Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №161/23528/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/23528/25 Провадження №33/802/978/26Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А. М.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.09.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч.1 п.7 ст.247 КпАП України закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду даної справи строків, передбачених ч.2 ст.38 КпАП України.

Визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 08.11.2025 року о 09 годині 45 хвилин, в місті Луцьк по вулиці Софії Ковалевської, 16, керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті, де головна дорога змінює напрямок руху, не надав перевагу в русі транспортному засобу «KIA» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого відбулося зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Чим порушив вимоги п.п.16.14 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.124 КпАП України.

Крім того, 08.11.2025 року о 09 годині 45 хвилин в місті Луцьк по вулиці Софії Ковалевської, 16, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку у закладі охорони здоров`я. Чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.49-50).

Не погоджуючись із постановою судді особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає постанову суду в частині визнання його винним за ч.1 ст.130 КпАП України винесеною з порушенням норм процесуального та матеріального права та без з`ясування всіх обставин справи. Вважає, що суд визнаючи його винним за ч.1 ст.130 КпАП України не врахував вимоги норм закону щодо правильності складання поліцейськими адміністративних матеріалів.

Вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не міститься інформація щодо виявлених у нього ознак алкогольного сп`яніння.

Окрім цього вважає, що процедуру проведення огляду на стан сп`яніння у медичному закладі лікарем порушено, оскільки встановлено було позитивний результат, який зобов`язував провести підтверджуюче дослідження – газорідинної хроматології з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі, однак такого проведено не було.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає наступне. Розгляд справи відбувся 03.09.2026 року у відсутності його та захисника. Вказує на те, що його трудова діяльність пов`язана із постійними від`їздами за межі Волинської області, а тому представляти свої інтереси доручив адвокату. Після того як дізнався, що останній не був в судовому засіданні, розірвав з ним договір. Оскаржувану копію постанови отримав лише 22.09.2026 року, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено з поважних причин.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду від 03.09.2026 року скасувати та винести нову, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України (а.с.55-60).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи (а.с.74) не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, разом із апеляційною скаргою надійшли до апеляційного суду 05.10.2026 року (а.с.54). Судове засідання було призначене на 08.45 годин 12.10.2026 року про що ОСОБА_1 та його захисник Джус Т.В. належним чином були повідомлені судом ще 06.10.2026 року (а.с.64). На адресу апеляційного суду 12.10.2026 року від захисника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з раптовим погіршенням його здоров`я (а.с.65), однак доказів на підтвердження даних обставин суду надано не було.

Апеляційний розгляд було відкладено на 08.40 годин 19.10.2026 року про що ОСОБА_1 та його захисника Джуса Т.В. належним чином було повідомлено судом ще 12.10.2026 року (а.с.67). На адресу апеляційного суду 19.10.2026 року від захисника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із раптовим виникненням невідкладених обставин, також без документального підтвердження таких (а.с.68).

Апеляційний розгляд було відкладено на 08.55 годину 26.10.2026 року про що ОСОБА_1 та його захисника Джуса Т.В. належним чином було повідомлено судом ще 21.10.2026 року (а.с.69).

На адресу апеляційного суду 22.10.2026 року від захисника надійшло клопотання про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи (а.с.70), того ж дня він реалізував своє право на ознайомлення з матеріалами справи.

До апеляційного суду 26.10.2026 року від захисника надійшло повідомлення про розірвання договору про надання правничої допомоги між ним та ОСОБА_1 , у зв`язку з чим він не зможе представляти його інтереси (а.с.71), однак доказів на підтвердження даних обставин суду надано не було.

На адресу апеляційного суду 26.10.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його у санаторії з метою оздоровлення (а.с.72).

Апеляційний розгляд було відкладено на 09.00 годин 02.11.2026 року про що ОСОБА_1 належним чином було повідомлено судом ще 26.10.2026 року (а.с.74).

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ані ОСОБА_1 , ані його захисник не з`являлися в судові засідання без поважних на те причин, будучи належним чином повідомленими про такі, що в апеляційній скарзі не оспорюється.

За таких обставин суд сприймає таку поведінку ОСОБА_1 та його захисника виключно як зловживання наданими процесуальними правами та намаганням затягнути розгляд справи.

А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.294 КпАП України скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову.

Виходячи з наведених в апеляційній скарзі доводів суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду скаржником пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.09.2026 року в частині факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, не оскаржується, а тому в силу ч.7 ст.294 КпАП України перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об`єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного правопорушення доводиться:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 506876 від 08.11.2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.2);

-роздруківкою приладу «Drager» від 08.11.2025 року доводиться, що ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння; результат тесту – 0,53 % (а.с.4);

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 (а.с.5);

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.11.2025 року щодо ОСОБА_1 (а.с.6);

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.11.2025 року щодо ОСОБА_1 (а.с.7);

-відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції (а.с.11).

Згідно довідки від 11.11.2025 року, складеної старшим інспектором з особливих доручень відділу адміністративної практики УПП у Волинській області Поповича Р. вбачається, що відповідно до бази даних ІТС ІПНП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, останній отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_3 від 04.11.2014 року (категорія А, А1, В, В1, С, С1) (а.с.3).

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Беручи до уваги вищенаведене апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції і цим доводам місцевим судом надано вірну правову оцінку.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення інформації щодо виявлених у нього ознак алкогольного сп`яніння, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 256 КпАП України, у протоколі зазначаються суть правопорушення та інші дані, необхідні для вирішення справи. З матеріалів справи вбачається, що підставою для направлення ОСОБА_1 до медичного закладу стала наявність у нього ознак сп`яніння, що зафіксовано у направленні на огляд з метою виявлення стану сп`яніння.

Крім того, безпосередній детальний опис ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота порушення мови, порушення координації рухів) відображений у відповідному акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 складеному поліцейським та в подальшому у акті медичного огляду, складеному лікарем КП Волинської обласної психіатричної лікарні м.Луцька ОСОБА_2 у повній відповідності до вимог Інструкції, затвердженої Наказом МВС/МОЗ № 1452/735. Сама по собі відсутність деталізованого переліку цих ознак безпосередньо в тексті бланку протоколу, за умови наявності належно оформленого медичного висновку та акту, не нівелює факт вчинення правопорушення та не є підставою для закриття провадження у справі

Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта про порушення процедури огляду в медичному закладі через непроведення підтверджуючого дослідження методом газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором, з огляду на наступне.

Порядок проведення медичного огляду чітко врегульовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння..., затвердженою Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735.

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу ІІІ цієї Інструкції, проведення лабораторних досліджень біологічного середовища (сечі, слини, крові) є обов`язковим у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів.

Натомість, для встановлення стану алкогольного сп`яніння пунктами 3, 4, 5 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що огляд у закладах охорони здоров`я проводиться лікарем з використанням вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом, а також на підставі вивчення клінічної картини.

Як убачається з матеріалів справи, стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було встановлено лікарем на підставі позитивного результату дослідження видихуваного повітря за допомогою сертифікованого приладу Драгер, який склав позитивний результат, що супроводжувалося відповідною клінічною картиною сп`яніння.

Оскільки матеріалами справи підтверджено перебування водія саме в стані алкогольного, а не наркотичного сп`яніння, чинне законодавство не вимагало від лікаря обов`язкового взяття зразків крові чи сечі для проведення газорідинної хроматографії. Огляд проведено у повній відповідності до встановленої процедури, а висновок лікаря про стан сп`яніння ОСОБА_1 є законним, чітким та переконливим

Відповідно усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33, 36 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КпАП України.

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.