Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №156/1043/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 156/1043/26 Провадження №33/802/1055/26Головуючий у 1 інстанції:Малюшевська І. Є.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_1 – Просимціва А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та в його інтересах захисника Просимціва Андрія Романовича на постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 06 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця: АДРЕСА_2 , пенсіонера, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 06.10.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Просимціва А.Р. про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 17.07.2026 року о 15:02 годині керував транспортним засобом "Рено Трафік" д.н.з. НОМЕР_2 в селі Литовеж по вулиці Лесі Українки, 26А з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Діяння ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.29-33).

Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та в його інтересах захисник Просимців А.Р. подали апеляційну скаргу, в якій вважають оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та ухваленою з порушення норм процесуального права.

Вважають, що суд першої інстанції не надав належну оцінку доводам захисту, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять будь-яких доказів того, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим всі наступні вимоги поліцейських водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Окрім цього, поза увагою суду залишилось твердження ОСОБА_1 про можливий монтаж відеозапису з нагрудних камер поліцейських, що тягне за собою недопустимість цього доказу. А також твердження про упереджене ставлення до ОСОБА_1 працівників поліції, з якими він раніше мав різні конфлікті ситуації.

Просить постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 06.10.2026 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, скасувати, а провадження в справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.38-39).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали останню з мотивів, викладених в ній, та просили її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 721843 від 17.07.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.2);

- рапортом про виявлення правопорушення № 8138 від 17.07.2026 року (а.с.3);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.07.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.5);

- зобов`язанням до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 721843 від 17.07.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.6);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 17.07.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.7);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7565904 від 17.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України (а.с.8);

- відеозаписом з нагрудних боді камер інспекторів поліції, які знаходяться на DVD-R диску (а.с.14).

Згідно довідки, складеної старшим інспектором САП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Матієнко Л., вбачається, що громадянину ОСОБА_1 видано посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Працівники поліції при виявленні руху транспортного засобу та зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи із відеореєстратора, встановленого у службовому автомобілі патрульної поліції та із нагрудної боді-камери поліцейського не дають суду підстав вважати, що внаслідок зупинення відеозапису було втрачено відомості, які могли б суттєво вплинути на розгляд даної справи. Таким чином відсутність безперервного відеозапису, на що посилаються апелянти, жодним чином не спростовує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки ними не доведено, що події чи обставини, які відбулися поза відеозаписом, спростовують вину ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення.

На даних відеозаписах чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 повідомлено про порушення ПДР (лівий стоп не працює, здійснив поворот не увімкнувши покажчик повороту праворуч), на неодноразову пропозицію двох поліцейських водій у зв`язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу відмовився. Також водій ОСОБА_1 неодноразово відмовився від роз`ясненого йому права пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я. При цьому з поведінки водія ОСОБА_1 видно, що він в повній мірі розумів роз`яснену йому поліцейським процедуру огляду на стан сп`яніння, при цьому визнав, що того дня зранку вживав алкоголь, а тому причини відмови від проходження огляду ніяк не коментував.

Таким чином усі доводи апелянтів, які викладені в апеляційній скарзі, та наведені ними в ході розгляду справи апеляційним судом, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративне правопорушення, немає підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та в його інтересах захисника Просимціва Андрія Романовича залишити без задоволення.

Постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 06 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.