Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №295/8367/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/8367/25 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.

Категорія 71 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,

з участю секретаря

судового засідання Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/8367/25 за позовом ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання зробити перерахунок заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 03 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Стрілецької О.В. у м.Житомирі в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць К.Д. щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №79248197 з урахуванням отриманої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, яка виплачується на період дії воєнного стану;

- зобов`язати старшого державного виконавця Коломієць К.Д. здійснити перерахунок наявної заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 79248197 без врахування вказаної винагороди;

- зобов`язати старшого державного виконавця Коломієць К.Д. здійснювати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за весь період перебування на виконанні виконавчого провадження №79248197 без врахування додаткової винагороди.

В обґрунтування скарги зазначив, що на примусовому виконанні у Богунському ВДВС у місті Житомирі перебуває виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів щомісячно.

Він є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині, з його грошового забезпечення щомісячно стягуються аліменти на утримання дітей. Разом з тим, 30.03.2026 державний виконавцем Коломієць К.Д. у виконавчому провадженні прийняла постанову про накладення арешту на його банківський рахунок у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначає, що державний виконавець невірно провела розрахунок заборгованості, неправомірно зарахувавши до його доходів, з яких підлягають стягненню аліменти, додаткову винагороду, яка виплачується у період дії воєнного стану.

Посилаючись на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, заявник вважає, що додаткова винагорода військовослужбовця, яка виплачується у період дії воєнного стану, дійсно входить до грошового забезпечення військовослужбовців, проте немає постійного характеру, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підлягає включенню до грошового забезпечення, з якого підлягають утриманню аліменти.

Посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити вимоги скарги.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 03 липня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити скаргу у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними змісту скарги на дії державного виконавця. Скаржник зауважує, що суд першої інстанції застосував правовий висновок Верховного Суду формально, без самостійної оцінки системного зв`язку регулювання грошового забезпечення військовослужбовців і без надання оцінки доводам боржника. За своєю правовою природою додаткова винагорода установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим видом грошового забезпечення, не має постійного характеру, а тому не входить до аліментних зобов`язань.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав учасникам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Сидорчук М.В. подав заяву, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, розглянувши справу за його відсутності.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18.09.2025 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 23.06.2025 (а. с. 82-83 т. 1).

02.10.2025 державним виконавцем Коломієць К.Д. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №79248197 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей (а. с. 141 зворот т. 1).

Постановами державного виконавця від 06.10.2025 та від 05.11.2025 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у межах виконавчого провадження № 79248197, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу і отримує грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 (а. с. 142, 143, 148 т. 1).

26.12.2025 державним виконавцем на адресу Військової частини НОМЕР_1 направлена вимога про надання звітів про відрахування з доходів боржника коштів зі сплати аліментів та про надання довідки про доходи боржника за період 2025 року (а.с. 153 зворот т. 1).

27.01.2026 з військової частини надійшла довідка про доходи, які отримує ОСОБА_1 (а. с. 154 т. 1).

04.02.2026 державним виконавцем повторно сформовано та направлено на адресу Військової частини НОМЕР_1 вимогу про надання звітів про відрахування, які проводяться із грошового забезпечення боржника, та про надання довідки про доходи боржника за період 2025 року (а.с. 154 зворот т. 1).

Зі змісту розгорнутої довідки про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду за період проходження служби з 12.01.2025 по січень 2026 року у військовій частині НОМЕР_1 (у розрізі місяців з розбивкою по кожному виду грошового забезпечення, утриманнях, які проводяться, а також те, що перераховувалось на картковий рахунок) відповідно до розрахунково-платіжних відомостей вбачається, що його грошове забезпечення складається з такого: посадовий оклад, оклад за військовим званням, вислуга років, надбавка за умови режимних обмежень, надбавка за особливості проходження служби, премія, додаткова винагорода з розрахунку 50 тис. грн, додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн, які нараховувались і виплачувались щомісячно, а також одноразово виплачена премія командувача, грошова допомога на оздоровлення, грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань (а.с. 156 зворот т. 1).

Згідно із відповіддю заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2026, наданої на запит державного виконавця Коломієць К.Д., з додаткової винагороди, яку нараховували ОСОБА_1 , аліменти не утримувались з посиланням на те, що такі виплати належать до одноразових додаткових витрат грошового забезпечення військовослужбовців, з яких аліменти не утримуються (а.с. 155 зворот-156 т. 1).

23.02.2026 державний виконавець Коломієць К.Д. здійснила розрахунок заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні № 79248197, згідно з яким заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.04.2026 становить 206710,76 грн. До розміру грошового забезпечення, з якого підлягають утриманню аліменти, включені додаткові винагороди, які отримував боржник (а.с. 136 т. 1).

Постановою державного виконавця Коломієць К.Д. від 30.03.2026 накладений арешт на кошти боржника у межах суми заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 158 зворот т. 1).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України (частини перша і третя статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 81 СК України).

Згідно з пунктом 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям, під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що аліменти підлягають стягненню у частці від усіх видів доходу боржника, унаслідок чого державний виконавець зобов`язаний враховувати всі види надходжень боржника для визначення розміру аліментів.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», на яку є посилання у статті 81 СК України, також містить пункт 1 про те, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом.

У пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, вказується, що утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті норм цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Отже, цей Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц.

У постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 209/3260/13-ц, від 26 лютого 2025 року у справі № 361/1506/22 вказано, що «колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає жодних підстав вважати, що законодавець, маючи на меті належне забезпечення дитини для її повноцінного духовного та фізичного розвитку, міг з будь-яких причин не охоплювати аліментними зобов`язаннями додаткову винагороду на період воєнного стану. Внесенням відповідних змін 16 листопада 2022 року законодавець лише конкретизував перелік видів грошового забезпечення, із яких справляється нарахування аліментів, задля усунення проблемних питань при нарахуванні аліментів, а не «створив» новий вид доходів, який раніше таким не визнавав.

Отже, додаткові виплати, які нараховувались та виплачувались боржнику по аліментам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» до 16 листопада 2022 року не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, мали постійний характер та відносились до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб».

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем не було допущено порушень закону, оскільки аліменти мають стягуватися у частці від усіх видів доходу боржника, у тому числі з додаткової винагороди.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про безпідставність посилань заявника на те, що додаткова винагорода не має постійного характеру, оскільки законом визначено, що утримання аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України провадиться також з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану.

Таким чином, державним виконавцем правильно здійснено розрахунок заборгованості заявника зі сплати аліментів з врахування виплаченої йому додаткової винагороди.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки та особистого тлумачення норм чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 03 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Й. Григорусь

Судді О.М. Галацевич

В.А. Панкеєва

Повний текст складений 03.11.2026.