Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №160/28563/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокуСправа № 160/28563/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕЛЕКТРІК» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕЛЕКТРІК» (далі – позивач, ТОВ «ГЛОБАЛ ЕЛЕКТРІК») до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ДПС), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.09.2026 № 0479550705 (форма «Р»);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.09.2026 № 0479520705 (форма «В4»);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.09.2026 № 0479470705 (форма «ПН»);

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача всі здійснені ним та документально підтверджені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

На підставі наказів ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.04.2026 № 1961-п, від 16.04.2026 № 2323-п та від 21.04.2026 № 2401-п у період з 13.04.2026 по 24.04.2026 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГЛОБАЛ ЕЛЕКТРІК» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2026 року від`ємного значення з ПДВ у сумі 1 971 006 грн, з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складено акт від 01.05.2026 № 1865/04-36-07 05/44879184, яким зафіксовано порушення ст. 44, п. 189.1 ст. 189, п. 199.1– 199.4 ст. 199, п. 198.5 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 25.05.2026 № 25 (вх. ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 66115/6/ЕКПП від 25.05.2026).

Листом від 08.06.2026 № 44855/6/04-36-07-05 контролюючий орган змінив редакцію описової частини акта перевірки (абзаци 10– 14 на стор. 35 та абзац 10 на стор. 39), залишивши висновки без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 15.06.2026 № 0340800705 (збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 9696088 грн та штрафні санкції 2 424 022 грн), №0340730705 (зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 1971006 грн) та № 0340770705 (штраф у сумі 5741164 грн за відсутність складення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 27.08.2026 № 23310/6/99-00-06-01-03-06 скаргу задоволено частково, а саме: скасовано ППР від 15.06.2026 № 0340800705 та № 0340730705 в частині заниження податкових зобов`язань на загальну суму 11455128 грн та у відповідній частині застосовані штрафні санкції; скасовано ППР від 15.06.2026 № 0340770705 в частині застосування штрафу у розмірі 5727564 грн; в іншій частині зазначені ППР залишено без змін.

З урахуванням рішення ДПС України від 27.08.2026 відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 01.09.2026, які й оскаржуються у цій справі: № 0479550705 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на 40620 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 10155 грн, а всього — 50775 грн; № 0479520705 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 171346 грн.; № 0479470705 (форма «ПН») про застосування штрафу у сумі 13600 грн за відсутність складення та/або реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Оскаржені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 03.09.2026.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

На думку позивача, контролюючим органом не доведено факту використання конкретних товарів/послуг у неоподатковуваних операціях. Крім того, розрахунок частки використання здійснено з порушенням вимог п. 199.2-199.4 ст. 199 ПК України. Законодавець установив річний механізм остаточного визначення частки використання: помісячне застосування визначеної у відсотках величини має проміжний характер і підлягає обов`язковому коригуванню за підсумками календарного року.

Також позивач посилається, що порушення, які ставляться позивачу у вину, за версією відповідача, мали місце у лютому-травні 2025 року. Водночас ППР від 01.09.2026 № 0479550705 визначає грошове зобов`язання за звітний період січень 2026 року, а ППР від 01.09.2026 № 0479520705 зменшує від`ємне значення за лютий 2026 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.09.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову з огляду на таке.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «ГЛОБАЛ ЕЛЕКТРІК» здійснювало як оподатковувані операції, так і звільнені від оподаткування на підставі пункту 64 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України операції з постачання транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами. Для забезпечення господарської діяльності позивач придбавав послуги та ТМЦ (оренда приміщень, комунальні послуги, транспортні послуги, послуги реклами, ТМЦ тощо), які неможливо однозначно розділити між оподатковуваною та неоподатковуваною діяльністю, а отже вони мають подвійне призначення та підпадають під розподіл сум ПДВ. Позивач самостійно нараховував податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України з червня 2025 року по лютий 2026 року на загальну суму 3043730 грн, проте за період з 01.02.2025 по 31.05.2025 таких зобов`язань не нараховував, зведені податкові накладні не складав та не реєстрував. Перевіркою здійснено помісячний обрахунок частки використання та встановлено ненарахування податкових зобов`язань на загальну суму 211966 грн, що призвело до завищення від`ємного значення та заниження податку, а також порушення пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідач вважає, що дії платника є умисними, оскільки невиконання обов`язку зі сплати податку має лише одну мету – несплату податку, а невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕЛЕКТРІК» (ідентифікаційний код 44879184, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 81) є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11).

На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.04.2026 № 1961-п (з урахуванням наказів про продовження строку від 16.04.2026 № 2323-п та від 21.04.2026 № 2401-п), відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у період з 13.04.2026 по 24.04.2026 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГЛОБАЛ ЕЛЕКТРІК» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2026 року від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1971006 грн, з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складено акт від 01.05.2026 № 1865/04-36-07-05/44879184, яким установлено порушення позивачем статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 199.1– 199.4 статті 199, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статей 3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 10 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Акт перевірки отримано позивачем 12.05.2026, що ним не заперечується.

Не погодившись із висновками акта перевірки, позивач подав заперечення від 25.05.2026 № 25 (вх. № 66115/6/ЕКПП від 25.05.2026). За результатами розгляду заперечення відповідач листом від 08.06.2026 № 44855/6/04-36-07-05 змінив редакцію абзаців 10-14 сторінки 35 та абзацу 10 сторінки 39 акта перевірки, висновки акта перевірки залишив без змін, а заперечення – без задоволення. До вказаного листа додано таблицю «Зведені дані за даними платника та за даними перевірки щодо нарахованих податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та ст. 199 Податкового кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою по ТОВ «ГЛОБАЛ ЕЛЕКТРІК».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.06.2026 № 0340800705 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9696088 грн за податковими зобов`язаннями та на 2424022 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0340730705 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1971006 грн та № 0340770705 про застосування штрафу в сумі 5741164 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подавши скаргу до ДПС України (вх. № 5240/С/6 від 02.07.2026).

Рішенням ДПС України від 27.08.2026 № 23310/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 15.06.2026 № 0340800705 та № 0340730705 скасовано в частині заниження податкових зобов`язань на загальну суму 11455128 грн (епізоди щодо ненарахування податкових зобов`язань на вартість реалізованих транспортних засобів за основною ставкою на суми 10894016 грн та 561112 грн) та у відповідній частині застосованих штрафних санкцій; податкове повідомлення-рішення від 15.06.2026 № 0340770705 скасовано в частині застосування штрафу у розмірі 5727564 грн; в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу частково задоволено. У зазначеному рішенні ДПС України, зокрема, констатовано, що аналіз акта перевірки свідчить про часткову невідповідність його загальної та описової частин вимогам, встановленим Порядком № 727.

З урахуванням рішення ДПС України відповідачем 01.09.2026 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0479550705, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 50775 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями – 40620 грн (звітний період – січень 2026 року) та за штрафними (фінансовими) санкціями – 10155 грн (25% на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України);

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0479520705, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2026 року на 171346 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПН» № 0479470705, яким застосовано штраф у сумі 13600 грн на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України за відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 211966 грн за лютий – травень 2025 року (по 3400 грн за кожен місяць).

Оскаржені податкові повідомлення-рішення доставлено до Електронного кабінету позивача 01.09.2026, що підтверджується квитанціями про доставку документів в Електронний кабінет.

Як слідує з акта перевірки (пункт 3.1, епізод 3), підставою для висновку про ненарахування податкових зобов`язань на суму 211966 грн стали наступні обставини.

Перевіркою показників рядка 4.1 декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2025 по 28.02.2026 установлено, що позивач нараховував податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України на загальну суму 3043730 грн (червень 2025 року – 106672 грн, липень 2025 року – 218789 грн, серпень 2025 року – 211098 грн, вересень 2025 року – 521941 грн, жовтень 2025 року – 545627 грн, листопад 2025 року – 526154 грн, грудень 2025 року – 885301 грн, січень 2026 року – 27534 грн, лютий 2026 року – 614 грн), що, як зазначено в акті, відповідає вимогам пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Водночас, на думку контролюючого органу, при одночасному використанні послуг та ТМЦ в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях за період з 01.02.2025 по 31.05.2025 позивач не нараховував податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, не складав та не реєстрував зведені податкові накладні.

В акті перевірки зазначено, що перевіряючими проведено обрахунок (помісячно) частки використання послуг в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях «як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік», і визначену величину застосовано щомісячно протягом періоду з 01.02.2025 по 31.05.2025.

Разом з тим, згідно з наведеним в акті перевірки розрахунком «частки неоподатковуваних операцій в загальному обсязі операцій та обчислення сум податкових зобов`язань за операціями «умовного продажу», частку визначено для кожного місяця окремо за показниками декларації саме цього місяця, а не попереднього календарного року: за лютий 2025 року – 99,00% (рядок 1.1 – 642923 грн, рядок 5.1 – 63899404 грн), за березень 2025 року – 99,99 % (10500 грн та 78742251 грн), за квітень 2025 року – 97,19% (1566626 грн та 54273521 грн), за травень 2025 року – 95,90 % (3213333 грн та 75233324 грн). Визначений таким чином відсоток застосовано до всієї суми податку на додану вартість, відображеної позивачем у рядку 10.1 декларації відповідного місяця (придбання товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з податком за основною ставкою), – 44806,80 грн, 44589 грн, 48132,68 грн та 79501,22 грн відповідно, в результаті чого визначено податкові зобов`язання в сумах 44359 грн, 44585 грн, 46780 грн та 76242 грн, а всього – 211966 грн.

Внаслідок урахування вказаної суми в ланцюгу безперервного від`ємного значення податку на додану вартість відповідачем визначено заниження податку на додану вартість за січень 2026 року на 40620 грн та завищення від`ємного значення за лютий 2026 року на 171346 грн (40620 грн + 171346 грн = 211966 грн).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані з адмініструванням податку на додану вартість, контролем за дотриманням податкового законодавства та відповідальністю за його порушення, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Пунктом 64 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2026) передбачалося, що тимчасово, до 1 січня 2026 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції із ввезення на митну територію України та з постачання на митній території України транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи декількома), що класифікуються в товарній підпозиції 8701 24 (виключно сідельні тягачі для автомобільних напівпричепів), у товарних підкатегоріях 8703 80 10 10, 8703 80 90 10, 8704 60 00 00 згідно з УКТ ЗЕД (в тому числі вироблених в Україні).

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу) (підпункт «б»).

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з пунктом 199.2 статті 199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Пунктом 199.3 статті 199 ПК України передбачено, що платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Відповідно до пункту 199.4 статті 199 ПК України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Згідно з пунктом 199.5 статті 199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов`язань, зазначених у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкових зобов`язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Отже, норми пункту 198.5 статті 198 та статті 199 ПК України регулюють різні за змістом ситуації. Пункт 198.5 статті 198 ПК України застосовується до товарів/послуг, необоротних активів, які призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних (звільнених від оподаткування) операціях, тоді як стаття 199 ПК України – до товарів/послуг, необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні. У будь-якому разі обов`язковою умовою нарахування таких податкових зобов`язань є встановлення конкретних товарів/послуг, необоротних активів, придбаних з податком на додану вартість, сум податку, сплачених (нарахованих) під час їх придбання, та напряму їх використання.

При цьому механізм, передбачений статтею 199 ПК України, є чітко визначеним: частка використання визначається за даними попереднього календарного року (пункт 199.2) або, для платників, у яких протягом попереднього календарного року неоподатковувані операції були відсутні, та новостворених платників, – за фактичними даними першого звітного податкового періоду, в якому задекларовано такі операції (пункт 199.3); визначена величина застосовується протягом поточного календарного року, а за підсумками року здійснюється перерахунок частки виходячи з фактичних річних обсягів операцій, результати якого відображаються у податковій декларації за останній податковий період року (пункти 199.4, 199.5).

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення та інші матеріали, отримані у визначеному законом порядку.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками.

Абзацом другим пункту 4 розділу III Порядку № 727 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період фінансово-господарської діяльності та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

З огляду на обставини справи суд зазначає таке.

В акті перевірки та в доданій до листа від 08.06.2026 № 44855/6/04-36-07-05 таблиці не наведено переліку товарів/послуг, необоротних активів, які, на думку контролюючого органу, використовувались позивачем одночасно в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях, не зазначено первинних документів, за якими такі товари/послуги придбавалися, контрагентів-постачальників, сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) під час їх придбання, регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків тощо. Твердження про придбання позивачем «оренди приміщень, комунальних послуг, транспортних послуг, послуг реклами, ТМЦ тощо», які «неможливо однозначно розділити між оподатковуваною та неоподатковуваною діяльністю», має загальний характер та не підтверджене посиланням на жоден первинний документ.

Натомість базою для обчислення податкових зобов`язань контролюючим органом обрано всю суму податку на додану вартість, задекларовану позивачем у рядку 10.1 декларацій за лютий – травень 2025 року (придбання товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з податком за основною ставкою). Водночас відповідачем не встановлено і не доведено, що вся ця сума податку стосується саме товарів/послуг, які використовувалися частково в оподатковуваних, а частково – в неоподатковуваних операціях, і що до її складу не входить податок за товарами/послугами, які використовувались виключно в оподатковуваних операціях (зокрема, придбаних для подальшого продажу транспортних засобів, постачання яких оподатковувалося за основною ставкою). Тобто фактично податкові зобов`язання визначено не щодо конкретних товарів/послуг, а щодо всього податкового кредиту з внутрішніх придбань, виключно з огляду на сам факт одночасного здійснення позивачем оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій.

Крім того, в акті перевірки одночасно наведено норми пункту 198.5 статті 198 ПК України (який стосується товарів/послуг, призначених для використання в неоподатковуваних операціях) та статті 199 ПК України (яка стосується часткового використання), а самі донараховані зобов`язання поіменовано як зобов`язання «за операціями «умовного продажу». Тобто контролюючий орган не визначився, які саме товари/послуги, на його думку, використовувались виключно в неоподатковуваних операціях, а які – частково, що саме по собі виключає можливість перевірити правильність визначеної бази оподаткування.

Також суд зазначає, що розрахунок частки використання, здійснений відповідачем, не відповідає ні пункту 199.2, ні пункту 199.3 статті 199 ПК України.

Так, в описовій частині акта перевірки зазначено про обрахунок частки «за попередній календарний рік», проте у фактично наведеному розрахунку частку визначено окремо для кожного місяця (лютий, березень, квітень, травень 2025 року) за обсягами постачання саме цього місяця, а отримані відсотки (99,00%; 99,99%; 97,19%; 95,90%) різняться між собою. Такий спосіб визначення частки, коли для кожного звітного періоду застосовується власний відсоток, обчислений за даними того ж періоду, ПК України не передбачений.

Даних про обсяги оподатковуваних та неоподатковуваних операцій позивача за попередній (2024) календарний рік акт перевірки не містить. Так само відповідачем не встановлено, чи були у позивача неоподатковувані операції протягом 2024 року, та, відповідно, яка саме норма (пункт 199.2 чи пункт 199.3 статті 199 ПК України) підлягала застосуванню, та в якому звітному періоді позивачем вперше задекларовано неоподатковувані операції.

Крім того, контролюючим органом не досліджено питання річного перерахунку частки використання за 2025 рік, обов`язковість якого прямо передбачена пунктом 199.4 статті 199 ПК України, а результати якого відповідно до пункту 199.5 статті 199 ПК України відображаються у податковій декларації за останній податковий період року.

З акта перевірки слідує, що позивач нараховував податкові зобов`язання за рядком 4.1 декларацій з червня 2025 року, при цьому у декларації за грудень 2025 року (останній податковий період 2025 року) за цим рядком задекларовано 885301 грн – суму, що суттєво перевищує показники попередніх місяців. Проте акт перевірки не містить жодного аналізу того, чи включає зазначена сума результати річного перерахунку за 2025 рік, які обсяги операцій за рік ураховано, та чи охоплено ним податковий кредит, сформований у лютому – травні 2025 року. Без дослідження цих обставин висновок про те, що податкові зобов`язання за лютий-травень 2025 року залишились ненарахованими, а відтак вплинули на показники від`ємного значення у наступних періодах, є передчасним, оскільки за правилами статті 199 ПК України проміжні (помісячні) розрахунки підлягають коригуванню за підсумками року.

Наведені позивачем у позовній заяві доводи щодо невраховування результатів річного перерахунку за 2025 рік та щодо безпідставності помісячного розрахунку відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовано; відзив по суті відтворює зміст акта перевірки.

Суд також звертає увагу, що в розділі обґрунтованих підстав для визначення грошового зобов`язання податкових повідомлень-рішень від 01.09.2026 № 0479550705 та № 0479520705 зазначено, що перевіркою встановлено, крім іншого, «заниження податкових зобов`язань, не нарахованих на вартість реалізованих автомобілів за основною ставкою (20%)», а в податковому повідомленні-рішенні № 0479470705 – що позивачем не складено та не зареєстровано податкові накладні, зокрема, «по операціях з реалізації автомобілів за основною ставкою (20%)». Водночас саме ці висновки акта перевірки скасовано рішенням ДПС України від 27.08.2026 № 23310/6/99-00-06-01-03-06 як такі, що не забезпечені належною доказовою базою.

Отже, оскаржені податкові повідомлення-рішення, які приймалися з урахуванням рішення ДПС України, за своїм змістом частково ґрунтуються на обставинах, визнаних контролюючим органом вищого рівня недоведеними, що свідчить про їх необґрунтованість та внутрішню суперечливість.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту ненарахування позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий – травень 2025 року на загальну суму 211966 грн, а відтак і похідних від нього висновків про заниження податку на додану вартість за січень 2026 року на 40620 грн та завищення від`ємного значення податку на додану вартість за лютий 2026 року на 171346 грн.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 01.09.2026 № 0479550705 (форма «Р») та № 0479520705 (форма «В4») є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо застосування штрафу в розмірі 25% за податковим повідомленням-рішенням № 0479550705 суд додатково зазначає таке.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання на підставах, визначених, зокрема, підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання. Згідно з пунктом 123.2 статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

Відповідно до абзацу другого пункту 109.1 статті 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто умисел є кваліфікуючою ознакою правопорушення, а обов`язок доведення відповідних обставин законодавець прямо поклав на контролюючий орган.

Як вбачається з акта перевірки та відзиву на позовну заяву, обґрунтування умисності діянь позивача має загальний, абстрактний характер та зводиться до тверджень про те, що невиконання обов`язку зі сплати податку «має лише одну мету – несплату податку», а невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил «завжди» є наслідком умисних дій особи. При цьому конкретних обставин, які б свідчили, що позивач удавано та цілеспрямовано створив умови для ненарахування податкових зобов`язань за пунктом 198.5 статті 198 чи статтею 199 ПК України саме за лютий-травень 2025 року, відповідачем не встановлено і не наведено.

Такий підхід, за якого будь-яке порушення податкового законодавства автоматично вважається умисним, нівелює встановлене законодавцем розмежування відповідальності за пунктами 123.1 та 123.2 статті 123 ПК України та не узгоджується з абзацом другим пункту 109.1 статті 109 ПК України. Отже, і з цих підстав застосування штрафу в розмірі 25% є безпідставним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.09.2026 № 0479470705 (форма «ПН») суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, на платника податку накладається штраф у розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Отже, обов`язок скласти та зареєструвати зведену податкову накладну відповідно до пункту 198.5 статті 198 чи пункту 199.1 статті 199 ПК України є похідним від обов`язку нарахувати відповідні податкові зобов`язання і виникає лише за наявності встановлених законом підстав для такого нарахування.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем обов`язку позивача нарахувати податкові зобов`язання за лютий-травень 2025 року на суму 211966 грн, то й підстави вважати, що у позивача виник обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН відповідні зведені податкові накладні, відсутні. Відтак застосування до позивача штрафу в сумі 13600 грн на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення № 0479470705 - протиправним.

Крім того, суд зазначає, що в податковому повідомленні-рішенні № 0479470705 підставою для застосування штрафу зазначено, зокрема, нескладення та нереєстрацію позивачем податкових накладних «по операціях з реалізації автомобілів за основною ставкою (20 %)», тобто обставини, висновки щодо яких скасовано рішенням ДПС України від 27.08.2026 № 23310/6/99-00-06-01-03-06. Водночас за відсутність реєстрації податкових накладних на операції, що оподатковуються за основною ставкою, абзацом першим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України передбачено інший вид і розмір відповідальності, ніж застосований відповідачем на підставі абзацу четвертого цього пункту. Отже, наведений в оскарженому рішенні опис порушення не відповідає нормі, на підставі якої застосовано штраф.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі № 320/40278/24 зазначив, що застосування штрафу на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України є необґрунтованим, якщо правова кваліфікація виявленого порушення не відповідає змісту цієї норми.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а доводи позивача, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

За наведених обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з розглядом справи, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2828,66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.09.2026 № 619. Доказів понесення інших судових витрат позивачем до суду не надано.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2828,66 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕЛЕКТРІК» (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 81, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код 44879184) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005, ідентифікаційний код ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.09.2026 № 0479550705 (форма «Р»).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.09.2026 № 0479520705 (форма «В4»).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.09.2026 № 0479470705 (форма «ПН»).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаційний код ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕЛЕКТРІК» (ідентифікаційний код 44879184) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2828,66 грн (дві тисячі вісімсот двадцять вісім грн 66 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун