Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №120/11679/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

03 листопада 2026 р. Справа № 120/11679/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення адміністративно- господарської санкції в сумі 33802,77 грн.,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач у 2024 році не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і, як наслідок, повинен був сплатити суму адміністративно господарських санкцій в розмірі 32659,67 грн. З урахуванням нарахованої пені в розмірі 1143,1 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 33802,77 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що середньооблікова кількість працівників за 2024 рік становить 7,25, що заокруглюється до цілого числа 7, адже 3 працівники проходять військову службу і їм не нараховувалась заробітна плата та ними не виконувалась трудова діяльність.

Також відповідач вказує на те, що внаслідок несприятливої ситуації в країні в неї була відсутня можливість створювати нові робочі місця взагалі для будь-яких осіб, в тому числі з інвалідністю.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній підтримав позицію, викладену у позовній заяві.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що відповідно до розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, який був надісланий відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у ФОП ОСОБА_1 , за рік склала 10 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 33802,77 грн.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця та не сплатив адміністративно-господарські санкції з урахуванням пені в загальній сумі 33802,77 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991№875-XII (далі Закон №875-XII).

За правилами частини першої статті 19 Закону №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга статті 19 Закону №875-XII).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатні 20цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.

За приписами частини першої статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250Господарського кодексу України.

За приписами частини п`ятої статті 20 Закону №875-XII, у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №875-XII.

Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 (справа № 120/4975/22, адміністративне провадження № К/990/15158/23) виснував: «Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості».

У даному ж випадку Відповідач стверджує, що здійснивши заокруглення, середньооблікова кількість штатних працівників ФОП ОСОБА_1 за 2024 складає 7 осіб, у зв`язку з чим у відповідача відсутній обов`язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що свідчить про відсутність підстав для притягнення до відповідальності за невиконання нормативу.

Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722) (далі Інструкція), яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці.

Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 2.2. розділу 2 Інструкції, облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день. Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 Інструкції, в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

Пунктами 2.4. та 2.5. розділу 2 Інструкції встановлені категорії працівників облікового складу, які включаються до облікової кількості штатних працівників.

Підпунктами 2.6.1., 2.6.2. пункту 2.6. розділу 2 Інструкції передбачено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників, працівники прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, та які залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду).

За правилами пункту п.3.1. розділу 3 Інструкції, середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:

- середньооблікової кількості штатних працівників;

- середньої кількості зовнішніх сумісників;

- середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 3.2. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Підпунктами 3.2.1.-3.2.2. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Відповідно до підпункту 3.2.5. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

За правилами пункту 6 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», яка затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 №591 «Про затвердження форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» та Інструкції щодо її заповнення», у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722.

У спірному випадку, Розрахунок містить графу саме щодо «середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік» - 10 осіб.

Відповідач зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівників на ФОП ОСОБА_1 протягом 2024 без здійснення заокруглення складає 7,25 особи (16+14+6+6:4-3).

Зокрема відповідач зазначає, що 3 працівники, що проходять військову службу і не отримують заробітну плату, не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників.

Так, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників (пункт 3.2 Інструкції).

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця.

А кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів береться на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції).

При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункт 3.2.2 пункту 3.2. Інструкції).

Суд зауважує, що Інструкція містить вичерпний перелік осіб, які не враховуються до «середньооблікової» та «облікової».

До «облікової» кількості не включаються такі категорії осіб:

працівники, які працюють за зовнішнім сумісництвом,

особи, які співпрацюють за договором ЦПХ з підприємством (ФОПом),

практиканти,

особи, скеровані підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва,

особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію,

працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу,

працівники, які працюють за внутрішнім сумісництвом, в обліковій кількості штатних працівників враховуються як одна фізична особа.

До «середньооблікової» кількості не включаються такі категорії осіб:

особи, які співпрацюють за договором ЦПХ з підприємством (ФОПом),

практиканти,

особи, скеровані підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва,

особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію,

працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу,

працівниці, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, перебувають у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку,

працівники, які працюють за внутрішнім сумісництвом, в обліковій кількості штатних працівників враховуються як одна фізична особа.

Окремо суд зауважує щодо включення до середньооблікової кількості штатних працівників, які мобілізовані.

За змісту прямих норм Інструкції слідує, що мобілізовані працівники враховуються до середньооблікової кількості штатних працівників, оскільки: мобілізовані працівники враховуються в обліковій кількості штатних працівників на кінець звітного періоду; на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників і розраховується середньооблікова кількість штатних працівників.

Суд зазначає, що у пункті 3.2.2 Інструкції не передбачено можливості неврахування мобілізованих працівників під час обчислення середньооблікової кількості штатних працівників.

Аналогічний підхід щодо включення мобілізованих працівників до середньооблікової кількості штатних працівників викладено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 460/4668/24. У зазначеній постанові суд виходив із того, що мобілізовані працівники враховуються в обліковій кількості штатних працівників, а положення пункту 3.2.2 Інструкції зі статистики кількості працівників не передбачають їх виключення під час обчислення середньооблікової кількості штатних працівників.

З огляду на викладене, доводи відповідача про необхідність виключення з відповідного розрахунку трьох мобілізованих працівників лише з тих підстав, що їм не нараховувалася заробітна плата та вони фактично не виконували трудових обов`язків у відповідному періоді, суд оцінює критично, оскільки саме по собі проходження військової служби під час мобілізації не припиняє трудових відносин із роботодавцем та не є передбаченою Інструкцією №286 підставою для виключення таких працівників із середньооблікової кількості.

Тому у спірному випадку, до середньооблікової кількості штатних працівників включаються: мобілізовані працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (не зважаючи на те, що відповідно до звітності таким працівникам не нараховується заробітна плата, такі працівники підлягають включенню до середньооблікової кількості штатних працівників (перебувають у штаті)).

В матеріалах справи містяться Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого (сплаченого) з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 1-4 квартали 2024 року, з додатками «Відомості про нарахування заробітної плати», з такими даними: 1 місяць 1 квартал 2023 року: 16 осіб; 2 місяць 1 квартал 2023 року: 16 осіб; 3 місяць 1 квартал 2023 року: 16 осіб; 1 місяць 2 квартал 2023 року: 14 осіб; 2 місяць 2 квартал 2023 року: 13 осіб; 3 місяць 2 квартал 2023 року: 13 осіб; 1 місяць 3 квартал 2023 року: 6 осіб; 2 місяць 3 квартал 2023 року: 6 осіб; 3 місяць 3 квартал 2023 року: 6 осіб; 1 місяць 4 квартал 2023 року: 6 осіб; 2 місяць 4 квартал 2023 року: 6 осіб; 3 місяць 4 квартал 2023 року: 6 осіб.

Відповідно до пунктів 3.2.5, 3.2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, середньооблікова кількість штатних працівників за рік визначається шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці року та ділення одержаної суми на 12.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2024 рік становить: (16+16+16+14+13+13+6+6+6+6+6+6) : 12 = 124 : 12 = 10,33 особи. При цьому при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Отже, показник 10,33 округлюється до 10 осіб.

Таким чином, у 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача для цілей застосування нормативу, встановленого статтею 19 Закону № 875-XII, становила 10 осіб. Тому, для Відповідача установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця.

За змістом частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» на роботодавця покладено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, створювати для них належні умови праці, а також надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації такого працевлаштування.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22, така форма подається роботодавцем за наявності попиту на робочу силу (вакансії) з дня виникнення потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати її відкриття.

Отже, неподання форми № 3-ПН саме по собі не може розглядатися як безумовна підстава для застосування до роботодавця адміністративно-господарських санкцій. Водночас відсутність відомостей про подання такої форми підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, зокрема щодо виконання роботодавцем обов`язків зі створення та виділення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування.

Як вбачається з листа Вінницького обласного центру зайнятості від 21.05.2025 № 4.2-11/1610-25, відповідач упродовж 2024 року не подавав звітності за формою № 3-ПН. При цьому відповідачем не надано суду доказів створення або виділення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, інформування державної служби зайнятості про наявність відповідної вакансії чи вжиття інших передбачених законодавством заходів для виконання встановленого нормативу.

Посилання відповідача на несприятливу ситуацію в країні та відсутність можливості створювати нові робочі місця саме по собі не підтверджує належного виконання покладених на нього законом обов`язків. Відповідачем не надано належних доказів того, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

За таких обставин суд оцінює неподання відповідачем форми № 3-ПН не ізольовано, а в сукупності з відсутністю доказів виконання інших передбачених законом обов`язків щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю. Наведене у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами свідчить про недоведеність відповідачем вжиття всіх залежних від нього заходів для виконання відповідного нормативу.

Отже, за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідач не забезпечив виконання встановленого законодавством нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не надав належних доказів вжиття передбачених законом заходів для його виконання. При цьому доводи відповідача щодо відсутності можливості створення нових робочих місць не спростовують установлених обставин та не звільняють його від виконання обов`язків, передбачених Законом № 875-XII.

За таких обставин суд вважає наявними правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону № 875-XII.

Згідно з розрахунком позивача, сума адміністративно-господарської санкції за одне невиконане робоче місце становить 32659,67 грн.

Судом не встановлено помилок у визначенні позивачем розміру зазначеної санкції, а відповідачем відповідний розрахунок належними та допустимими доказами не спростовано.

Отже, вимога про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції у розмірі 32659,67 грн. є обґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 875-XII порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Як встановлено судом, визначена відповідачу сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк не сплачена.

Згідно з розрахунком позивача, за порушення строку сплати адміністративно-господарської санкції відповідачу нараховано пеню в розмірі 1143,10 грн.

Відповідач не надав доказів сплати адміністративно-господарської санкції та не спростував правильності розрахунку пені.

Отже, вимога про стягнення пені у розмірі 1143,10 грн також є обґрунтованою.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю становить:

32659,67 грн. + 1143,10 грн. = 33802,77 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлений судом факт невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або підтверджували сплату нарахованих адміністративно-господарських санкцій та пені.

Натомість позивачем надано докази, які у своїй сукупності підтверджують наявність у відповідача обов`язку виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатити адміністративно-господарські санкції у зв`язку з його невиконанням.

З огляду на викладене, позовні вимоги Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 33802,77 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (Пирогова, 135А, Вінниця, РНОКПП 13308892)

Відповідач: ФОП ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: