Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №160/21232/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №160/21232/26

Суддя: Царікова Олена Василівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 160/21232/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), 12 Регіональної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України (61058, м. Харків, вул. Культури; ЄДРПОУ 24983125) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 Національної Гвардії України, 12 Регіональної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність 12 Регіональної військово-лікарської комісії, яка виявилася у залишенні без задоволення скарги ОСОБА_1 та не врахуванні наявних медичних протипоказань (металева конструкція в стегні та інші наслідки політравми);

- визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_3 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити його з військової служби у встановленому порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його незаконно було затримано та доставлено до ТЦК, під час проходження примусового медичного обстеження, посадовими особами ВЛК не враховано травми позивача та супутні захворювання, не проведено необхідні дослідження, внаслідок чого передчасно зроблено висновок про придатність позивача до військової служби та в той же день зараховано до складу військової частини. Позивач зазначає, що РВЛК не належним чином розглянуто подану скаргу та з порушенням законодавчо встановленої процедури.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

05.08.2026 представником відповідача-1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що ОСОБА_1 був направлений для проходження медичного огляду у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач пройшов медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби, при цьому від проходження ВЛК зазначений громадянин не відмовлявся, виявляв ініціативну поведінку. Після проходження медичних обстежень та здачі аналізів членами ВЛК було видано довідку №2026-0710-1653-5442-0 від 10.07.2026. При цьому, позивач був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, що свідчить про реальне співставлення виявлених діагнозів із критеріями, визначеними Положенням про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402. Тобто, медичний огляд позивача не був формальним чи поверхневим, лікарями було детально проаналізовано стан здоров`я позивача, співставлено наявні у нього діагнози із Розкладом хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби (додаток №1 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402).

20.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача у справі, в якій позивач вважає доводи викладені у відзиві безпідставними та необгрунтованими.

14.09.2026 представником відповідача-2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що подана позивачем скарга на довідку №2026-0710-1653-5442-0 від 10.07.2026 розглянута належним чином за наявними у справі матеріалами. Відповідач-2 наголошує, що позивачем разом зі скаргою не долучено медичної документації, що могла б спростувати висновок ВЛК.

16.09.2026 представником відповідача-3 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. Зі змісту позовної заяви не зрозуміло, в чому полягає протиправність дій відповідача-3, коли він спірну постанову ВЛК не приймав. Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період регулюється Порядком, затвердженим постановою КМУ від 16.05.2024 р. №560. Всі можливі порушення, зазначені позивачем в позові щодо організації його призову на військову службу під час мобілізації та механізму відправлення позивача до місць проходження військової служби, відповідно до зазначеного Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснювалися тільки відповідачем-1. Після прийняття позивача на військову службу до відповідача-3, порядок та підстави його звільнення з військової служби регулюються виключно Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: п.2 ч.4 статті 26 цього Закону. Жодних посилань або обґрунтувань на наявність у позивача підстав, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону, в позові не міститься, а тому і немає достатніх правових підстав для задоволення позову в частині, що стосується рішень відповідача-3 та зобов`язання виключити позивача зі списків військової служби. Крім того, зазначено, що відповідно до наданого в додатках до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 НГУ від 18.07.2026 №225 позивач з 18.07.2026 рахується як такий, що самовільно залишив пункт тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_3 .

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 02.11.2026.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

29 грудня 2012 року ОСОБА_1 отримав тяжку поєднану політравму внаслідок ДТП. Згідно з виписним епікризом № 17989, у нього діагностовано множинні переломи, зокрема закритий перелом лівої стегнової кістки (проксимальний відділ) зі зміщенням. Під час лікування проведено оперативне втручання - накостний остеосинтез металевою пластиною з гвинтами. Металева конструкція зберігається в кістці й до сьогодні.

Представником позивача зазначено, 09-10 липня 2026 року в м. Полтава ОСОБА_1 затримали працівники поліції та примусово доставили до ТЦК без повістки та протоколу. Під час первинної військово-лікарської комісії у м. Полтаві хірург безпосередньо оглянув позивача та поставив відмітку про непридатність до військової служби через наявність металоконструкції в стегні, порушення функцій кінцівок та інші діагнози.

В подальшому, ОСОБА_1 був направлений для проходження медичного огляду у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач пройшов медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби.

Після проходження медичних обстежень та здачі аналізів членами ВЛК було видано довідку №2026-0710-1653-5442-0 від 10.07.2026, відповідно до якої позивач був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

На підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.07.2026, наказом командира ВЧ НОМЕР_3 (по стройовій частині) №215 від 10.07.2026 позивача зараховано в списки особового складу військової часини та призначено на посаду оператора безпілотних літальних апаратів 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів мультироторного типу «камікадзе» взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів мультироторного типу «камікадзе» НОМЕР_5 зенітної батареї безпілотних авіаційних комплексів зенітного ракетно-артилерійського дивізіону (ВОС-219671П).

Не погодившись із зазначеною постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач через представника, звернувся до НОМЕР_6 РВЛК зі скаргою.

За результатами її розгляду 12 РВЛК листом від 17.07.2026 № 3957 повідомила позивача, що постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлена довідкою ВЛК від 10.07.2026 № 2026-0710-1653-5442-0, є обґрунтованою, а підстави для направлення його на контрольний медичний огляд відсутні. Зазначену відповідь було направлено на адресу електронної пошти, вказану позивачем у скарзі.

Не погодившись із бездіяльністю та наказами відповідачів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Тож, аналізуючи доводи сторін щодо дотримання процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, суд констатує допущення відповідачами значної кількості порушень процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, а саме: здійснення відеофіксації оповіщення військовозобов`язаного, перевірку даних військово-облікового документа позивача із використанням даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів із застосуванням вищенаведених технічних пристроїв, виписування та вручення повістки позивачеві, складання акту про відмову в отриманні позивачем повістки, відповідачами суду не надано.

Приписами п. 79 Порядку №1487 встановлено, що право на затримання військовозобов`язаного (у разі порушення військовозобов`язаним правил військового обліку) і доставлення його до ТЦК та СП, має лише поліцейський, який має скласти відповідний протокол про таке затримання.

Проте, інформації, що позивача було доставлено поліцейським та було складено відповідний протокол про таке затримання, матеріали справи не містять, а відповідачі таку інформацію також не надавали.

Разом з тим, відповідно до норм чинного законодавства встановлено, що у разі порушення правил військового обліку та відмови від отримання повістки особу працівниками поліції може бути доставлено до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а не з метою мобілізації вказаної особи.

Сам факт доставлення особи до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення та встановлення працівниками ТЦК та СП даних, що особа є військовозобов`язаною та підлягає мобілізації не свідчить про те, що ТЦК та СП має право здійснити негайну мобілізацію такої особи без дотримання процедури мобілізації, зокрема, вручення особі повістки, а в разі відмови її отримання складання акту відмови від отримання повістки.

Положеннями п.п. 27, 28 Порядку №560 передбачено, що виклик військовозобов`язаних для призову на військову службу під час мобілізації здійснюється шляхом вручення повістки.

Вказаних доказів відповідачами суду не надано, як і не надано доказів, що позивача викликали раніше і він не з`являвся до ТЦК для уточнення даних.

Також, відповідачами до суду не було надано копію картки професійно-психологічного відбору кандидата для проходження військової служби за мобілізацією.

Відповідно до п.94 Порядку №560 до складу військових команд включаються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я, не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами професійно-психологічного відбору відповідають вимогам проходження військової служби у визначеному виді, окремому роді військ.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_4 порушено порядок проведення призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, за наведених обставин були відсутні підстави для прийняття рішення про призов позивача на військову службу під час мобілізації.

Будь-які обмеження прав і свобод, мають бути законними, повинні мати легітимну мету, повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети.

Перевіряючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; упереджено та нерозсудливо.

Таким чином, стосовно примусового доставлення суд зазначає, що відповідно до ст. 29 Конституції України та законів України, представники ТЦК та СП не мають повноважень самостійно здійснювати примусове затримання та доставлення громадян до приміщень ТЦК.

Таке право (виключно у вигляді адміністративного затримання за наявності правових підстав) мають лише органи Національної поліції.

Примусове утримання позивача унеможливило реалізацію його права на захист, вільне пересування та добровільне надання документів, що підтверджують право на відстрочку чи реальний стан здоров`я.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Члени ВЛК повинні:

добросовісно, чесно та професійно виконувати свої обов`язки;

постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності;

не ухилятися від прийняття рішень;

не допускати зловживань та неефективного використання державної власності;

знати вимоги нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи та застосовувати їх під час виконання обов`язків.

За приписами пункту 1.1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Абзацом першим пункту 3.1 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди (абзац четвертий пункту 3.1 розділу ІІ Положення).

Абзацами другим, четвертим пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402 передбачено, що кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів".

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

За правилами пункту 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402 під час огляду військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту "В" (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту "С" (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ТЦК та СП до чергового огляду, а на офіцерів у їх особових справах - постійно (пункт 3.6 глави 3 розділу ІІ Положення № 402).

За приписами пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постанова ВЛК при ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Згідно із абзацом четвертим пункту 3.3 розділу 1 Положення № 402 дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим), оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Так, судом встановлено, що згідно з довідкою Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.07.2026 № 2026-0710-1653-5442-0 позивача було визнано придатним до військової служби.

Слід зазначити, що під час розгляду по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

Тобто, суд перевіряє правомірність спірної постанови військово-лікарської комісії виключно в межах дотримання процедури її ухвалення.

Як вже зазначалось, картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у ТЦК та СП до чергового огляду.

Відповідно до п.3.5 Положення № 402 до початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю. Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Відповідачами не надано картки обстеження та медичного огляду позивача, що унеможливлює перевірку судом дотримання процедури проходження медичного обстеження ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що медичний огляд не може бути проведений без аналізів та інших інструментальних маніпуляцій (за одну добу протягом 10.07.2026 р.), щоб встановити об`єктивний ступінь придатності людини до військової служби, відтак, медичний висновок ВЛК від 10.07.2026 р. проведений стосовно позивача не відповідає Положенню про військово-лікарську експертизу та суперечить процедурі, встановленій п.69 - 74-1 Порядку №560.

Однак, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача про проставлення результатів у картці обстеження та медичного огляду без проведення лабораторних та інструментальних досліджень, які є обов`язковими перед проведенням медичного огляду лікарями, суд вважає, що у цьому випадку за неповного медичного обстеження висновок ВЛК є передчасним.

Суд дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов`язок доведення придатності особи до військової служби лежить на суб`єкті владних повноважень.

Крім того, пунктом 6 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Суд зазначає, що не зважаючи на той факт, що після видання оскарженого наказу від 10.07.2026 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до ВЧ НОМЕР_3 , такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі №9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі №9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі №990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

При цьому, чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку відповідачем-1 наказу про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до ВЧ НОМЕР_3 , позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу, має законне право звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо його стосується.

Суд, з урахуванням вищевикладеного, висновує, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією.

Щодо доводів, що скасування подібних наказів після їх реалізації та вичерпання своєї дії оскарженого позивачем акту індивідуальної дії про прийняття на військову службу за призовом до військової частини порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, суд зазначає наступне.

В даному випадку має місце, порушення принципу право не може виникати з правопорушення.

Принцип правової визначеності та стабільності публічно-правових відносин не може захищати акти суб`єкта владних повноважень, які були прийняті внаслідок грубого свавілля, насильства та протиправних дій (примусове затримання, нічне ВЛК).

Захист стабільності відносин, які виникли внаслідок правопорушення, є нівелюванням самої суті правосуддя.

Твердження, що відбулося вичерпання дії акта є помилковим, оскільки наказ про призов триває у часі, тобто має триваючий характер.

Крім того, наказ про призов за мобілізацією не є актом, який повністю припинив свій правовий вплив.

Він є початком для виникнення нового правового статусу особи (із цивільного на військовослужбовця) та є першопричиною обмеження його прав (обмеження свободи пересування, обов`язок виконувати накази тощо).

Правова визначеність не може існувати там, де акт індивідуальної дії прийнято внаслідок грубого та очевидного порушення фундаментальних прав людини (ст. 29 Конституції України) примусового утримання та проведення ВЛК у нічний час без належного обстеження.

Стабільність публічно-правових відносин не може досягатися шляхом легітимізації протиправних дій суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням вищевказаного, наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.07.2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до ВЧ НОМЕР_3 , є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності оскарження наказів про призов та зарахування до списків особового складу, позивач зазначає, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із субєктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Відповідно до встановлених обставин цієї справи, порушення прав позивача має послідовний характер, де кожен наступний протиправний акт базується на попередньому протиправному діянні суб`єкта владних повноважень.

Отже, за відсутності доведення факту придатності позивача до військової служби призов його на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними.

Суд дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов`язок доведення придатності особи до військової служби лежить на суб`єкті владних повноважень. Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині позовних вимог, суд керується також ч. 1 ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд зазначає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Той факт, що сторона відповідача-1 (ВЛК при ТЦК) при прийнятті оскарженого висновку не вжила заходи задля дослідження результатів аналізів позивача, а також допустила порушення процедури проходження медичного огляду, свідчить про невиконання стороною відповідача свого обов`язку - з`ясування всіх обставин справи (ст.2 КАСУ), адже саме відповідач має довести в суді те, що його рішення є правомірним (ч. 2 ст. 77 КАСУ).

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Отже, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування всіх рішень, прийнятих за наслідками порушення процедури призову позивача на військову службу.

Відтак, підлягає скасуванню як наказ в частині призову на військову службу, так і наказ командира військової частини в частині зарахування до списків особового складу. Окрім цього, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Суд не враховує висновки Верховного Суду у справі №160/2592/23, оскільки вважає їх незастосовними до спірних правовідносин.

Так, у справі №160/2592/23 позивач зазначив про відсутність хвороб, які б свідчили про його ймовірно можливу непридатність до військової служби.

Натомість, в цій справі позивач з моменту виникнення спірних правовідносин заперечує свою придатність до військової служби.

У справі №160/2592/23 належне відновлення порушених прав позивача суди розглядають через відновлення становища особи, яке існувало до такого порушення прав.

У розвиток цієї позиції судом в цій справі застосовано один із базових принципів права про те, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків.

На переконання суду, непроходження (неналежне проходження) позивачем медичного огляду, а так само порушення порядку його проведення свідчить про те, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено факт придатності позивача до військової служби.

Інший підхід протирічить завданням адміністративного судочинства.

Натомість, відсутність у статті 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби як непроходження позивачем медичного огляду під час його призову є виключно свідченням того, що законодавець при написанні зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка є непридатною до служби або не пройшла медичний огляд.

Попри зазначене, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на ст. 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Щодо бездіяльності 12 РВЛК.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК АДРЕСА_4 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, Севастопільського, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Згідно з пунктом 3.4 глави 3 Розділу І Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Судом встановлено, що за результатами проведеного медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято постанову, оформлену довідкою ВЛК від 10.07.2026 № 2026-0710-1653-5442-0, про ступінь придатності до військової служби.

Не погодившись із зазначеною постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач звернувся до НОМЕР_6 РВЛК зі скаргою.

За результатами її розгляду НОМЕР_6 РВЛК листом від 17.07.2026 № 3957 повідомила позивача, що постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлена довідкою ВЛК від 10.07.2026 № 2026-0710-1653-5442-0, є обґрунтованою, а підстави для направлення його на контрольний медичний огляд відсутні.

Крім того, представнику позивача було надано належне роз`яснення щодо подальшого порядку оскарження рішення 12 РВЛК до ЦВЛК.

Разом з тим, позивачем та його представником не реалізовано передбачене Положенням право на оскарження до ЦВЛК, як найвищого органу у структурі військово-лікарської експертизи. Така бездіяльність та умисне порушення встановленого нормативним актом порядку, вказує на свідоме нехтування досудовим механізмом врегулювання спору, який є обов`язковим етапом перед зверненням до суду.

У цьому контексті пункт 3.3 глави 3 розділу І Положення вказує на те, що дії (бездіяльність) або рішення, ухвалені за результатами розгляду звернення ВЛК регіону, оскаржуються до ЦВЛК. Натомість, можливість їх безпосереднього оскарження в судовому порядку Положенням не передбачена.

Отже, вищенаведені норми Положення свідчать про те, що у разі прийняття штатною ВЛК рішення за результатами розгляду скарги, таке рішення підлягає оскарженню в порядку підпорядкованості до ЦВЛК, а потім у судовому порядку.

Безумовно Положенням встановлено, що лише ті рішення ВЛК регіону, які оформлені як постанови з відповідним висновком щодо придатності особи до військової служби, можуть бути предметом судового оскарження (підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення).

У свою чергу відповіді ВЛК регіону у формі листа-роз`яснення не є рішенням у розумінні норм Положення, яке підлягає судовому перегляду без наявного рішення ЦВЛК.

Враховуючи, що остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, за наслідками перевірки дії 12 РВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії передбачені Положенням та Законом № 393 при розгляді скарги позивача з приводу придатності його до військової служби (в межах справи), не приймалось, суд вважає, що позивач не дотримався вимог законодавства, зокрема, Положення щодо процедури оскарження рішень ВЛК регіону прийнятих за результатами розгляду скарги, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), 12 Регіональної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України (61058, м. Харків, вул. Культури; ЄДРПОУ 24983125) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ (розпорядження) ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_3 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 02.11.2026.

Суддя О.В. Царікова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua