Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №160/29863/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/29863/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №047150031578 від 18.06.2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 періоди роботи: з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року в товаристві з обмеженою відповідальністю “Сталь сервіс груп”, з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року в акціонерному товаристві “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2026 року про призначення пенсії на пільгових умовах з врахуванням за Списком №1 періодів роботи: з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року в товаристві з обмеженою відповідальністю “Сталь сервіс груп”, з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року в акціонерному товаристві “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 11.06.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 18.06.2026 року №047150031578 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1. У зазначеному рішенні пенсійним органом визначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 01 місяць 23 дні, а пільговий стаж за Списком №1 - 2 роки 7 місяців 5 днів. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки під час визначення тривалості пільгового стажу відповідачем безпідставно не зараховано період роботи з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Сталь сервіс груп» на посаді дозувальника гарячого повертання. Підставою для не зарахування вказаного періоду роботи пенсійним органом зазначено відсутність наказу про результати атестації робочих місць та переліку робочих місць і професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. Водночас позивач наголошує, що зазначений період роботи підтверджується належним чином оформленими записами у трудовій книжці, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу №207 від 21.03.2024 року, а також витягом із наказу ТОВ «Сталь сервіс груп» від 30.06.2023 року №20/2 про результати атестації робочих місць, відповідно до якого підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 за професією дозувальника гарячого повертання. Крім того, позивач зазначає, що пенсійним органом безпідставно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року в акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді машиніста конвеєра 4 розряду дільниці №2 цеху №1 управління дробильно-транспортного комплексу. На переконання позивача, зазначена професія належить до Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461, а право на пільгове пенсійне забезпечення за відповідний період підтверджується записами у трудовій книжці та результатами атестації робочих місць, проведеної відповідно до наказів від 27.08.2019 року №385 та від 29.10.2024 року №328п. При цьому позивач звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні від 18.06.2026 року №047150031578 відповідачем взагалі не наведено причин не зарахування періоду роботи з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року до пільгового стажу, що, на думку позивача, свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про призначення пенсії. З метою з`ясування причин не зарахування зазначеного періоду роботи до пільгового стажу позивач 08.07.2026 року звернувся із письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Листом від 10.07.2026 року вказане звернення було перенаправлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Однак, як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду відповіді по суті порушених питань отримано не було. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 48 Кодексу законів про працю України, Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, а також Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1. Позивач вважає, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, а внесені до неї записи про результати атестації робочих місць у сукупності з іншими документами підтверджують виконання роботи протягом повного робочого дня в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці, що дає право на пенсійне забезпечення за Списком №1. На думку позивача, відповідачами не забезпечено всебічного, повного та об`єктивного розгляду документів, поданих для призначення пенсії, внаслідок чого неправильно визначено тривалість пільгового стажу та прийнято необґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Вважаючи, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.06.2026 року №047150031578 порушує його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати зазначене рішення, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року в ТОВ «Сталь сервіс груп» та з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», а також повторно розглянути заяву від 11.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зазначених періодів роботи.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 22.09.2026 року передана судді Пруднику С.В.

28.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачі не скористалися своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 11.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до положень статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На дату звернення із зазначеною заявою позивач досяг 60-річного віку, а саме його вік становив 60 років 2 місяці 2 дні.

Заяву про призначення пенсії було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за зареєстрованим місцем проживання позивача.

За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 18.06.2026 року №047150031578 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Підставою для прийняття вказаного рішення визначено відсутність необхідного пільгового стажу роботи відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до розрахунку стажу, наведеного в оскаржуваному рішенні, пенсійним органом визначено, що загальний страховий стаж позивача становить 28 років 01 місяць 23 дні, з яких пільговий стаж роботи за Списком №1 становить 2 роки 7 місяців 5 днів.

При цьому до пільгового стажу за Списком №1 пенсійним органом не зараховано період роботи позивача з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Сталь сервіс груп», а також період роботи з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року в акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

Із наявних у матеріалах справи документів убачається, що 03.07.2023 року позивача в порядку переведення з товариства з обмеженою відповідальністю «Металургсервіс плюс» було прийнято на роботу до товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь сервіс груп» на посаду дозувальника гарячого повертання.

Відомості про прийняття на роботу відображені у трудовій книжці позивача відповідним записом №17 із зазначенням наказу роботодавця, на підставі якого здійснено прийняття на роботу.

До переведення в ТОВ «Сталь сервіс груп» позивач працював у ТОВ «Металургсервіс плюс» на аналогічній посаді дозувальника гарячого повертання, починаючи з 18.10.2019 року.

Відомості про зазначений попередній період роботи відображені у трудовій книжці записами №14-16.

Як зазначено в позовній заяві, період роботи позивача в ТОВ «Металургсервіс плюс» було враховано пенсійним органом під час визначення пільгового стажу за Списком №1.

Водночас після переведення до ТОВ «Сталь сервіс груп» позивач продовжував виконувати роботу за тією самою професією.

Згідно з відомостями, наведеними у трудовій книжці та довідці про підтвердження наявного трудового стажу №207 від 21.03.2024 року, позивач працював у ТОВ «Сталь сервіс груп» у період з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року на посаді дозувальника гарячого повертання.

Відповідно до зазначеної довідки позивач протягом указаного періоду був зайнятий повний робочий день, виконував роботи зі зволоження гарячого повертання, дозування гарячого повертання та інші роботи, пов`язані з відповідним виробничим процесом.

У довідці №207 від 21.03.2024 року зазначено, що професія дозувальника гарячого повертання належить до професій, які дають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №1, розділ II, підрозділ 2, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461.

Крім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що в ТОВ «Сталь сервіс груп» було проведено атестацію робочих місць за умовами праці, результати якої оформлено наказом від 30.06.2023 року №20/2 «Про результати атестації робочих місць».

Відповідно до витягу із зазначеного наказу підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 працівників, зайнятих за професією дозувальника гарячого повертання.

Відомості про результати проведеної атестації робочого місця внесено до трудової книжки позивача записом №18 із посиланням на наказ від 30.06.2023 року №20/2.

26.02.2024 року трудові відносини позивача з ТОВ «Сталь сервіс груп» були припинені у зв`язку зі звільненням за власним бажанням.

Таким чином, позивачем на підтвердження пільгового характеру роботи за період з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року надано відомості трудової книжки, довідку №207 від 21.03.2024 року та витяг із наказу про результати атестації робочих місць від 30.06.2023 року №20/2.

Разом із тим із мотивів оскаржуваного рішення вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не зарахувало зазначений період до пільгового стажу за Списком №1 з посиланням на відсутність наказу про результати атестації робочих місць та переліку робочих місць і професій, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.

З матеріалів справи також убачається, що 27.02.2024 року позивача було прийнято на роботу до акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаду машиніста конвеєра 4 розряду дільниці №2 цеху №1 управління дробильно-транспортного комплексу.

Відомості про прийняття на роботу відображені у трудовій книжці позивача записом №19 із зазначенням відповідного наказу роботодавця.

Відповідно до наведених у позовній заяві відомостей позивач працював на зазначеній посаді з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року, після чого був звільнений за власним бажанням, про що у трудовій книжці зроблено запис №22.

Позивач зазначає, що професія машиніста конвеєра належить до професій, передбачених Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461, за умови виконання роботи у відповідних виробництвах та підтвердження встановлених законодавством умов праці.

На підтвердження пільгового характеру зазначеної роботи позивач посилається на результати атестації робочих місць, оформлені наказами АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» від 27.08.2019 року №385 та від 29.10.2024 року №328п.

Згідно з наведеними у позовній заяві відомостями зазначеними наказами підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 за професією машиніста конвеєра у структурному підрозділі підприємства - управлінні дробильно-транспортного комплексу, виробництво - рудопідготовка.

Відомості про результати атестації робочого місця відображені у трудовій книжці позивача, зокрема записом №20 із посиланням на наказ від 27.08.2019 року №385 та записом №21 із посиланням на наказ від 29.10.2024 року №328п.

Отже, на підтвердження характеру виконуваної роботи та наявності права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 за період з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року позивач посилається на записи у трудовій книжці та витяги з наказів про результати атестації робочих місць.

При цьому з викладених у позовній заяві обставин убачається, що в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.06.2026 року №047150031578 не наведено окремих мотивів незарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи позивача з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

Судом також встановлено, що з метою з`ясування причин незарахування періоду роботи з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року до пільгового стажу за Списком №1 позивач 08.07.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою.

Листом від 10.07.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про перенаправлення зазначеного звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Як зазначено у позовній заяві, станом на дату звернення до суду відповіді по суті поставлених питань позивач не отримав.

Вважаючи, що під час розгляду заяви від 11.06.2026 року пенсійним органом не було належним чином досліджено подані документи, неправильно визначено тривалість пільгового стажу та безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення суб`єктів владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також чи є такі рішення обґрунтованими, добросовісними, розсудливими та пропорційними.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 стало незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року в ТОВ «Сталь сервіс груп» та з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

Водночас матеріалами справи підтверджено, що у період з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року позивач працював у ТОВ «Сталь сервіс груп» на посаді дозувальника гарячого повертання, що підтверджується записами у трудовій книжці, довідкою №207 від 21.03.2024 року та витягом із наказу про результати атестації робочих місць від 30.06.2023 року №20/2.

Зазначені документи в сукупності підтверджують період роботи позивача, характер виконуваних робіт, зайнятість протягом повного робочого дня та наявність результатів атестації робочого місця, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.

При цьому посилання пенсійного органу на відсутність наказу від 30.06.2023 року №12-К не спростовує відомостей, які містяться в інших документах, поданих позивачем, та не свідчить про відсутність у нього права на зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу.

Суд ураховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, відповідно до якої непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць роботодавцем не може бути підставою для позбавлення працівника права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зазначений правовий висновок ґрунтується на тому, що обов`язок організації та проведення атестації робочих місць покладається на роботодавця, а працівник не може зазнавати негативних наслідків через неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.

У цій справі, крім того, наявні документи про проведення атестації робочого місця, а тому формальна розбіжність у реквізитах наказів, за відсутності доказів недостовірності поданих документів, не може бути достатньою підставою для неврахування спірного періоду роботи.

Щодо періоду роботи з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року суд зазначає, що позивач працював в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді машиніста конвеєра 4 розряду дільниці №2 цеху №1 управління дробильно-транспортного комплексу.

Зазначений період роботи підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача.

Крім того, у трудовій книжці містяться записи про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 за результатами атестації робочих місць, проведеної відповідно до наказів від 27.08.2019 року №385 та від 29.10.2024 року №328п.

Суд зазначає, що результати атестації робочих місць є належним доказом підтвердження особливого характеру умов праці, якщо вони стосуються відповідної професії та робочого місця працівника.

При цьому пенсійним органом не наведено мотивів, з яких зазначені документи не були враховані під час визначення пільгового стажу позивача, та не встановлено обставин, які б спростовували відомості про виконання позивачем роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують право на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 обидва спірні періоди роботи позивача.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд наголошує, що повноваження органів Пенсійного фонду України щодо зарахування періодів роботи до пільгового стажу не є дискреційними у випадку, коли відповідні обставини встановлені судом та підтверджені належними доказами.

За таких обставин покладення на відповідача обов`язку зарахувати відповідні періоди роботи до пільгового стажу не є втручанням суду в дискреційні повноваження пенсійного органу, а становить належний спосіб відновлення порушеного права позивача.

Суд також зазначає, що обмеження способу захисту виключно скасуванням оскаржуваного рішення та зобов`язанням повторно розглянути заяву без вирішення питання про зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу не забезпечить ефективного захисту порушеного права, оскільки залишить невирішеним питання, яке стало безпосередньою причиною виникнення спору.

Отже, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати пенсійний орган зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року в ТОВ «Сталь сервіс груп» та з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року в АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат».

Водночас суд ураховує, що заява позивача від 11.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яким прийнято оскаржуване рішення від 18.06.2026 року №047150031578.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2024 року у справі №460/17257/23 сформулював правовий підхід, відповідно до якого обов`язок щодо вчинення дій, пов`язаних із призначенням пенсії, повинен покладатися на територіальний орган Пенсійного фонду України, який за принципом екстериторіальності розглянув заяву та прийняв відповідне рішення.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є належним суб`єктом владних повноважень, на якого слід покласти обов`язок щодо зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу та повторного розгляду заяви позивача.

Ураховуючи наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог відповідно до частини другої статті 9 КАС України з метою ефективного захисту порушеного права позивача.

При цьому суд зазначає, що безпосереднє призначення пенсії за віком на пільгових умовах не є предметом заявлених позовних вимог, а тому належним способом захисту є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву від 11.06.2026 року з урахуванням зарахованих судом періодів пільгового стажу та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.06.2026 року №047150031578, зобов`язання зазначеного органу зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 спірні періоди роботи та повторно розглянути заяву від 11.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Водночас у задоволенні позовних вимог у частині покладення відповідних обов`язків на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід відмовити, оскільки зазначений орган не приймав оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.06.2026 року №047150031578 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 03.07.2023 року по 26.02.2024 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Сталь сервіс груп» на посаді дозувальника гарячого повертання.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 27.02.2024 року по 10.03.2026 року в акціонерному товаристві «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді машиніста конвеєра 4 розряду дільниці №2 цеху №1 управління дробильно-транспортного комплексу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих цим рішенням суду періодів роботи до пільгового стажу та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник