Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №160/26611/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №160/26611/26

Суддя: Ірметова Олеся Віталіївна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокуСправа № 160/26611/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Савченко Людмили Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

28 серпня 2026 року через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Савченко Людмили Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з урахуванням уточненої позовної заяви просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.05.2026 № 912090154851;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України № 1058-IV з 31.03.2026, застосувавши при визначенні права на таку пенсію пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 31.03.2026 з урахуванням раніше виплачених сум пенсії по інвалідності.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 08.04.2014 отримує пенсію по інвалідності та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

До встановлення інвалідності Позивач тривалий час працював на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

09 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Металургійного відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Пенсійного фонду України у м. Кривому Розі та подав документи на підтвердження пільгового характеру роботи, а саме довідку про підтвердження наявного стажу роботи від 19.11.2025 №55-1659 та витяги з наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці.

19 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо зазначення в заяві предмета звернення перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.

Заява від 19.05.2026 була направлена за принципом екстериторіальності до ГУ ПФУ у Львівській області. Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 26.05.2026 №912090154851 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відмовлено.

З метою адміністративного оскарження прийнятих рішень та остаточного з`ясування правової позиції Пенсійного фонду України представником Позивача 25.06.2026 року подано скаргу №109-06/26 до Пенсійного фонду України.

За результатами розгляду скарги Пенсійним фондом України надано відповідь від 28.07.2026 №72665-89121/Ш-03/8-2800/26, якою Пенсійний фонд України здійснив остаточний розрахунок стажу та прямо зазначив: страховий стаж ОСОБА_1 - 27 років 1 місяць 24 дні; пільговий стаж за Списком №2 - 13 років 8 місяців 29 днів. Підставою відмови Пенсійний фонд України остаточно визначив: відсутність необхідного страхового стажу -30 років - відповідно до статті 114 Закону №1058-IV.

Позивач вважає, що саме Пенсійним фондом України підтверджено наявність пільгового стажу - за Списком №2 - 13 років 8 місяців 29 днів, достатнього для переходу з пенсії по інвалідності на пільгову пенсію до статті 114 Закону №1058-IV.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про переведення перерахунку пенсії, а саме перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 19.05.2026 №2340 та пакетом документів. Відповідно до пункту 4.2 Порядок після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. На підставі вказаної постанови, за принципом екстериторіальності, документи про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у перерахунку пенсії № 912090154851 від 26.05.2026 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. До електронної пенсійної справи ОСОБА_1 додано витяг з наказу №189 від 29.03.1994 року по Криворізькому коксохімічному заводу імені Д.С. Коротченко “Про підсумки проведеної атестації робочих місць за умовами праці”, працював на посаді слюсар-ремонтник, де підтверджено право на пенсію за Списком № 1, розділ ІV, підрозділ 1а, а також витяг з наказу № 417 від 20.03.2000 року по Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінату “Криворіжсталь” “Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті”, працював на посаді слюсар-ремонтник та майстер з ремонту устаткування, підтверджено право на пенсію за списком № 2 , розділ ІІІ, підрозділ 1а, 2а, 3а. Про те додаткових документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах заявником не надано. Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах відсутнє.

Необхідний пільговий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначений пунктом 3 статті 114 Закону № 1058, має становити не менше 25 років для працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах, а відповідно до пункту 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Станом на дату звернення про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах вік заявника 55 років. Страховий стаж особи становить 27 років 01 місяць 24 дні. Пільговий стаж особи становить 13 років 08 місяців 29 дні. Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутнє.

Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 1 р/2020 від 23.01.2020 , зазначили, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII: визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII. Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, так як положення пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058 на час розгляду заяви позивача є чинними (не визнані неконституційними та не скасовані). Отже, на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про призначення пенсії до органу Пенсійного фонду України, пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах Закону № 1058 (пункту 2 частини 2 ст. 114), яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки у віці 55 років. Тому, посилання позивача на зазначене рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 і положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” безпідставними.

На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Правом подання відзиву на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не скористався.

Ухвалою суду від 02.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 19.10.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.11.2026 продовжено розгляд справи.

Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , з 08.04.2014 отримує пенсію по інвалідності та перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що підтверджується, зокрема, довідкою ГУПФУ в Дніпропетровській області №0400-010218-8/94903 від 19.05.2026.

31.03.2026 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912090154851 від 09.04.2026 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії. В результаті розгляду документів наявних в ЕПС 912090154851 встановлено, що відсутні підстава для перерахунку ”перехід на інший вид пенсії“ - невідповідність умовам призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Додаткових документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах заявницею не надано.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.05.2026 №0200-0306-8/49833 на адвокатські запити від №77-05/26 від 01.05.2026, зареєстрований від 04.05.2026 за вх. №12054/8 повідомили, що 09.12.2025 ОСОБА_1 звернувся за перерахунком пенсії, надавши до заяви документи, які підтверджують періоди роботи з особливо шкідливими і важкими умовами праці. За результатами проведеного з 01.12.2025 року перерахунку, заявнику до розрахунку страхового стажу зараховано період з 01.10.1992 -21.04.1993 як робота на пільгових умовах за Списком 1, з 21.02.2001 по 27.11.2013 та з 29.11.2013 по 28.04.2014 року як робіт на пільгових мовах у за Списком 2. 31.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся за проведенням перерахунку пенсії, зазначивши в заяві в графі «Вид перерахунку» перехід на інший вид пенсії, при цьому не конкретизував на який саме вид пенсії бажає перейти. В результаті розгляду документів наданих до заяви від 31.03.2026 року винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії від 09.04.2026 року № 912090154851. Щодо порушених у запитах питань, зокрема щодо: питання 3 та 5 запиту № 67-04/26 від 17.04.2026 року та 4 - 5 запиту №77- 05/26 від 01.05.2026 року зазначили, що заявник перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, заяви на проведення перерахунків подавав до сервісних центрів ГУПФУ в Дніпропетровській області, відповідно надати пояснення щодо направлення повідомлення про необхідність подання додаткових документів, щодо невручення другого примірника заяви, розписки повідомлення, пам`ятки пенсіонера можуть спеціалісти за місцем перебування заявника на обліку та приймання документів. Спеціалісти Вінницької області опрацьовували заяву від 31.03.2026 за принципом єдиної черги. Враховуючи вище зазначене, та повторно провівши аналіз наявних у матеріалах електронної пенсійної справи документів, зокрема й долучених до попередніх заяв на перерахунок пенсії, рішення про відмову буде переглянуто, про що додатково буде повідомлено заявника.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №912090154851 від 09.04.2026 (із змінами від 25.05.2025) позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю 30 років страхового стажу.

За результатами розгляду поданих документів відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача становить 27 років 1 місяць 24 дні, пільговий стаж за Списком №1 та Списком №2 в сумарному обчислені становить – 13 років 8 місяців 29 днів, вік заявника на дату звернення 55 років.

19.05.2026 ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУПФУ в Дніпропетровській області щодо зазначення в заяві предмета звернення перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 912090154851 від 26.05.2026 позивачу було відмовлено, оскільки станом на 19.05.2026 право на пенсію за віком на пільгових умовах відсутнє. В обґрунтування відмови зазначено, що до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 додано витяг з наказу №189 від 29.03.1994 року по Криворізькому коксохімічному заводу імені Д.С. Коротченко “Про підсумки проведеної атестації робочих місць за умовами праці”, працював на посаді слюсар-ремонтник, де підтверджено право на пенсію за Списком № 1, розділ ІV, підрозділ 1а, а також витяг з наказу № 417 від 20.03.2000 року по Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінату “Криворіжсталь” “Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті”, працював на посаді слюсар-ремонтник та майстер з ремонту устаткування, підтверджено право на пенсію за списком № 2, розділ ІІІ, підрозділ 1а, 2а, 3а. Про те додаткових документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах заявником не надано.

25.06.2026 представником позивача було подано скаргу №109-06/26 до Пенсійного фонду України.

Листом Пенсійний фонду України від 28.07.2026 №72665-89121/Ш-03/8-2800/26 на скаргу представника позивача повідомив, що 31.03.2026 та 19.05.2026 ОСОБА_1 звертався із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Страховий стаж ОСОБА_1 склав 27 років 1 місяць 24 дні (враховано по 28.04.2014), з них на пільгових умовах за Списком № 2 – 13 років 8 місяців 29 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 враховано всі періоди (до 01.01.2004), підтверджені документами. Страховий стаж з 01.01.2004 враховано за даними реєстру застрахованих осіб. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (30 років) ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно зі статтею 114 Закону № 1058.

Позивач вказує, що страховий стаж становить 27 років 1 місяць 24 дні, тобто перевищує мінімальний стаж, необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII.

Позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону №213-VIII були визнані неконституційними, у зв`язку з чим застосуванню підлягає положення статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

На думку позивача, станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії вона відповідала всім умовам, передбаченим пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ у попередній редакції, а саме:

досяг необхідного пенсійного віку, оскільки на момент звернення йому виповнилося 55 років;

мав страховий стаж понад необхідний, а саме 27 років 1 місяць 24 дні, при необхідному стажі 25 років;

мав пільговий стаж роботи за Списком №2 у розмірі 13 років 8 місяців 29 днів, при необхідних 12 років 6 місяців.

У зв`язку з наведеним позивач вважає, що відповідач неправомірно не застосував положення пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до 02.03.2015 року, безпідставно не врахував періоди роботи за Списком №2 та протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 55 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 55 років, тоді як другий - у 60 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановлено судом, на час звернення до ПФУ із заявою про призначення пенсії, позивач досяг необхідного визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віку, мав необхідний страховий та пільговий стаж.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останнього, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Усі документи, які були надані заявником під час первинного звернення, належним чином зафіксовані, відскановані та сформовані в матеріали первинного (відмовного) провадження в електронній базі ПФУ. Вимога посадових осіб повторно надати копії цих же документів є незаконною. Обов`язок щодо витребування, акумулювання та перевірки наявних у держави документів повністю покладено на ПФУ.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про адміністративну процедуру» учасники адміністративного провадження мають право бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до прийняття рішення, яке негативно вплине на права особи (відмова у призначенні пенсії), повинен був повідомити заявника про наявність перешкод для задоволення його заяви. Пенсійний орган був зобов`язаний надати особі можливість ознайомитися з матеріалами, висловити свої зауваження, надати пояснення або донести документ, що усуває недоліки.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що у разі, якщо поданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу спірного періоду було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин, натомість за обставинами справи відповідачем жодних дій вчинено не було.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.05.2026 № 912090154851 є таким, що прийняте без повного та всебічного дослідження поданих документів, без належної оцінки доказів та з порушенням принципу належного урядування, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 31.03.2026, застосувавши при визначенні права на таку пенсію пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-Х1І у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов`язання призначити пенсію задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було розглянуто заяву позивача від 19.05.2026 та прийнято рішення за результатами її розгляду. Отже, зазначена заява вже була предметом розгляду пенсійного органу, за наслідками якого прийнято рішення, що є предметом оскарження у цій справі. У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути вказану заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.05.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Щодо вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 31.03.2026 з урахуванням раніше виплачених сум пенсії по інвалідності, суд зазначає, що вона є передчасною, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ще не прийнято рішення про призначення пенсії за наслідками розгляду заяви від 19.05.2026.

З урахуванням викладеного, дана вимога задоволення не підлягає.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з урахуванням наведеного розмір судового збору, що підлягає сплаті за дану позовну заяву складає 1064,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн., що підтверджується квитанцією № 4640-8576-0113-7474 від 10.07.2026.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 532,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 90, 94, 133, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Савченко Людмили Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №912090154851 від 26.05.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 19.05.2026 за Списком №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua