передано в оренду ПП "Укрпалетсистем" за договором від 22.10.2024 № 141/2024, а орендар отримав ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, відомості про яку внесені до реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, який ведуть органи ДПС.
Сам відповідач у відзиві посилається на акт введення в експлуатацію основного засобу від 25.11.2024 № ЮПБП-000035, тобто не заперечує існування й введення в експлуатацію цього об`єкта.
Контролюючий орган виходив із того, що ТОВ "Промбуд Строй", зареєстроване платником ПДВ з 01.05.2024, анулювало цю реєстрацію за власною ініціативою 20.01.2025, у липні - листопаді 2024 року мало десять працівників (директор, маляр, монтажник, механік та шість підсобних робітників), за даними ЄРПН здійснило постачання на 704355661,13 грн і формувало податковий кредит переважно за рахунок придбання товарів, які не стосуються будівництва. У кримінальному провадженні № 42024000000000539 ухвалами Київського апеляційного суду та Печерського районного суду міста Києва це товариство згадано серед суб`єктів, діяльність яких, за версією слідства, спрямована на мінімізацію податкових зобов`язань. Крім того, у штаті контрагента немає сертифікованих інженерів-геодезистів, а в ЄРПН відсутні відомості про придбання ним геодезичних послуг. Акт від 26.11.2024 складено після введення об`єкта в експлуатацію; що подібні послуги з розробки та реалізації проектних рішень щодо виносу інженерних мереж земельної ділянки фактично надавали ТОВ "Мелтнер Стронг" та ТОВ "Феномен Будд". Із цього відповідач зробив висновок про нереальність операцій, а отже, про неправомірність податкового кредиту у розмірі 1833333,36 грн та віднесення вартості робіт до первісної вартості основних засобів з нарахуванням амортизації на суму 496527,78 грн.
Суд звертає увагу, що позивач подав цілісний комплект документів, що розкривають операцію на всіх етапах: договір, акти, акти за формою № КБ-2в і довідки за формою № КБ-3, звіти за результатами вишукувань, податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, докази оплати та докази існування й використання результату робіт - введеного в експлуатацію, зареєстрованого за позивачем та переданого в оренду об`єкта. Тим самим позивач довів наявність господарської операції, її зв`язок із господарською діяльністю (будівництво об`єкта нерухомості з метою передачі в оренду, що відповідає основному виду діяльності за КВЕД 68.20 та є оподатковуваною операцією для цілей пункту 198.3 статті 198 ПК України) та відповідність сукупності документів вимогам статті 9 Закону № 996-XIV.
У такому разі відповідач для підтвердження своєї позиції має подати докази, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи позивача містять інформацію, яка не відповідає дійсності, а саме - що роботи не були виконані або були виконані іншою особою, ніж зазначено в документах, і що податкові наслідки операції не відповідають її дійсному змісту.
Надані відповідачем докази такого висновку не підтверджують. Відомості інформаційних систем ДПС щодо реєстрації, чисельності працівників, обсягів постачання та структури податкового кредиту контрагента характеризують його діяльність у цілому, але не доводять, що саме спірні роботи на об`єкті позивача не виконувалися. Відсутність у штаті контрагента працівників певної кваліфікації не виключає виконання робіт із залученням інших осіб на підставі цивільно-правових договорів, а відсутність відомостей про придбання геодезичних послуг в ЄРПН не свідчить про їх неотримання, оскільки такі послуги могли бути отримані від неплатників ПДВ або виконані власними силами. З відзиву й акта перевірки в обсязі, у якому їх зміст відтворено сторонами, не вбачається, що відповідач провів щодо контрагента зустрічну перевірку, допитав його посадових осіб, призначив експертизу відповідно до статті 84 ПК України чи обстежив об`єкт із метою зіставити обсяги й види виконаних робіт із документами; жодного з цих заходів, спрямованих на з`ясування того, хто фактично виконав роботи, не вчинено. Висновок про нереальність операцій, зроблений лише на підставі характеристик контрагента, ґрунтується на припущенні, а не на доказах.
Суд звертає увагу на відомості з ухвал у кримінальному провадженні. Відповідач не стверджує, що в цих ухвалах йдеться про позивача чи його операції. Вони відображають версію слідства щодо діяльності групи осіб і фінансових потоків між іншими юридичними особами (зокрема, між ТОВ "Імпорт Старт Плюс" та ТОВ "Промбуд Строй" на суму 35442025 грн) і не є вироком, який набрав законної сили.
Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 61 Конституції України відповідальність має індивідуальний характер, тобто протиправні дії, якщо вони мали місце, вчинені іншими особами, а відповідач не довів, що позивач знав чи мав знати про них або був причетний до них; відсутнє й твердження про взаємозв`язок позивача з контрагентом, узгодженість їх дій чи рух коштів, який свідчив би про транзит або виведення їх у готівку.
У цих умовах покладення на позивача наслідків можливих порушень контрагента суперечило б висновкам ЄСПЛ у справах "Булвес АД проти Болгарії" та "Інтерсплав проти України".
Доводи відповідача про те, що ті самі послуги надавали ТОВ "Мелтнер Стронг" та ТОВ "Феномен Будд", суд оцінює критично. Відповідач не навів змісту відповідних договорів, актів, обсягів та вартості робіт, які дали б змогу зіставити їх із роботами за договором від 17.07.2024 № 1707ПС. Так, договір з ТОВ "Мелтнер Стронг" датований 18.01.2024, тобто задовго до підписання договору з ТОВ "Промбуд Строй", і за описом відповідача стосується розробки документації та виносу інженерних мереж. Участь у будівництві одного об`єкта кількох підрядників, кожен із яких виконує свою частину робіт на різних етапах, є звичайною практикою й сама по собі не свідчить про фіктивність жодного з них. До того ж, за описом самого відповідача, предмет договору позивача з ТОВ "Промбуд Строй" охоплював не лише розробку, а й реалізацію проектних рішень щодо виносу інженерних мереж земельної ділянки, тобто виконання робіт на місцевості, що відповідає змісту актів.
Доводи про недостатню деталізацію актів не можуть слугувати самостійною підставою для висновку про нереальність операції. Закон № 996-XIV вимагає, щоб первинний документ розкривав зміст та обсяг господарської операції, проте ця вимога вважається виконаною, якщо в сукупності з додатками документи дозволяють ідентифікувати операцію. Акти позивача доповнені актами за формою № КБ-2в, довідками за формою № КБ-3 та звітами за результатами вишукувань, які описують вид, обсяги й вартість робіт, чого відповідач у відзиві не оспорює. Складення акта від 26.11.2024 через день після введення об`єкта в експлуатацію узгоджується з пунктом 3.2 договору, який допускає підписання акта протягом десяти днів після фактичного виконання робіт, а сама можливість введення об`єкта в експлуатацію 25.11.2024 передбачає завершення відповідних робіт раніше.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що позивач довів реальність операцій із ТОВ "Промбуд Строй" та їх зв`язок із господарською діяльністю, а відповідач не довів протилежного. Тому податковий кредит у сумі 1833333,00 грн сформовано правомірно відповідно до пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, а вартість робіт обґрунтовано включено до первісної вартості об`єкта основних засобів, що відповідає вимогам П(С)БО 7 щодо первісної оцінки основних засобів, із подальшим нарахуванням амортизації.
Щодо аутсорсингових послуг ПП "Укрпалетсистем".
Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП "Укрпалетсистем" (виконавець) укладено договір про надання аутсорсингових послуг № 10/2024, до якого складено Додаток № 1 із детальним описом послуг та додаткову угоду № 1 від 01.02.2024. Вартість послуг становить 120000,00 грн на місяць, у тому числі ПДВ 20000,00 грн. Послуги надавалися щомісяця протягом квітня 2024 - грудня 2025 року, за кожен місяць складено акт та податкову накладну, зареєстровану в ЄРПН, а всього за перевірений період - двадцять один акт на суму 2520000,00 грн з ПДВ (2100000,00 грн без ПДВ та 420000,00 грн ПДВ).
Позивач на підтвердження реальності послуг подав акти, щомісячні звіти за кожен місяць, документи, що були створені чи опрацьовані в процесі надання послуг (договори, внутрішні положення, листи, проєкти відповідей, заперечення, процесуальні документи, ухвали та рішення суду в справах, у яких надавалася правова підтримка), договори купівлі-продажу та поставки, за якими протягом 2024-2025 років придбано 27 одиниць техніки й транспортних засобів для подальшої передачі в оренду, а також податкові накладні.
Відповідач стверджує, що акти не містять опису змісту та обсягу послуг, звіти виконавця до перевірки не надавалися, у штаті позивача є працівники відповідних спеціальностей (директор, головний бухгалтер, бухгалтер, заступник директора з економічної безпеки, менеджер із постачання, інженер з охорони праці, змінний майстер). Зазначає, що позивач не імпортує пального, а тому послуги з обробки митних декларацій на придбання пального йому не потрібні, що власних транспортних засобів для використання у своїй діяльності позивач не має, а тому послуги механіка не мають господарського призначення, та що позивач не надав пояснень на запит контролюючого органу. З цього відповідач зробив висновок про відсутність реальності та ділової мети послуг.
Суд не може погодитися із цими висновками з таких підстав. З приводу того, що звіти виконавця не надавалися під час перевірки, суд вказує, що звіти, як і весь комплект додаткових документів, надійшли відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки до прийняття спірних ППР, а отже, мали бути враховані відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України. Дослідивши ці документи в сукупності, суд дійшов висновку, що вони дозволяють ідентифікувати зміст і результат послуг.
Аргумент про наявність у штаті позивача працівників відповідних спеціальностей не доводить, що послуги не надавалися. Відповідач не подав суду ні штатного розпису позивача, ні посадових інструкцій, ні інших доказів того, що працівники позивача фактично виконували функції, що були предметом аутсорсингу; позивач же посилається на штатний розпис, затверджений наказом від 30.12.2023 № 1, відповідно до якого в штаті є директор, головний бухгалтер, бухгалтер, корпоративний секретар і директор колегіального виконавчого органу, тобто немає ані юриста, ані фахівця з персоналу, ІТ чи закупівель.
При цьому, наявність у штаті бухгалтера чи менеджера з постачання не виключає права підприємства залучити зовнішнього виконавця для забезпечення обсягу чи спеціалізації робіт, які перевищують можливості штатних працівників. Рішення про структуру управління й про те, виконувати певні функції власними силами чи на умовах аутсорсингу, належить до компетенції самого суб`єкта господарювання, який діє на власний ризик, а контролюючий орган вправі перевіряти реальність операції та її зв`язок із господарською діяльністю, але не вправі підміняти платника в оцінці економічної доцільності його рішень.
Твердження про відсутність ділової мети у послугах механіка й закупівель не відповідає основній діяльності позивача. Позивач є наймодавцем транспортних засобів і техніки: протягом 2024-2025 років він придбавав її для передачі в оренду, а надання майна в оренду є оподатковуваною операцією в межах господарської діяльності (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункти 198.1 та 198.3 статті 198 ПК України). Для наймодавця природним є технічне обстеження транспортних засобів під час передачі та повернення, їх облік і супровід закупівель, а отримання таких послуг не вимагає від платника наявності транспортних засобів для власних потреб.
Підсумовуючи, суд зазначає, що позивач довів реальність аутсорсингових послуг, їх зв`язок із господарською діяльністю та наявність ділової мети, а відповідач не подав доказів, які б спростовували ці висновки. Тому податковий кредит у загальній сумі 420000,00 грн (з яких 360000,00 грн включено до ППР № 000115000702, а 60000,00 грн - до ППР № 000115040702 через зменшення від`ємного значення суми ПДВ) сформований правомірно, а віднесення вартості послуг у сумі 2100000,00 грн до витрат (з розрахунковим впливом на податок на прибуток 378000,00 грн) відповідає статті 134 ПК України та П(С)БО 16.
Щодо штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків та розрахунку донарахованих сум.
Штрафні (фінансові) санкції за спірними ППР застосовано у розмірі 25 відсотків суми донарахованих зобов`язань: 278736,75 грн становлять 25 відсотків від 1114947,00 грн за ППР № 000115010702, а 550857,25 грн - 25 відсотків від 2203429,00 грн за ППР № 000115000702 (оскаржувана частина штрафу - 548 333,25 грн - відповідає 25 відсоткам від 2193333,00 грн).
Як уже зазначав суд, такий розмір штрафу передбачений пунктом 123.2 статті 123 ПК України і застосовується лише до діянь, вчинених умисно, тоді як за діяння, вчинені без умислу, пункт 123.1 цієї статті передбачає штраф у розмірі 10 відсотків. Умисел, відповідно до пункту 109.1 статті 109, має підтверджуватися обставинами, доведеними контролюючим органом, які свідчать, що платник удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання чи неналежного виконання вимог законодавства, а пункт 109.3 тієї ж статті прямо вимагає встановлення вини як необхідної умови притягнення до відповідальності за пунктами 123.2-123.5. За пунктом 112.7 статті 112 усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності, трактуються на користь такої особи.
Відповідач ні в акті перевірки, ні у відзиві не навів жодних обставин, які свідчили б про умисел позивача, а відзив взагалі не містить обґрунтування вибору саме 25-відсоткової ставки. Відомості про контрагента ТОВ "Промбуд Строй", про кримінальне провадження щодо інших осіб і про структуру податкового кредиту цього товариства стосуються третіх осіб і не доводять, що позивач удавано та цілеспрямовано створив умови для невиконання податкових обов`язків. Що ж до епізоду зі штрафами за порушення правил дорожнього руху, то позивач відкрито відобразив їх в обліку, збільшив на їх суми фінансовий результат у декларації та сплатив податок, тобто діяв без приховування, і підстав для висновку про умисел немає взагалі. За таких обставин застосування штрафу в розмірі 25 відсотків суперечить пунктам 109.1 і 109.3 статті 109, пункту 123.2 статті 123 та пункту 112.7 статті 112 ПК України.
Суд додає, що штрафні санкції є похідними від донарахованих податкових зобов`язань, а тому у зв`язку з висновком про необґрунтованість донарахувань вони підлягають скасуванню незалежно від оцінки доводів про умисел.
Решта доводів сторін, зокрема посилання на інші постанови Верховного Суду та практику ЄСПЛ, не спростовують висновків суду. Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява № 4909/04) суд не зобов`язаний давати детальну відповідь на кожен довід сторони, якщо його рішення містить достатні мотиви щодо суттєвих питань справи.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у даній справі не виконав покладеного на нього обов`язку доказування, не надав суду переконливих доказів на підтвердження висновків акта перевірки, які ґрунтуються здебільшого на припущеннях та неправильному тлумаченні норм права та умов договорів. Натомість позивач надав вичерпні докази на спростування позиції контролюючого органу.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 52316,90 грн, що підтверджується платіжними документами, наявними в матеріалах справи. Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юпіджі" (вул. Симона Петлюри, 5, м. Коростень, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11504, ЄДРПОУ 38862560) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 44096781) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.06.2026 № 000115010702 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1393683,75 грн, з яких 1114947,00 грн - податкове зобов`язання та 278736,75 грн - штрафна (фінансова) санкція.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.06.2026 № 000115000702 (форма "Р") у частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 2741666,25 грн, з яких 2193333,00 грн - податкове зобов`язання та 548 333,25 грн - штрафна (фінансова) санкція.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.06.2026 № 000115040702 (форма "В4") у частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 60000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юпіджі" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 52316,90 грн (п`ятдесят дві тисячі триста шістнадцять гривень 90 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 28 жовтня 2026 р.
02.11.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua