Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №275/492/25 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №275/492/25

Суддя: Бондар О. О.

Справа № 275/492/25 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.

Категорія 81 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Лугини О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мневець Олександр Миколайович, на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2025 року, ухвалене в складі головуючого судді Данилюк О. С. у селищі Брусилів

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Житомиробленерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживачів

УСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Брусилівського районного суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства «Житомиробленерго» (далі відповідач, АТ «Житомиробленерго»), третя особа — Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія», про захист прав споживачів.

2.Позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення комісії АТ «Житомиробленерго» з розгляду акта про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі – ПРРЕЕ) № 03545-23 від 03 березня 2025 року, оформлене протоколом № 2 від 16 квітня 2025 року, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

3.Позов мотивований тим, що 03 березня 2025 року представники Брусилівського РЕМ АТ «Житомиробленерго» під час перевірки належного позивачу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , склали акт № 03545-23 про порушення пункту 2.3.12 ПРРЕЕ, посилаючись на використання електричної енергії на непобутові потреби. За результатами розгляду зазначеного акта комісія відповідача 16 квітня 2025 року ухвалила рішення, яким зобов`язала позивача припинити споживання електроенергії на непобутові потреби, організувати відповідний комерційний облік та врегулювати договірні відносини з електропостачальником.

4.Позивач вважає рішення комісії незаконним, оскільки належний їй будинок є житловим, використовується для особистих потреб і на час проведення перевірки не здавався в оренду. Зазначала, що факт здійснення підприємницької діяльності за цією адресою працівниками відповідача не встановлено, використання електричної енергії на непобутові потреби належними доказами не підтверджено, а тому підстав для складання акта про порушення та ухвалення оспорюваного рішення не було.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

5.Рішенням від 03 жовтня 2025 року Брусилівський районний суду Житомирської області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

6.Суд першої інстанції виходив із того, що акт про порушення ПРРЕЕ № 03545-23 від 03 березня 2025 року складено правомірно, а рішення комісії відповідача від 16 квітня 2025 року, яким позивача зобов`язано вжити заходів щодо припинення споживання електричної енергії на непобутові потреби та організації відповідного обліку, відповідає вимогам пункту 2.3.12 ПРРЕЕ.

7.При цьому суд врахував письмові пояснення позивача, у яких вона підтвердила факт здавання будинку в оренду влітку 2024 року, а також надані відповідачем матеріали з мережі Інтернет щодо рекламування будинку для надання платних послуг проживання. Суд зазначив, що відсутність сторонніх осіб у будинку безпосередньо під час перевірки не виключає його використання для таких потреб, а проведення обстеження внутрішніх електричних мереж є правом, а не обов`язком оператора системи розподілу.

8.З огляду на ці обставини суд дійшов висновку про недоведеність позивачем підстав для визнання незаконним та скасування рішення комісії АТ «Житомиробленерго».

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

9. ОСОБА_1 не погодилась із рішенням суду першої інстанції та через свого представника, адвокат Мневця О. М., 20 жовтня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

10.В апеляційній скарзі просила рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03.10.2025 скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до АТ «Житомиробленерго», третя особа ТОВ «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» про визнання незаконним та скасування рішення комісії Акціонерного товариства «Житомиробленерго» з розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № 03545-23 від 03.03.2025, оформлене протоколом № 2 від 16.04.2025.

11.Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 2.3.12 ПРРЕЕ та безпідставно визнав доведеним факт споживання позивачем електричної енергії на непобутові потреби. На думку позивача, у складеному 03 березня 2025 року акті про порушення не наведено конкретних обставин використання будинку для підприємницької діяльності та не зазначено доказів, які підтверджують таке порушення. Під час перевірки в будинку не перебували сторонні особи, він не здавався в оренду, а з електроприладів використовувався лише обігрівач потужністю 1,5 кВт.

12.Позивач зазначає, що відповідач не обстежив внутрішні електричні мережі та струмоприймачі для встановлення факту використання електроенергії на непобутові потреби, а рішення комісії прийняте без належного підтвердження порушення. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 917/1569/21, вважає, що рішення комісії повинно повністю відповідати змісту акта про порушення та ґрунтуватися на встановлених ним обставинах.

13.Також позивач заперечує доказове значення розміщених у мережі Інтернет оголошень про здавання будинку в оренду, посилаючись на те, що вони не підтверджують фактичного використання електроенергії для підприємницької діяльності на час перевірки. Звертає увагу, що окремі оголошення опубліковані після 03 березня 2025 року, а разове здавання будинку в оренду влітку 2024 року є реалізацією права власника на розпорядження майном і не свідчить про здійснення підприємницької діяльності у березні 2025 року.

14.На підтвердження своїх доводів позивач посилається на постанову Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 344/12148/23, зазначаючи, що в справі непобутове споживання електроенергії було підтверджене сукупністю доказів фактичного використання приміщень у комерційній діяльності, тоді як у цій справі таких доказів, на думку позивача, немає.

15.Крім того, позивач зазначає, що інформація про готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » була розміщена в мережі Інтернет без згоди позивача, а її звернення до хостинг-провайдера призвело до видалення відповідного контенту. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення припущення про можливість здавання будинку в оренду в майбутньому, замість встановлення факту порушення на дату перевірки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

16.У відзиві на апеляційну скаргу, поданому 25 листопада 2025 року, АТ «Житомиробленерго» заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

17.Відповідач зазначає, що факт використання будинку на непобутові потреби підтверджується рекламними матеріалами з мережі Інтернет, які містять інформацію про надання платних послуг проживання за адресою об`єкта споживання, а також письмовими поясненнями самого позивача про здавання будинку в оренду. Вважає, що пункт 2.3.12 ПРРЕЕ не покладає на оператора системи обов`язку в кожному випадку обстежувати внутрішні електричні мережі, а виявлення факту непобутового споживання є достатньою підставою для складення акта та прийняття рішення про усунення порушення.

18.Також у відзиві відповідач посилається на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи — підприємця з основним видом економічної діяльності 68.20 — надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

19.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2026 визначено склад суду для розгляду справи № 275/492/25: Борисюк Р. М. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.

20.Ухвалою від 28 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі .

21.На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2026 року визначено новий склад суду: суддя-доповідач Бондар О. О., судді Шевчук А. М., Павицька Т. М.

22.Після проведення підготовчих дій, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 03 листопада 2026 року о 09 год. 30 хв.

Позиції учасників справи в апеляційному суді

23.Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених у ній підстав. Також представник позивача підтримав клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківки скарги на сайт та відповідь офіційного реєстратора доменів про придбання контенту, що на його думку спростовує висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.

24.Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання з огляду на положення частини третьої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), відповідно до якої докази, що не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи довів неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

25.Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

26.Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання на підставі частини третьої статті 367 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

27.Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 17 грудня 2012 року виконавчим комітетом Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області на підставі рішення від 28 листопада 2012 року № 92, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок загальною площею 123,0 кв. м, розташований у АДРЕСА_1 , адреса якого на час виникнення спору — АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 15–18).

28.Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленим Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, до складу об`єкта нерухомості входить житловий будинок із відповідними житловими та допоміжними приміщеннями.

29.14 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та Брусилівським РЕМ АТ «Житомиробленерго» укладено договір про користування електричною енергією № 04-178-0051, на підставі якого здійснювалося електропостачання належного позивачу житлового будинку. Сторони не заперечували існування договірних відносин щодо постачання та розподілу електричної енергії за цим об`єктом.

30.03 березня 2025 року представники Брусилівського РЕМ АТ «Житомиробленерго» під час перевірки об`єкта споживання за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності ОСОБА_1 склали акт про порушення ПРРЕЕ № 03545-23, у якому зазначили про порушення пункту 2.3.12 ПРРЕЕ шляхом використання електричної енергії на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби, а саме – здійснення підприємницької діяльності (том 1, а. с. 7–8).

31.В акті зазначено дані щодо об`єкта перевірки, споживача, договірної потужності, схеми електроживлення, а також про приєднаний струмоприймач — електрообігрівач потужністю 1,5 кВт. Акт підписаний представниками оператора системи та споживачем.

32.У пояснювальній записці до акта про порушення від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 зазначила, що належний їй будинок не використовується для підприємницької діяльності, востаннє здавався в оренду на вихідні дні влітку 2024 року, а на час перевірки електрична енергія використовувалася для підігріву приміщення, щоб не замерзла вода (том 1, а. с. 9).

33.Отже, письмовими поясненнями самого позивача підтверджується факт попереднього використання належного їй будинку для надання послуг тимчасового проживання. Водночас ці пояснення містять заперечення щодо використання будинку для такої діяльності безпосередньо на час проведення перевірки.

34.З протоколу № 2 засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ Брусилівського РЕМ АТ «Житомиробленерго» від 16 квітня 2025 року встановлено, що комісія розглянула акт № 03545-23 від 03 березня 2025 року, визнала його правомірним, а споживача причетною до виявленого порушення.

35.Зазначеним рішенням комісія зобов`язала ОСОБА_1 припинити споживання електричної енергії на непобутові потреби, організувати комерційний облік відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, звернутися до оператора системи для введення вузла обліку та оформлення паспорта точки розподілу, а також до електропостачальника для укладення договору за відповідним тарифом (том 1, а. с. 6).

36.Листом-претензією Брусилівського РЕМ АТ «Житомиробленерго» від 18 квітня 2025 року № 470/13327 позивача повідомлено про результати розгляду акта, необхідність виконання рішення комісії та наслідки неусунення встановленого порушення (том 1, а. с. 21).

37.Відповідач на підтвердження використання будинку на непобутові потреби надав фотоматеріали з мережі Інтернет, на яких розміщено інформацію про готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також оголошення про здавання в оренду будинку за цією адресою (том 1, а. с. 13–14).

38.У наданих роздруківках оголошень із сайту OLX містяться дати публікацій 09 квітня та 10 травня 2025 року. Отже, відповідні оголошення були оприлюднені після складення акта про порушення від 03 березня 2025 року. Зазначені матеріали можуть характеризувати пропонування об`єкта для платного користування в подальший період, проте самостійно не встановлюють факту споживання електричної енергії на непобутові потреби саме 03 березня 2025 року.

39.Під час розгляду справи судом першої інстанції свідок ОСОБА_2 , який брав участь у перевірці об`єкта, пояснив, що працівники відповідача отримали інформацію про можливе функціонування за зазначеною адресою готельного комплексу з мережі Інтернет. На час перевірки будинок не був зданий в оренду, сторонні особи в ньому не перебували, а ознак надмірного споживання електроенергії не виявлено. Вказані пояснення відображені в рішенні Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2025 року.

Позиція апеляційного суду

40.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

41.Предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у визнанні незаконним та скасуванні рішення комісії АТ «Житомиробленерго», оформленого протоколом № 2 від 16 квітня 2025 року.

42.Апеляційний суд, дослідив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на неї та вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

43.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

44.27. Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, дослідив всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

45.Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

46.Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та укладеними договорами.

47.Відповідно до пункту 62 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» побутовим споживачем є фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність, або колективний побутовий споживач.

48.Пунктом 2.3.12 ПРРЕЕ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено необхідність окремого комерційного обліку електричної енергії, яка використовується на об`єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, надання платних послуг, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму.

49.За змістом зазначеної норми в разі виявлення оператором системи фактів використання електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби оператор системи складає акт про порушення ПРРЕЕ, за результатами розгляду якого визначаються заходи щодо усунення встановленого порушення, організації комерційного обліку та врегулювання договірних відносин.

50.Пункт 2.3.12 ПРРЕЕ прямо допускає використання рекламної інформації з мережі Інтернет як одного із засобів підтвердження факту використання електроенергії на непобутові потреби. Водночас такі матеріали не мають наперед встановленої доказової сили, а підлягають оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами.

51.Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 927/46/25 (ЄДРСР № 130922623) звернув увагу на необхідність застосування відповідної редакції пункту 2.3.12 ПРРЕЕ, оцінки всіх доказів у сукупності та дотримання стандарту переваги більш вагомих доказів. Зміст правового висновку полягає у тому, що рекламні матеріали можуть підтверджувати непобутове використання об`єкта, але висновок про порушення має ґрунтуватися на оцінці конкретних обставин справи.

52.У постанові від 25 листопада 2025 року у справі № 927/875/24 (ЄДРСР № 132475644) Верховний Суд погодився з висновком про доведеність порушення пункту 2.3.12 ПРРЕЕ з урахуванням фотоматеріалів, рекламної вивіски та інших доказів, які підтверджували використання електричної енергії на непобутові потреби. При цьому Верховний Суд зазначив, що встановлення конкретного обсягу електроенергії, використаної саме на непобутові потреби, не є необхідною умовою для підтвердження самого факту порушення.

53.Разом із тим у постанові від 14 липня 2026 року у справі № 902/1111/25 (ЄДРСР № 138447001) Верховний Суд наголосив, що рекламні матеріали не можуть розглядатися ізольовано від інших доказів, а їх походження, належність відповідному об`єкту та зв`язок із фактичним використанням електроенергії мають бути встановлені судом. За обставинами тієї справи відсутність належного підтвердження походження рекламної вивіски та її зв`язку з конкретним споживачем стала підставою для висновку про недоведеність порушення.

54.Наведені правові висновки не є суперечливими, оскільки визначають єдиний підхід до оцінки доказів: сам факт існування рекламних матеріалів не створює безумовної презумпції непобутового споживання, проте такі матеріали можуть підтверджувати порушення за умови їх належності об`єкту споживання та оцінки разом з іншими доказами.

55.У цій справі матеріали рекламного характеру стосуються будинку за адресою, яка відповідає адресі об`єкта споживання позивача. Крім того, факт попереднього здавання будинку в оренду не заперечується самою ОСОБА_1 та підтверджується її письмовими поясненнями від 03 березня 2025 року.

56.Апеляційний суд ураховує, що відсутність відпочивальників у будинку на час перевірки не є тотожною відсутності використання об`єкта для надання платних послуг загалом. Така діяльність за своїм характером може здійснюватися періодично, зокрема залежно від попиту та сезонності, а тому відсутність наймачів протягом окремого дня сама по собі не спростовує інших доказів щодо характеру використання об`єкта.

57.Водночас апеляційний суд не покладає в основу твердження про правомірність оспорюваного рішення виключно припущення про можливе здавання будинку в оренду в майбутньому. Вирішальне значення має оцінка наявних у справі доказів попереднього використання об`єкта для платного проживання, його рекламування як об`єкта відпочинку, належності вказаного будинку позивачу та обставин, установлених під час перевірки.

58.Апеляційний суд також враховує, що пункт 2.3.12 ПРРЕЕ не вимагає обов`язкового встановлення факту отримання прибутку чи документального підтвердження кожного випадку надання платних послуг. Правове значення для застосування цієї норми має використання електричної енергії для потреб, які не належать до власного побутового споживання.

59.З урахуванням викладеного апеляційний суд погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про те, що встановлені у справі обставини у своїй сукупності не підтверджують заявлених позивачем підстав для визнання незаконним та скасування рішення комісії АТ «Житомиробленерго».

60.При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) в якій зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину необхідно довести таким чином, щоб висновок про її існування з урахуванням поданих доказів був більш вірогідним, ніж протилежний.

61.У цій справі подані сторонами докази свідчать про те, що висновок про використання позивач належного їй будинку для надання послуг зі здачі будинку в оренду (зеленого туризму) є більш вірогідним ніж протилежний.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

62.Доводи апеляційної скарги про те, що акт про порушення ПРРЕЕ не міг бути складений без обов`язкового обстеження внутрішніх електричних мереж і струмоприймачів, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до пункту 2.3.12 ПРРЕЕ здійснення такого обстеження визначено як право оператора системи розподілу, а не як обов`язкову процесуальну умову складення акта в кожному випадку виявлення непобутового споживання.

63.Саме по собі непроведення такого обстеження не зумовлює незаконності рішення комісії за наявності інших доказів, які в сукупності підтверджують установлене порушення. Водночас звільнення оператора системи від обов`язку обстежувати внутрішні мережі не означає звільнення його від обов`язку належно довести фактичні підстави застосування пункту 2.3.12 ПРРЕЕ.

64.Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 917/1569/21 не спростовує висновків суду першої інстанції. У зазначеній постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно з яким «рішення комісії має повністю узгоджуватися та ґрунтуватися на відповідному Акті про порушення» (пункт 8.25.1 постанови).

65.Разом із тим предметом розгляду у справі № 917/1569/21 було рішення комісії про донарахування необлікованої електричної енергії за порушення, яке не знайшло підтвердження під час технічного обстеження приладу обліку. Натомість у справі, що переглядається, рішенням комісії визначені заходи щодо організації комерційного обліку для непобутових потреб, а донарахування обсягу та вартості необлікованої електроенергії не здійснювалося.

66.Отже, правовий висновок про взаємозв`язок акта про порушення та рішення комісії підлягає врахуванню, проте відмінність фактичних обставин справи № 917/1569/21 виключає механічне перенесення висновків щодо відсутності підстав для донарахування необлікованої електроенергії на спірні правовідносини.

67.Доводи позивача щодо відсутності в акті про порушення докладного опису рекламних матеріалів також самі по собі не є достатньою підставою для скасування оспорюваного рішення. Зміст установленого порушення в акті визначено із посиланням на пункт 2.3.12 ПРРЕЕ, а матеріали фотофіксації та письмові пояснення споживача підлягають оцінці як складові доказової сукупності.

68.Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 344/12148/23, у якій враховано раніше сформульований Верховним Судом висновок про те, що окремі недоліки акта про порушення не спростовують самого порушення, якщо воно підтверджене іншими належними доказами.

69.Посилання позивача на зазначену постанову Верховного Суду як на підтвердження необхідності обов`язкової фіксації безпосередньої підприємницької діяльності під час перевірки не відповідає змісту цього судового рішення. Верховний Суд виходив із сукупності встановлених обставин, що підтверджували використання об`єкта для комерційної діяльності, а не визначав єдиний допустимий спосіб доказування такого порушення.

70.Аргументи апеляційної скарги про те, що разове надання будинку в оренду не є підприємницькою діяльністю, не спростовують можливості застосування пункту 2.3.12 ПРРЕЕ. Правила відносять до непобутових потреб не лише власне підприємницьку діяльність, а й господарську діяльність та надання інших послуг. ,Тому для вирішення спору правове значення має фактична мета використання електричної енергії, а не лише формальне найменування правочину, на підставі якого інша особа користувалася житлом.

71.Посилання позивача на статтю 317 ЦК України та статтю 150 ЖК України щодо права власника розпоряджатися належним йому нерухомим майном не змінюють характеру спірних правовідносин. Право власності на житловий будинок, у тому числі право передавати його в користування іншим особам, не звільняє споживача від дотримання встановлених законодавством правил обліку й оплати електричної енергії залежно від фактичних потреб її використання.

72.Доводи апеляційної скарги про відсутність під час перевірки сторонніх осіб у будинку та використання електрообігрівача для запобігання замерзанню води самі по собі не свідчать про незаконність рішення комісії. Такі обставини характеризують фактичний стан об`єкта на час перевірки, проте повинні оцінюватися разом із доказами щодо характеру його використання.

73.Апеляційний суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 липня 2026 року у справі № 902/1111/25, щодо необхідності належного встановлення зв`язку рекламних матеріалів із конкретним об`єктом споживання. У цій справі на відміну від обставин справи № 902/1111/25 такий зв`язок встановлений.

74.За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення комісії АТ «Житомиробленерго».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

75.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

76.Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

77.Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, які їх регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки щодо розподілу судових витрат

78.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

79.Оскільки судове рішення суд апеляційної вирішив залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

80.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мневець Олександр Миколайович, залишити без задоволення.

2. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua