Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №526/441/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/441/26 Номер провадження 22-ц/814/4496/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 10 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди та 1800,00 грн. матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.07.2022 року невстановлена особа, діючи умисно з корисливих мотивів, шляхом обману через мережу інтернет під приводом надання послуг з перевезення заволоділа його грошовими коштами у розмірі 1 800,00 грн, які він перерахував як передплату. Вказує, що звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 190 КК України. 05.08.2022 Працівниками поліції за фактом шахрайства відкрито кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022175560000146. Під час досудового розслідування встановлено, що грошові кошти були перераховані на банківську карту, власником якої є ОСОБА_2 , який розпорядився отриманими коштами на власний розсуд .

Зазначає, що вищевказаним кримінальним правопорушенням йому було заподіяно також матеріальної шкоди. З урахуванням вищенаведеного він звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення залишено без задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій прохають скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що вважає рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, ототожнивши право на відшкодування шкоди із необхідністю існування обвинувального вироку щодо відповідача.

Крім того зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам, які підтверджують факт перерахування грошових коштів відповідачу, встановлення його особи під час досудового розслідування та заподіяння майнової шкоди.

Акцентує увагу суду, що суд фактично відмовив у захисті порушеного цивільного права лише з тієї підстави, що кримінальне провадження триває, хоча Цивільний кодекс не містить такої підстави для відмови у позові.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань в провадженні відділення поліції №1 Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 12022175560000146 за матеріалами які надійшли з відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області ДКП НП України стосовно того, що 26.07.2022 невідома особа шахрайським шляхом скориставшись довірою ОСОБА_1 , 2004 року народження, заволоділа його грошовими коштами, які той відправив в якості передплати за послуги перевізника.

З протоколу допиту потерпілого від 11 серпня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 , допитано як потерпілого в межах кримінального провадження № 12022175560000146. Станом на сьогодні досудове розслідування у кримінальному провадженні №112022175560000146 триває.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи практику Верховного Суду України обов`язковою умовою для застосування статті 1177 ЦКУ є наявність вироку суду в кримінальній справі, які набрали законної сили, враховуючи що станом на сьогодні досудове розслідування триває у кримінальному провадженні №112022175560000146, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положенням ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положенням частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. До кримінальних правопорушень віднесено усі кримінально-карані діяння, які поділяються на злочини та кримінальні проступки.

Терміни «кримінальне правопорушення» і «злочин» є синонімами.

Після введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2484 від 21 листопада 2019 року, який набрав чинності 01 липня 2020 року термін «кримінальне правопорушення» об`єднає в собі поняття «злочин» і «кримінальний проступок».

Верховний Суд України у постанові від 1 вересня 2015 року у справі № 6-1268цс15 вказав, що обов`язковою умовою застосування статті 1177 ЦК України є наявність вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань в провадженні відділення поліції №1 Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 12022175560000146 за матеріалами які надійшли з відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області ДКП НП України стосовно того, що 26.07.2022 невідома особа шахрайським шляхом скориставшись довірою ОСОБА_1 , 2004 року народження, заволоділа його грошовими коштами, які той відправив в якості передплати за послуги перевізника.

З протоколу допиту потерпілого від 11 серпня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 , допитано як потерпілого в межах кримінального провадження № 12022175560000146. Станом на сьогодні досудове розслідування у кримінальному провадженні №112022175560000146 триває.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони зводяться переважно до суб`єктивного незадоволення прийнятим рішенням, так як не підтверджені належними та допустимими доказами. Вони не спростовують встановлених судом першої інстанції фактів та не містять обґрунтованого заперечення наданої правової оцінки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки позивач пов`язує завдану йому майнову та моральну шкоду з учиненням відповідачем кримінального правопорушення, однак на час розгляду справи досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні не завершено, а належних і достатніх доказів на підтвердження протиправності дій відповідача та наявності причинно-наслідкового зв`язку між ними і заявленою шкодою матеріали справи не містять. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передчасність заявлених вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна