Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №160/27511/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №160/27511/26

Суддя: Свергун Ірина Олексіївна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокуСправа № 160/27511/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до її страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 07.04.2011 в подвійному розмірі та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 27.05.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 07.04.2011 в подвійному розмірі на підставі довідки від 05.06.2025 № 1-03/65 та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 27.05.2025.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

27.05.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-ІV.

На підставі вказаної заяви позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 27.07.2026 № 0400-010303 8/143709 позивача повідомлено про те, що для розрахунку пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 8913,83 грн. Розмір пенсії станом на 01.03.2026 становить 3725,00 грн.

Поряд з тим, вищевказаним листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено про те, що при переведенні на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії 8 913,83 (проіндексована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1, 197 х 1,0796 х 1,115).

З урахуванням цього, на думку відповідача, пенсія, призначена згідно із Законом № 1058-IV, обчислена відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства.

Разом з тим, вище вказаним листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено про те, що зарахувати до страхового стажу для обчислення пенсії період роботи з 01.01.2004 по 07.04.2011 в подвійному розмірі немає підстав.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та повернуто позовну заяву в частині позовних вимог за період з 27.05.2025 по 03.03.2026.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в частині позовних вимог, починаючи з 04.03.2026, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою від відповідача витребувано докази.

Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 15.09.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач відзив та витребувані судом докази до суду не надав, про причини їх ненадання суду не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у відповідача.

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9» від 05.06.2025 № 1-03/65 позивач працювала у психіатричній лікарні м. Дніпродзержинськ на посаді медичної сестри соціальної допомоги наркологічного диспансеру з 03.10.2000 по 07.04.2011 (наказ № 434-к від 03.10.2000; на підставі Державного класифікатора професій України ДК-003-95 посаду «медична сестра соціальної допомоги» змінено на «сестра медична соціальної допомоги»), звільнена 07.04.2011 (наказ № 70-к від 07.04.2011). У зазначений період позивач у відпустці по догляду за дитиною та у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала. У довідці також зазначено, що згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно з приміткою до вказаної довідки 22.08.1983 1-а міська лікарня м. Дніпродзержинськ перетворена на психіатричну лікарню м. Дніпродзержинськ; 01.01.2002 психіатрична лікарня м. Дніпродзержинськ перетворена на 1-у міську лікарню м. Дніпродзержинськ; 25.11.2009 – на Комунальний заклад охорони здоров`я «Дніпродзержинська міська лікарня № 1»; надалі заклад неодноразово перетворювався та 15.08.2024 Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 1» реорганізоване шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9». Довідку видано на підставі наказів по підприємству, відомостей про заробітну плату та особової картки П-2.

Як слідує з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.07.2026 № 0400-010303-8/143709, наданого у відповідь на адвокатський запит, ОСОБА_1 перебуває на обліку з 08.04.2011 та отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За заявою від 27.05.2025 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2025. Станом на 27.05.2025 пенсія обчислена із загального страхового стажу, зарахованого по 30.04.2025, який становить 38 років 05 місяців 28 днів. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 8192,70 грн (8913,83 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115) х 0,91910 – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації). Розмір пенсії станом на 27.05.2025 становив 3323,00 грн. З 01.03.2026 проведено автоматизований перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 236 (8913,83 х 1,121 = 9992,40 грн), розмір пенсії станом на 01.03.2026 становить 3725,00 грн.

Цим же листом відповідач повідомив, що абзацом другим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за вислугу років, тобто з 01.01.2004 всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, а в подвійному розмірі обчислюються періоди роботи у зазначених закладах (відділеннях) тільки для визначення права на пенсію. З урахуванням цього, на думку відповідача, підстав для зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії періоду роботи з 01.01.2004 по 07.04.2011 в подвійному розмірі немає.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Щодо зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 07.04.2011 до страхового стажу в подвійному розмірі суд враховує наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Чинне законодавство не містить окремого переліку закладів з надання психіатричної допомоги. Водночас статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-III визначено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги; психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.

Отже, наркологічний диспансер, як структурний підрозділ закладу охорони здоров`я, діяльність якого пов`язана з наданням психіатричної (наркологічної) допомоги особам, які страждають на психічні розлади внаслідок вживання психоактивних речовин, належить до закладів з надання психіатричної допомоги у розумінні статті 60 Закону № 1788-XII.

Судом установлено, що в спірний період позивач працювала на посаді сестри медичної соціальної допомоги наркологічного диспансеру, що підтверджується довідкою від 05.06.2025 № 1-03/65, виданою правонаступником закладу на підставі первинних документів (накази, відомості про заробітну плату, особова картка П-2). Відповідач факт роботи позивача у спірний період у закладі з надання психіатричної допомоги не заперечував, відмову у зарахуванні цього періоду в подвійному розмірі обґрунтовував виключно тим, що після 01.01.2004 пільговий порядок обчислення стажу застосовується лише для визначення права на пенсію. Доказів, які б спростовували відомості, зазначені у довідці, відповідач до суду не надав.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

За правилами частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

За таких обставин суд доходить висновку, що положення статті 60 Закону № 1788-XII, яка є чинною та не суперечить Закону № 1058-IV, підлягали застосуванню відповідачем під час обчислення стажу позивача і після 01.01.2004. Ні стаття 24 Закону № 1058-IV, ні інші положення цього Закону не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону № 1788-XII і не містять обмежень щодо її застосування виключно для визначення права на пенсію.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом № 1058-IV. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 07.04.2011 у подвійному розмірі та наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати вказаний період до страхового стажу позивача у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII на підставі довідки від 05.06.2025 № 1-03/65.

Що стосується вимог про застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні при обчисленні пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць; К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, частина третя статті 45 Закону № 1058-IV регулює порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії, передбачений цим Законом. Крім того, застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, можливе лише за бажанням особи.

Судом установлено, що до 27.05.2025 позивач отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII. Пенсія за вислугу років не належить до видів пенсій, передбачених статтею 9 Закону № 1058-IV, а право на неї визначається Законом № 1788-XII. Отже, за пенсією за віком відповідно до Закону № 1058-IV позивач звернулась вперше, що за своєю правовою природою є призначенням пенсії, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2026 у справі № 560/9942/25, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, зазначив, що перехід з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 1788-XII, на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV є первинним призначенням пенсії за віком, а тому при її обчисленні застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.

Крім того, навіть у випадку переведення з одного виду пенсії на інший застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, можливе лише за бажанням особи. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач виявляла бажання застосувати при обчисленні пенсії за віком показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Відповідач таких доказів суду також не надав.

Оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії за віком 27.05.2025, при обчисленні пенсії підлягав застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки.

Натомість відповідач при обчисленні пенсії за віком застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки, проіндексований до 8913,83 грн, що не відповідає вимогам частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обчислення пенсії за віком позивача без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, та про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача із застосуванням зазначеного показника.

Щодо періоду, з якого підлягає проведенню перерахунок.

Ухвалою суду від 15.09.2026 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 27.05.2025 по 03.03.2026 повернуто позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а провадження у справі відкрито в частині позовних вимог, починаючи з 04.03.2026.

Отже, перерахунок та виплата пенсії позивача з урахуванням зарахування спірного періоду роботи в подвійному розмірі та із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022, 2023 та 2024 роки підлягають проведенню починаючи з 04.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів правомірності своїх дій та рішень.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в межах позовних вимог, щодо яких відкрито провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 03.09.2026 ID 1373-4601-1642-9112.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 1064,96 грн.

Доказів понесення інших судових витрат позивачем до суду не надано.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до її страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 07.04.2011 в подвійному розмірі та щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 07.04.2011 в подвійному розмірі на підставі довідки Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 9» від 05.06.2025 № 1-03/65 та здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 04.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.О. Свергун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua