Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 27 вересня 2026 р.
Справа: №755/12215/26
Суддя: Левко В. Б.
Справа № 755/12215/26
Провадження №: 3/755/4776/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" вересня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко Віра Богданівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,
встановила:
як вбачається з протокол у про адміністративне правопорушення від 23.07.2026 серії ЕПР1 № 726752, 23 липня 2026 року, близько 08 год 50 хв, по проспекту Воскресенському,22, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «FordFocus»д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті проспекту Воскресенський та вулиці Чорних Запорожців, розпочавши рух на дозволений зелений сигнал світлофора, не надав дорогу автомобілю «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який завершував проїзд перехрестя виконуючи поворот ліворуч, внаслідок чого трапилось їх зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт п. 16.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що рухався на перехресті Чорних Запорожців в напрямку ринка Перова. На червоний сигнал світлофора зупинився, а на зелений рушив і відчув удар в ліву сторону автомобіля. Після удару зупинився та чекав на патрульну поліцію.
У судовому засіданні захисник Клімов А.Ю. заперечував щодо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначивши, що ОСОБА_1 розпочав рух на дозволений зелений сигнал світлофора, тоді як водій автомобіля «Chevrolet» виїжджав на перехрестя та здійснював поворот ліворуч на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів та вони отримали механічні пошкодження.
Захисник зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який сам по собі, за відсутності інших належних доказів, не може вважатися беззаперечним підтвердженням вини особи. На його думку, сам факт складення протоколу не доводить наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки висновок про винуватість має ґрунтуватися на сукупності достатніх, чітких та узгоджених доказів, які підтверджують обставини правопорушення поза розумним сумнівом.
На думку сторони захисту, водій автомобіля «Chevrolet» не завершував проїзд перехрестя, а після зупинки перед межею перехрещення проїзних частин розпочав рух у напрямку перехрестя на заборонений сигнал світлофора. З огляду на це захисник вважав, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню п. 16.5 Правил дорожнього руху України, оскільки передбачений цією нормою обов`язок надати дорогу стосується транспортних засобів, які завершують рух через перехрестя. Також зазначав, що положення п. 16.8 ПДР України не надають водієві автомобіля «Chevrolet» переваги в русі за обставин, на які посилається захист, оскільки, за його твердженням, останній не виїхав на перехрестя на дозволений сигнал світлофора та не здійснював безперервного руху через нього.
Захисник наголошував, що водій автомобіля «Chevrolet», розпочинаючи рух, повинен був переконатися в його безпечності, врахувати дорожню обстановку та дотримуватися вимог пунктів 2.3, 8.7.3, 10.1 і 12.3 ПДР України. Водночас, на думку захисту, ОСОБА_1 розпочав рух на дозволений сигнал світлофора та не мав об`єктивних підстав передбачати, що транспортний засіб поперечного напрямку розпочне рух на заборонний сигнал. Захисник також зазначав, що матеріали справи не містять належних доказів руху автомобіля «Ford Focus» із недозволеною або небезпечною швидкістю, несвоєчасного реагування на небезпеку чи наявності в його водія реальної можливості уникнути зіткнення.
З огляду на викладене, захисник стверджував, що матеріали справи не підтверджують належними та достатніми доказами порушення ОСОБА_1 п. 16.5 ПДР України, а також наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Також у судове засідання викликався інший учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , проте останній не з`явився, причини неявки та їх поважність не повідомив, будь яких інших відомостей чи пояснень не надсилав.
Суддя, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши наявні у справі докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 23.07.2026 серії ЕПР1 № 726752, схему місця ДТП від 23.07.2026, письмові пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисника, дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_1 порушив пункт 16.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 16.5 Правил дорожнього руху України у разі подання сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.
Отже, для встановлення порушення ОСОБА_1 зазначеної вимоги необхідно з`ясувати, чи перебував автомобіль «Chevrolet» у процесі завершення проїзду перехрестя на момент початку руху автомобіля «Ford Focus», тобто чи виїхав він на перехрестя на дозволений сигнал світлофора та продовжував рух через нього.
Водночас сторона захисту послідовно наголошувала на тому, що водій автомобіля «Chevrolet» не завершував поворот ліворуч, а після зупинки перед межею перехрещення проїзних частин розпочав виїзд на перехрестя вже на заборонений сигнал світлофора з метою здійснення повороту ліворуч. За таких обставин, на думку захисту, зазначений водій не перебував у процесі завершення проїзду перехрестя, а тому положення п. 16.5 ПДР України не створювали для ОСОБА_1 обов`язку надавати йому дорогу.
Також відповідно до п. 16.8 ПДР України водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати з перехрестя у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Таким чином, застосування зазначеного положення передбачає встановлення факту виїзду транспортного засобу на перехрестя саме на дозволений сигнал світлофора. Однак матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б підтверджували, що водій автомобіля «Chevrolet» виїхав на перехрестя за таких умов та здійснював безперервний рух, завершуючи проїзд перехрестя.
Натомість матеріали справи не містять належних та об`єктивних доказів, які б дозволяли встановити сигнали світлофора в момент початку руху кожного з транспортних засобів, послідовність їх руху та фактичні обставини виїзду автомобіля «Chevrolet» на перехрестя.
За таких обставин доводи сторони захисту щодо початку руху автомобіля «Chevrolet» на заборонений сигнал світлофора мають істотне значення для встановлення механізму ДТП та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами. Водночас суд не має підстав вважати доведеним протилежне, а саме те, що водій автомобіля «Chevrolet» завершував проїзд перехрестя та мав перевагу в русі, оскільки відповідних об`єктивних доказів матеріали справи не містять.
Крім того, розпочинаючи рух та здійснюючи маневр повороту ліворуч, водій автомобіля «Chevrolet» відповідно до вимог пунктів 2.3 та 10.1 ПДР України повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та перед початком руху переконатися, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Разом із тим матеріали справи не містять достатніх відомостей для встановлення обставин початку зазначеного маневру та оцінки його впливу на виникнення зіткнення.
Таким чином, за відсутності об`єктивних доказів, які б підтверджували, що автомобіль «Chevrolet» виїхав на перехрестя на дозволений сигнал світлофора та завершував його проїзд, саме лише посилання у протоколі на таку обставину не може бути достатньою підставою для висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п. 16.5 ПДР України.
За результатами дослідження матеріалів справи суддя доходить висновку, що належними та достатніми доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.5 ПДР України, а також не встановлено причинного зв`язку між його діями та наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначає, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Кобець проти України» («Kobetsv. Ukraine») no. 16437/04ECHR14.02.2008 у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище викладене, суддя приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.124, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя
постановила:
провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: Віра Левко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua