Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №481/639/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/639/26

Провадж.№ 2/481/562/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 листопада 2026 року м. Новий Буг

Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої по справі судді – Васильченко-Дрига Н.О.,

за участю секретаря – Войцеховської О.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

у травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №180869 у розмірі 22556,99 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 180869 на суму 13514,00 грн у вигляді електронного документа, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до договору ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» зобов`язалося надати та надало відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на вказаний відповідачем рахунок, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним та інші обов`язкові платежі. 10.10.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу №10102025 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив повного погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним Договором № 180869 від 26.04.2025 року в розмірі - 24656,99 грн, яка складається з: 13514,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8441,99 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 601,00 грн - заборгованість по комісії; 2100,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Разом з тим позивач вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 22556,99 грн. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі та відшкодувати судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

20.05.2026 року системою автоматичного документообігу суду позовні матеріали розподілено судді Уманській О.В. та ухвалою від 28.05.2026 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 року справа передана до провадження судді Васильченко-Дриги Н. О. та відповідно до ухвали від 08.09.2026 року залишена без руху.

11.09.2026 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків з позовною заявою в новій редакції та з клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою суду від 11.09.2026 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано додаткові докази, які надійшли до суду 06.10.2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи, у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання неодноразово не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи щоразу повідомлялася належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомила, відзив на позов до суду не подавала.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено кредитний договір про споживчий кредит № 180869. Відповідно до договору ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 13 514,00 грн гривень (шляхом перерахування 10000,36 грн на рахунок позичальника № НОМЕР_2 та 3513,64 грн на погашення заборгованості за комісією за надання кредиту) зі строком користування протягом 98 днів, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (по 02.08.2025 року), а також періодично сплачувати платежі на погашення кредиту, процентів та комісії, відповідно до графіку платежів (додаток 1). Базова процентна ставка - 360% річних. Комісія за надання кредиту складає 3513,64 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за рахунок кредиту. Комісія за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень за кожний період між датами здійснення платежу відповідно до графіку платежів, знижений тариф – 1,00 гривня.

Факт перерахування 26.04.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» грошових коштів у розмірі 10 000,36 гривень та їх зарахування на картковий рахунок відповідача НОМЕР_3 підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 16.01.2026 року про успішність транзакції, інформацією з АТ КБ «ПриватБанк» про належність рахунку відповідачу та випискою про рух коштів по рахунку відповідача за 26.04.2025 року.

10.10.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» належні йому Права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає Права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги №1 за договором факторингу №10102025 підписаний сторонами 10.10.2025 року та відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2025 до Договору факторингу №10102025, ТОВ «Юніт Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яка зазначена під №651 в реєстрі прав вимоги, за кредитним договором №180869 в розмірі 24 656,99 гривень.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Вищевказаний кредитний договір був укладений з дотриманням вимог щодо укладення електронних правочинів, передбачених ч.ч. 1-3 ст. 207, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», який містить усю інформацію та умови, що є необхідними для даного виду договорів, складений в передбаченій законом формі, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором – b8bb7d75.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору в ПІБ відповідача було допущено описку, зазначено ОСОБА_2 замість вірного ОСОБА_1 . Натомість РНОКПП, серія та номер паспорта, місце проживання, дата народження та інші особисті дані вказують на те, що саме ОСОБА_1 було укладено договір та отримано грошові кошти.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, відповідно до ч.1 ст. 512 , ст. 514 ЦК України до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором від 26.04.2025 року №180869.

Відповідач свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим за кредитним договором відповідно до розрахунку наданого позивачем виникла заборгованість в загальному розмірі 24 656,99 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 13 514,00 грн, заборгованість за процентами у розмірі 8 441,99 грн, заборгованість за комісією у розмірі 601,00 грн та заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 2 100,00 грн. Разом з тим позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача лише тіло кредиту, проценти та комісію у загальному розмірі 22 556,99 гривень.

Заборгованість за кредитним договором повністю підтверджена відповідним розрахунком та узгоджується з умовами договору (в тому числі узгодженими сторонами розміром процентної ставки, строком кредитування та розміром комісії ).

Проте суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком, а саме в частині нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати (комісії) за обслуговування кредиту передбачена пунктом 2.4 індивідуальної частини Договору та п.3.1.5 Публічної частини Договору, також її розмір зазначено в графіку платежів. Розмір такої комісії за кредитним договором складає 1 гривню або ж 100 грн за кожний розрахунковий період. При цьому в даних кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору №180869 від 26.04.2025 року щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлений обов`язок суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка хоча і погоджена з позичальником, але за своєю нікчемністю не підлягає задоволенню.

Таким чином позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №180869 від 26.04.2025 року в загальному розмірі 21 955,99 грн, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13 514,00 грн та заборгованість за процентами у розмірі 8 441,99 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи розмір та види судових витрат по справі, ступінь доведеності факту їх понесення позивачем, а також результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог (97,34%) у вигляді судового збору в розмірі 2591,58 гривень.

Щодо вирішення судом питання про судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду: договір №20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 укладений між АБ «Тимошенко та партнери» в особі адвоката Тимошенка О.О. та ТОВ «Юніт Капітал» та додаткову угоду до нього №25771392056 від 21.01.2026 року, протокол погодження вартості послуг; відповідно до яких визначена вартість за надані послуги в погодинному розрізі; акт наданих послуг від 20.02.2026 року з описом наданих послуг у розмірі 7 000,00 гривень.

За змістом частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежне від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).

Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн за участь у даній справі, не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи та ціною позову, їх необхідністю для постановлення судового рішення, суд дійшов висновку, що написання позовної заяви здійснено у типовій категорії справ, а тому не потребує значних затрат часу на виконання таких робіт. Крім того суд вважає що окреме вивчення матеріалів справи ( поза рамками складання позовної заяви ) тривалістю 2 години та складання адвокатського запиту про отримання інформації яка містить банківську таємницю та не підлягає розголошенню стороннім особам - не відповідає критерію необхідності.

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності, складності справи, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи та її необхідності для постановлення даного судового рішення, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в даній справі повинні складати 4867,00 гривень (5000,00 грн х 97,34%) .

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №180869 від 26.04.2025 року у розмірі 21 955,99 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 514,00 гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 8 441,99 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 591,58 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 867,00 гривень.

В решті позовних вимог, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133 м.Київ, бульвар Лесі Українки 34 офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 03.11.2026 року.

Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА