Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №140/1915/26 — Волинський окружний адміністративний суд

Суд: Волинський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №140/1915/26

Суддя: Андрусенко Оксана Орестівна

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/1915/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, позивач) звернулось до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) про скасування постанови головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосада О. Ю. від 29.01.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №79455721.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою від 29.01.2026 у виконавчому провадженні №79455721 за невиконання без поважних причин рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №140/2870/25 на боржника ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Підставою для винесення постанови стала заява стягувача про те, що боржник не здійснює призначення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі на наступні шестимісячні періоди з 01.09.2024, з 01.03.2025 та з 01.09.2025.

Позивач вважає постанову державного виконавця про накладення штрафу незаконною та такою, що підлягає скасуванню з підстав її невідповідності Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII). Вказує, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2025 у справі №140/2870/25 боржника у виконавчому провадженні замінено з Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради на ГУ ПФУ у Волинській області. На виконання рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області шляхом створення технологічного звернення призначило ОСОБА_1 та її дітям допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, передбачену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (далі – Порядок №332), з 01.03.2024 по 28.02.2025. Нараховані кошти за період з 01.03.2024 по 31.08.2024 в сумі 48000,00 грн зараховано на рахунок стягувача у грудні 2025 року, а за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 в сумі 48000,00 грн – у січні 2026 року. Крім того, відповідно до пункту 13 Порядку №332 шляхом створення технологічних звернень ОСОБА_1 та її дітям призначено допомогу на наступні шестимісячні періоди з 01.03.2025 по 31.08.2025 та з 01.09.2025 по лютий 2026 року щомісячно у сумі 8000,00 грн (рішення від 31.12.2025 №1469033110-2025-7 та від 04.02.2026 №1469033110-2026-1). Про виконання рішення суду в добровільному порядку в межах покладених зобов`язань державного виконавця повідомлено листом від 15.12.2025 №0300-2110-8/84365. На думку позивача, ним здійснено всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду, а тому станом на 29.01.2026 у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення штрафу.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за цим позовом, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорією термінових адміністративних справ, передбачених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 23.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відзиву на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 23.03.2026 судді Димарчук Т.М. на підставі наказу голови суду від 25.02.2026 №02-07/4/26 розпорядженням керівника апарату суду від 16.03.2026 №01-87/285/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Андрусенко О. О. для розгляду вказаної справи та ухвалою суду прийнято дану справу до провадження.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, які закріплені у статті 129 Конституції України та статті 9 КАС України, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених КАС України для висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів. Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №140/2870/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії зобов`язано Департамент соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради надати допомогу ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01.03.2024 на проживання внутрішньо переміщеній особі, визначену Порядком №332.

22.10.2025 для примусового виконання вказаного судового рішення Волинський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №6254/2025, на підставі якого 30.10.2025 відкрито виконавче провадження №79455721.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2025 у справі №140/2870/25 заяву Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено, замінено боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №6254/2025 від 22.10.2025 на ГУ ПФУ у Волинській області. На підставі зазначеної ухвали постановою державного виконавця Відділу ПВР Трофимюка П.В. від 20.11.2025 замінено боржника у виконавчому провадженні №79455721 на ГУ ПФУ у Волинській області.

Згідно з відомостями підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України рішення суду у справі №140/2870/25 надійшло до ГУ ПФУ у Волинській області 25.11.2025 та внесене до зазначеної 09.12.2025.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 30.11.2025 №1469033110-2025-5 ОСОБА_1 призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 у загальному розмірі 8000,00 грн на місяць (на заявника – 2000,00 грн, на кожну з дітей – по 3000,00 грн).

02.12.2025 головний державний виконавець Відділу ПВР Новосад О. Ю. надіслав боржнику вимогу №25577, якою зобов`язав терміново вжити вичерпних заходів щодо виконання рішення суду та надати вичерпну інформацію про стан його виконання з наданням відповідного розрахунку.

Відповідно до картки виплати 13.12.2025 на рахунок ОСОБА_1 в АТ «Державний ощадний банк України» зараховано 48000,00 грн допомоги на проживання за березень – серпень 2024 року.

ГУ ПФУ у Волинській області листом від 15.12.2025 №0300-2110-8/84365 повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення суду шляхом створення технологічного звернення ОСОБА_1 та її дітям призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 по 31.08.2024, нараховані кошти в сумі 48000,00 грн будуть зараховані на рахунок стягувача в грудні 2025 року. Тут же проінформовано, що відповідно до пункту 13 Порядку №332 виплата допомоги може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови відповідності отримувачів визначеним цим Порядком критеріям, у зв`язку з чим ГУ ПФУ у Волинській області буде проведено вивчення права на призначення допомоги на наступні шестимісячні періоди шляхом створення технологічних звернень з 01.09.2024, 01.03.2025 та 01.09.2025, оскільки в модулі «Єдиний соціальний реєстр» Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відсутня технічна можливість призначення допомоги в автоматичному режимі; про результати доопрацювання та нараховані кошти буде повідомлено додатково.

31.12.2025 ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №1469033110-2025-7 про призначення ОСОБА_1 та її дітям допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на період з 01.03.2025 по 31.08.2025 у розмірі 8000,00 грн на місяць.

Відповідно до картки виплати 16.01.2026 на рахунок ОСОБА_1 зараховано 48000,00 грн допомоги на проживання за вересень 2024 року – лютий 2025 року.

Постановою головного державного виконавця Відділу ПВР Новосада О.Ю. від 29 січня 2026 року ВП №79455721 за невиконання судового рішення без поважних причин, на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII на боржника ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф у розмірі 5100 грн та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів. В обґрунтування постанови зазначено лише те, що згідно із заявою стягувача боржник не виконує рішення суду та не здійснює призначення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі на наступні шестимісячні періоди з 01.09.2024, з 01.03.2025 та з 01.09.2025. Копію постанови ГУ ПФУ у Волинській області отримало 03.02.2026.

04.02.2026 ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №1469033110-2026-1 про призначення ОСОБА_1 та її дітям допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на період з 01.09.2025 по 28.02.2026 у розмірі 8000,00 грн на місяць.

ГУ ПФУ у Волинській області, не погоджуючись із постановою від 29.01.2026 ВП №79455721, звернулося з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон №1404-VIII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 та враховується судом при вирішенні даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи постанову про накладення штрафу від 29.01.2026, відповідач не конкретизував та належним чином не обґрунтував підстав і причин її прийняття, обмежившись посиланням на заяву стягувача про те, що боржник не здійснює призначення виплати допомоги на проживання на наступні шестимісячні періоди з 01.09.2024, з 01.03.2025 та з 01.09.2025. Оскаржувана постанова не містить відомостей про те, що перед її винесенням державний виконавець самостійно перевірив стан виконання рішення суду та надав оцінку отриманій від боржника інформації, а відповідач доказів проведення такої перевірки суду не надав.

Водночас станом на дату винесення оскаржуваної постанови викладені в ній обставини не відповідали дійсності в частині періодів з 01.09.2024 та з 01.03.2025: допомогу за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 в сумі 48000,00 грн було зараховано на рахунок стягувача ще 16.01.2026, а рішення про призначення допомоги на період з 01.03.2025 по 31.08.2025 боржник прийняв 31.12.2025.

Перевіряючи поважність причин того, що на момент винесення оскаржуваної постанови рішення суду не було виконане в частині призначення допомоги на період з 01.09.2025, суд враховує, що боржника у виконавчому провадженні замінено на ГУ ПФУ у Волинській області лише постановою державного виконавця від 20.11.2025, а рішення суду надійшло до позивача 25.11.2025. Після цього позивач послідовно вчиняв дії, спрямовані на виконання рішення суду: 30.11.2025 призначив стягувачу та її дітям допомогу з 01.03.2024; 13.12.2025 та 16.01.2026 виплатив допомогу за період з 01.03.2024 по 28.02.2025 в загальній сумі 96000,00 грн; 31.12.2025 прийняв рішення про призначення допомоги на період з 01.03.2025 по 31.08.2025, а 04.02.2026 – на період з 01.09.2025 по 28.02.2026.

Крім того, ще листом від 15.12.2025 №0300-2110-8/84365 позивач повідомив державного виконавця про те, що призначення допомоги на наступні шестимісячні періоди потребує вивчення права на її продовження та здійснюється шляхом створення технологічних звернень, оскільки в модулі «Єдиний соціальний реєстр» Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відсутня технічна можливість призначення допомоги в автоматичному режимі. Зазначена обставина не залежала від волевиявлення позивача та об`єктивно ускладнювала виконання рішення суду в частині призначення допомоги на наступні періоди, однак державний виконавець жодної оцінки їй в оскаржуваній постанові не надав.

Таким чином, станом на 29.01.2026 позивач не ухилявся від виконання рішення суду, а вчиняв залежні від нього дії, спрямовані на його виконання, значну частину яких на той момент уже було завершено, а невиконана частина була зумовлена об`єктивними причинами, про які державного виконавця було завчасно повідомлено. За таких обставин невиконання рішення суду в частині призначення допомоги з 01.09.2025 станом на дату винесення оскаржуваної постанови не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин.

Державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови від 29.01.2026 не перевірив фактичного стану виконання рішення суду, не врахував причин, з яких частина рішення на той момент не була виконана, та прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для накладення на боржника штрафу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу ПВР від 29.01.2026 ВП №79455721 про накладення штрафу.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність спірної постанови, факт порушення прав позивача знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення сплаченого судового збору суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, а витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у справі не понесено, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2662,40 грн стягненню з відповідача не підлягає

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 229, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Новосада Олега Юрійовича від 29.01.2026 ВП №79455721 про накладення штрафу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 45813957).

Суддя О. О. Андрусенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua