Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №127/9337/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9337/26

Провадження № 2/127/2715/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Сичука М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором про споживчий кредит № 104161789 від 24 листопада 2022 року в загальному розмірі 12 433,60 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 200,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 9009,60 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 224,00 грн, а також судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, зокрема судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 104161789, за умовами якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 3 200,00 грн строком на 101 день.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, а кредитні кошти перераховано відповідачу безготівково на платіжну картку. Відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

29 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 94-МЛ/Т, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань та набуття права вимоги за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Однак поштове відправлення, направлене відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання, повернулося до суду неврученим із відміткою поштового оператора «адресат відсутній».

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що судове відправлення було направлено відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання, відомості про яку отримані судом у встановленому законом порядку, а повідомлення про іншу адресу проживання відповідачем суду не надходило, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та необхідність подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надсилав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими — докази, одержані з дотриманням встановленого законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом установлено, що 24 листопада 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 104161789, індивідуальна частина якого містить погоджені сторонами умови кредитування.

Згідно з умовами договору сума кредиту становить 3 200,00 грн, а загальний строк кредитування визначений у 101 день — з 24 листопада 2022 року до 05 березня 2023 року.

Умовами договору передбачено пільговий період кредитування тривалістю 11 днів — до 05 грудня 2022 року, та поточний період кредитування тривалістю 90 днів — з 06 грудня 2022 року до 05 березня 2023 року.

Відповідно до пункту 1.4 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу 05 грудня 2022 року, але в будь-якому разі не пізніше 05 березня 2023 року.

Пунктом 1.5 договору визначено загальні витрати за кредитом за весь строк кредитування в розмірі 9 233,60 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту в розмірі 12 433,60 грн.

Зокрема, пунктом 1.5.1 договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 224,00 грн, що становить 7 відсотків від суми кредиту.

Пунктом 1.5.2 договору встановлено процентну ставку за користування кредитом протягом пільгового періоду в розмірі 1,05 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.5.3 договору визначено процентну ставку за користування кредитом протягом поточного періоду в розмірі 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.6 договору тип процентної ставки є фіксованим.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування включно, виходячи з фактичного залишку заборгованості за кредитом.

Досліджений судом договір містить відомості про позичальника, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентних ставок, порядок нарахування процентів, розмір комісії, загальну вартість кредиту та інші умови кредитування.

Судом установлено, що договір укладено в електронній формі. У тексті договору відображено одноразовий ідентифікатор 373710, застосований під час його укладення.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтями 207, 639 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, якою користуються сторони.

Правочин, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за домовленістю сторін, вважається таким, що вчинений у письмовій формі.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття іншою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному цим Законом, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні такого договору.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що він оформлений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, містить персональні дані відповідача та відомості про номер його мобільного телефону.

Надані матеріали також містять паспорт споживчого кредиту, в якому відображені основні умови кредитування, зокрема сума кредиту, строк кредитування, процентні ставки, розмір комісії та загальна вартість кредиту.

Отже, умови кредитування, які є предметом спору, визначені в індивідуальній частині договору та паспорті споживчого кредиту.

При цьому сам факт укладення кредитного договору не є достатнім доказом фактичного надання кредитних коштів, оскільки обов`язок позичальника повернути кредит виникає за умови доведеності факту отримання ним відповідних коштів.

Згідно з платіжним дорученням № 54785366 від 24 листопада 2022 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 200,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

У платіжному дорученні зазначено прізвище, ім`я та по батькові отримувача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , суму перерахованих коштів та призначення платежу із посиланням на договір про споживчий кредит № 104161789 від 24 листопада 2022 року.

Таким чином, платіжне доручення № 54785366 від 24 листопада 2022 року підтверджує факт перерахування первісним кредитором відповідачу кредитних коштів у розмірі 3 200,00 грн, а отже, виконання кредитодавцем свого обов`язку за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів, сплати процентів чи комісії або іншого належного виконання зобов`язань за договором.

З наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 104161789 вбачається, що 24 листопада 2022 року відповідачу було надано кредит у розмірі 3 200,00 грн та нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 224,00 грн.

За період з 25 листопада 2022 року до 05 грудня 2022 року включно, тобто протягом 11 днів пільгового періоду, нараховувалися проценти за ставкою 1,05 відсотка на день, що становить 33,60 грн за один день та загалом 369,60 грн.

За період з 06 грудня 2022 року до 05 березня 2023 року включно, тобто протягом 90 днів поточного періоду, нараховувалися проценти за ставкою 3 відсотки на день, що становить 96,00 грн за один день та загалом 8 640,00 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 9 009,60 грн, з яких 369,60 грн — проценти за пільговий період та 8 640,00 грн — проценти за поточний період.

Арифметична правильність такого розрахунку підтверджується умовами кредитного договору та відомістю про щоденні нарахування і погашення, а саме: 11 днів ? 33,60 грн = 369,60 грн; 90 днів ? 96,00 грн = 8 640,00 грн; 369,60 грн + 8 640,00 грн = 9 009,60 грн.

Суд також бере до уваги, що за умовами договору строк кредитування становив 101 день, з яких 11 днів припадало на пільговий період та 90 днів — на поточний період. Відомості про щоденні нарахування свідчать, що проценти нараховувалися в межах погодженого сторонами строку кредитування та припинили нараховуватися 05 березня 2023 року.

Вказаний у документах пільговий період тривалістю 11 днів не змінює загального строку кредитування, визначеного сторонами у 101 день, оскільки умовами договору прямо передбачено кінцеву дату повернення кредиту — 05 березня 2023 року.

При цьому кредитодавець не здійснював нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування, а тому заявлена до стягнення сума процентів стосується плати за користування кредитом протягом погодженого сторонами строку, а не відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси кредитодавця забезпечуються відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

У цій справі проценти нараховані лише до 05 березня 2023 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, що відповідає наведеному правовому висновку.

Суд також враховує, що договір укладено 24 листопада 2022 року, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, яким внесено зміни до законодавства щодо обмеження максимальної денної процентної ставки за споживчим кредитом.

Оскільки спірний договір укладено, а строк кредитування за ним завершився до набрання чинності зазначеними змінами, передбачене ними обмеження не може застосовуватися до спірних правовідносин ретроспективно.

Отже, саме по собі встановлення сторонами процентної ставки в розмірі 3 відсотків за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду не є достатньою підставою для відмови у стягненні процентів, нарахованих у межах строку кредитування за договором, укладеним до набрання чинності відповідними законодавчими змінами.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 224,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, у тому числі проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 224,00 грн прямо передбачена пунктом 1.5.1 кредитного договору та зазначена в паспорті споживчого кредиту. Її розмір визначено як 7 відсотків від суми кредиту.

У постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 Верховний Суд зазначив, що законодавство, чинне на момент укладення договору про споживчий кредит, передбачало можливість встановлення комісії, пов`язаної зі здійсненням операції з видачі кредиту, за умови належного визначення відповідного платежу в договорі та паспорті споживчого кредиту

При цьому суд розмежовує одноразову комісію за надання кредиту та плату за надання інформації про стан кредитної заборгованості, щодо якої Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку про нікчемність умов договору щодо оплатності інформації, яку кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати споживачу на його вимогу не частіше одного разу на місяць.

У цій справі заявлена до стягнення комісія є одноразовою платою за надання кредиту, прямо визначеною договором та паспортом споживчого кредиту, а не платою за інформування позичальника про стан його заборгованості.

З огляду на те, що розмір та порядок сплати комісії визначені в договорі, її нарахування відображене у відомості про щоденні нарахування та погашення, а доказів її сплати відповідачем матеріали справи не містять, суд вважає вимогу про стягнення комісії в розмірі 224,00 грн обґрунтованою.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 104161789 від 24 листопада 2022 року становить 12 433,60 грн, з яких 3 200,00 грн — заборгованість за тілом кредиту, 9 009,60 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом та 224,00 грн — заборгованість за комісією за надання кредиту.

Щодо набуття позивачем права вимоги за кредитним договором суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що 29 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 94-МЛ/Т.

На підтвердження набуття права вимоги позивачем надано витяг із реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 94-МЛ/Т від 29 березня 2023 року в редакції згідно з додатковою угодою № 1 від 26 серпня 2025 року.

З витягу з реєстру боржників від 10 вересня 2025 року вбачається, що за записом № 1072 до реєстру включено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , із зазначенням кредитного договору № 104161789 від 24 листопада 2022 року, дати закінчення строку кредитування 05 березня 2023 року, суми виданого кредиту 3 200,00 грн, заборгованості за тілом кредиту 3 200,00 грн, процентами 9 009,60 грн та комісією 224,00 грн, загалом 12 433,60 грн.

Таким чином, наданий витяг містить відомості, які дають змогу індивідуалізувати боржника, кредитний договір та обсяг заборгованості, право вимоги за якою позивач вважає набутим.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України відступлення права вимоги є підставою для заміни кредитора у зобов`язанні, а новий кредитор набуває права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу відповідного права.

Боржник не є стороною договору відступлення права вимоги, а тому його згода на заміну кредитора за загальним правилом не вимагається.

З наданих матеріалів убачається, що дата переходу права вимоги за спірним кредитним договором визначена позивачем як 29 березня 2023 року. Доказів виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором перед первісним кредитором або позивачем після зазначеної дати матеріали справи не містять.

З огляду на надані позивачем документи щодо відступлення права вимоги та включення спірної вимоги до реєстру боржників суд вважає доведеним набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 104161789 від 24 листопада 2022 року.

Суд також бере до уваги, що позивачем на адресу відповідача направлялася вимога про погашення заборгованості від 16 жовтня 2025 року, однак доказів добровільного виконання відповідачем вимог кредитора матеріали справи не містять.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини укладення кредитного договору, фактичного надання відповідачу кредитних коштів, невиконання ним зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, а також переходу права вимоги до позивача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі та маючи можливість подати відзив і докази на спростування позовних вимог, такою можливістю не скористався. Будь-яких доказів повернення кредиту, сплати процентів чи комісії або наявності обставин, які б свідчили про припинення чи зміну зобов`язання, суду не надав.

При цьому неподання відповідачем відзиву саме по собі не є безумовною підставою для задоволення позову, однак суд, дослідивши подані позивачем докази та перевіривши їх належність, допустимість, достовірність і достатність у сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 104161789 від 24 листопада 2022 року в розмірі 12 433,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, зокрема, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг, ціну позову та значення справи для сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року та акт № Д/6852 від 22 жовтня 2025 року, якими визначено вартість наданої правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн.

Оцінивши надані документи, суд враховує характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, обсяг підготовлених процесуальних документів, предмет доказування, ціну позову, а також те, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З огляду на наведене, а також з урахуванням відсутності заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 10 422,40 грн, з яких 2 422,40 грн — судовий збір та 8 000,00 грн — витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 178, 263–265, 272, 279 ЦПК України, статтями 205, 207, 525, 526, 530, 629, 639, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 104161789 від 24 листопада 2022 року в розмірі 12 433 (дванадцять тисяч чотириста тридцять три) гривні 60 копійок, з яких 3 200,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 9 009,60 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом; 224,00 грн — заборгованість за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, а всього 10 422 (десять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 року.

Суддя: