Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №160/15135/26
Суддя: Голобутовський Роман Зіновійович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 рокуСправа № 160/15135/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
03.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026;
- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 (3328,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2026 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про надання оновленої довідки про грошове забезпечення, однак йому було протиправно відмовлено у наданні нової довідки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі №160/15135/26 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
10.06.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що підстави та порядок проведення перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, визначаються ст. ст. 43, 63 Закону України №2262-XII, постановами Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та №103 від 21.02.2018, а також Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008. На переконання відповідача, перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється виключно за наявності відповідного рішення Кабінету Міністрів України та у зв`язку з фактичним підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Відповідач стверджує, що станом на 01.01.2026 Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про перерахунок пенсій колишнім військовослужбовцям, а до Адміністрації Державної прикордонної служби України не надходили списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, від органів Пенсійного фонду України. Крім того, відповідач зазначив, що чинна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 передбачає визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до зазначеної постанови. На думку відповідача, такий порядок обчислення грошового забезпечення залишається незмінним, оскільки Кабінетом Міністрів України не внесено змін до відповідних положень постанови №704, а тому збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у наступних бюджетних роках саме по собі не є підставою для зміни розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями діючих військовослужбовців. Також відповідач послався на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 та зазначив, що скасування окремих положень постанови Кабінету Міністрів України №103 не зумовлює автоматичного виникнення обов`язку щодо перерахунку пенсії позивача. Відповідач наголосив, що з 01.03.2018 і до теперішнього часу фактичного підвищення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців Державної прикордонної служби України не відбулося, а тому відсутні правові підстави для оформлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на відповідний календарний рік. Окремо відповідач зауважив, що підготовка та направлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення без фактичної зміни його складових може призвести до ситуації, за якої розрахунковий розмір грошового забезпечення пенсіонера перевищуватиме грошове забезпечення діючого військовослужбовця за відповідною посадою. З огляду на викладене відповідач вважає, що Адміністрація Державної прикордонної служби України діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а відмова у підготовці та направленні до відповідного органу Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 є правомірною, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги, на думку відповідача, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
03.05.2026 позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про видачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026.
Листом №09/С-5083/11225 від 27.05.2026 відповідачем повідомлено, що станом на 01.01.2026 відсутня подія підвищення (збільшення) фактично отриманих діючим військовослужбовцем, який посідає відповідну аналогічну штатну посаду, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у зв`язку із встановленням Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 гривні. При цьому, станом на 01.01.2026 розмір грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України визначено на рівні розміру грошового забезпечення, встановленого у лютому-грудні 2023 року. За відсутності станом на 01.01.2026 факту підвищення (збільшення) розміру грошового забезпечення діючим військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, а також відповідного рішення Уряду про перерахунок раніше призначених пенсій, як це визначено ч. 4 ст. 63 Закону №2262, в уповноваженого структурного підрозділу Адміністрації Держприкордонслужби відсутні підстави для підготовки відповідних довідок та їх надсилання до 25-ти регіональних Головних управлінь Пенсійного фонду України або ж на адресу військових пенсіонерів чи їх адвокатів (представників) за їх вимогою (проханням).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо ненадання оновленої довідки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, зокрема осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України є Закон №2262-XII.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення ч. 3 ст. 43 та ч. 4 ст. 63 Закону №2262-XII.
Так, згідно з ч. 3 ст. 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком №45, згідно з пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 затверджено Постанову №704.
Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Враховуючи викладене, з 29.01.2020 чинна редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року", а не "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018".
Надалі 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704", пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Тобто з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року" запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.
Надалі рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.
Постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 рішення судів попередніх інстанцій скасовані та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин норм пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704, суд враховує правову позиції Верховного Суду, викладену в постанові від 17.09.2026 у справі №520/33118/25.
Верховний Суд зазначив, що згідно з ч.ч. 1-3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
Сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі №340/507/22).
Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" і становить 3328,00 грн.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 сформував висновок, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01.01.2024 відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.
Отже, суд вважає, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення у 2025 році, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та право на перерахунок пенсії на її підставі.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 17.09.2026 у справі №520/33118/25.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, правова позиція суду у спірних правовідносинах відповідає неодноразово викладеній позиції Верховного Суду щодо застосування норм у разі наявності колізії між нормами закону та підзаконними актами.
Отже, дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026 є протиправними.
Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 (3328,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2026 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про задоволення позову.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00034039) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.
Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026.
Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 (3328,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2026 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua