Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №274/74/25 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №274/74/25

Суддя: Талько О. Б.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/74/25 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 82 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Павицької Т.М.,

за участю секретаря Рибак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 274/74/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б..,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача.

В обґрунтування позову зазначив, що 26.09.2024 року придбав у відповідача через мережу Інтернет мобільний телефон.

27.09.2024 позивач отримав замовлений товар у відділенні ТОВ «Нова пошта», розташованому за адресою: м. Бердичів, вул. Європейська, 56, сплативши за нього 7 345 грн.

Зазначає, що приблизно через пів години після отримання посилки його онук повідомив, що замовляв іншу модель мобільного телефону, у зв`язку з чим позивач дійшов висновку, що відправником було надіслано товар, який не відповідав замовленню.

З метою з`ясування обставин події він звернувся до керівника відділення «Нової пошти» ОСОБА_3 , яка повідомила, що кошти за товар уже перераховані відправнику, та порадила зв`язатися з останнім телефоном. Проте здійснити такий зв`язок не вдалося, оскільки телефон відправника був вимкнений.

Того ж дня позивач повернув отриманий товар відправнику. Після його відправлення він неодноразово намагався зв`язатися з відповідачем за наявним номером телефону, однак усі спроби виявилися безрезультатними. Крім того, він позбавлений можливості направити відповідачу письмову претензію, оскільки йому невідома адреса останнього.

Також зазначає, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 50 000 грн. На обґрунтування зазначеної вимоги вказує, що мав намір придбати мобільний телефон у подарунок онукові, а кошти на його придбання тривалий час заощаджував із пенсії, розмір якої становить лише 2 725 грн. Крім того, позивач витратив значну кількість часу на пошук інформації про відповідача в мережі Інтернет, де виявив відомості про можливу причетність осіб, які телефонують із номера відповідача, до шахрайських дій. За вказаним фактом, як зазначає позивач, правоохоронними органами проводитиметься відповідне розслідування.

За таких обставин, посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 вважає свої права порушеними, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь кошти в розмірі 7 345,00 грн, сплачені за купівлю мобільного телефона, який було повернуто відповідачу, а також стягнути з ОСОБА_2 50 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, а справу направити на новий розгляд до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.

Зокрема, зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було належним чином враховано положення Закону України «Про захист прав споживачів», якими передбачено право споживача на повернення товару протягом 14 днів з моменту його придбання за умови дотримання встановлених законом вимог, без необхідності обґрунтовувати причини такого повернення.

Крім того, апелянт звертає увагу, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються переважно на припущеннях та суб`єктивному тлумаченні обставин справи, а не на належних і допустимих доказах, нормах чинного законодавства чи доводах, наведених . Таким чином, судом не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Також судом першої інстанції без належного обґрунтування не було допитано свідка — працівника поштового відділення, показання якого могли мати істотне значення для встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо обставин відправлення та повернення товару. Відтак, недослідження зазначених обставин призвело до неповного з`ясування фактичних даних, що мають значення для справи, та, як наслідок, до ухвалення судового рішення без належного врахування всіх обставин спору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом, відповідно до накладної ТОВ «Нова Пошта» № 204005598829, 25.09.2024 року на ім`я ОСОБА_1 надійшло поштове відправлення із с. Нива Трудова. Відправником у накладній зазначено ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Вартість доставки становила 92,03 грн, сума післяплати — 7 345,00 грн, відправник коштів — ОСОБА_2 , с. Нива Трудова Дніпропетровської області.

Згідно з копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 3858358638, ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів у розмірі 7 345,00 грн на ім`я ОСОБА_2 через надавача платіжних послуг ТОВ «Нова Пей». У призначенні платежу зазначено: переказ коштів (внесення готівки) за номером експрес-накладної, замовлення або товарного чека 202451005598829. Сума переказу за операцією № 122022472347 становила 7 345,00 грн.

Крім того, відповідно до експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» № 59001228174482 від 26.09.2024 року, ОСОБА_1 здійснив відправлення оплаченого мобільного телефона у зворотному напрямку. Одержувачами зазначено ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , адреса доставки — с. Нива Трудова, відділення № 1, Дніпропетровська область. Відправлення оформлено як посилку вагою 1 кг (об`ємна), з оголошеною цінністю 7 345,00 грн.

Також матеріалами справи підтверджується, що 15.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Нова Пошта» із відповідним запитом щодо надання інформації про відправника поштового відправлення, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи поштове повідомлення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів» правовідносини щодо захисту прав споживачів регулюються цим Законом, Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що містять положення про захист прав споживачів.

Частина 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно із ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав, в тому числі шляхом розробки та проведення відповідних освітніх програм. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно зі ст. 700 ЦПК України продавець зобов`язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необґрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв`язку з відсутністю у нього такої інформації.

За ч. 1, 2 ст. 702 ЦК України сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайомлення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо). Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором, - з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Частина 1 ст. 678 ЦК України передбачає, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. За частиною другою вказаної статті, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

За ч. 1 ст. 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що договір купівлі-продажу є консенсуальним. Він є відплатним та двостороннім (взаємним). При цьому він має чітко виражену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна (товару) від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. Отже, договір купівлі-продажу опосередковує процес динаміки (переходу) майна (товару) від однієї сторони до іншої. Продавцем за договором купівлі-продажу може бути будь-який учасник цивільних відносин, який відчужує майно, що знаходиться у його власності.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (частини перша, друга статті 673 ЦК України).

У той же час, за змістом статті 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.

Договір роздрібної купівлі-продажу вважається укладеним з моменту видачі продавцем покупцю товарного чи фіскального чека або надання іншого документа, що підтверджує оплату товару. Фіскальний і товарний чек - письмові документи, що підтверджують факт укладення договору і його умови (предмет і ціну).

Положеннями статті 704 ЦК України передбачено, якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов`язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред`явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно з п. 18 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2007 року за № 1257/14524 (далі - Правила), розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене, слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц та у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/3509/18.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 посилається на те, що отриманий ним товар не відповідав замовленому, у зв`язку з чим він здійснив його повернення відповідачу та вимагає повернення сплачених коштів. Водночас сам факт отримання позивачем поштового відправлення, здійснення оплати у сумі 7 345,00 грн та подальшого направлення посилки за допомогою ТОВ «Нова Пошта» не є безумовним підтвердженням того, що позивачем було отримано саме товар, який не відповідав замовленню, а також того, що відповідачу було повернуто саме отриманий позивачем товар.

Надані позивачем експрес-накладні та квитанція про переказ коштів підтверджують обставини доставки поштового відправлення, здійснення оплати та направлення іншого відправлення, однак самі по собі не підтверджують його вміст, невідповідність отриманого товару умовам замовлення та факт повернення саме цього товару продавцю.

Посилання апелянта на положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо права споживача на повернення товару протягом чотирнадцяти днів також не спростовує висновків суду першої інстанції. Передбачене законом право на обмін або повернення товару не звільняє споживача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема факт придбання відповідного товару, його повернення продавцю та наявність передбачених законом підстав для повернення сплачених коштів. При цьому реалізація такого права здійснюється з урахуванням установлених законом умов та винятків.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, також не знайшли свого підтвердження. Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом належним чином досліджено надані сторонами письмові докази, зокрема накладні ТОВ «Нова Пошта», квитанцію про переказ грошових коштів та звернення позивача до оператора поштового зв`язку. За результатами їх оцінки суд дійшов обгрунтованого висновку про недостатність доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

Саме по собі незгода позивача з оцінкою доказів та висновками суду не свідчить про їх необґрунтованість або неправильність. При цьому позивачем не наведено переконливих доводів та не надано доказів, які б спростовували встановлені судом обставини або підтверджували помилковість його висновків.

Не заслуговують на увагу й посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було допитано працівника поштового відділення як свідка, адже зазначена обставина не свідчить про неповне з`ясування судом усіх обставин справи та не є підставою для скасування судового рішення. Апелянтом не обґрунтовано, які саме обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, могли бути встановлені виключно шляхом допиту цього свідка та яким чином його показання могли б спростувати висновки суду щодо відсутності належних доказів вмісту отриманого та повернутого поштових відправлень.

Крім того, відповідно до загальних засад змагальності цивільного судочинства саме на сторони покладається обов`язок доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Відтак, недоведеність обставин, покладених позивачем в основу позову, не може бути усунута лише посиланням на необхідність допиту свідка без належного обґрунтування доказового значення його показань.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях. При цьому згідно зі статтями 76, 77, 78, 79 та 89 ЦПК України суд зобов`язаний оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У цій справі позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт отримання ним товару, що не відповідав замовленню, а також повернення саме цього товару відповідачу. Відсутність таких доказів унеможливлює встановлення обставин, на які позивач посилається як на підставу для стягнення сплачених коштів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог щодо повернення грошових коштів за придбаний мобільний телефон. Оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди обґрунтовувалася тими самими обставинами та не знайшла свого підтвердження, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять належних аргументів, які б спростовували його висновки або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 3 листопада 2026 року.

Головуюча Талько О.Б.

Судді: Шевчук А.М.

Павицька Т.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua