Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №160/20416/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №160/20416/26

Суддя: Прудник Сергій Володимирович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/20416/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника заявника Горбенко Інни Василівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо виключення (видалення, скасування) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” недостовірних відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , військового обліку, з приведенням облікового статусу позивача у відповідність до наявних у Реєстрі відомостей про його виключення з військового обліку та одночасним повідомленням органів національної поліції про припинення підстав розшуку.

За наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Суд вирішив наступне.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення та збереження в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які відображені у військово-обліковому документі в електронній формі, сформованому 08.07.2026 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” шляхом виключення недостовірних відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням відомостей про його виключення з військового обліку 21.04.2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1065 грн. (одна тисяча шістдесят п`ять гривень).

22.10.2026 року від представника заявника ОСОБА_2 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 22.10.2026 року через систему «Електронний суд» заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/20416/26 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи даної заяви зводяться до того, що 19.10.2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №160/20416/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, яким адміністративний позов задоволено частково.

Зазначеним рішенням суд визнав протиправними дії відповідача щодо внесення та збереження в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про порушення позивачем правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які відображені у військово-обліковому документі в електронній формі, сформованому 08.07.2026 року.

Крім того, суд зобов`язав відповідача внести відповідні зміни до зазначеного Реєстру шляхом виключення недостовірних відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку з урахуванням відомостей про його виключення з військового обліку 21.04.2024 року.

Представник заявника зазначає, що під час звернення до суду з адміністративним позовом позивачем було заявлено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи. Водночас питання відшкодування фактично понесених витрат на правничу допомогу потребує вирішення судом на підставі відповідних документів, які підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг та їхню вартість.

Заявник вказує, що з метою належного захисту своїх прав та законних інтересів він скористався професійною правничою допомогою адвоката Горбенко Інни Василівни, з якою 09.07.2026 року укладено договір про надання правової допомоги №2230.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 09.07.2026 року до зазначеного договору предметом надання правничої допомоги визначено здійснення представництва та захисту інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції у спорі з ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо протиправності не виправлення відомостей у відповідному державному реєстрі, наявності інформації про розшук та порушення правил військового обліку, а також зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача.

За твердженням представника заявника, на виконання умов укладеного договору адвокатом надавалися послуги правового характеру, пов`язані з підготовкою та супроводженням адміністративної справи, зокрема щодо формування правової позиції, підготовки процесуальних документів та представництва інтересів позивача під час судового розгляду.

Представник заявника наголошує, що надана правнича допомога була безпосередньо пов`язана з розглядом адміністративної справи №160/20416/26 та спрямована на захист порушених прав позивача.

На підтвердження понесених витрат заявником надано копію квитанції до прибуткового касового ордера №2230 від 09.07.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено адвокату Горбенко Інні Василівні кошти у розмірі 10 500 грн за надання правової допомоги на підставі договору №2230.

Крім того, представник заявника зазначає, що 21.10.2026 року між адвокатом та позивачем погоджено і підписано акт №1 від 21.10.2026 року, яким визначено обсяг фактично наданих адвокатом послуг у межах адміністративної справи №160/20416/26 та їхню загальну вартість у розмірі 20 000 грн.

Обґрунтовуючи правомірність заявлених до відшкодування витрат, представник заявника посилається на положення статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, а порядок його обчислення, розмір та умови сплати визначаються договором про надання правової допомоги.

Також представник заявника посилається на положення статті 632 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а її зміна після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, визначених договором або законом.

На переконання представника заявника, погоджений сторонами розмір адвокатського гонорару відповідає характеру та обсягу наданої правничої допомоги, а тому підлягає врахуванню судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження своєї правової позиції представник заявника посилається на постанову Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №910/23210/17, у якій розглянуто питання визначення розміру адвокатського гонорару за домовленістю між адвокатом та клієнтом.

Крім того, представник заявника звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.06.2020 року у справі №821/227/17, від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, щодо необхідності документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та доведення їхнього розміру.

Представник заявника вважає, що надані до суду договір про надання правової допомоги №2230 від 09.07.2026 року, додаткова угода №1 від 09.07.2026 року, акт №1 від 21.10.2026 року, квитанція до прибуткового касового ордера №2230 від 09.07.2026 року, а також документи, які підтверджують повноваження адвоката, у своїй сукупності підтверджують наявність договірних правовідносин між позивачем та адвокатом, факт надання професійної правничої допомоги та погоджену сторонами вартість відповідних послуг.

З огляду на викладене, представник заявника вважає, що наявні передбачені процесуальним законом підстави для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зазначене питання підлягає вирішенню судом за результатами розгляду адміністративної справи.

Відтак, представник заявника Горбенко Інна Василівна просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі №160/20416/26, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

За відомостями з витягу протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.10.2026 року зазначена вище заяву вирішено розподілити та передати судді Пруднику С.В.

Слід зазначити, що згідно з п.10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи відсутність правового регулювання процедури розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, керуючись приписами ч. 3 ст. 166 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду поданої заяви одноособово у порядку письмового провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що означену заяву слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, положення статті 252 КАС України передбачають можливість вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення без проведення судового засідання, якщо суд не встановив необхідності виклику учасників справи.

Враховуючи, що адміністративна справа №160/20416/26 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а наявні матеріали справи є достатніми для вирішення питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви представника позивача Горбенко Інни Василівни у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Зазначена норма процесуального закону спрямована на забезпечення повноти судового рішення та надає суду можливість вирішити питання, яке належало до предмета судового розгляду, проте не було вирішене під час ухвалення основного судового рішення.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2026 року у справі №160/20416/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Зокрема, судом визнано протиправними дії відповідача щодо внесення та збереження в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Також відповідача зобов`язано внести відповідні зміни до зазначеного Реєстру шляхом виключення недостовірних відомостей про порушення позивачем правил військового обліку з урахуванням відомостей про його виключення з військового обліку 21.04.2024 року.

22.10.2026 року представник позивача звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

На підтвердження заявлених витрат представником позивача надано договір про надання правової допомоги №2230 від 09.07.2026 року, додаткову угоду №1 від 09.07.2026 року, акт №1 від 21.10.2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №2230 від 09.07.2026 року, а також документи на підтвердження повноважень адвоката Горбенко Інни Василівни.

Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Горбенко Інною Василівною укладено договір про надання правової допомоги №2230 від 09.07.2026 року, предметом якого є надання правничої допомоги, зокрема щодо захисту прав та законних інтересів замовника у судових органах.

Додатковою угодою №1 від 09.07.2026 року конкретизовано предмет надання правничої допомоги, пов`язаної зі зверненням до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до акта №1 від 21.10.2026 року загальна вартість наданих адвокатом послуг визначена сторонами у розмірі 20 000 грн.

При цьому наданою квитанцією до прибуткового касового ордера №2230 від 09.07.2026 року підтверджується сплата позивачем коштів у розмірі 10 500 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено існування договірних правовідносин між позивачем та адвокатом, надання правничої допомоги під час розгляду адміністративної справи та погодження сторонами її вартості.

Разом із тим суд наголошує, що сам по собі факт укладення договору про надання правової допомоги, підписання акта приймання-передачі послуг та погодження сторонами розміру адвокатського гонорару не свідчить про безумовну наявність підстав для відшкодування всієї заявленої суми за рахунок іншої сторони судового процесу.

Питання визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, належить до процесуальних повноважень суду та вирішується з урахуванням критеріїв, встановлених КАС України.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою.

Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, законодавець пов`язує можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не лише з фактом їх документального підтвердження, але й з необхідністю оцінки їх обґрунтованості, співмірності, розумності та зв`язку з розглядом конкретної адміністративної справи.

При цьому суд розмежовує правовідносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення розміру гонорару і процесуальні правовідносини щодо покладення відповідних витрат на іншу сторону спору.

Визначення сторонами договору вартості правничої допомоги у розмірі 20 000 грн є результатом їхньої домовленості та саме по собі не може бути змінене судом під час розподілу судових витрат.

Водночас така домовленість не створює для відповідача безумовного обов`язку компенсувати позивачу всю погоджену суму, оскільки питання розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та врегулювання спору мирним шляхом.

Отже, суд зобов`язаний оцінити не лише факт понесення витрат на професійну правничу допомогу, але й обґрунтованість покладення таких витрат на іншу сторону спору.

Аналогічний правовий підхід викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, відповідно до якого при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності оцінки пов`язаності заявлених витрат із розглядом конкретної справи, обґрунтованості їх розміру та співмірності фактично виконаним адвокатом роботам.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №817/1889/17 розглянуто питання застосування процесуальних строків подання доказів судових витрат у справах, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових дебатів.

Вказані правові висновки підлягають врахуванню під час вирішення питання про розподіл судових витрат у цій адміністративній справі.

Надаючи оцінку заявленим представником позивача витратам у розмірі 20 000 грн, суд враховує характер спірних правовідносин, предмет адміністративного позову, обсяг матеріалів справи, складність фактичних та правових питань, кількість підготовлених процесуальних документів, порядок розгляду справи, а також результат вирішення спору.

Так, предметом розгляду справи №160/20416/26 було питання правомірності внесення та збереження відповідачем у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю в зазначеному Реєстрі відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, незважаючи на наявність у його військово-обліковому документі відмітки про виключення з військового обліку 21.04.2024 року.

Для вирішення спору судом досліджувалися, зокрема, відомості тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , електронного військово-облікового документа, сформованого 08.07.2026 року, та інші матеріали, що стосуються військово-облікового статусу позивача.

Таким чином, спір вимагав аналізу положень законодавства, яке регулює ведення військового обліку та функціонування відповідного державного реєстру, а також оцінки документів, що підтверджують обліковий статус позивача.

Водночас суд враховує, що встановлення фактичних обставин справи переважно ґрунтувалося на дослідженні письмових доказів, зміст яких був визначальним для вирішення спору.

Суд також бере до уваги, що розгляд адміністративної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно, адвокат не брала участі в судових засіданнях, не здійснювала усного представництва інтересів позивача під час судового розгляду, не витрачала часу на прибуття до суду та участь у судових засіданнях.

Разом із тим суд зазначає, що сам по собі розгляд справи в порядку письмового провадження не виключає необхідності надання професійної правничої допомоги та не може бути самостійною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних витрат.

Однак зазначена обставина підлягає врахуванню в сукупності з іншими обставинами справи під час оцінки фактичного обсягу наданих адвокатом послуг.

Суд також враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 рішенням від 19.10.2026 року задоволено частково, що має значення для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України.

При цьому суд зазначає, що часткове задоволення позову не означає автоматичного зменшення витрат на правничу допомогу в арифметичній пропорції до кількості задоволених позовних вимог, особливо у спорах немайнового характеру. Розподіл таких витрат повинен здійснюватися з урахуванням змісту задоволених вимог, їх взаємозв`язку та фактичного результату судового захисту.

Оцінюючи подані представником позивача документи, суд зазначає, що договір про надання правової допомоги, додаткова угода, акт приймання-передачі послуг та квитанція підтверджують наявність правовідносин між позивачем та адвокатом, а також визначення сторонами вартості наданої правничої допомоги.

Водночас наявність таких документів не звільняє суд від обов`язку перевірити, наскільки заявлена до відшкодування сума відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та пропорційності витрат.

Суд враховує, що погоджений сторонами розмір гонорару у сумі 20 000 грн є значним з огляду на характер спірних правовідносин, обсяг фактичних обставин, які підлягали встановленню, та процесуальну форму розгляду справи.

При цьому суд не заперечує право позивача користуватися професійною правничою допомогою обраного ним адвоката та погоджувати з ним розмір винагороди на власний розсуд.

Однак відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень повинно відповідати принципам справедливості, розумності та пропорційності.

Зокрема, компенсація судових витрат не повинна перетворюватися на механізм покладення на іншу сторону будь-яких витрат, визначених виключно за домовленістю між адвокатом та клієнтом, без урахування їх об`єктивної необхідності для розгляду конкретної справи.

Суд звертає увагу, що надання професійної правничої допомоги передбачає комплекс взаємопов`язаних дій, спрямованих на формування правової позиції та забезпечення належного представництва інтересів клієнта.

При цьому аналіз законодавства, вивчення документів, визначення способу судового захисту та підготовка адміністративного позову можуть становити складові єдиного процесу підготовки процесуального документа.

Відтак, під час оцінки обсягу наданих послуг необхідно враховувати, чи не призводить окреме визначення вартості взаємопов`язаних дій до необґрунтованого збільшення загальної суми витрат, які заявляються до відшкодування.

Разом із тим суд зазначає, що визначення сторонами договору фіксованого розміру адвокатського гонорару не вимагає обов`язкового погодинного обліку кожної виконаної адвокатом дії. Відсутність такого обліку сама по собі не свідчить про недоведеність витрат.

Вирішальне значення має встановлення фактичного обсягу наданої правничої допомоги та обґрунтованості її вартості з урахуванням конкретних обставин справи.

У цьому контексті суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, відповідно до якої відшкодуванню підлягають витрати, що відповідають критеріям дійсності, необхідності та розумності.

Крім того, суд враховує правовий підхід Верховного Суду, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, щодо необхідності розмежування домовленості адвоката з клієнтом про розмір винагороди та визначення суми витрат, яка може бути покладена на іншу сторону за результатами судового розгляду.

Наведені правові висновки узгоджуються із загальними засадами розподілу судових витрат, закріпленими у статті 139 КАС України.

Водночас суд наголошує, що відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України зменшення розміру витрат на правничу допомогу за критерієм неспівмірності, визначеним частиною п`ятою цієї статті, здійснюється за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат.

Разом із тим під час розподілу судових витрат суд застосовує також самостійні критерії, передбачені частиною дев`ятою статті 139 КАС України, зокрема оцінює зв`язок витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість та пропорційність предмету спору.

Зазначені правові механізми мають різне процесуальне призначення та не можуть ототожнюватися.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн не може бути покладена на відповідача в повному обсязі лише на підставі погодження такої суми між позивачем та адвокатом.

При цьому суд виходить із необхідності забезпечення розумного балансу між правом позивача на компенсацію витрат, пов`язаних із захистом його порушених прав, та обов`язком відповідача відшкодувати лише ті витрати, покладення яких на нього відповідає вимогам процесуального законодавства.

Оцінивши характер спірних правовідносин, фактичну та юридичну складність справи, обсяг досліджених доказів, процесуальну форму її розгляду, відсутність судових засідань за участю адвоката, часткове задоволення адміністративного позову та значення результату розгляду справи для позивача, суд вважає, що обґрунтованою та пропорційною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає компенсації за рахунок відповідача, є 2000 грн.

На переконання суду, зазначена сума забезпечує справедливий баланс інтересів сторін, відповідає характеру та обсягу необхідної правничої допомоги у цій справі та не покладає на відповідача надмірного фінансового тягаря.

При цьому визначення суми компенсації у розмірі 2000 грн не є втручанням суду в договірні відносини між позивачем та адвокатом, оскільки не змінює погодженого сторонами розміру гонорару, а стосується виключно визначення тієї частини судових витрат, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача Горбенко Інни Василівни про ухвалення додаткового судового рішення шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

У задоволенні решти заявлених вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн слід відмовити.

Керуючись ст. ст., 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень).

У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua