Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №160/17730/26
Суддя: Голобутовський Роман Зіновійович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 рокуСправа № 160/17730/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
24.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до трудового стажу період роботи в колгоспі ім. Тімірязєва Новомосковського району Дніпропетровської області з 03.03.1982 по 31.12.1982;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді ветеринарного фельдшера колгоспу ім. Тімірязєва Новомосковського району Дніпропетровської області з 03.03.1982 по 31.12.1982;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 26.08.2024 - дати передачі заяви на розгляд Комісії з питань підтвердження трудового стажу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний страховий стаж позивача підтверджено показаннями свідків, довідкою підприємства, разом з тим, відповідач відмовив у зарахуванні спірних періодів роботи позивача та у перерахунку пенсії із зарахуванням вказаного періоду роботи. Позивач зазначає, що подібні дії суперечать гарантованому Конституцією України праву позивача на соціальний захист.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/17730/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
07.08.2026 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування правової позиції зазначено, що позивачем не надано документів, уточнюючих спірні періоди роботи. Наполягає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до трудового стажу позивача періодів роботи є правомірними, законними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
31.08.2026 до суду позивачем надіслано відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відзиву, просить суд вважати доводи відповідача необґрунтованими, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
26.08.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила передати показання свідків та документи на розгляд Комісії з питань підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків призначити та виплатити пенсію за віком з моменту звернення.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у листі від 24.09.2024 №52653-37738/О-01/8-0400/24 вказано, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі починаючи з 1965 року враховується кількість відпрацьованих трудоднів працівником та встановленого мінімуму трудоднів в колгоспі щорічно, при цьому підтвердити період роботи в колгоспі ім. Тімірязєва за 1982 рік на Комісії з питань підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків немає підстав, оскільки це не передбачено Порядком.
Позивач оскаржила рішення про відмову в судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №160/26323/24 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 зарахувати до трудового стажу період роботи в колгоспі ім. Тімірязєва Новомосковського району Дніпропетровської області з 03.03.1982 року по 31.12.1982 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_2 період роботи на посаді ветеринарного фельдшера колгоспу ім. Тімірязєва Новомосковського району Дніпропетровської області з 03.03.1982 року по 31.12.1982 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі №160/26323/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №160/26323/24 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі №160/26323/24 - скасовано та ухвалено нове судове рішення у справі. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у відмові ОСОБА_2 у передачі її заяви від 26.08.2024 року на розгляд Комісії з питань підтвердження трудового стажу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області передати заяву ОСОБА_2 на розгляд Комісії з питань підтвердження трудового стажу для розгляду відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
На виконання постанови від 03.04.2025 у справі №160/26323/24 Головним управлінням направлено документи на розгляд Комісії з питань підтвердження трудового стажу при Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України: від 12.08.1993 №637.
Рішенням Комісії від 30.06.2025 №2 розглянуто заяву позивача від 26.08.2024 та додані до неї документи та відмовлено в зарахуванні стажу, оскільки ТОВ «Агрофірма Отрадне» не ліквідовано, а отже розглядати документи про підтвердження стажу на підставі показань свідків у Комісії відсутні підстави.
Вказано, що будь-які документи, які б свідчили про роботу заявниці в цьому колгоспі, на розгляд Комісії не було надано.
Колгосп їм. Тимірязєва Новомосковського району Дніпропетровської області перейменовано рішенням райвиконкому №156 від 20.02.1992 в АВОП «Отрадне» в подальшому реорганізовано в ТОВ «Агрофірма Отрадне», що підтверджується записом у трудовій книжці свідка ОСОБА_3 . Довідка райвиконкому щодо перейменування колгоспу не надавалась. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ТОВ «Агрофірм Отрадне» (30508150) перебуває в стані припинення. Факт ліквідації не підтверджено.
Відповідно до акту прийому - передачі від 20.01.2010 архівні документи по особових справам працівників колгоспу їм. Тімірязєва (АВОП «Отрадне») передані на збереження в СФГ «Ранок».
11.12.2025 прізвище ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).
Для підтвердження стажу роботи в колгоспі ОСОБА_6 з 03.03.1982 по 31.12.1982 Головним управлінням направлено запити до ТОВ «Ранок - 17» (лист від 25.06.2025 №0400-010225-8/121988) до Василівського Старостинського округу (лист віл 25.06.2025 № 0400-010275 0/12198560) до архівного відділу Новомосковської районної державної адміністрації (лист від 25.06.2025 № 0400-010225-6/121487).
З огляду на відсутність відповіді на запити та те, що ТОВ «Агрофірма Отрадне» не ліквідовано, Комісією відмовлено у зарахуванні даного періоду роботи позивача.
23.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила повідомити про результати розгляду Комісією з питань підтвердження трудового стажу її заяви від 26.08.2024.
21.02.2026 позивачем було отримано лист управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.02.2026 № 17372-8055/С-01/8-0400/26 з рішенням від 30.06.2025 про результати розгляду зазначеної заяви.
Вважаючи дії щодо відмови у зарахуванні стажу протиправними позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, відповідно до пунктів 1, 2 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника; прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
З рішення Комісії №2 від 30.06.2025 видно, що в трудовій книжці позивача , яка видана 25.03.1983, запис про роботу в колгоспі ім. Тимірязєва не внесено.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1, п. 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз. 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Спірний період роботи позивача підтверджено - показаннями свідків - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; опитуванням свідків - ОСОБА_9 , ОСОБА_3 ; довідкою, виданою Головою ТОВ «Ранок-2017».
З наведених приписів ч. 2 ст. 56 Закону №1788-XII та п. 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, можливо дійти висновку про те, що наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання) є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
Для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
На виконання положень пункту 18 Порядку №637 позивачем були вчинені дії щодо залучення свідків, які могли б підтвердити спірний стаж роботи позивача.
Позивачем до заяви долучалися: копія акту прийому-передачі архівних документів по особових справах працівників колгоспу ім. Тімірязєва до ТОВ «РАНОК-2017», яке є правонаступником колгоспу; повідомлення КУ «Новомосковський районний трудовий архів» про те, що документи з особового складу та довідковий апарат до них колгоспу ім. Тімірязєва на зберігання не передавалися; довідку голови ТОВ «РАНОК-2017» про те, що трудовий архів колгоспу ім. Тімірязєва втрачено, на зберігання він не передавався.
Таким чином, свій трудовий стаж роботи у колгоспі позивач інакше, аніж показаннями свідків, за відсутності записів у трудовій книжці, підтвердити не має змоги.
З рішення Комісії судом встановлено, що Комісією відмовлено у допиті свідків з підстав того, що ТОВ «Агрофірма Отрадне» (30508150) перебуває в стані припинення. Факт ліквідації не підтверджено. Разом з тим, суд зазначає, що Порядком №637 не передбачено виключний порядок допиту свідків для підтвердження інформації лише після офіційної ліквідації підприємства.
В той же час, право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
З огляду на приписи підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, УПФУ має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Так, відповідач не позбавлений можливості, зокрема, у разі відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем вжито всіх можливих заходів з метою підтвердження періоду роботи в колгоспі ім. Тімірязева.
У даному випадку суд зазначає, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02.02.2018 у справі №677/277/17, від 26.06.2019 у справі №423/3762/16-а, від 11.07.2019 у справі №683/737/17, від 09.08.2019 у справі №654/890/17, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
У зв`язку із чим, суд робить висновок про те, що неврахування відповідачем відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову зарахувати до трудового стажу періоду роботи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями. Зокрема, ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі ст. ст. 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Ураховуючи викладене, суд робить висновок про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді ветеринарного фельдшера колгоспу ім. Тімірязєва Новомосковського району Дніпропетровської області з 03.03.1982 по 31.12.1982.
З огляду на вказане позовні вимоги про перерахунок та виплату пенсії також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд робить висновок про те, що відповідачем належним чином не виконано обов`язок щодо доведення правомірності власних рішень та дій у випадку їх судового оскарження, відтак позовна заява підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1331,00 грн, що документально підтверджується квитанцією від 17.06.2026.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягають стягненню на користь позивача в сумі 1331,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до трудового стажу період роботи в колгоспі ім. Тімірязєва Новомосковського району Дніпропетровської області з 03.03.1982 по 31.12.1982.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді ветеринарного фельдшера колгоспу ім. Тімірязєва Новомосковського району Дніпропетровської області з 03.03.1982 по 31.12.1982.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 26.08.2024 - дати передачі заяви на розгляд Комісії з питань підтвердження трудового стажу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua