Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №273/2418/24
Суддя: Павицька Т. М.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №273/2418/24 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С.
Категорія 43 Доповідач Павицька Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №273/2418/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми попередньої оплати товару (авансового платежу), за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Бєлкіної Д.С. в м. Баранівка Житомирської області,
в с т а н о в и в :
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 суму попередньої оплати товару (авансового платежу) в розмірі 8 551,62 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 11.12.2021 між ним та ОСОБА_2 було досягнуто згоди щодо купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1617. Після цього, ним була здійснена повна попередня оплата товару, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 11.12.2021. За змістом даної заяви відповідач не має жодних фінансових претензій та особисто посвідчує той факт, що розрахунок за земельну ділянку проведено повністю. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1617 станом на 2021 рік становила 8 551,62 грн. Проте, договір купівлі - продажу земельної ділянки так і не було укладено. Відповідач жодним чином не реагувала на його заклики щодо виконання взятих на себе зобов`язань. Він неодноразово просив ОСОБА_2 вжити всіх вичерпних дій для відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1617 для нього або повернути суму попередньої оплати товару в розмірі, що відповідає нормативно - грошовій оцінці земельної ділянки. Зазначав, що 23.08.2024 ним було направлено письмову претензію для відповідача, яка повернулася з відміткою про «невручення». Вважає дії відповідача протиправними та недобросовісними. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що в заяві ОСОБА_2 від 11.12.2021 зазначено, що ним повністю проведено оплату за придбану земельну ділянку, а відповідач гроші в повному обсязі отримала 11.12.2021. Відтак, факт передачі грошових коштів підтверджується письмовою заявою відповідача. Зазначає, що нормативно-грошова оцінка землі складала 8 551,62 грн. Звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений не був, при цьому станом на 26.02.2026 власником земельної ділянки є відповідач. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно заяви ОСОБА_2 , засвідченої приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області Качан В.О. 11.12.2021, покупець ОСОБА_1 повністю розрахувався за придбану земельну ділянку кадастровий номер 1820680400:02:000:1617, загальною площею 2,000 га., що розташована на території Баранівської міської ради Баранівського району Житомирської області. Гроші в повному обсязі отримала 11.12.2021. Вказаною заявою ОСОБА_2 підтвердила факт повного розрахунку за вищевказану земельну ділянку і про відсутність по відношенню до покупця ОСОБА_1 будь-яких претензій фінансового характеру.
Згідно витягу №НВ-9945778942024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1617 станом на 09.08.2024 становила 9 886,53 грн. За особистим розрахунком позивача нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820680400:02:000:1617 станом на 11.12.2021 складала 8551,62 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №465920811 від 26.02.2026 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1820680400:02:000:1617, загальною площею 2,000 га., що розташована на території Баранівської міської ради зареєстроване за ОСОБА_2 .
23.08.2024 ОСОБА_1 направлено письмову претензію ОСОБА_2 , яка повернулася з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем попередньої оплати товару (авансового платежу) саме в сумі 8551,62 грн., а тому позивач не довів факт передачі грошових коштів відповідачці саме в такому розмірі. Твердження позивача про те, що він заплатив лише аванс суперечить нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_2 , де вказано про повну оплату товару, але не зазначено суму оплати. У матеріалах справи відсутні також і банківські документи, які б могли засвідчити перерахування для відповідачки готівкових коштів в певній сумі.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до положень статті 11 ЦК України договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 суму попередньої оплати товару (авансового платежу) в розмірі 8 551,62 грн., посилаючись на те, що 11.12.2021 між ним та ОСОБА_2 було досягнуто згоди щодо купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером: 1820680400:02:000:1617. Зазначав, що 11.12.2021 ним на виконання домовленостей щодо купівлі-продажу земельної ділянки була здійснена повна попередня оплата товару. Разом з тим, договір купівлі - продажу земельної ділянки так і не був укладений.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки, у якому сторони домовилися про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1820680400:02:000:1617 із зазначенням істотних умов такого договору.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі ОСОБА_1 попередньої оплати (авансового платежу) в розмірі 8 551,62 грн.
Твердження позивача про те, що ним було здійснено оплату вартості земельної ділянки в розмірі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1820680400:02:000:1617 не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, матеріали справи не містять погодження між сторонами оплати авансового платежу в розмірі нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, як і самої нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 11.12.2021.
Також позивачем не доведено факт ухилення відповідача від укладення договору, враховуючи той факт, що заява ОСОБА_2 була складена та нотаріально посвідчена – 11.12.2021, натомість позов поданий - 02.12.2024, тобто позивач протягом майже трьох років не вчиняв жодних дій щодо захисту своїм прав вважаючи їх порушеними з боку ОСОБА_2 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 , згідно якої остання стверджує, що покупець ОСОБА_1 повністю розрахувався за придбану земельну ділянку кадастровий номер 1820680400:02:000:1617, загальною площею 2,000 га., що розташована на території Баранівської міської ради Баранівського району Житомирської області. Гроші в повному обсязі отримала 11.12.2021. Вказаною заявою ОСОБА_2 підтвердила факт повного розрахунку за вищевказану земельну ділянку і про відсутність по відношенню до покупця ОСОБА_1 будь-яких претензій фінансового характеру.
Разом з тим, з вказаної заяви не можливо встановити суму переданих коштів та правову підставу такої передачі.
Відтак, надана позивачем заява ОСОБА_2 від 11.12.2021 не підтверджує факт сплати авансового платежу в сумі 8551,62 грн.
У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 авансового платежу в сумі 8551,62 грн.
Отже, суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.
Крім того, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують законності і обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Павицька Т. М.
Судді Бондар О. О.
Шевчук А. М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua