Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №140/13148/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуЛуцькСправа № 140/13148/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Відділ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, третя особа), про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу Кушніра Станіслава Сергійовича від 26.06.2026 про закінчення виконавчого провадження №70185256 з примусового виконання виконавчого листа №10936/2022 від 31.08.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 у справі №140/3427/22, яке набрало законної сили 28.06.2022, ГУ ПФУ у Волинській області зобов`язано провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 22.12.2021 №33/23-2188д з урахуванням раніше виплачених сум та всіх складових грошового забезпечення, визначених судовим рішенням. На виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист №10936/2022 від 31.08.2022, на підставі якого постановою державного виконавця від 01.11.2022 відкрито виконавче провадження №70185256.

Позивач зазначає, що в ході виконавчого провадження боржник провів перерахунок пенсії, однак належні за результатами такого перерахунку кошти в повному обсязі не виплатив. Ця обставина підтверджується листом ГУ ПФУ у Волинській області від 25.06.2026 №0300-0506-8/51700, адресованим державному виконавцю, у якому боржник повідомив, що за результатами перерахунку пенсії за період з 01.04.2019 по 31.07.2022 нараховано до виплати 70772,57 грн, з яких виплачено лише 1098,05 грн, а залишок невиплаченої заборгованості станом на 24.06.2026 становить 69674,52 грн і виплачуватиметься в майбутньому в межах бюджетних асигнувань. Незважаючи на це, вже наступного дня (26.06.2026) старший державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №70185256 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

На думку позивача, державний виконавець, визнавши майбутній характер виплати залишку заборгованості, одночасно констатував фактичне повне виконання рішення суду. Зазначений у постанові показник «залишок нестягненої суми за виконавчим документом – 0 грн» не підтверджує виплати нарахованих коштів, адже виконавчий лист містить зобов`язання провести перерахунок і виплату без визначення конкретної суми стягнення. Рішенням суду на боржника покладено обов`язок як провести перерахунок пенсії, так і виплатити її в перерахованому розмірі, тому належним виконанням такого рішення може вважатися лише сукупне виконання обох складових покладеного судом обов`язку. Відповідно до статей 18, 63 Закону №1404-VIII державний виконавець мав самостійно перевірити, чи виконано кожний обов`язок, визначений виконавчим документом, та чи відбулася фактична виплата належних позивачу коштів, а не обмежуватися відтворенням позиції боржника.

Позивач також вважає, що посилання на бюджетні обмеження, недостатність фінансування або облік заборгованості в інформаційних системах не свідчать про фактичне виконання судового рішення, а наявність поважних причин затримки виплати не є передбаченою пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII підставою для закінчення виконавчого провадження. Крім того, станом на дату листа боржника та оскаржуваної постанови Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі – Порядок №821), на який послався боржник, втратив чинність унаслідок набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/51895/25.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ КАС України, призначено у справі судове засідання на 11:00 20.10.2026.

19.10.2026 третя особа через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, який за своїм процесуальним змістом є поясненнями третьої особи щодо позову, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ). На виконання рішення суду у справі №140/3427/22 проведено перерахунок пенсії позивача, її розмір обчислено в сумі 7407,23 грн. Сума невиплаченої заборгованості за рішенням суду за період з 01.04.2019 по 31.07.2022 становила 70772,57 грн, облікована в підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України та виплачується в порядку, встановленому чинним законодавством. На дату подання пояснень фактично виплачено частину боргу в сумі 1254,38 грн, визначеній пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням, а сума невиплаченої заборгованості становить 69518,19 грн. На думку третьої особи, рішення суду виконане в межах визначених судом зобов`язань, а постанова державного виконавця від 26.06.2026 є правомірною.

Вказує, що спрямування коштів на виплату перерахованих за рішенням суду пенсій та на виплати за ретроспективними судовими рішеннями може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку та в межах бюджетних асигнувань.

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 12.10.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відзиву на позов не подав, витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження №70185256 не надав та про причини їх неподання суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд адміністративної справи відкладено та призначено судове засідання на 11:00 26.10.2026

З урахуванням приписів частини третьої статті 268 КАС України та враховуючи норму частини четвертої статті 229 КАС України, у зв`язку з неприбуттям у судове засідання на 10:30 02.11.2026 учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову та пояснення третьої особи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 у справі №140/3427/22, яке набрало законної сили 28.06.2022, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо непроведення з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» від 22.12.2021 №33/23-2188д, із обов`язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії позивачу на підставі зазначеної довідки із обов`язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

На виконання зазначеного судового рішення Волинським окружним адміністративним судом 31.08.2022 видано виконавчий лист №10936/2022.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 01.11.2022 за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №70185256 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 26800 грн.

Листом від 25.06.2026 №0300-0506-8/51700, наданим на вимогу старшого державного виконавця Відділу Кушніра С. С. від 29.05.2026, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду у справі №140/3427/22 позивачу проведено перерахунок пенсії, перерахований розмір пенсії на 01.08.2022 становить 7407,23 грн; нарахування проведено за період з 01.04.2019 по 31.07.2022 в сумі 70772,57 грн, ця заборгованість внесена до Реєстру судових рішень для її погашення, а виплата нарахованих коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету; у період з 01.10.2025 по 30.06.2026 позивачу виплачено частину заборгованості в сумі 1098,05 грн відповідно до Порядку №821; станом на 24.06.2026 сума заборгованості становить 69674,52 грн. Пославшись на статті 23, 116 Бюджетного кодексу України та на висновки Верховного Суду про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, боржник зазначив, що рішення суду виконано в добровільному порядку в межах покладених зобов`язань, а виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

26.06.2026 старшим державним виконавцем Відділу Кушніром С. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №70185256 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII. В обґрунтування постанови державний виконавець зазначив, що у відповіді про хід виконання рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про повне фактичне виконання рішення суду в частині перерахунку пенсії та про поважну причину невиконання в частині виплати пенсії за попередній період. Пославшись на статтю 23 Бюджетного кодексу України та правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, державний виконавець дійшов висновку, що боржником на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії, а виплата заборгованості за попередній період буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У постанові також зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 0 грн.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII).

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За приписами частини першої статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 41 Закону №1404-VIII у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

Верховний Суд сформулював сталий правовий підхід, відповідно до якого постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII має бути належно мотивованою, містити конкретні обставини, що свідчать про повне фактичне виконання рішення, а також спосіб встановлення таких обставин. Державний виконавець при цьому зобов`язаний перевірити виконання зобов`язання у чіткій відповідності до резолютивної частини судового рішення, а не обмежуватися формальним посиланням на повідомлення боржника (постанова Верховного Суду від 22.01.2026 у справі №640/6473/22).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2022 у справі №140/3427/22 ГУ ПФУ у Волинській області зобов`язано провести ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 22.12.2021 №33/23-2188д. Отже, резолютивна частина судового рішення, на виконання якого видано виконавчий документ, покладає на боржника обов`язок не лише провести перерахунок пенсії, а й виплатити позивачу пенсію в перерахованому розмірі з 01.04.2019. Відтак фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом у розумінні пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII може мати місце лише у разі виконання боржником обох складових зобов`язання.

Водночас зі змісту оскаржуваної постанови від 26.06.2026 вбачається, що державний виконавець сам встановив, що боржник повідомив про виконання рішення суду лише в частині перерахунку пенсії та про невиконання рішення в частині виплати пенсії за попередній період, а виплата заборгованості буде здійснена в майбутньому в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Тобто на момент винесення постанови державному виконавцю було відомо, що рішення суду в частині виплати не виконане.

Обставини невиконання рішення суду в частині виплати підтверджуються й іншими наявними у справі доказами. Так, у листі від 25.06.2026 №0300-0506-8/51700, адресованому Відділу напередодні винесення оскаржуваної постанови, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що з нарахованих на виконання рішення суду 70772,57 грн позивачу виплачено лише 1098,05 грн, а станом на 24.06.2026 сума заборгованості становить 69674,52 грн. У поясненнях від 19.10.2026 третя особа підтвердила, що й станом на дату їх подання фактично виплачено лише 1254,38 грн, а сума невиплаченої заборгованості становить 69518,19 грн. Зарахування на рахунок позивача 23.09.2026 коштів у сумі 156,33 грн, яка відповідає різниці між сумами часткових виплат, зазначеними у листі від 25.06.2026 та поясненнях третьої особи, відбулося вже після винесення оскаржуваної постанови і повного виконання рішення суду також не підтверджує. Доказів погашення решти заборгованості матеріали справи не містять.

Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець скористався наданими йому повноваженнями для забезпечення повного виконання рішення суду. Отримавши від боржника лист від 25.06.2026 з інформацією про невиплату нарахованої заборгованості, він не перевірив стан виконання рішення в частині виплати і не звертався до суду щодо встановлення чи зміни порядку і способу виконання рішення. Натомість уже наступного дня після складення боржником зазначеного листа та більш як через три роки і сім місяців після відкриття виконавчого провадження він виніс постанову про його закінчення у зв`язку з нібито фактичним виконанням рішення в повному обсязі.

Внаслідок прийняття оскаржуваної постанови рішення суду не лише залишилося невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Наявність поважних причин невиконання рішення може мати значення для вирішення питання про застосування до боржника заходів відповідальності, однак сама по собі не свідчить про фактичне виконання рішення в повному обсязі та не є передбаченою пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII підставою для закінчення виконавчого провадження. Обліковування заборгованості в Реєстрі судових рішень і намір боржника виплатити її в майбутньому в межах бюджетних асигнувань лише підтверджують, що на момент винесення оскаржуваної постанови рішення суду в частині виплати виконане не було, а його виконання відкладено на невизначений строк.

З тих самих підстав суд відхиляє доводи третьої особи щодо порядку та джерел фінансування видатків з бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, умов воєнного стану та обов`язковості для розпорядників бюджетних коштів норм законів про Державний бюджет України. Ці доводи стосуються механізму, черговості та причин несвоєчасного погашення заборгованості, однак не спростовують, а навпаки, підтверджують відсутність повного фактичного виконання рішення суду у справі №140/3427/22. Предметом спору в цій справі є правомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а не правомірність дій боржника щодо порядку виплати присуджених коштів.

Подібні правові висновки щодо передчасності закінчення виконавчого провадження за відсутності доказів реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 26.10.2023 у справі №420/1511/23, від 02.11.2023 у справі №580/4398/22.

За таких обставин та правового врегулювання суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлену судом відсутність виконання рішення в частині виплати нарахованої заборгованості суд не вбачає необхідності надавати окрему оцінку доводам позивача щодо втрати чинності Порядком №821 станом на дату винесення оскаржуваної постанови, оскільки ці доводи не впливають на висновок суду про протиправність оскаржуваної постанови.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 41 Закону №1404-VIII у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи наведене, позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу від 26.06.2026 про закінчення виконавчого провадження №70185256.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 30.09.2026 ID 5825-1919-8649-1453. Оскільки позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 229, 243 - 246, 268, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кушніра Станіслава Сергійовича від 26.06.2026 про закінчення виконавчого провадження №70185256.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 45813957).

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826)

Суддя О. О. Андрусенко