Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №467/744/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/744/26

2/467/583/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03.11.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 26 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено договір № 5203756 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За умовами вказаного договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_2 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Сторонами було погоджено умови договору, а саме суму кредиту, яка становить 3000 грн., строк кредиту - 360 днів з 26 грудня 2024 року по 21 грудня 2025 року з періодичністю сплати платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Умовами договору передбачено, що кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківських рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору.

Кредитний договір з клієнтом укладено в електронній формі за допомогою ІТС товариства, з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надала ОСОБА_2 кредит в сумі 3000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку.

30 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір до договору № 5203756, за умовами якого відповідачу було надано додатковий кредит в розмірі 2000 грн., в зв`язку з чим на дату укладення додаткового договору сума кредиту становила 5000 грн.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за додатковим договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 2000 грн., шляхом їх перерахування на платіжну картку.

Відповідач, в свою чергу, належним чином умов укладеного договору не виконала, здійснивши лише часткове погашення заборгованості в розмірі 4774,29 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту та оплату процентів за користування грошовими коштами.

28 листопада 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Таким чином, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Разом із цим, представник позивача зазначив, що враховуючи норми законодавства, позивач вважає, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції в розмірі 2500 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 17775 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 4999,96 грн., процентів нарахованих первісним кредитором в розмірі 11682,54 та процентів нарахованих ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за 23 дні в розмірі 1092 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 17775 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2026 року. Вказаною ухвалою судді, також задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» доказів.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, згідно позовної заяви просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач до суду не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання та публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому, відповідач причин своєї неявки до суду не вказувала, будь-яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, не направляла, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належно в силу положень ч. 9 ст. 10, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлена про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи не з`явилась, причин неявки не вказала, відзив на позов не подала, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Судом встановлено, що 26 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) укладено договір № 5203756 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

За умовами вказаного договору товариство зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Умовами договору узгоджено суму кредиту, яка складає 3000 грн. та надається клієнту строком на 360 днів та передбачено періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

Як передбачено умовами п. 1.4 договору комісія за надання кредиту становить 300 грн., яка нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту.

Умовами п. 1.4.1 вказаного договору передбачено, що за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 0,95% в день, яка застосовується в межах всього строку кредитування.

Пунктами 1.5, 1.6 кредитного договору також визначено розмір орієнтовної реальної річної процентної ставки на дату укладення договору та розмір орієнтовної загальної вартості кредиту на дату укладення договору.

Сторонами узгоджено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).

Умовами вказаного договору сторонами також узгоджено порядок та умови надання кредиту, порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів, порядок повернення (виплати кредиту) та сплати процентів, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, порядок внесення змін та доповнень, порядок взаємодії за договором та інші умови договору, які в своїй сукупності визначають порядок виконання сторонами умов вказаного договору.

Зокрема, п. 6.3 договору передбачено, що у випадку невиконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2 день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Одночасно з цим, у випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф) протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховуються та клієнтом не сплачуються.

Підписанням цього договору ОСОБА_2 , зокрема, підтвердила що перед укладенням цього договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на вебсайті; за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; ознайомлена з усіма умовами правил, актуальна на дату укладення договору редакція яких розміщена на вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.9 договору).

Додаток № 1 до вказаного договору також містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка серед іншого містить відомості про дати платежів за договором, розмір таких платежів та розмір реальної річної процентної ставки, загальної вартості кредиту.

Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти викладено у паспорті споживчого кредиту.

Зазначений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Судом також досліджено правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», затвердженні наказом директора ТОВ «Лінеура Україна» № 43-ОД від 05 квітня 2024 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_2 , у відповідності до вимог закону, поінформовано про умови кредитування, строк кредитування, порядок повернення кредиту та процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов договору, та така прийняла умови запропонованого їй договору, шляхом його підписання.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 01 грудня 2025 року, останнє на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року, укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», здійснило 26 грудня 2024 року переказ грошових коштів в розмірі 3000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 606696372.

Крім того, 30 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна та ОСОБА_2 укладено додатковий договір до договору № 5203756 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 грудня 2024 року.

За умовами додаткового договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати ОСОБА_2 2000 грн.

В зв`язку з цим сторони погодили, що сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 грн.

Сторони також дійшли згоди про те, що комісія за надання додаткової суми кредиту становить 200 грн.

З урахуванням зміненої суми кредиту за договором денна процентна ставка за договором за стандартною процентною ставкою дорівнює 0,9725%

Разом із цим, з урахуванням зміненої суми кредиту додатковим договором визначено орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту та розмір загальних витрат за кредитом.

Умовами додаткового договору також визначено порядок надання додаткової суми кредиту, шляхом її перерахування за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту в реакції від 30 грудня 2024 року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка серед іншого містить відомості про дати платежів за договором, розмір таких платежів та розмір реальної річної процентної ставки, загальної вартості кредиту.

Вказаний додатковий договір ОСОБА_2 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно повідомлення ТОВ «Пейтек» від 01 грудня 2025 року, 30 грудня 2024 року на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 03 січня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_4 здійснено переказ грошових коштів в розмірі 2000 грн.

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 19 червня 2026 року зазначається, що платіжна картка № НОМЕР_4 в банку емітована на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

В свою чергу як вбачається з розрахунку заборгованості до договором, складеного ТОВ «Лінеура Україна», ОСОБА_1 належним чином умов укладеного договору не виконала, здійснивши в період з 11 січня 2025 року по 27 березня 2025 року лише часткове погашення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту в загальному розмірі 4774, 29 грн., які спрямовані ТОВ «Лінеура Україна» на погашення заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту.

Також, судом встановлено, що 28 листопада 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/11/2025 за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

28 листопада 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 28/11/2025 від 28 листопада 2025 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 28/11/2025 від 28 листопада 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 5203756 в сумі 19182,50 грн., з яких: 4999,96 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11682,54 грн. - сума заборгованості за відмотками; 2500 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафом.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявних у матеріалах справи акту прийому-передачі реєстру боржників, платіжної інструкції № 7705 від 28 листопада 2025 року, призначенням платежу за якою є оплата за договором факторингу № 28/11/2025 від 28 листопада 2025 року.

Таким чином, суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором № 5203756 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

01 грудня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» здійснило повідомлення ОСОБА_2 про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія» «Фінтраст капітал».

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 5203756 від 26 грудня 2024 року, складеного ТОВ «Лінеура Україна», після набуття права вимоги до ОСОБА_2 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, позивачем, за період з 29 листопада 2025 року по 21 грудня 2025 року включно здійснено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою, що сукупно у цей період становило 1092 грн.

Будь-яких інших нарахувань після відступлення права вимоги до ОСОБА_2 позивачем не здійснювалось.

В свою чергу ОСОБА_2 погашення заборгованості за наданим кредитом не здійснювала після відступлення права вимоги ТОВ «Лінеура Україна».

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» врегульовано правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище, саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту та додаткового договору до нього між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, факт надання відповідачу кредитних коштів на підставі вказаного договору.

Таким чином, позивачем доведений факт належного виконання первісним кредитором договірних зобов`язань щодо надання коштів кредиту у розмірі та строки, передбачені умовами договору, в той час як доказів належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань матеріали справи не містять.

В свою чергу, відповідач у судове засідання не з`явилась, відзив на позовну заяву не подавала, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту та додаткового договору до нього не подавала, а також своїм правом на подання доказів на підтвердження належного виконання умов кредитного договору не скористалась, розміру заборгованості не спростувала.

Таким чином, у ракурсі установлених фактичних обставин щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту та додаткового договору до нього, враховуючи наведені вище правові норми, які регулюють відносини, що виникли між сторонами, суд вважає правомірними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості.

При цьому, суд перевірив правильність нарахування позивачем заборгованості, яку нараховано згідно умов договору на дійсну заборгованість відповідача в межах строку кредитування і вважає ці розрахунки в цій частині вірними, позаяк, вони відповідають умовам укладеного договору та вимогам закону.

Отже, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання нею умов укладеного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту та додаткового договору до нього та непогашення дійсної заборгованості, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення на його користь установленої судом заборгованості, яка складається з заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за користування кредитом.

Як наслідок, цей позов підлягає задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема й витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2168,53 грн. судового збору, що становить 89,52 відсотків.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується правилами ст. 137 ЦПК України і вважає, що розмір цих витрат належно доведений і обґрунтований, оскільки в матеріалах справи наявний договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року; заявка № 19699 від 27 квітня 2026 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; акт № 19699 від 26 травня 2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, який містить опис видів виконаних робіт (наданих послуг), з зазначенням витраченого часу вартості таких робіт; рахунок на оплату № 19699-26/05-2026 від 26 травня 2026 року; документи, що підтверджують надання професійної правової допомоги адвокатом; відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат та недоведеність їх не співмірності, в зв`язку з чим з задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 5203756 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 грудня 2024 року в розмірі 17775 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца