Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №240/15107/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/15107/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року протиправними;

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області які полягають у зменшенні пенсії ОСОБА_1 яка підлягає виплаті шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року протиправними;

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області які полягають у виплаті пенсії ОСОБА_1 у зменшеному розмірі шляхом застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в повному обсязі її нарахування в розмірі 80% грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без застосування постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» з 01.01.2026 року та з 01.03.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійним органом протиправно здійснено обмеження пенсії з застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 та протиправно застосовуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства. Вказав, що доводи позивача про порушення його прав щодо застосування обмежувальних коефіцієнтів є необґрунтованими, оскільки: позивачу здійснили нарахування пенсії в розмірі, який обчислений на виконання рішення суду, із застосуванням (до нарахованого розміру пенсії) коефіцієнтів при її виплаті відповідно до вимог статті 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”, а саме – у 2026 році у період дії воєнного стану; законних підстав очікувати застосування до позивача іншого регулювання, ніж передбачено вищезазначеними актами, та у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 19 Конституції України, не було, відтак докази порушення прав позивача, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, відсутні. Зауважив, що враховуючи, що спір про відсоткову ставку розміру грошового забезпечення на час звернення позивача до суду між сторонами відсутній, оскільки основний розмір пенсії становить 80%.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 15.05.2008 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з протоколом за пенсійною справою №0601010954 від 19.06.2015 пенсію позивачу призначено у розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення за наявності вислуги 32 років.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 по справі №240/10782/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування відповідних понижуючих коефіцієнтів.

Відповідно до перерахунку пенсії з 01.06.2026 сума грошового забезпечення, з якої обчислено пенсію позивача, становила 28125,00 грн, а основний розмір пенсії, визначений у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення, 22500,00 грн.

Разом із тим під час визначення розміру пенсії, що підлягала виплаті, відповідач урахував максимальний розмір пенсії в сумі 40681,9 грн та застосував до цієї суми понижуючі коефіцієнти, передбачені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», унаслідок чого розмір пенсії, визначений до виплати з 01.01.2026, становив 31407,57 грн.

З 01.03.2026 відповідачем проведено індексацію пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

Наведені обставини підтверджуються протоколом за пенсійною справою №0601015077.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо обмеження нарахованого розміру пенсії та застосування до суми пенсії понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

Вважаючи дії відповідача щодо визначення та виплати пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У період дії в Україні воєнного стану право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, не належить до конституційних прав і свобод, які можуть бути обмежені відповідно до статті 64 Конституції України та Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених із військової служби, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII).

Згідно з преамбулою Закону №2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій та вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається із цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення зазначених осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону №2262-XII та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічне за змістом застереження міститься в частині третій статті 11 Закону №2262-XII.

Частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їхніх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII було встановлено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, індексації та інших доплат до пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність із дня ухвалення цього рішення.

Отже, з 20.12.2016 у Законі №2262-XII відсутня чинна норма, яка передбачає можливість обмеження пенсій, призначених відповідно до цього Закону, максимальним розміром.

Конституційний Суд України в рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України мають безумовний характер, а заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту осіб, які перебували на військовій службі, не можуть бути скасовані чи звужені з мотивів економічної доцільності або з огляду на соціально-економічні обставини.

Обмеження максимального розміру пенсії особам, право на пенсійне забезпечення яких установлено Законом №2262-XII, порушує сутність конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення їх соціального захисту.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо протиправності обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20 та від 17.03.2023 у справі №340/3144/21.

У наведених постановах Верховний Суд виходив із того, що норми Закону №2262-XII підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку із чим обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, є протиправним.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з перерахунком пенсії за пенсійною справою №0601015077 з 01.01.2026 загальний нарахований розмір пенсії позивача становив 44019,25 грн.

Водночас у перерахунку пенсії з 01.01.2026, зазначено, що з урахуванням максимального розміру пенсії її розмір становить 40681,78 грн. З урахуванням понижуючих коефіцієнтів 40681,9 грн.

Згідно з перерахунком пенсії за пенсійною справою №0601015077 з 01.03.2026 загальний нарахований розмір пенсії позивача становив 44019,25 грн.

Однак у перерахунку пенсії з 01.03.2026 відповідач знову зазначив, що з урахуванням максимального розміру пенсії її розмір становить 40681,78 грн. З урахуванням понижуючих коефіцієнтів 31407,57 грн.

Враховуючи відсутність у Законі №2262-XII чинної норми, яка допускає обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо такого обмеження з 01.01.2026 та 01.03.2026 є протиправними.

Щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, суд зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені або перераховані, зокрема, відповідно до Закону №2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», яка застосовується з 01.01.2026.

Пунктом 1 постанови №1778 передбачено застосування до відповідних частин пенсії, що перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнтів 0,5; 0,4; 0,3; 0,2 та 0,1 залежно від розміру такого перевищення.

Пунктом 2 постанови №1778 установлено категорії осіб, до пенсій яких визначені пунктом 1 цієї постанови коефіцієнти не застосовуються.

Суд зазначає, що предметом розгляду є правомірність застосування відповідачем встановлених постановою №1778 коефіцієнтів до пенсії, призначеної відповідно до спеціального Закону №2262-XII.

Приписами статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункту 1 постанови №1778 запроваджено додаткове регулювання умов виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-XII, відмінне від установленого цим спеціальним Законом.

Застосування до частини нарахованої пенсії коефіцієнтів, менших за одиницю, безпосередньо призводить до виплати лише частини призначеної пенсії, а тому за своїм змістом є обмеженням її розміру.

Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати її, оскільки це створює суперечності в законодавстві.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та правового регулювання, передбачених спеціальними законами, суперечить Конституції України.

Отже, зміна правового регулювання у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, можлива лише шляхом внесення відповідних змін до Закону №2262-XII та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти можуть застосовуватися до цих правовідносин лише за умови їх прийняття відповідно до зазначених законів.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 зазначив, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови, порядок та розміри перерахунку пенсій, передбаченого статтею 63 Закону №2262-XII, проте Уряд не наділений повноваженнями змінювати встановлені законом складові та умови пенсійного забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 зазначила, що відповідно до статті 7 КАС України суд застосовує нормативно-правові акти, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України або закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд у постановах від 27.10.2025 у справі №380/8835/25, від 06.11.2025 у справі №460/2027/25, від 10.11.2025 у справі №560/4848/25, від 11.11.2025 у справі №560/5858/25 та від 12.11.2025 у справі №400/1994/25 сформулював правовий висновок щодо застосування аналогічного механізму зменшення пенсій, установленого на 2025 рік статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.

Верховний Суд зазначив, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, можлива лише в разі внесення відповідних змін до Закону №2262-XII, а застосування до таких пенсій понижуючих коефіцієнтів фактично обмежує гарантоване спеціальним законом право на належний соціальний захист.

Незважаючи на те, що вказані постанови Верховного Суду стосувалися виплати пенсії у 2025 році, викладені в них висновки є застосовними до спірних правовідносин, оскільки стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанова №1778 відтворюють той самий механізм виплати військових пенсій із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з перерахунками пенсії за пенсійною справою №0601015077 з 01.01.2026 та 01.03.2026 відповідач застосував понижуючі коефіцієнти саме до суми 40681,9 грн.

У перерахунку, сформованому 01.06.2026, наведено деталізацію застосування коефіцієнтів до відповідних діапазонів пенсійної виплати, внаслідок чого сума пенсії, визначена до виплати, становила 31407,57 грн замість нарахованих 44019,25 грн.

Отже, застосування відповідачем пункту 1 постанови №1778 призвело до фактичного зменшення належної позивачу пенсійної виплати.

Ураховуючи приписи статей 1-1, 11, 43 Закону №2262-XII, рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та наведені правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови №1778, з 01.01.2026 та 01.03.2026 є протиправним.

Посилання відповідача на чинність статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови №1778 не спростовують зазначеного висновку, оскільки при вирішенні спору суд відповідно до статей 7 та 9 КАС України має застосувати норми Конституції України і спеціального Закону №2262-XII, які мають вищу юридичну силу та не передбачають такого способу зменшення пенсії.

Щодо позовних вимог здійснити виплату пенсії без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, суд зазначає таке.

Приписами ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Водночас з цим, суд зауважує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, яке набрало законної сили 08.06.2026 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, за умови визнання протиправного та скасування підзаконного нормативно-правового акту, який в силу закону не піддягає до подальшого застосування.

Щодо належного способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів особи, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист таких прав.

За встановлених обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови №1778, а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу в повному обсязі її нарахування без зазначених обмежень починаючи з 01.01.2026 та з урахуванням індексації, проведеної з 01.03.2026, і фактично виплачених сум.

Щодо вимоги про виплату пенсії саме в розмірі 80 відсотків грошового забезпечення суд зазначає, що перерахунком пенсії з 01.06.2026 підтверджено обчислення основного розміру пенсії позивача виходячи з 80 відсотків грошового забезпечення.

Відповідач у відзиві не заперечує право позивача на такий відсотковий розмір пенсії та фактично його не зменшував. Спір виник у зв`язку з обмеженням загального розміру пенсії та застосуванням до суми пенсійної виплати понижуючих коефіцієнтів.

Таким чином, відповідачем збережено встановлений позивачу основний розмір пенсії 80 відсотків грошового забезпечення, а тому підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо його зменшення, відсутні.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром та застосування до неї понижуючих коефіцієнтів, установлених пунктом 1 постанови №1778.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.01.2026 та 01.03.2026.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення належної до виплати пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, з 01.01.2026 та 01.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром і без застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови №1778, починаючи з 01.01.2026 та з 01.03.2026, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

02.11.26