Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №160/16613/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №160/16613/26

Суддя: Олійник Віктор Миколайович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокуСправа №160/16613/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці, в якій просить:

визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної товарів від 19.05.2026 року №UA209000/2026/000818/2 та визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209050/2026/000028.

В обґрунтування позовної заяви представником зазначено, що 18.05.2025 товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» разом з пакетом підтверджуючих документів до Львівської митниці надані документи необхідні для митного оформлення товарів з визначенням їх митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту №29092025 від 29.09.2025 року.

Однак, посадові особи Львівської митниці, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняли рішення №UA209000/2026/000818/2 від 19.05.2026 року про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Відмову в митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209050/2026/000028 від 19.05.2026.

На думку представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» надані документи у своїй сукупності подані у відповідності до положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України та загалом підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а отже витребовувані документи, які підтверджують вартість здійсненої оплати, є допустимим доказом на підтвердження вказаних витрат, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/16613/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

19.06.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

20.06.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

23.06.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Львівської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 18.05.2026 №26UА209050001936U8 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступні розбіжності:

До митного оформлення подано зовнішньоекономічний контракт №29092025 від 29.09.2025 року.

Відповідно до пункту 3 Контракту «комерційні елементи кожної транзакції (кількість, ціна, якість) встановлюватимуться між сторонами для кожного окремого замовлення/доставки, відповідна інформація буде матеріалізована в замовленні від покупця та/або підтвердженні замовлення від продавця та у фіскальній накладній та/або інших супровідних документах».

Такі документи як замовлення від покупця та/або підтверджене замовлення від продавця до митного оформлення не надано, поряд з цим, у поданому рахунку-фактурі №7134024787 від 02.03.2026 року наявна інформація про номер замовлення - № 403057094;

Надані до митного оформлення митні декларації країни відправлення від 21.02.2026 року №№ SB22220220261337, SB22210220261625, SB22220220261337, SB22220220261642, SB22230220261157 мiстять посилання на цифровий підпис, який неможливо верифікувати.

До митного оформлення подано банківські платіжні документи SWIFT від 29.12.2025, від 10.02.2026, від 12.02.2026 року. Подані платіжні документи не відповідають вимогам Закону України від 30.6.2021 №1591IX "Про платіжні послуги" (зі змінами) та Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 "Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах", оскільки не містять підпису (ів) (власноручного (их) / електронного (их) відповідальної (их) особи (іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатись рахунком, або коду автентифікації.

З метою підтвердження транспортних витрат до митного оформлення надано договір транспортно-експедиторського обслуговування №03/04 від 03.04.2026, укладений з експедитором ТОВ «Грандар».

Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору сторони домовилися, що істотні умови надання експедиторських послуг вказуються в заявках до Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 1.9 Договору клієнт надає Експедитору заявку на експедиторські послуги з точним зазначенням всіх умов переведення.

Заявка повинна містити такі дані: маршрут перевезення, опис вантажу, вид і спосіб упаковки, кількість вантажних місць, однак заявка до митного оформлення не надана.

У рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг №2605052 від 15.05.2026 року не зазначено маршрут перевезення.

Відповідно до даних з відкритого Інтенет-ресурсу https://www.searates.com контейнери № № MEDU5164545, MSBU1214057, MSBU2508035, MSDU1020697, MSDU2366405, MSMU1300009, MSMU2260955, MSMU2295226, MSMU2982222, UETU3120336 прибули до порту призначення Гданськ (Польща) 30.04.2026 року, вибули 10.05.2026 року.

У той же час, у наданому до митного оформлення рахунку на оплату №2605052 від 15.05.2026 року відсутні відомості щодо зберігання товарів у порту призначення.

Відсутність заявки унеможливлює встановити обсяг наданих послуг по маршруту слідування, а також встановити сам маршрут та вартість наданих послуг.

Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості, визначеної за основним методом.

У сукупності всі фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

На вимогу митного органу декларантом додаткових документів не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, а також відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митниця прийняла рішення про відмову в митному оформленні за заявленою митною вартістю та застосовано резервний метод 2ґ (ст. 64 МКУ).

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №5000020/2026/000869 від 06.02.2026 року, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Прокат плоский з вуглецевої сталі, гарячекатаний, алюмооцинкований, в рулонах, завширшки 1250мм, марка сталі DX51D, Виробник - JSW STEEL COATED PRODUCTS LIMITED. Країна походження - IN) становить 0,96 дол.США/кг.

Коригування на розмір партії, комерційні рівні та умови поставки не здійснювалося, оскільки однакові для оцінюваного товару та обраної як джерело інформації партії товарів.

Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості становить 165071,41 грн.

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2026/000818/2 від 19.05.2026 року, позивачеві було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA209050/2026/000028.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр».

30.06.2026 року на адресу суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.

Щодо перевезення вантажу з порту Гданськ до України, то надавався Договір транспортно-експедиторського обслуговування №03/04 від 03 квітня 2026 року.

У пункті 1.5 Договору зазначається, що експедитор надає Клієнту послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, у тому числі:

Організація стафірування контейнерів вантажами Клієнта;

Організація зберігання вантажів;

Організація автоперевезень вантажів;

Організація залізничних перевезень вантажів, у тому числі в контейнерах;

Внутрішньо портове експедирування контейнерів;

Організація перевезень вантажів по території України.

У пункті 1.6 Договору встановлює, що перелік послуг, визначений пунктом 1.5 не є вичерпним, за згодою сторін Експедитор може надавати Клієнту інші експедиторські послуги.

За умовами Договору, експедитор брав на себе всі затрати по доставці товару, як то розвантаження, навантаження, зберігання, перевантаження, визначення маршруту, тощо.

Позивачем долучено лист від 15.05.2026 року №2605052, відповідно до якого надано розвернутий перелік послуг та загальну вартість доставки товару від пункту Гданськ (Польща) до Кожичі (Україна) - 1 074 770,36 грн.

А отже, у суму оплачену експедитору входить повністю вартість починаючи від отримання вантажу в порту призначення та сплати всіх платежів за складування, розвантаження, навантаження тощо до доставки до кінцевого пункту призначення.

Позивачем не було надано митним органам заявки до Договору, оскільки остання складена в одному екземплярі та направлена експедитору.

Наразі заяву отримано від експедитора та надано суду.

Згідно заявки чітко встановлено, що експедитор бере на себе зобов`язання починаючи з порту Гданськ до доставки контейнерів на визначений склад в Україні.

Основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише в разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу.

Всі складові митної вартості було підтверджено та встановлено.

Отже доводи митних органів є безпідставними.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного Кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Положеннями статті 49 Митного Кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 6 статті 58 Митного Кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, уповноваженою особою декларанта разом з митними деклараціями подано зовнішньоекономічний контракт з виробником товару №29092025 від 29.09.2025 року, проформу інвойс JSW/GL/25-26/3000 від 28.01.2026 року, комерційний інвойс №7134024787 від 02.03.2026 року, сертифікат про походження товару № IM/2026/016/2385363A/00096837, сертифікат заводських випробувань від 02.03.2026 року, пакувальний лист від 02.03.2026 року, інвойси 25DV0000004814, 25DV0000004824, 25DV0000004827, 25DV0000004828, 25DV0000004836 від 21.02.2026 року, пакет документів на підтвердження морського перевезення, SWIFT від 10.02.2026 року, від 29.12.2025 року, від 12.02.2026 року, договір комісії №26092025 від 26.09.2025 року, договір транспортного експедирування №03/04 від 03.04.2026 року, рахунок на оплату №2605052 від 15.05.2026 року, довідку про транспортні витрати №2604052 від 15.05.2026 року, накладні СМСR.

Представник позивача вважає, що подано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які за своїм змістом не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, а саме його митну вартість.

Відповідач посилається у своєму рішенні про коригування митної вартості на ввезений на територію України подібний товар відповідно до МД від 06.02.2026 року №5000020/2026/000869, однак не надає відомостей чи було коригування митної декларації.

Крім того, відповідно до посилання на митну вартість товарів відповідно до МД від 06.02.2026 року №5000020/2026/000869, відповідачем не надано, яким саме чином проведено розрахунок вартості товарів на рівні 0,96 дол. США / кг. товару.

За таких обставин, на думку представника позивача, відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем.

Підсумовуючи викладене, представник позивача вважає, що позивачем надано всі складові частини митної вартості товарів, ознаки підробки відсутні, документи не мають розбіжностей, і містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей що була фактично сплачена.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр».

01.07.2026 року на адресу суду від представника Львівської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача заперечує проти доводів представника позивача, з огляду на таке.

Неотримання примірника заявки від експедитора є прямим наслідком дій (бездіяльності) позивача.

Хронологія подій повністю спростовує версію про наявність будь-яких об`єктивних перешкод.

Як вбачається з матеріалів справи, заявка 04/04/2026/1 складена та підписана сторонами 04.04.2026 року, тоді як митну декларацію подано 18.05.2026 року.

Більше того, відповідно до статті 53 Митного кодексу України позивачеві запропоновано подати додаткові документи. Відтак, позивач мав достатньо часу, щоб отримати таку у експедитора.

Верховним судом в постановах від 11 грудня 2024 року №380/26554/23, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, чітко зазначено:

«Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи».

Однак, на вимогу митного органу такий документ ТОВ «Юнайтед Трейд Стіл Центр» не подавався.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України

Обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 30 квітня 2025 року № 140/4486/24 касаційне провадження №К/990/10121/25) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті.

Враховуючи, що в графі 43 митної декларації №5000020/2026/000869 від 06.02.2026 року, в лівому підрозділі зазначена цифра 6, а правий підрозділ цієї графи не заповнений, то митна вартість по ній визначена декларантом самостійно за резервним методом, а не заповнений правий підрозділ свідчить про те, що така вартість не коригувалася митним органом та, відповідно й не оскаржувалась.

Більше того, у графі 44 митної декларації №5000020/2026/000869 від 06.02.2026 відсутні документи під кодом 1501, що відповідно до Класифікатора документів митної декларації позначає «Рішення про коригування митної вартості».

Вантажовідправником /експортером у митній декларації, яка слугувала джерелом №5000020/2026/000869 від 06.02.2026 року є JSW Steel JSW STEEL COATED PRODUCTS LIMITED JSW CENTRE, BANDRA KURLA COMPLEX, B ANDRA (EAST), MUMBAI-400051, MAHARA SHTRA (421604) INDIA, що є ідентичним до поданої МД від 18.05.2026 року №26UA209050001936U8.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 року в задоволенні клопотання представника Львівської митниці про розгляд адміністративної справи №160/16613/26 у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

18.05.2025 року товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» разом з пакетом підтверджуючих документів до Львівської митниці надані документи необхідні для митного оформлення товарів з визначенням їх митної вартості за першим методом (за ціною контракту), а саме:

- зовнішньоекономічний контракт з виробником товару №29092025 від 29.09.2025 року,

- проформу інвойс JSW/GL/25-26/3000 від 28.01.2026 року,

- комерційний інвойс №7134024787 від 02.03.2026 року,

- сертифікат про походження товару № IM/2026/016/2385363A/00096837,

- сертифікат заводських випробувань від 02.03.2026 року,

- пакувальний лист від 02.03.2026 року,

- інвойси 25DV0000004814, 25DV0000004824, 25DV0000004827, 25DV0000004828, 25DV0000004836 від 21.02.2026 року,

- пакет документів на підтвердження морського перевезення, SWIFT від 10.02.2026 року, від 29.12.2025 року, від 12.02.2026 року,

- договір комісії №26092025 від 26.09.2025 року,

- договір транспортного експедирування №03/04 від 03.04.2026 року,

- рахунок на оплату №2605052 від 15.05.2026 року,

- довідку про транспортні витрати №2604052 від 15.05.2026 року,

- накладні СМСR.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, відповідачем встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості за митною декларацією від 18.05.2026 №26UА209050001936U8, а саме:

До митного оформлення подано зовнішньоекономічний контракт №29092025 від 29.09.2025 року.

У рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг №2605052 від 15.05.2026 року не зазначено маршрут перевезення.

На вимогу митного органу декларантом додаткових документів не надано.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ, а також відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.05.2026 року №UA209000/2026/000818/2.

У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2026/000818/2 від 19.05.2026 року, товариству з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA209050/2026/000028.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для зазначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" №599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за №984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним.

На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

У ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності в документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на наступне.

Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Відтак, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню судом в спірних правовідносинах.

Щодо перевезення вантажу з порту Гданськ до України, суд вбачає наступне.

Позивачем надано договір транспортно-експедиторського обслуговування №03/04 від 03 квітня 2026 року.

Організація стафірування контейнерів вантажами Клієнта;

Організація зберігання вантажів;

Організація автоперевезень вантажів;

Організація залізничних перевезень вантажів, у тому числі в контейнерах;

Внутрішньо портове експедирування контейнерів;

Організація перевезень вантажів по території України.

У пункті 1.6 Договору встановлено, що перелік послуг, визначений пунктом 1.5, не є вичерпним, за згодою сторін Експедитор може надавати Клієнту інші експедиторські послуги.

А отже, у суму оплачену експедитору входить повністю вартість, починаючи від отримання вантажу в порту призначення та сплати всіх платежів за складування, розвантаження, навантаження тощо до доставки до кінцевого пункту призначення.

Наразі заяву отримано від експедитора та надано суду до відповіді на відзив.

З урахуванням викладеного, доводи представника відповідача в цій частині є помилковими.

Щодо витребування додаткових документів, суд виходить з наступного.

- зовнішньоекономічний контракт з виробником товару №29092025 від 29.09.2025 року,

- проформу інвойс JSW/GL/25-26/3000 від 28.01.2026 року,

- комерційний інвойс №7134024787 від 02.03.2026 року,

- сертифікат про походження товару № IM/2026/016/2385363A/00096837,

- сертифікат заводських випробувань від 02.03.2026 року,

- пакувальний лист від 02.03.2026 року,

- інвойси 25DV0000004814, 25DV0000004824, 25DV0000004827, 25DV0000004828, 25DV0000004836 від 21.02.2026 року,

- пакет документів на підтвердження морського перевезення, SWIFT від 10.02.2026 року, від 29.12.2025 року, від 12.02.2026 року,

- договір комісії №26092025 від 26.09.2025 року,

- договір транспортного експедирування №03/04 від 03.04.2026 року,

- рахунок на оплату №2605052 від 15.05.2026 року,

- довідку про транспортні витрати №2604052 від 15.05.2026 року,

- накладні СМСR.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року по справі №810/4258/18, зазначено, що:

«Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніву достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена».

У даному випадку відповідач не зазначає, яким саме чином подання будь-яких інших документів з цього питання може вплинути на митну вартість товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені висновки відповідача є помилковими та не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» надано всі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, які необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість всупереч частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Умовами частини 2 статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Частиною 8 статті 57 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд зазначає, що досліджені судом первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Крім того, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення митного органу є необґрунтованим, а висновки відповідача базуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації.

З урахуванням наведеного вище, рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000818/2 від 19.05.2026 року та картка відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209050/2026/000028 від 19.05.2026 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр».

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 3328,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією ПуАТ "КБ "Акордбанк" від 11.06.2026 року.

А отже, суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» (код ЄДРПОУ 45844058) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 20000 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження наданих послуг адвокатом до суду з заявою надано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 05.06.2026 року;

- копію рахунку №001 від 08.06.2026 року на суму 5500 грн.;

- копію платіжної інструкції ПуАТ "КБ "Акордбанк" від 12.06.2026 року на суму 5500 грн.;

- копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВА №1136789 від 12.06.2026;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР №000083від 26.01.2017 року на ім`я Черкавський Юрій Степанович.

Як вбачається із наданих позивачем документів, витрати на професійну правову допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 20 000,00 грн.

З наданих документів вбачається, які саме дії виконувала адвокат при підготовці позовної заяви.

23.06.2026 року на адресу суду від представника Львівської митниці до відзиву на позовну заяву долучено заперечення щодо стягнення судових витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 20000 грн., в яких представник відповідача зазначив наступне.

Позивач зазначає, що судові витрати складаються зі сплаченого судового збору, а також витрат на правничу допомогу розрахунок яких буде надано в порядку передбаченому КАС України орієнтовний розрахунок 20 000, 00 грн.

Попередній орієнтовний розрахунок судових витрат є необґрунтований та не заслуговує на увагу суду, а зазначена в ньому сума, яку планує стягнути з Львівської митниці, як витрати на професійну правничу допомогу, не відповідає критеріям, визначеним частиною 5 статті 134 КАС України, є значно завищеним, та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сума, яку представник зазначає як витрати позивача на професійну правничу допомогу, не співмірні з категорією спору та виконаною адвокатом роботою.

Предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.

При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Дана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення, є незначним.

Разом з тим, у позовній заяві адвокатом наведено норми права, що застосовуються до даних правовідносин, а висновки щодо застосування зазначених норм взяті із висновків судів у справах з аналогічним предметом спору, що в свою чергу вказує на відсутність необхідності значного часу для підготовки позовної заяви.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат.

З урахуванням викладеного, враховую заперечення представника відповідача, суд приходить до висновку, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката є завищеними, а розмір витрат не співмірним зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за можливе заяву представника позивача задовольнити частково шляхом стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» (код ЄДРПОУ 45844058) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000818/2 від 19.05.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209050/2026/000028 від 19.05.2026 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» (код ЄДРПОУ 45844058) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Трейд Стіл Центр» (код ЄДРПОУ 45844058) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 3500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua